Справа № 2а-2324/07

 

 

УКРАЇНА

Харківський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

04 грудня 2007 року, м. Харків                                                            Справа № 2а-2324/07

                                                       

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: П'янової Я.В.

При секретарі: Рудь О.С.

За участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1

відповідача: Пузій О.В.

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду позовну заяву позовну заяву ПП ОСОБА_2 до ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

 

встановив:

 

   Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.08.2007 р. адміністративна справа за позовом ПП ОСОБА_2 до ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000392330/0 від 24.02.2005 р. за предметною підсудністю передана до Харківського окружного адміністративного суду.

Представник відповідача, ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова, надав заперечення на позов та доповнення до заперечень, в яких виклав свій погляд на обставини справи та просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. 

При розгляді матеріалів справи судом встановлено, що позивач здійснює свою підприємницьку діяльність відповідно до Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 28.06.99р. за № 746/99 - є платником єдиного податку, свідоцтво серії НОМЕР_1.

10.02.2005 р. працівниками ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова проведено позапланову перевірку автомата для торгівлі іграшками, який розташований за адресою: м. Харків, проспект Героїв Сталінграду,187 і належить ПП ОСОБА_2.

За результатами перевірки був складений акт Б/Н від 10.02.05 р., в якому вказане на порушення ч. 1 ст. 5 Закону України № 98/96-ВР, а саме: здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу (на гральному автоматі з майновим виграшем - дитячими іграшками) без наявності відповідного патенту. На підставі зазначеного акту ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова винесла повідомлення - рішення № 0000392330/0 від 24 лютого 2005 року, згідно з яким до позивача застосовано штраф у розмірі 1360,52 грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд дійшов висновку про задоволення позову частково, виходячи з таких підстав.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» патентуванню підлягають операції з надання послуг у сфері грального бізнесу, які здійснюються суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами. Під гральним бізнесом слід розуміти діяльність, пов'язану з влаштуванням казино, інших гральних місць (домів), гральних автоматів з грошовим або майновим виграшем, проведенням лотерей (крім державних) та розиграшів з видачею грошових виграшів готівки або майновій формі.

В своїй діяльності позивач використовує технічний пристрій, що вводиться в дію монетами і дозволяє фізичній особі отримати виграш у майновій формі. Цей технічний пристрій передбачає випадковість виграшу, оскільки не кожна гра закінчується отриманням іграшки.

Отже, в розумінні ст. 5 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» вказаний технічний пристрій, що використовує позивач, дійсно є гральним автоматом з майновим виграшем, оскільки він дозволяє отримати виграш з випадковою вірогідністю та за умови сплати грошима права на участь в отриманні такого виграшу.

Посилання позивача на Технічні умови № ТУ У29.2-2405010394-001-2003, згідно з яким Полтавським державним центром стандартизації, метрології та сертифікації даний автомат є "автоматом для торгівлі іграшками типу АТІ з елементами гри" не ґрунтується на діючому законодавстві, оскільки згідно Преамбули Закон України «Про стандартизацію» від 17.05.01 р. № 2408-ІП (далі Закон України №2408-111) встановлює засади стандартизації, спрямовані на забезпечення єдиної технічної політики в цій сфері, а не призваний розтлумачувати поняття та терміни, що містяться в інших законодавчих актах.

Відповідно до ст. 1 вищезазначеного Закону "технічні умови - документ, що встановлює технічні вимоги, яким повинні відповідати продукція, процеси чи послуги.". Ст. 11 цього Закону передбачає, що: «Стандарти застосовуються на добровільній основі, за винятком випадків, коли застосування цих стандартів вимагають технічні регламенти».

Існуючими технічними регламентами встановлені тільки фіскальні вимоги для гральних автоматів з грошовим виграшем, що працюють на жетонах, або інших замінниках грошей (додаток №4 до протокольного рішення Державної комісії з питань впровадження електронних систем і засобів контролю... від 27.06.02 р. №13), нормативних актів з посиланням на стандарти використання гральних автоматів з майновим виграшем також не існує.

Таким чином, відповідно до Закону України № 2408-!!! використання зазначених ТУ, які були власно замовлені та оплачені виробником автоматів у Полтавському державному центрі стандартизації, метрології та сертифікації, і в яких наведений гральний автомат названий "торговим з елементами гри" не є обов'язковим, а ці ТУ не можуть бути підставою для посилання на них при визначенні чи є господарська операція, що здійснюється даним автоматом, торговою чи азартною грою.

Крім того, п. 2 «Порядку проведення внутрішнього фінансового моніторингу суб'єктами господарювання, що проводять господарську діяльність з організації та утримання казино, інших гральних закладів, і ломбардами», затвердженого Постановою КМУ від 20 листопада 2003 р., №1800 повністю розкриває поняття "азартної гри" - гра, участь у якій дає змогу набувати гроші, інше майно або майнові права, результат якої визначається діями, цілком або частково залежними від випадку, умовою участі в якій є внесення гравцем ставки.

Зазначене тлумачення повністю відповідає призначенню автомату, що використовується позивачем, оскільки тільки від випадку залежить отримання майнового виграшу учасником гри, який в якості ігрової ставки опускає в автомат монету. Призначенню наведеного автомату також повністю відповідає тлумачення терміну гральний бізнес, надане у п. 2 ст. 5 Закону України № 98/96-ВР: «діяльність, пов'язана з влаштуванням казино, інших гральних місць (домів), гральних автоматів з грошовим або майновим виграшем,... з видачею грошових виграшів у готівковій або майновій формі».

З вищенаведених підстав є необґрунтованим й посилання позивача на виданий Харківським державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики сертифікат відповідності даного автомата вищезазначеним ТУ, а також ДСТУ 3135.0-95 "Безпека побутових та аналогічних електричних приладів. Загальні вимоги". Щодо останнього ДСТУ, то відповідність автомата позивача, як електричного приладу, загальним вимогам безпеки, взагалі не може бути аргументом в спорі про визначення даного автомату гральним чи торговим.

Посилання позивача на вимоги Інструкції, затвердженої Наказом Ліцензійної палати України від 11 вересня 1998 р. за №86 судом до уваги не приймаються, оскільки даний наказ втратив чинність згідно Наказу Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 05 березня 2003 р., № 19.

Посилання на ГОСТ 28271-89 є необґрунтованим, оскільки цей документ стосується іншого виду гральних автоматів - що працюють та видають виграш на жетонах, або інших замінниках грошей, в той час, як автомат позивача працює на монетах та видає майнові виграші. Не можна наводити в якості мотивів своєї позиції вимоги стандартів, оскільки призначення цих документів не стосується тлумачення понять та термінів, що містяться в інших законодавчих актах.

Що стосується доводів позивача про відповідність процесу використання даного автомату вимогам ЦК України до операцій купівлі-продажу з внесенням задатку, то дане твердження є необґрунтованим враховуючи таке.

Згідно з ст.703 ЦК України, якщо продаж товару здійснюється з використанням автоматів, володілець автоматів зобов'язаний довести до покупців інформацію про продавця товару шляхом розміщення на автоматі або надання покупцям іншим чином відомостей про найменування продавця, його місцезнаходження, режим роботи, а також про дії, які необхідно вчинити покупцеві для одержання товару. Договір роздрібної купівлі-продажу з використанням автоматів є укладеним з моменту вчинення покупцем дій, необхідних для одержання товару. Якщо покупцеві не надається оплачений товар, продавець повинен на вимогу покупця негайно надати покупцеві товар або повернути сплачену ним грошову суму.

Позивачем в порушення даної норми до користувача автоматом не доведена інформація про найменування продавця, його місцезнаходження, режим роботи, а також те, що завдаток не підлягає поверненню після відмови від подальшої оплати вартості товару.

Крім того, поняття завдатку, надане в ст.570 ЦК України, передбачає певний термін існування боргу, забезпеченого завдатком, між боржником і кредитором, в той час як операція купівлі-продажу з використанням автомату є усним правочином, що повинен виконуватися сторонами в момент його вчинення.

Також, позивач в обґрунтування своєї позиції по справі посилається на лист Укрметртестстандарту від 23.08.2006р. № 303-04/34.

У зв'язку з цим суд вважає за необхідне зауважити на таке.

По-перше, вказаний лист не є нормативно-правовим актом та носить роз'яснювальний характер.

По-друге, зі змісту листа можна дійти висновку про відсутність однозначного твердження про те, що автомат позивача відноситься до торгового.

Посилання позивача на те, що він згідно Указу Президента № 746/99 є платником єдиного податку та відповідно до ст.6 вищезазначеного Указу звільняється від плати за патент є помилковим. Оскільки у Заяві про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності та Свідоцтві про сплату єдиного податку серії НОМЕР_1, виданого ПП ОСОБА_2 у III розділі "вид або види діяльності" зазначено - виїзна роздрібна-оптова торгівля, та не має жодного посилання на наміри здійснювати діяльність в сфері грального бізнесу. Інакше Свідоцтво про сплату єдиного податку їй би видане не було, оскільки відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва» від 19.10.00 р., №2063-111 дія цього Закону не поширюється на суб'єктів підприємницької діяльності, які проводять діяльність в сфері грального бізнесу.

Таким чином, як свідчать матеріали справи, позивачем всупереч вимогам Закону України № 98/96-ВР була здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу (на гральному автоматі з майновим виграшем - дитячими іграшками) без наявності відповідного патенту, за що згідно абз. 4 ч. 1 ст. 8 цього Закону ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова застосувала до ПП ОСОБА_2 фінансові санкції у вигляді штрафу в сумі 1020,52 грн.

При зазначених обставинах, вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню.

Що стосується ведення книги реєстрації розрахункових операцій, то у даному випадку це є фактично неможливим, оскільки ігрові автомати мають специфіку використання. Особа, яка його використовує (клієнт) самостійно здійснює відповідні дії (викидає монету, грає, отримує виграш тощо), цей процес не контролюється суб'єктом господарювання в силу специфіки гральних автоматів, тому ведення та заповнення книги згідно вимог Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого Наказом ДПА України № 614 від 01.12.2000 р., неможливо. А інших форм книг реєстрації розрахункових операцій та порядку їх заповнення, в тому числі тих, що враховують властивості гральних автоматів, які працюють на монетах національної валюти України, не існує.

Тому суд вважає за необхідне визнати незаконними дії відповідача щодо застосування санкцій у розмірі 340,00 грн. за дії, які позивач виконати не може.

Стосовно визначення відповідачем штрафу, передбаченого Законом України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” та Законом України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» податковим зобов'язанням, слід зауважити на таке.

Відповідно до преамбули Закону України „Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 р. № 2181-14 -  цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення  зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне  страхування  та  внески на загальнообов'язкове державне  соціальне  страхування,  нарахування  і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими   органами,  у  тому  числі  за  порушення  у  сфері зовнішньоекономічної діяльності,  та визначає процедуру оскарження дій  органів  стягнення.

Відповідно до ст.2 Закону України „Про систему оподаткування” № 1251-12 під податком  і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового  фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

Закон України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” та Закон України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» не є законами з питань оподаткування.

З огляду на вищенаведене, штраф, застосований до позивача відповідачем на підставі вищезазначених законів України, не є податковим зобов'язанням та на нього не розповсюджуються положення Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-!!!, а тому слід визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 24.02.2005 року № 0000392330/0 про визначення підприємцю суми податкового зобов'язання у вигляді штрафу у розмірі 1360,52 грн. податковим зобов'язанням.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, 

 

ПОСТАНОВИВ:

 

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 24.02.2005 року № 0000392330/0 про визначення підприємству суми податкового зобов'язання у вигляді штрафу у розмірі 1360,52 грн. податковим зобов'язанням.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000392330/0 від 24.02.2005 р. в частині суми податкового зобов'язання в розмірі 340 грн.

В іншій частині у позові відмовити.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

 Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова в повному обсязі виготовлена 07.12.2007 р.

           

             Суддя                                                                                            Я.В.П'янова