УХВАЛА

іменем   України

29 серпня 2006 року. Колегія судців судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

суддів:            Мельничук Н.М. - головуючої,

Шеніна П.О. та Широкопояса Ю.В.,

з участю:

прокурора       Селюченко І.І.

та засудженого ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Житомирі кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Коростенського міськрайонного суду від 16 червня 2006 року, -

встановила:

Цим вироком

ОСОБА_1, неодруженого, непрацюючого, судимого 01.12.1995р. Коростенським районним судом за ст. ст. 206 ч. З, 101 ч. 1 КК України 1960р. на 6 років позбавлення волі, - засуджено за ст. ст. 15, 115 ч. 1 КК України на 9 років позбавлення волі.

Вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 800 та 25000грн. у відшкодування заподіяної злочином відповідно матеріальної та моральної шкоди.

Згідно вироку, 6 вересня 2005 року близько 21 години 40 хвилин у АДРЕСА_1 ОСОБА_1 під час конфлікту з власницею будинку - своєю співмешканкою ОСОБА_2, маючи умисел на її вбивство, наніс їй удар сокирою в життєво важливий орган - по голові. Спричинив при цьому потерпілій тяжкі (небезпечні для життя) тілесні ушкодження у вигляді відкритого вдавленого лінійного перелому тім'яної кістки з переходом на лобну та потиличну кістку зліва. Однак свого злочинного умислу до кінця так і не довів з причин, що не залежали від його волі, оскільки потерпілій була своєчасно надана невідкладна медична допомога.

Справа № 11 - 672/2006р.                                                  Головуючий у І інстанції   Загуменнова Н.М.

Категорія ст.ст. 15,115ч.1 КК України                                              Доповідач  Широкопояс Ю.В.

В апеляції засуджений просить скасувати вирок. Твердить про недоведеність його вини у вчиненні вказаного у вироку злочину, неповноту досудового та судового слідства.

Заслухавши доповідача, пояснення засудженого в підтримання апеляції, міркування прокурора про залишення вироку без зміни, перевіривши справу, колегія суддів визнає апеляцію засудженого необгрунтованою з таких підстав.

Як встановлено перевіркою матеріалів кримінальної справи, досудове слідство і судовий розгляд у ній проведені з дотриманням вимог кримінально-процесуального законодавства, спрямованих на всебічне, повне і об'єктивне дослідження обставин справи.

Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні замаху на вбивство ОСОБА_2 без пом'якшуючих обставин та кваліфікацію його дій за ст. ст. 15, 115 ч. 1 КК України, відповідають фактичним обставинам справи, які встановлені з урахуванням усіх об'єктивних і суб'єктивних факторів, що мали бути взяті до уваги при з'ясуванні дійсних обставин подій та грунтуються на зібраних і детально досліджених в судовому засіданні доказах в їх сукупності та взаємозв'язку.

Зокрема, вони грунтуються на показаннях свідка ОСОБА_3 про те, що під час сварки з його матір'ю ОСОБА_2 засуджений став бити її кулаками по обличчю та животу. З метою захисту мами він взяв металевого совка та декілька раз вдарив ним ОСОБА_1 по спині та передав совка матері щоб вона відбивалася від нападника. Тоді ОСОБА_1 відібрав совка у матері та кинув його на підлогу, після чого взяв у кладовці сокиру, повернувся до кімнати та сокирою наніс сильний удар по голові ОСОБА_2. Після цього удару мати зойкнула та впала на підлогу- Коли він разом з сестроюОСОБА_4 стали кричати в іншій кімнаті, ОСОБА_1 накривав їх ковдрою щоб вони не кричали. Після цього засуджений переодягнувся та вийшов з будинку, а він побіг до сусідки та розказав їй що ОСОБА_1 вдарив маму сокирою по голові та попросив викликати "швидку допомогу". Раніше засуджений дуже часто бив його матір і він заступався за неї.

Суд першої інстанції обґрунтовано визнав достовірними вказані показання свідка ОСОБА_3, оскільки вони детально узгоджуються з наведеними у вироку показаннями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10.; даними протоколів огляду місця події та сокири; висновками експертиз. Зокрема, з висновком судово-медичної експертизи про те, що згідно медичної картки стаціонарної хворої, 06.09.2005р. о 22год. 45хв. ОСОБА_2 була госпіталізована в реанімаційне відділення Коростенської ЦМЛ, де у неї була виявлено тяжке (небезпечне для життя) тілесне ушкодження - відкритий вдавлений перелом тім'яної кістки з переходом на лобну та потиличну кістку зліва, що могло утворитися від дії металевої частини сокири за вказаних ОСОБА_3 обставин. 07.09.2005р. з 01год. 40хв. до 02год.40хв. ОСОБА_2 лікарі провели операцію - ревізію рани, трепанацію черепа в тім'яно-скроневій ділянці зліва, видалення кісткових уламків, дренаж. На обох сторонах гострої ділянки металевої частини сокири, вилученої при огляді місця події, було виявлено плями та помарки бурого кольору, схожі на кров та залишки русявого волосся (а.с. 38-39).

Свідок ОСОБА_10 показав, що якби хворій ОСОБА_2 не була вчасно зроблена операція, то вона загинула б.

Суд ретельно перевіряв в судовому засіданні доводи ОСОБА_1, аналогічні тим, що викладені в його апеляції, про те, що він не причетний до замаху на вбивство ОСОБА_2, а лише захищався від її нападу..

Викладені у вироку мотиви про визнання цих доводів безпідставними, направленими на пом'якшення відповідальності за скоєне, колегія суддів розцінює аргументованими, такими, що відповідають матеріалам справи.

Вирішуючи питання про зміст і направленість умислу ОСОБА_1, суд виходив із сукупності всіх конкретних обставин справи. Сам характер його дій під час нападу на ОСОБА_2 свідчить, що він діяв активно з умислом на позбавлення життя останньої. Завдаючи потерпілій удар гострою частиною сокири зі значною силою, тобто знаряддям, яке завідомо для нього служило засобом для позбавлення життя, в життєво важливий орган - голову, він безперечно усвідомлював що позбавить її життя і бажали цього, тобто діяли з прямим умислом на вбивство. Намисел ОСОБА_1 на позбавлення життя ОСОБА_2 не був доведений до кінця з причин, що не залежали від його волі, -своєчасної медичної допомоги, наданій потерпілій у реанімаційному відділенні Коростенської ЦМЛ.

При перевірці справи в апеляційному порядку істотних порушень вимог КПК, які могли б вплинути на правильність висновків суду та доведеність винності ОСОБА_1, як і на правильність кваліфікації його дій, не встановлено. Висновки суду грунтуються на доказах, встановлених з дотриманням процесуального порядку їх збирання.

Перевіркою матеріалів кримінальної справи процесуальних порушень при збиранні, дослідженні й оцінці доказів, які б ставили під сумнів обгрунтованість висновків суду та правильність кваліфікації дій, апеляційним судом не встановлено. Висновки суду грунтуються на достатніх та допустимих доказах.

Призначене ОСОБА_1 покарання є справедливим, відповідає вимогам ст. 65 КК України.

У мотивувальній частині вироку суд неправильно визнав заподіяння злочином тяжких наслідків обставиною, що обтяжує покарання засудженого, оскільки ця обставина передбачена диспозицією ст. 115 ч. 1 КК України. Тому вказівка про врахування такої обставини при призначенні покарання засудженому підлягає виключенню з вироку, що не є підставою для пом'якшення покарання з врахуванням всіх інших обставин по даній справі.

Керуючись ст.ст.365, Перевіркою матеріалів кримінальної справи процесуальних порушень при збиранні, дослідженні й оцінці доказів, які б ставили під сумнів обгрунтованість висновків суду та правильність кваліфікації дій, апеляційним судом не встановлено. Висновки      суду      грунтуються    на достатніх та допустимих доказах.

366 КПК України, колегія суддів , -

ухвалила:

апеляцію засудженого залишити без задоволення, а вирок Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 16 червня 2006 року щодо ОСОБА_1, - без зміни.

В порядку ст. 365 КПК України виключити з мотивувальної частини вироку вказівку про обставину, що обтяжує покарання, - заподіяння злочином тяжких наслідків.