Справа № 2-5710/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

"30" травня 2011 р.

Шевченківський районний суд м. Києва

в складі:

головуючого –судді:                    Кондратенко О.О.

при секретарі:                              Боровенко Д.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства ” Райффайзен Банк Аваль ” про розірвання кредитного договору

                                                  В С Т А Н О В И В:

В січні 2011 року ОСОБА_1. та ОСОБА_2. звернулись до суду із заявою про розірвання кредитного договору № 014/9408/85/61998, укладеного  08.10.2007 року між ВАТ ” Райффайзен Банк Аваль ” ( назву банку змінено на Публічне акціонерне товариство ” Райффайзен Банк Аваль ”, надалі банк ) та ОСОБА_1 Вимоги обґрунтовують тим, що 08.10.2007 року між ОСОБА_1 та банком             ( ПАТ ” Райффайзен Банк Аваль ” ) було укладено кредитний договір № 014/9408/85/61998, відповідно до якого ОСОБА_1. було надано кредит на суму 257 800, 00 грн. на строк 180 днів з 08.10.2007 року по 08.10.2022 року включно для придбання земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1. Позивач добросовісно виконував свої зобов’язання, щодо повернення кредитних коштів, відповідно до умов кредитного договору. Однак, у зв’язку із зростанням світової фінансово –економічної кризи, неготовності національної економіки до протидії цій кризі відбулася істотна зміна економічних умов у країні, зокрема, різка девальвація гривні, що у свою чергу дуже позначилося на фінансовому стані ОСОБА_1., у зв’язку з чим, вищезазначені обставини спричинили різке падіння обсягів підприємницької діяльності ОСОБА_1.          В добровільному порядку вирішити питання щодо внесенні змін до кредитного договору у відповідності обставинам, які істотно змінилися вирішити не вдалось, а тому позивачі були змушені звернутися до суду за захистом порушеного права, і просили суд на підставі ст. 652 ЦК України їх позов задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача заперечуючи проти позову зазначив, що позовні вимоги є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах закону; підстав, передбачених ст.652 ЦК України для розірвання кредитного договору у зв’язку з істотною зміною обставин справи позивачами не надано, а тому, просив суд в задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться ( ст. 526 ЦК України ).

Провіряючи обставини по справі судом встановлено, що 08.10.2007 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ( ВАТ ” ” Райффайзен Банк Аваль ” ) було укладено договір № 014/9408/85/61998, відповідно до п. 1.1. цього Договору відповідач надав позивачу ОСОБА_1. кредит у вигляді невід’ємної кредитної лінії у сумі 257 800, 00 грн. строком з 08.10.2007 року по 08.10.2022 року. ОСОБА_1. у свою чергу зобов’язався повернути отриманий кредит та проценти за користування кредитом. Відсотки за користування кредитом розраховуються банком на підставі відсоткової ставки у розмірі 13, 75 % річних ( п. 1.4. договору ).

Звертаючись до суду з вказаними позовними вимогами, позивачі ( ОСОБА_1. та ОСОБА_2. ) обґрунтовували їх тим, що наслідки фінансової кризи майже нанівець звели їх можливість вчасно та у повному обсязі виконувати свої зобов’язання за договором, що згодом призвело до виникнення заборгованості по кредитному договору; відбулася різка девальвація гривні, що у свою чергу позначилося на різкому падінні обсягів  підприємницької діяльності ОСОБА_1., а тому на думку позивачів ці обставини є істотною обставиною для розірвання кредитного договору, згідно положень ст. 652 ЦК України, також позивачі звертають увагу суду, що в позасудовому порядку відповідач не погодився внести зміни до укладеного договору.

У відповідності з ст. 2 Закону України ” Про банки і банківську         діяльність ” банківський кредит – будь-яке зобов’язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов’язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов’язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов’язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа ( кредитодавець ) зобов’язується надати грошові кошти ( кредит ) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору ( ч. 2 ст. 651 ЦК України ).

У відповідності з ч. 1 ст. 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов’язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Як вбачається з матеріалів справи, при укладенні спірного договору позивачам були відомі усі умови договору та не існувало ніяких інших умов, які б примусили останніх прийняти ці умови на вкрай невигідних для себе умовах.

Твердження позивачів, стосовно того, що вони не могли передбачити фінансову кризу та те, що остання вважає цю обставину –істотною обставиною для змінення умов договору, не можуть бути прийняті судом до уваги з наступних підстав.

Частиною 2 ст. 652 ЦК України, законодавець визначив, що якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Діючим законодавством не передбачений стабільний курс долара США до національної валюти –гривні; передбачити на майбутнє настання фінансової кризи також неможливо.  

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України ” Про Національний банк України ”, офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним банком.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінетів Міністрів України ” Про систему валютного регулювання та валютного контролю ”, валютні курси встановлюються Національним банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Поряд з цим, Положенням про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного Банку України за № 496 від 12 листопада 2003р., визначено, що офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долара США установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют станом на останню дату. З наведеного можливо зробити висновок, що стабільність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.

Таким чином, при укладенні цього договору та беручи на себе певні обов’язки щодо погашення цього кредиту, сторони за договором ( перш за все позивач ОСОБА_1. ) повинен був усвідомлювати, що курс національної валюти України –гривні до долара США не є незмінним, та те, що зміна цього курсу можливо настане, що призведе до фінансової кризи, а тому сторони повинні були передбачити та врахувати усі обставини, які можуть виникнути у зв’язку з укладенням вищезазначеного кредитного договору.  

Крім того, протягом всього часу розгляду справи судом, стороною позивача, не надано до суду належних і допустимих доказів, на підтвердження наявності одночасності чотирьох умов, визначених в ч. 2 ст. 652 ЦК України, відповідно до яких укладений між сторонами договір може бути розірваний за рішенням суду на вимогу позивачів.

Отже, позивачами не доведено та не надано доказів, не було їх встановлено і під час розгляду справи в суді, які б стали підставами для розірвання кредитного договору.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги є безпідставними, і такими, що не ґрунтуються на вимогах закону, а тому відсутні правові підстави для задоволення позову.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 60, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства ” Райффайзен Банк                    Аваль ” про розірвання кредитного договору відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: