Справа № 11-666/11 Головуючий у І інстанції Шипов І.М.
Категорія - 307 ч.2 Доповідач Воронцова С. В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 жовтня 2011 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
Головуючого-суддіВоронцова С. В.
суддів Миронцова В.М., Мельниченка Ю.В.,
з участю :
прокурора Гапєєвої Н.П.,
захисника - адвоката ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_3 на вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 12 серпня 2011 року,
В С Т А Н О В И Л А :
Цим вироком
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Чернігова , громадянин України, українець, неодружений, з повною загальною середньою освітою, непрацюючий, студент 1-го курсу Чернігівського комерційного технікуму , раніше не судимий , житель АДРЕСА_1, зареєстрований за адресою : АДРЕСА_2
Засуджений за ст. 307 ч. 2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 3 роки позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
Питання речових доказів вирішене у відповідності до вимог ст. 81 КПК України.
Стягнуто із засудженого на користь держави 1350 грн. 72 коп. судових витрат пов’язаних з проведенням експертиз.
Як встановив суд:
14 лютого 2011 року ОСОБА_3 , близько 17 години 30 хвилин незаконно зберігаючи при собі частину речовини що відповідно до висновку експерта є особливо небезпечним наркотичним засобом – каннабісом , загальною вагою в перерахунку на висушену речовину 2,225г, переніс її на АДРЕСА_3 , де біля нічного клубу „Монарх” незаконно збув ОСОБА_4 дану наркотичну речовину , а залишок речовини, вагою 2,262г, продовжував зберігати по місцю мешкання за адресою : АДРЕСА_1 з метою подальшого збуту.
Після чого 17 лютого 2011 року ОСОБА_3 , близько 14 години незаконно зберігаючи при собі залишок речовини що відповідно до висновку експерта є особливо небезпечним наркотичним засобом – каннабісом , загальною вагою в перерахунку на висушену речовину 2,262г, переніс її на вул. АДРЕСА_1 незаконно збув ОСОБА_4 дану наркотичну речовину.
В апеляції засуджений ОСОБА_3 просить вирок суду стосовно нього змінити та застосувати до нього ст. 75 КК України , звільнивши його від відбуття покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку.
Свою апеляцію засуджений мотивує тим що він вперше притягується до кримінальної відповідальності , є молодою людиною , навчається у середньо-спеціальному учбовому закладі , позитивно характеризується , виховувався в багатодітній сім’ї де ще є неповнолітні діти однією матір’ю, яка на даний час ніде не працює, має хвору бабусю пенсійного віку, щиро визнав свою вину та в скоєному розкаявся, сприяв в встановленні істини по справі.
Заслухавши доповідача, захисника засудженого який підтримав апеляцію з підстав у ній наведених та просив задовольнити, вважав що є всі підстави для пом’якшення засудженому міри покарання, оскільки метою покарання являється виправлення особи, що не можливо в умовах його ізоляції від суспільства, прокурора, який вважав апеляцію безпідставною, а обране засудженому покарання справедливим, вивчивши матеріали кримінальної справи та перевіривши доводи апеляції, колегія суддів вважає апеляцію засудженого ОСОБА_3 задовольнити.
Висновки суду про винність ОСОБА_3 у вчинених злочинах передбачених ст. 307 ч.2 КК України, за які він засуджений, відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на сукупності зібраних в справі і перевірених у судовому засіданні доказів, є правильними і ніким не оспорюються.
Відповідно до вимог ст.ст.65-67 КК України та роз’яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року “Про практику призначення судами кримінального покарання ” з послідуючими змінами та доповненнями, суд зобов’язаний врахувати ступінь тяжкості злочину, дані про особу винного, обставини справи, що пом’якшують та обтяжують покарання, та виходячи із принципів законності, справедливості, обгрунтованості та індивідуалізації покарання , призначити покарання , необхідне й достатнє для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.
Призначаючи покарання ОСОБА_3 у виді позбавлення волі, суд врахував, суспільну небезпечність та тяжкість скоєних злочинів , дані про особу засудженого, і з урахуванням конкретних обставин справи, каяття винного, декількох пом’якшуючих покарання обставин , обрав йому покарання в вигляді позбавлення волі із застосуванням ст. 69 КК України нижче від найнижчої межі санкції статті 307 ч.2 КК України з застосуванням додаткового покарання в вигляді конфіскації всього належного йому майна, проте не звернув уваги на обставини злочину, особу винного, його складне сімейне та матеріальне становище, відсутність обтяжуючих покарання обставин і зробив неправильний висновок про неможливість його виправлення без ізоляції від суспільства.
Як вбачається з матеріалів справи про обвинувачення засудженого ОСОБА_3 за ст. 307 ч.2 КК України , по справі проводились оперативні закупки та тяжкі наслідки від збуту наркотичних засобів не настали. З урахуванням пом’якшуючих покарання обставин , даних про особу засудженого , що має молодий вік , його складних матеріальних та сімейних обставин , того факту що останній виховувався в багатодітній родині в неповній сім’ї, де окрім нього є ще малолітні діти , навчається в середньо – спеціальному учбовому закладі, вперше притягується до кримінальної відповідальності , відсутність будь - яких компрометуючих його даних пов’язаних з незаконним обігом наркотичних засобів на час та після скоєння інкримінованих злочинів , тих обставин що в ході досудового слідства та в суді першої інстанції не було встановлено що останній становить небезпеку для суспільства , не наведено таких фактів і в суді апеляційної інстанції, судова колегія не вважає що виправлення та перевиховання останнього можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.
Мета покарання - це виправлення та перевиховання особи яка скоїла злочин та попередження скоєння ним нових злочинів та не повинно бути карою та розправою за скоєння злочину. Той факт що підсудний вчинив тяжкий злочин , його суспільна небезпечність не є безумовною підставою для призначення йому покарання пов’язаного з ізоляцією від суспільства.
Ті обставини що підсудний вперше притягується до кримінальної відповідальності , має лише двадцять років, проживає в родині , позитивно характеризується , повністю визнав свою вину , в скоєному розкаявся та сприяв слідству та суду в встановлені істини по справі , дають судовій колегії підстави вважати що його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства.
Тому колегія суддів та на підставі ст. 75 КК України вважає за можливе звільнити останнього від відбування покарання з випробуванням з встановленням йому максимального іспитового строку та покладенням обов’язків, передбачених п. п. 2, 3 ,4 ст. 76 КК України, що дасть можливість останньому стати на шлях виправлення в результаті проведення органами кримінальної виконавчої системи профілактичних заходів.
Згідно з постановою №8 Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року „Про внесення змін та доповнень до постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 „Про практику призначення судами кримінального покарання”, якщо додаткове покарання у виді конфіскації майна за санкцією статті є обов’язковим, то у разі прийняття рішення про звільнення особи від відбуття покарання з випробуванням воно не застосовується, оскільки статтею 77 КК передбачено вичерпний перелік додаткових покарань, що можуть бути призначені у такому випадку, серед яких конфіскація майна відсутня.
З огляду на викладене згідно ст. 77 КК України правових підстав для застосування до засудженого ОСОБА_3 додаткової міри покарання в вигляді конфіскації майна не має.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України колегія суддів,
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію засудженого ОСОБА_3 задовольнити.
Вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 12 серпня 2011 року щодо ОСОБА_3 змінити, пом’якшити йому покарання.
Вважати ОСОБА_3 засудженим за ст. 307 ч.2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі без конфіскації майна.
Застосувати ст. 75 КК України та звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання, призначеного судом, з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки.
Відповідно до вимог ст. 76 п.п.2,3,4 КК України зобов’язати ОСОБА_3 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально виконавчу інспекцію про зміну місця проживання , навчання і роботи , та періодично з’являтися на реєстрацію в кримінально - виконавчу інспекцію.
В решті вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 12 серпня 2011 року щодо нього залишити без змін.
СУДДІ:
МИРОНЦОВ В.М. ВОРОНЦОВА С.В. МЕЛЬНИЧЕНКО Ю.В.