Справа № 3-647/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И         

  17.10.2011 року                                                                                     смт. Веселинове

Веселинівський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді -   Калараш А.А.,

при секретарі –        Крамарчук Л.Б.

розглянувши адміністративну справу про притягнення до адміністративної відповідальності    

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,   громадянку України,  уродженку с. Поріччя Веселинівського району Миколаївської області, працює фізичною особою - підприємець , проживає: АДРЕСА_1

за  ч. 1   ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

                                                                           встановив:

Фізична особа –підприємець ОСОБА_1 здійснює свою діяльність на АЗС та  допустила порушення  КЗпП , а саме на АЗС протягом липня –серпня 2011 року працював неповнолітній, а саме ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 р.н.(укладений трудовий договір від 01 липня 2011 р., зареєстрований у Веселинівському РЦЗ, відповідно до ст.. 24-1 КЗпП України), зміст трудового договору між працівниками та фізичною особою –підприємцем ОСОБА_1 не відповідає типовій формі трудового договору між працівником і фізичною особою, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 08.06.2001 р. № 260 та п.2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 р. № 58  Так, наприклад у п.2 трудового договору між ОСОБА_2 та підприємцем. Не визначено докладні характеристики роботи, а лише вказано обов’язки оператора АЗС, дотримання правил техніки безпеки праці та охорони праці, вимоги до рівня її виконання, якість виконання робіт, строків її виконання.

Пунктом 3 трудових договорів , найманому працівнику встановлено розмір заробітної плати, але в порушення ст.. 115 КЗпП України, роботодавець не визначив конкретні строки виплати заробітної плати працівнику.. Пунктом 6 трудового договору неповнолітньому ОСОБА_2 не було визначено початок та закінчення відпустки, вказана лише її тривалість -24 календарних дні, що не відповідає типовій формі трудового договору, де конкретно повинно бути визначено істотні умови. Облік робочого часу працівників здійснюється шляхом ведення табелів обліку робочого часу за відповідний місяць. Так відповідно до табелю обліку робочого часу неповнолітній працював по змінам 1 день через 2 дні по 9 годин, таким чином неповнолітній працював у вихідний день, чим порушуються вимоги ст.. 192 КЗпП України.

В трудовому договорі з неповнолітнім працівником та підприємцем визначено розмір заробітної плати. В порушення  ст.. 6 Закону України «Про оплату праці»не визначено в трудовому договорі з працівниками безпосередню тарифну ставку робітника І розряду (техніка) та міжпосадові співвідношення, які застосовуються до тарифної ставки робітника І розряду для визначення рівня посадового окладу працівника. Також в порушення ст.. 24 Закону України «Про відпустки»встановлено, що неповнолітній ОСОБА_2, 31.08.2011 року звільнений  відповідно до ст.. 38 КЗпП України, але не нарахована та не виплачено компенсацію за невикористану відпустку.

В судове  засідання ОСОБА_1.., не з’явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином . Причини неявки суду невідомі .

Суд  вивчивши матеріали справи вважає, що вина  ОСОБА_1 доведена та  досліджені матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1. дійсно вчинила  правопорушення, передбачене ч.1 ст.41   КУпАП.

Вина ОСОБА_1.,  у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП,  в судовому засіданні підтверджується матеріалами справи, а саме: протоколом № 14-11-046\0065   від 19.09.2011 року про адміністративне правопорушення складеного провідним державним  інспектором  праці Зоріною К.В.

При визначенні виду адміністративного  стягнення суд враховує особу  та суспільну небезпеку вчиненого нею адміністративного правопорушення, та матеріальне становище. ОСОБА_1  працює, має постійне місце проживання , раніше до адміністративної відповідальності не притягувалася , за таких умов з метою виховання особи, яка вичинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень,  суд вважає призначити ОСОБА_1, достатнє та відповідне  покарання, у вигляді штрафу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 23, 27, 221, 251, 280, 283  Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

постановив:

  ОСОБА_1,  ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н. визнати винною у вчиненні  адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1  ст.41  КУпАП і  накласти на неї адміністративне стягнення  у виді штрафу в розмірі 510 (п’ятсот десять ) грн. .           

Одержувач: д/бюджет Веселинівської  ср  Миколаївської області, код ЕДРПО 22443347, МФО 826013, банк отримувача ГУДКУ у Миколаївській області, рахунок 31112106700098 .

  Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду Миколаївської області, через Веселинівський районний суд Миколаївської області протягом 10 днів з дня винесення постанови..

 Постанова  підлягає  виконанню протягом 3 місяців   з дня  винесення постанови.

      Суддя Веселинівського районного суду

Миколаївської області                                                                                  А.А. Калараш