Справа № 2-5111/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

"06" квітня 2011 р.

Шевченківський районний суд м. Києва

в складі:

головуючого –судді:                    Кондратенко О.О.

при секретарі:                              Паламарчук А.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства ” ВТБ Банк ” про визнання недійсним пункту кредитного договору

                                                  В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2010 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою, в якій просила визнати недійсним третейську угоду, у вигляді третейського застереження, викладеного у п.6.2. договору про відкриття карткового рахунку, видачу кредитної картки та їх обслуговування № 158266 від 07.07.2008 року, укладеного між нею ( ОСОБА_1 ) та Відкритим акціонерним товариством ” ВТБ Банк ” ( назву банку змінено на Публічне акціонерне товариство ” ВТБ Банк ”, надалі банк ). Вимоги обґрунтовує тим, що 07.07.2008 року між ВАТ ” ВТБ Банк ” та ОСОБА_1 було укладено договір про відкриття карткового рахунку, видачу кредитної картки та їх обслуговування № 158266, згідно якого банк відкрив ОСОБА_1 картковий рахунок в доларах США з встановленою відновлювальною кредитною лінією у розмірі 5 000, 00 доларів США, а вона ж у свою чергу зобов’язалася користуватися наданою банком карткою відповідно до порядку та на умовах, визначених у договорі та повернути отримані кошти у встановлені строки, сплатити проценти та  виконати інші зобов’язання за договором. ОСОБА_1 вважає, що вказаний договір в частині третейської угоди, у вигляді третейського застереження повинен бути визнаний недійсним на підставі ст. 229 ЦК України, а також він суперечить ст.55 Конституції України. Недійсність третейської угоди, яка викладена в п.6.2. договору про відкриття карткового рахунку, видачу кредитної картки та їх обслуговування у вигляді третейського застереження, полягає в тому, що відповідач, зазначивши умови третейського застереження позбавив позивачку права захищати свої права та інтереси в судах загальної юрисдикції, а також обмежує можливість позивачки мати незаборонені цивільні права і обов’язки.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився; надіслав письмові заперечення на позов та просив проводити розгляд справи за його відсутності.

Суд, заслухав пояснення представника позивачки, дослідив надані докази, прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Провіряючи обставини по справі судом встановлено, що 07.07.2008 року між ВАТ ” ВТБ Банк ” та ОСОБА_1 було укладено договір про відкриття карткового рахунку, видачу кредитної картки та їх обслуговування № 158266, по якому банк відкрив ОСОБА_1 картковий рахунок в доларах США з встановленою відновлювальною кредитною лінією у розмірі  5 000, 00 доларів США.                       

Частиною 1 ст.5 Закону України ” Про третейські суди ” визначено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь –який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.

Якщо сторони не домовилися про інше при передачі спору до постійно діючого третейського суду, а також при вказівці у третейській угоді на конкретний постійно діючий третейський суд регламент третейського суду розглядається як невід’ємна частина третейської угоди ( ч.1, 2 ст.12 Закону України ” Про третейській суди ” ).

Як вбачається із пункту 6.2. договору про відкриття карткового рахунку, видачу кредитної картки та їх обслуговування № 158266 від 07.07.2008 року, укладеного між ВАТ ” ВТБ Банк ” та ОСОБА_1, сторони визначили, що у разі нерозв’язання спірних питань шляхом переговорів, всі спори, розбіжності та вимоги, які виникають при виконання даного договору чи у зв’язку з ним або випливають з  нього, підлягають розгляду у постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків, згідно з регламентом даного третейського суду.

Звертаючись до суду з вищезазначеним позовом ОСОБА_1 просила суд визнати недійсною вказану третейську угоду, яка міститься у вигляді третейського застереження в п.6.2. договору про відкриття карткового рахунку, видачу кредитної картки та їх обслуговування на підставі ч. 3 ст. 203, ст. ст. 215, 229, 230 ЦК України.

Відповідності до ч.1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях ( ч.4 ст.60 ЦПК України ).

Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом ( ч. 1 ст. 229 ЦК України ).

В свою чергу, ч. 1 ст. 230 ЦК України передбачає, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення ( частина перша статті 229 цього Кодексу ), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Воля особи до вчинення правочину і результат правочину не узгоджуються в разі помилки, якщо вона має істотне значення. Вважається, що такими є помилки щодо правової природи правочину, його змісту, предмета, ціни, сторони, якості об’єкта тощо.

Істотною може вважатись помилка, наслідки якої взагалі неможливо усунути або для їх усунення стороні, яка помилилася, необхідно здійснити значні витрати.

Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати або, навпаки, бути відсутніми саме на момент вчинення правочину. Сторона на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка насправді мала місце, тобто надати докази, які б свідчили про її помилку щодо істотних обставин правочину.

Правочин може бути визнаний вчиненим під впливом обману у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману, на відміну від помилки, є умисел: особа знає про наявність чи відсутність певних обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї. Обман також має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Саме позивач, як сторона, яка діяла під впливом обману, повинен довести наявність умислу з боку відповідача, істотність значення обставин, щодо яких її введено в оману, і сам факт обману. Якщо все інше, крім умислу, доведено, вважається, що мала місце помилка. Оман стосовно мотиву, тобто внутрішнього спонукання особи до здійснення правочину, не має істотного значення. Зокрема, неправильне розуміння з боку ОСОБА_1 при укладенні договору про відкриття карткового рахунку, видачу кредитної картки та їх обслуговування наслідків включення третейського застереження про передачу спорів на розгляд до Третейського суду не може бути підставою для визнання правочину недійсним.

Договір про відкриття карткового рахунку, видачу кредитної картки та їх обслуговування підписаний сторонами, містить детальний опис його предмету                  ( умови, права та обов’язки сторін, порядок звернення стягнення на предмет застави, відповідальність сторін, строк дії договору, врегулювання спорів та інше ). В момент підписання договору про відкриття карткового рахунку, видачу кредитної картки та їх обслуговування позивачка отримала його примірник.

Підписання даного договору про відкриття карткового рахунку, видачу кредитної картки та їх обслуговування є свідченням факту ознайомлення, розуміння сторонами та згоди сторін з усіма визначеннями, умовами та змістом договору.

Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в п. 19 Постанови № 9 від 06 листопада 2009 року ” Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними ” обставини, щодо яких помилилася сторона правочину                ( стаття 229 ЦК ), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Пояснення представника позивачки в тім, що укладанням третейської угоди, позивачку було позбавлено ( обмежено ) права захищати свої права в судах загальної юрисдикції не ґрунтуються на вимогах закону; відповідно до ст. 51 Закону України ” Про третейські суди ”, стороні надано право оскаржити рішення третейського суду до компетентного суду, протягом строку визначеному законом.

Положення про постійно діючий третейський суд та регламент третейського суду затверджуються його засновником і публікуються  (  ч. 1 ст.10 Закону України   ” Про третейські суди ” ).

Крім того, суду не надано доказів, які б свідчили, що вказана третейська угода суперечить нормам ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства не було їх встановлено і під час розгляду справи в суді.  

За таких обставин, суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1, оскільки заявлені позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах закону.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10, 60, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд      

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства ” ВТБ Банк ” про визнання недійсним пункту кредитного договору відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: