Справа № 2-6050/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

"12" серпня 2011 р.

Шевченківський районний суд м. Києва

в складі:

головуючого –судді:                    Кондратенко О.О.

при секретарі:                              Боровенко Д.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну  справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк ” Надра ” про внесення змін до пунктів кредитного договору

В С Т А Н О В И В :

В листопаді 2010 року ОСОБА_1. та ОСОБА_2. звернулись до суду із заявою, з послідуючими уточненнями, в якій просили: внести зміни до договору ” Автопакет ” № 222/П/06/2008-840 від 19.08.2008 року, укладеного між ВАТ КБ ” Надра ” ( надалі банк ) та ними (  ОСОБА_1. та  ОСОБА_2. ), а саме: пункт 1.1. вказаного договору викласти у грошовій одиниці України –гривні у сумі 87 780, 00 грн. ( з зарахуванням відсоткової ставки 15, 3 %, що складає 144 739, 56 грн. ), п.2.2.1 вказаного договору, щодо сплати суми мінімально необхідного платежу, розмір якого складає 1 723, 09 грн., п.1.1.4 вказаного договору, замінити термін погашення кредиту з 15.08.2015 року на 15.10.2016 року. Вимоги обґрунтовують тим, що 19.08.2008 року між ОСОБА_1. та відповідачем ( ПАТ ” Надра ” ) було укладено вищезазначений кредитний договір, відповідно до якого позивачу                       ( ОСОБА_1. ) було надано у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти у сумі 18 117, 65 доларів США в порядку і на умовах визначених цим договором, зі строком повернення кредиту до 15.08.2015 року; ОСОБА_2., згідно договору ” Автопакет ” від 19.08.2008 року, взяла на себе зобов’язання відповідати солідарно з ОСОБА_1. по його зобов’язанням по вищезазначеному договору ” Автопакет ” від 19.08.2008 року                ( а.с.7-13 ). На сьогоднішній день курс долара значно зріс, а тому позивачі вважають, що відповідно до ст.652 ЦК України в умови договору ” Автопакет ” повинні бути внесені зміни, щодо розміру всіх платежів, зазначивши їх виходячи з офіційного курсу валютного НБУ, який діяв на час укладання між сторонами вищезазначеного договору; змінити суму щомісячного платежу та дату остаточного погашення кредиту. Неодноразові заяви позивачів до банку щодо внесення відповідних змін до договору відповідачем були проігноровані, у зв’язку з чим вони були змушений звернутися до суду за захистом порушеного права.

В судовому засіданні представник відповідача заперечуючи проти позову зазначив, що при укладенні договору ” Автопакет ” було дотримано усіх вимог чинного законодавства України; підстави для внесення змін до умов укладеного між позивачами та відповідачем договору не відсутні.

Суд, заслухав пояснення представників сторін, дослідив надані докази, прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться         ( ст. 526 ЦК України ).

Провіряючи обставини по справі судом встановлено, що 19.08.2008 року між позивачем ( ОСОБА_1. ) та відповідачем ( ВАТ КБ ” Надра ” ), було укладено договір ” Автопакет ” № 222/П/06/2008-840, відповідно до п.1.1. цього Договору відповідач надав позивачу у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти у сумі 18 117, 65 доларів США в порядку і на умовах визначених цим договором,  строком з 19.08.20008 року по 15.08.2015 року. ОСОБА_1. зобов’язався повертати заборгованість по кредиту та процентах щомісячно; відсотки за користування кредитом розраховуються банком на підставі відсоткової ставки у розмірі 15, 3 % річних. ОСОБА_2., згідно договору ” Автопакет ” № 222/П/06/2008-840 від 19.08.2008 року, взяла на себе зобов’язання відповідати солідарно з ОСОБА_1. по його зобов’язанням по вищезазначеному договору.

Звертаючись до суду з вказаними позовними вимогами, позивачі обґрунтовують їх тим, що на час укладання спірного договору курс долара США до української валюти –гривні складав 484, 31 грн. за 100, 00 доларів США, таке становище існувало певний період до укладення цього договору. В подальшому курс валюти змінився, гривня по відношенню до долара США знецінилася та ця обставина є істотною обставиною для внесення змін до договору, згідно положень ч. 2, 4 ст. 652 ЦК України, також позивач звертав увагу суду, що в позасудовому порядку відповідач не погодився внести зміни до укладеного договору.

У відповідності з ст. 2 Закону України ” Про банки і банківську                діяльність ” банківський кредит –будь-яке зобов’язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов’язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов’язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов’язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа ( кредитодавець ) зобов’язується надати грошові кошти ( кредит ) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За договором позики одна сторона ( позикодавець ) передає у власність другій стороні ( позичальникові ) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів ( суму позики ) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості ( ст. 1046 ЦК України ).

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику ( грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем ) у строк та в порядку, що встановлені договором ( ч. 1 ст. 1049 ЦК України ).

Позичальник зобов’язаний повернути позику у тій валюті в якій отримав кредит.

Відповідно до ч. 2 ст. 524 ЦК України, сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті.

Згідно ч. 1, 2 ст. 533 ЦК України, грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору ( ч. 2 ст. 651 ЦК України ).

У відповідності з ч. 1 ст. 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов’язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Як вбачається з матеріалів справи, при укладенні спірного договору позивачам були відомі усі умови договору та не існувало ніяких інших умов, які б примусили останніх прийняти ці умови на вкрай невигідних для себе умовах.

Посилання представника позивачів на те, що його довірителі не могли передбачити зміну курсу валют не є підставою для внесення змін до пункту кредитного договору. У позивачів існувала можливість передбачити в момент укладання договору зміни курсу гривні по відношенню до долара США, виходячи з динаміки зміни курсів валют з моменту введення в обіг національної валюти –гривні та її девальвації й можливість отримання кредиту в національній валюті. Крім того, твердження представника позивачів щодо відсутності у відповідача індивідуальної ліцензії на здійснення валютних операцій та використання іноземної валюти як засобу платежу на території України не можуть бути прийняті до уваги, так як такі доводи позивачів є невірними та такими, що не підтверджуються діючими нормами права.

Норма ч. 2 ст. 192 ЦК України визначає правовий режим обігу іноземної валюти на території України, - іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 533 ЦК України,  використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Законами, які врегульовують банківську діяльність, а саме статтями 19, 47 та 49 Закону України ” Про банки та банківську діяльність ” передбачено, що банк має право здійснювати банківську діяльність, зокрема операції з розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та  на власний ризик тільки  після отримання банківської ліцензії, яка надається Національним Банком України.  

Порядок та правила використання іноземної валюти на території України на сьогоднішній день встановлені Декретом КМУ ” Про систему валютного регулювання і валютного контролю ”.

Статтею 5 Декрету передбачено, що Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.

На виконання ст. 44 Закону України ” Про Національний банк України ” та ст. 5 Декрету, постановою Правління НБУ від 17.07.2001 року № 275 затверджено Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, яким встановлено порядок і умови видачі банкам банківських ліцензій на здійснення банківських операцій та письмових дозволів на здійснення інших операцій.

Так, пунктом 2.3. Положення № 275 визначено, що за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу НБУ банки мають право здійснювати, зокрема, операції щодо залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України.

23.08.2002 року Національним банком України ВАТ КБ ” Надра ” було видано банківську ліцензію № 21 та дозвіл № 21-1 від 23.08.2002 року на право здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частини 2 та 4 ст. 47 Закону України ” Про банки і банківську діяльність ” з додатком, а саме: на операції з валютними цінностями в частині залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України. Отже, наданий НБУ письмовий Дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здійснення банком валютних операцій згідно з Декретом ( загальновідомий факт ).

Відповідно до ст. 5 Декрету, одержання ліцензії однією із сторін валютної операції означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною або третьою особою, яка має відношення до цієї операції.

Пп. ” в ” ч.4 ст. 5 Декрету передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі.

На сьогодні законодавець не визначив будь-яким нормативним актом межі термінів і лімітів, перевищення яких потребує отримання індивідуальної ліцензії.

Частиною 2 ст. 652 ЦК України, законодавець визначив, що якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

В свою чергу ч.4 ст. 652 ЦК України передбачає, що зміна договору у зв’язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Діючим законодавством не передбачений стабільний курс долара США до національної валюти –гривні.  

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України ” Про Національний банк України ”, офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним банком.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінетів Міністрів України ” Про систему валютного регулювання та валютного контролю ”, валютні курси встановлюються Національним банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Поряд з цим, Положенням про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного Банку України за № 496 від 12 листопада 2003 року, визначено, що офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долара США установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют станом на останню дату. З наведеного можливо зробити висновок, що стабільність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.

Таким чином, при укладенні цього договору в іноземній валюті ( долар  США ) та беручи на себе певні обов’язки щодо погашення цього кредиту саме в доларах США, сторони за договором ( перш за все позивачі ) повинні були усвідомлювати, що курс національної валюти України –гривні до долара США не є незмінним, та те, що зміна цього курсу можливо настане, а тому сторони повинні були передбачити та врахувати підвищення валютного ризику за цим договором.

Крім того, під час розгляду справи в суді, позивачами та його представником, не надано до суду належних і допустимих доказів, на підтвердження наявності одночасності чотирьох умов, визначених в ч. 2 ст. 652 ЦК України, відповідно до яких укладений між сторонами договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу позивачів.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги є безпідставними, і такими, що не ґрунтуються на вимогах закону, а тому відсутні правові підстави для задоволення позову.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 60, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, ст. ст. 524 - 526,  526, 533, 651, 652, 1046, 1049, 1054 ЦК України; ст. 2 Закону України ” Про банки і банківську діяльність ”,ст. 36 Закону України                   ” Про Національний банк України ”, ст. 8 Декрету Кабінетів Міністрів України ” Про систему валютного регулювання та валютного контролю ”, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк ” Надра ” про внесення змін до пунктів кредитного договору відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: