Справа № 2-4975/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

"10" лютого 2011 р.

Шевченківський районний суд м. Києва

в складі:

головуючого –судді:                    Кондратенко О.О.

при секретарі:                              Куліш М.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства комерційний банк ” Надра ” до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди

В С Т А Н О В И В:

          В листопаді 2010 року ВАТ КБ ” Надра ” звернулось до суду із заявою про стягнення з ОСОБА_1 48 604, 12 грн. у відшкодування завданих збитків, які спричинені її неправомірними діями, як працівника. Вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_1. працювала у ВАТ КБ ” Надра ” на посаді директора Генерального департаменту роздрібних продуктів та сегментів; аудиторською перевіркою виявлено, що в наслідком протиправної винної поведінки ОСОБА_1, як голови Малого кредитного комітету ВАТ КБ ” Надра ”, яка виразилася у прийнятті рішення про видачу кредиту на придбання квартири фізичній особі –ОСОБА_2. у безпідставно завищеній сумі –283 784, 48 доларів США, що на 38 883, 28 доларів США більше ніж необхідно для придбання квартири; необхідність такого збільшення не підтверджена жодним документом кредитної справи; прийняття вказаного кредитного рішення призвело до порушення позичальником цільового використання коштів у розмірі 194 416, 48 гривень та недоотримання банком дохід у розмірі – 25 відсотків від суми коштів ( штраф за кредитним договором ), використаних не за цільовим призначенням, що складає 48 604, 12 гривень.

В судовому засіданні представник відповідачки заперечуючи проти позову зазначила, що шкода банку не могла бути заподіяна діями працівника ОСОБА_1, оскільки рішення про видачу кредиту приймається не головою Малого кредитного комітету одноособово, а членами Малого кредитного комітету колегіально. Крім того, позивач не довів тієї обставини, що кредитні кошти, видані ОСОБА_2., були використані не за цільовим призначенням. Жодного документу, який би встановлював факт нецільового використання ОСОБА_2. кредитних коштів, суду позивачем не надано. При цьому представник відповідачки вказала, що нестягнута з боржника неустойка ( штраф, пеня ), яка завжди в даних бухгалтерського обліку відбивається як прибуток, є типовим прикладом неодержаного прибутку і не може бути віднесена до прямої дійсної шкоди, а також звернула увагу на те, що позивач не навів належних обґрунтувань та не підтвердив доказами тієї обставини, що відповідачка, як колишній працівник взагалі може нести матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди ( працівник несе матеріальну відповідальність тільки за пряму дійсну шкоду ).

Суд, заслухав пояснення представників сторін, дослідив надані докази, прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1, 2 ст.130 КЗпП України, працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов’язків.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тальки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі організації винними протиправними діями ( бездіяльністю ) працівника.

Провіряючи обставини по справі судом встановлено, що Наказом № 70-п від 01.02.2006 року ОСОБА_1. прийнято на роботу до ВАТ КБ ” Надра ” на посаду директора Генерального департаменту роздрібних продуктів та сегментів з 01.02.2006 року з посадовим окладом згідно із штатним розписом.

Наказом Президента ВАТ КБ ” Надра ” від 14.03.2006 року № 99 ” Про затвердження складу Малого кредитного комітету ВАТ КБ ” Надра ” ОСОБА_1. затверджено Головою вищезазначеного комітету.

Наказом в.о. тимчасового адміністратора ВАТ КБ ” Надра ” № 554-п від 26.08.2009 року, ОСОБА_1., директора генерального департаменту роздрібних продуктів та сегментів Центрального офісу ВАТ КБ ” Надра ”, звільнено з роботи 26.08.2009 року за прогул без поважних причин п.4 ст.40 КЗпП України.     

Протоколом засідання Малого кредитного комітету Центрального офісу ВАТ КБ ” Надра ” № 28 від 18.02.2008 року було затверджено рішення про видачу кредиту фізичній особі ОСОБА_2. на придбання чотирикімнатної квартири, загальною площею 149, 33 кв.м. по АДРЕСА_1, загальною ринковою вартістю 362 476, 44 долари США в сумі 244 901, 20 доларів США. ( рішення прийнято голосування членів Малого кредитного комітету Центрального офісу до складу якого входила ОСОБА_1. ).

Протоколом засідання Малого кредитного комітету Центрального офісу ВАТ КБ ” Надра ” № 29 від 19.02.2008 року було затверджено рішення про видачу кредиту фізичній особі ОСОБА_2. на придбання чотирикімнатної квартири, загальною площею 149, 33 кв.м. по АДРЕСА_1, загальною ринковою вартістю 362 476, 44 долари США в сумі 283 784, 48 доларів США. ( рішення прийнято голосування членів Малого кредитного комітету Центрального офісу до складу якого входила ОСОБА_1. ).

Виписку із протоколу № 28 засідання Малого кредитного комітету Центрального офісу ВАТ КБ ” Надра ” від 18.02.2008 року визнано недійсною.

20.02.2008 року між ВАТ КБ ” Надра ” та ОСОБА_2. було укладено кредитний договір № 75/П/РП/2008-840, згідно якого банк ( ВАТ КБ ” Надра ” ) надав позичальнику ( ОСОБА_2. у ) тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти у сумі 283 784, 44 доларів США, в порядку і на умовах, визначених цим договором за програмою ” Нове житло ”. Цільове використання кредиту: для розрахунків за договором № 64 від 20.02.2008 року, укладеного між позивальником ( ОСОБА_2. )  та ТОВ ТМО ” Ліко –Холдінг ”, згідно якого позичальник придбає чотирикімнатну квартиру № АДРЕСА_1; витрати позичальника, пов’язані з оформленням кредиту; оплата комісії за розрахунки за кредитним договором.

Як  вбачається із договору купівлі –продажу від 06.11.2008 року, ТОВ                       ” ТМО ” Ліко –Холдінг ” продало належу йому на праві власності квартиру               АДРЕСА_1 а покупець ( ОСОБА_2 ) купив квартиру № АДРЕСА_1. Ціна квартири за цим договором з урахуванням відрахувань місцевим органам влади становить 1 023 633, 33 грн., ПДВ –204 726, 67 грн., а всього  

В цей же день, 06.11.2008 року між ВАТ КБ ” Надра ” та ОСОБА_2. було укладено іпотечний договір, по якому іпотекодавець ( ОСОБА_2 ) з метою забезпечення виконання зобов’язання, що витікає із кредитного договору ( № 75/П/РП/2008-840 від 20.02.2008 року ) передає в іпотеку, а іпотекодержатель ( ВАТ КБ ” Надра ” ) приймає в іпотеку предмет іпотеки ( нерухоме майно –квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ); визначена сторонами вартістю предмету іпотеки складає 1 228 360, 00 грн., що в еквіваленті при перерахуванні на долари США по офіційному курсу НБУ на день укладання іпотечного договору складає  210 971, 42 доларів США.

14.11.2008 року між ВАТ КБ ” Надра ” та ОСОБА_2. було укладено додатковий договір до іпотечного договору від 06.11.2008 року, згідно якого, сторони домовились викласти статтю 1 предмету договору у наступній редакції: пункт 1.1 за цим договором іпотекодавець з метою забезпечення виконання зобов’язання, що витікає із кредитного договору передає в іпотеку, а іпотеко держатель приймає в іпотеку предмет іпотеки; п.1.2. визначена сторонами вартість предмету іпотеки складає 1 717 000, 00 грн., що в еквіваленті при перерахуванні на долари США по офіційному курсу НБУ на день укладання цього договору складає 296 961, 00 доларів США.

З чого випливає, що отримані позичальником ( ОСОБА_2. ) кредитні кошти були витрачені на придбання квартири АДРЕСА_1.

Доказів на підтвердження того, що частину отриманих кредитних коштів ОСОБА_2 використала не за цільовим призначенням, представником позивача суду надано.

Із наданих копій матеріалів кредитної справи ОСОБА_2. не вбачається, що ВАТ КБ ” Надра ” було встановлено факт нецільового використання ОСОБА_2. наданих кредитних коштів. Як наслідок, ВАТ КБ ” Надра ”  звернулось із відповідною вимогою до позичальника про сплату штрафу у розмірі 25 відсотків від суми кредитних коштів.

З урахуванням викладеного, суд не може погодитися із твердженнями позивача в тім, що прийняття засіданням Малого кредитного комітету Центрального офісу ВАТ КБ ” Надра ” повторного кредитного рішення призвело до порушення позичальником цільового використання коштів, в результаті чого банк недоотримав дохід в розмірі 25 відсотків від суми коштів, використаних не за цільовим призначенням.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

Чинним трудовим законодавством України прямо встановлено, що відповідальність на працівника може бути покладена лише за пряму дійсну шкоду та заборонено покладення відповідальності на працівника за неодержані підприємством, установою, організацією прибутки.

А тому суд, не може погодитись із твердженням позивача про те, що діями відповідачки як голови Малого кредитного комітету ВАТ КБ ” Надра ” позивачу було завдано матеріальної шкоди, оскільки рішення про видачу кредиту ОСОБА_2. у відповідному розмірі приймалося не відповідачкою одноособово, а членами Малого кредитного комітету Центрального офісу ВАТ КБ ” Надра ” колегіально.

Відповідно до ч.3 ст.233 КЗпП України, для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

Як вбачається із пояснень представника позивача та наданої суду короткої довідки від 28.07.2010 року, аудиторська перевірка окремих кредитних рішень, прийнятих Малим кредитним комітетом ВАТ КБ ” Надра ” за головуванням ОСОБА_1, проводилась на підставі Наказу Тимчасового адміністратора ВАТ КБ ” Надра ” № 463 від 22.07.2009 року; із позовною заявою позивач звернувся до суду лише в листопаді 2010 року, тобто із пропущенням встановленого чинним законодавством річного строку. Доказів, у підтвердження поважності пропущення строків звернення до суду не надано.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позивачем не доведено та не надано доказів того, що діями ОСОБА_1, як директора Генерального департаменту роздрібних продуктів та сегментів і голови Малого кредитного комітету ВАТ КБ ” Надра ” було завдано прямої дійсної шкоди банку, не було встановлено таких доказів і під час розгляду справи в суді, а тому вимоги банку про відшкодування шкоди заподіяної юридичній особі не підлягають задоволенню.

          Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 130, 233, 234 КЗпП України, ст.ст.10, 60, 169, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд

                                                  В И Р І Ш И В:

          В задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк ” Надра ” до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди відмовити.

          Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: