УКРАЇНА
Справа №22-3823/2006р. Головуючий у 1 інстанції: Бжассо Н.В.
категорыя - 21
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 серпня 200броку Колегія судців судової палаши в цивільних справах Апеляційного суду Одеської області у складі:
Головуючого: Парапана В.Ф.
Судців: Станкевича С.А., Громіка Р.Д.
При секретарі: Яні Н.П.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м.Одеси від 7 квітня 2006р. у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення моральної шкоди», за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Приватне наукове-виробниче підприємство „Екод", ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5, про визнання недійсними копії довіренності від 9.08.2000р. та експертного дослідження НОМЕР_1.,-
ВСТАНОВИЛА: У березні 2001р. ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної при зіткненні джерел підвищеної небезпеки.
Позивач зазначав, що 14.12.2000р. на вул.Краснова у м.Одесі з вини ОСОБА_1., який керував автомобілем „Тойота-Старлет" д/н НОМЕР_2 за довіреністю, сталася дорожня-транспортна подія, внаслідок якої був пошкоджений належний йому на підставі довіреності автомобіль „Міцубісі-Галант" НОМЕР_3, яким керував ОСОБА_4. та йому була завдана матеріальна шкода на суму 14012грн. і моральна шкода на. суму 1600грн.
У жовтні 2003р. ОСОБА_1, звернувся в суд із позовом до ОСОБА_4. про стягнення моральної шкоди на суму 7965грн., посилаючись на те, що в результаті зазначеної ДТП, яка сталася з вини ОСОБА_4. йому завдана моральна шкода на суму 7965грн.
Також у жовтні 2003р. ОСОБА_1. звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2. про стягнення матеріальної шкоди на суму 12450грн. 80коп., зазначаючи, що з вини відповідача бів пошкоджений його автомобіль на зазначену суму.
В січні 2006р, ОСОБА_1, звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2. про визнання недійсними копії довіренності на ім»я ОСОБА_2. від 9.08.2000р. на право керування автомобілем та експертного дослідження НОМЕР_4 приватного науково-виробничого підприємства „Екод" від 15.01.2001р., яким був визначений розмір матеріального збитку пошкодженого автомобіля, посилаючись на те, що ОСОБА_2 не надав правоохороннним органам, судові та Приватному науково-виробничому підприємству „Екод" оригінал довіреності від власника автомобіля.
У січні 2006р. ОСОБА_2 у порядку ст.31 ЦПК України збільшив розмір відшкодування моральної шкоди до 20000грн. і просив стягнути їх з ОСОБА_1.
Справа судами розглядалась неодноразово.
Останнім рішенням суду від 7 квітня 2006р. позов ОСОБА_2. задоволено частково, на користьОСОБА_2. з ОСОБА_1. на відшкодування моральної шкоди стягнуто 5000грн, а у позовах ОСОБА_1. відмовлено.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1., посилаючись на незаконність та необгрунтованність рішення суду, ставить питання про його скасування.
В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_2. просить залишити рішення суду без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, що з*явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягаєз таких підстав.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляцйну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Постановлюючи рішення про, часткове задоволення позовуОСОБА_2. та відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1., районний суд обгрунтовано- виходив з того, що ДТП, унаслідок якої 14.12.2000р. відбулося зіткнення автомобілів „Міцубісі-Галант" під керуванням ОСОБА_4., володільцем якого був ОСОБА_2., і автомобіля „Тойота-Старлет", сталася з вини водія ОСОБА_1., якій за довіреністю керував автомобілем „Тойота-Старлет", тому згідно ст.ст.440, 440-1 ЦК УРСР ОСОБА_1. повинен нести відповідальність за завдану моральну шкоду.
Суд першої інстанції правильно встановив обставини вчинення ДТП, внаслідок якої ОСОБА_2 була заподіяна моральна шкода на суму 5000грн. і його висновок про доведеність вини ОСОБА_1. у вчиненні правопорушення відповідає зібраним у справі доказам.
Так, згідно постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 17.01.2001р., постанови органу Д7АЇ від 16.02.2001р., поясненьОСОБА_2. та ОСОБА_4. ДТП сталася з вини водія ОСОБА_1., який 14.12.2000р., близько 18год. 50хв., керуючи автомобілем „Тойота-Старлет" д/н НОМЕР_2 по вул.Краснова у м.одесі, в порушення п.п.10.1, 10.4 ПДР, здійснив розворот автомобіля поза перехрестям через суцільну лінію, яка поділяє транспортні потоки, в результаті чого створив аварійну обстановку для рухаючого ззаду в попутному напрямку автомобілю „Міцубісі-Галант" НОМЕР_3, яким керував ОСОБА_4., внаслідок чого автомобілі зіткнулися та отримали механічні пошкодження, а пасажир ОСОБА_5. - тілесні ушкодження.
За скоєння цього правопорушення ОСОБА_1. було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КпАП із позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 місяця.
Тому районний суд обгрунтовано не прийняв до уваги пояснення
ОСОБА_1, про те, що ДТП сталася з вини ОСОБА_4., оскільки з
його первісних пояснень убачається, що в момент зіткнення
автомобілей, інших автомобілів не було. Не було також і очевидців ДТП
(а/с 25-26, 00).
Свідки ОСОБА_6. та ОСОБА_7., на показання яких посилається ОСОБА_1., як на доказ вини ОСОБА_4. у вчиненні правопорушення, допитані судом за його клопотанням через три роки після ДТП. З показань цих свідків убачається, що самого факту ДТП вони не бачили, (а/с.169-171, 190-195).
Сам ОСОБА_1. не заперечував в суді, що здійснював розворот в недозволеному місці. Тому доводи апеляційної скарги про те, що не доведена вина ОСОБА_1. в ДТП є безпідставними. ОСОБА_1. не надав судові переконливих доказів того, що ДТП сталася з вини ОСОБА_4. або ОСОБА_2.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_2. керував автомобілем за довіреністю від 9.08.2000р., яка була посвідчена приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу за реєстром НОМЕР_5 від імені гр.ОСОБА_2. (а/с 150-151).
Як правильно встановив суд ОСОБА_4. з дозволуОСОБА_2. керував автомобілем „Міцубісі-Галант", а тому у віповідності до положень ст.450 ЦК УРСР вважається, що об*єкт джерела підвищеної небезпеки не вийшов із володіння його безпосереднього володільця тобто ОСОБА_2.
Розмір моральної шкоди судом визначений правильно, на підставі наявних в матеріалах справи доказах, обставинах правопорушення, у відповідності до вимог закону.
Районний суд з достатньою полнотою з*ясував обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази, яким дав належну оцінку і правильно вирішив справу по суті та постановив справедливе рішення.
Суд також вирішив усі заявлені сторонами вимоги.
Доводи апеляційної скарги наведене вище не спростовують, вони не дають підстав для скасування або зміни ухваленого судом рішення, а тому колегія суддів їх відхиляє.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.І п.1, 308, 313-315, 319 ЩІК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 видхилити.
Рішення Київського районного суду м.Одеси від 7 квітня 2006року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.
Головуючий:
Судці:
Вірно: судця Апеляційного суду Одеської області
В.Ф.Парапан
/підпис/ /підписи/