Справа № 2-4200/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

"06" квітня 2011 р.

Шевченківський районний суд м. Києва

в складі:

головуючого –судді:                    Кондратенко О.О.

при секретарі:                              Куліш М.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства ” Сведбанк ” про визнання недійсною третейської угоди, укладеної у вигляді третейського застереження

                                                  В С Т А Н О В И В:

У вересні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просив: визнати недійсним третейську угоду, у вигляді третейського застереження, викладеного у п. 7.2 договору застави № 448/619/ЗКП-1 від 21.07.2008 року, укладеного між ним ( ОСОБА_1. ) та Закритим акціонерним товариством ” Сведбанк Інвест ” ( правонаступником якого є  Публічне акціонерне товариство ” Сведбанк ”, надалі банк ). Вимоги обґрунтовує тим, що 08.04.2008 року між ТОВ ” Тридента Агро ” та ЗАТ ” Сведбанк Інвест ” було укладений кредитний договір № 619, згідно якого банк відкрив ТОВ ” Тридента Агро ” кредитну лінію у доларах США, що відновлюється а ТОВ ” Тридента Агро ” у свою чергу зобов’язалося отримувати кошти та повернути їх у встановлені строки, відповідно до графіку та зменшення ліміту заборгованості за кредитною лінією, сплатити проценти та  виконати інші зобов’язання за договором; 21.07.2008 року на забезпечення виконання зобов’язань ТОВ ” Тридента Агро ” за вищезазначеним кредитним договором, між позивачем та ЗАТ ” Сведбанк ”  було укладений договір застави № 448/619/ЗКП-1, по якому він ( ОСОБА_1 ) передав, а банк прийняв у заставу предмет застави –частку у статутному капіталі ( фонді ) ТОВ ” Тридента Агро ”, у розмірі 67 %, що відповідає 18 843, 75 грн. разом з усіма корпоративними правами.                       ОСОБА_1 вважає, що вказаний договір застави в частині третейської угоди, у вигляді третейського застереження повинен бути визнаний недійсним на підставі ст. 229 ЦК України, а також він суперечить ст.55 Конституції України. Крім того зазначив, що при укладенні вищезазначеного договору застави йому не було надано для ознайомлення Регламент Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків. Недійсність третейської угоди, яка викладена в п.7.2. договору застави у вигляді третейського застереження, полягає в тому, що відповідач, зазначивши умови третейського застереження позбавив позивача права захищати свої права та інтереси в судах загальної юрисдикції, а також обмежує можливість позивача мати незаборонені цивільні права і обов’язки.

В судовому засіданні представник відповідача заперечуючи проти задоволення позову зазначив, що укладена третейська угода, у вигляді третейського застереження в п.7.2. договору застави відповідає чинному законодавству і жодним чином не обмежує позивача в його правах; просив суд в задоволені позову відмовити.

Суд, заслухав пояснення представників сторін, дослідив надані докази, прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Провіряючи обставини по справі судом встановлено, що 21.07.2008 року між ОСОБА_1. та ЗАТ ” Сведбанк Інвест ” ( нині ПАТ ” Сведбанк ” ) було укладено договір застави № 448/619/ЗКП-1, по якому ( ОСОБА_1 ) передав, а банк прийняв у заставу предмет застави –частку у статутному капіталі ( фонді ) ТОВ ” Тридента Агро ”, у розмірі 67 %, що відповідає 18 843, 75 грн. разом з усіма корпоративними правами на забезпечення зобов’язань, що випливають із кредитного договору від 03.03.2006 року № 448, укладеного між ЗАТ ” Сведбанк Інвест ” та ТОВ ” Тридента Агро ”.                       

Частиною 1 ст.5 Закону України ” Про третейські суди ” визначено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь –який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.

Якщо сторони не домовилися про інше при передачі спору до постійно діючого третейського суду, а також при вказівці у третейській угоді на конкретний постійно діючий третейський суд регламент третейського суду розглядається як невід’ємна частина третейської угоди ( ч.1, 2 ст.12 Закону України ” Про третейській суди ” ).

Як вбачається із пункту 7.2. договору застави від 21.07.2008 року,  укладеного між ОСОБА_1. та ЗАТ ” Сведбанк Інвест ”, сторони визначили, що у випадку неможливості вирішення спірного питання шляхом переговорів, сторони керуючись ст. 5 Закону України ” Про третейські суду ”, домовились про те, що спори, розбіжності та вимоги, які виникають при виконанні цього договору застави чи у зв’язку з ним або випливають з нього, підлягають розгляду у постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків.      

Звертаючись до суду з вищезазначеним позовом ОСОБА_1 просив суд визнати недійсною вказану третейську угоду, яка міститься у вигляді третейського застереження в п.7.2. договору застави на підставі ч. 3 ст. 203, ст. ст. 215, 229, 230 ЦК України.

Відповідності до ч.1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях ( ч.4 ст.60 ЦПК України ).

Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом ( ч. 1 ст. 229 ЦК України ).

В свою чергу, ч. 1 ст. 230 ЦК України передбачає, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення ( частина перша статті 229 цього Кодексу ), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Воля особи до вчинення правочину і результат правочину не узгоджуються в разі помилки, якщо вона має істотне значення. Вважається, що такими є помилки щодо правової природи правочину, його змісту, предмета, ціни, сторони, якості об’єкта тощо.

Істотною може вважатись помилка, наслідки якої взагалі неможливо усунути або для їх усунення стороні, яка помилилася, необхідно здійснити значні витрати.

Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати або, навпаки, бути відсутніми саме на момент вчинення правочину. Сторона на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка насправді мала місце, тобто надати докази, які б свідчили про її помилку щодо істотних обставин правочину.

Правочин може бути визнаний вчиненим під впливом обману у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману, на відміну від помилки, є умисел: особа знає про наявність чи відсутність певних обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї. Обман також має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Саме позивач, як сторона, яка діяла під впливом обману, повинен довести наявність умислу з боку відповідача, істотність значення обставин, щодо яких її введено в оману, і сам факт обману. Якщо все інше, крім умислу, доведено, вважається, що мала місце помилка. Оман стосовно мотиву, тобто внутрішнього спонукання особи до здійснення правочину, не має істотного значення. Зокрема, неправильне розуміння з боку ОСОБА_1. при укладенні договору застави наслідків включення третейського застереження про передачу спорів на розгляд до Третейського суду не може бути підставою для визнання правочину недійсним.

Договір застави підписаний сторонами, містить детальний опис його предмету           ( умови, права та обов’язки сторін, порядок звернення стягнення на предмет застави, відповідальність сторін, строк дії договору, врегулювання спорів та інше ). В момент підписання договору застави позивач отримав його примірник.

Підписання даного договору застави є свідченням факту ознайомлення, розуміння сторонами та згоди сторін з усіма визначеннями, умовами та змістом договору.

Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в п. 19 Постанови № 9 від 06 листопада 2009 року ” Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними ” обставини, щодо яких помилилася сторона правочину                ( стаття 229 ЦК ), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Пояснення представника позивача в тім, що укладанням третейської угоди, позивача було позбавлено ( обмежено ) права захищати свої права в судах загальної юрисдикції не ґрунтуються на вимогах закону; відповідно до ст. 51 Закону України ” Про третейські суди ”, стороні надано право оскаржити рішення третейського суду до компетентного суду, протягом строку визначеному законом.

Положення про постійно діючий третейський суд та регламент третейського суду затверджуються його засновником і публікуються (  ч. 1 ст.10 Закону України          ” Про третейські суди ” ).

Твердження представника позивача в тім, що позивач не був ознайомлений з Регламентом постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні та  не може бути підставою для визнання недійсним укладеної третейської угоди, у вигляді третейського застереження.

Крім того, суду не надано доказів, які б свідчили, що вказана третейська угода суперечить нормам ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства не було їх встановлено і під час розгляду справи в суді.  

За таких обставин, суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1., оскільки заявлені позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах закону.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10, 60, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд      

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства ” Сведбанк ” про визнання недійсною третейської угоди, укладеної у вигляді третейського застереження відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: