Справа № 2-а-428/11

П О С Т А Н О В А  

іменем України

"24" січня 2011 р.

Шевченківський районний суд м. Києва

в складі:

головуючого – судді:                              Кондратенко О.О.

при секретарі:                                        Куліш М.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві  справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва про зобов’язання провести перерахунок пенсії   

                                                  В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2010 року ОСОБА_1. звернувся до суду із заявою, в якій просив: визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва щодо нарахування та здійснення перерахування раніше призначеної державної пенсії ( основної ) та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, як особі постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи; зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва провести перерахунок державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, починаючи з дня звернення до суду, тобто з 24.11.2010 року і по час винесення рішення, та виплатити щомісячну додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров’ю, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи, виходячи із розміру 50% мінімальної пенсії за віком, та недоотриманої суми державної пенсії в розмірі не менше 6 мінімальних пенсій за віком.

Вимоги мотивував тим, що він є інвалідом ІІІ групи по захворюванню пов’язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, отримує пенсію і перебуває на обліку в Управлінні пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Києва. В листопаді 2010 року звернувся до відповідача із заявою, відповідно, про перерахунок пенсії та її виплату, це передбачено в ст.ст.50, ч.4 ст.54 Закону України ” Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ”, однак листами від 17.11.2010 року йому безпідставно відмовлено у вчиненні такого перерахунку.

Представник Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва, в судове засідання не з’явилися; про час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку; надіслав письмові заперечення на позов та просив проводити розгляд справи за його відсутності.

Суд, заслухав пояснення позивача, дослідив надані докази, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Провіряючи обставини по справі судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва та отримує пенсію відповідно до Закону України ” Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ”.

В листопаді 2010 року він звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва із заявою, про перерахунок призначеної державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, з посиланням на те, що йому нараховується та виплачується пенсія меншого розміру ніж та яка визначена Законом України ” Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ”.

17.11.2010 року Управлінням ПФУ в Шевченківському районі м. Києва  відмовило позивачу у перерахунку державної пенсії у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та у перерахунку додаткової пенсії в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, з посиланням на те, що відсутні такі підстави.

Відмова відповідача у проведенні перерахунку призначеної пенсії позивачу у розмірі не менше 6 мінімальних пенсій за віком, згідно ст.ст.49, 54 Закону України ” Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ” та у перерахунку додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи, виходячи із розміру 50 %  мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 50 закону України ” Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ”, є неправомірною, виходячи з наступного.

Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ( категорія 1 ), про що свідчить посвідчення та вкладка до посвідчення громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, видане Держадміністрацією м. Києва в грудні 1997 року.

З 18.05.1994 року ОСОБА_1 встановлено 3 групу інвалідності у зв’язку із захворюванням пов’язаним з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, безстроково.

Статтею 49 Закону України ” Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ” передбачено, що пенсії особам, віднесеним до  категорії 1 встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після  виникнення права на отримання пенсії.  

Відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України ” Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ”, в усіх випадках розмір пенсії для інваліда 3 групи, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.

Згідно із ч. 4 ст. 50 Закону України ” Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ”, особам віднесеним до категорії 1, які є інвалідами 3 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.

Частиною 1 ст. 33 Закону України ” Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування ”  визначені розміри пенсії по інвалідності залежно від групи інвалідності. Зі змісту статей  50, 54 Закону України  ” Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ” вбачається, що під час визначення розміру як основної пенсії так і щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком, яка в свою чергу визначається за правилами ст. 28 Закону України ” Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування ”, виходячи із нового розміру прожиткового мінімуму.

Вказані норми були змінені 28.12.2007 року, нова редакція зазначених статей 50, 54 Закону набрала чинності з 01.01.2008 року, але вказані зміни визнані такими, що не відповідають Конституції України відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року.

Як вбачається із рішення Конституційного суду України від 11 жовтня 2005 року справа № 1- 21/2005 ( про рівень пенсії і щомісячного довічного утримання ), Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов’язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного  права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція  та  закони  України  виокремлюють певні   категорії   громадян  України,  що  потребують  додаткових гарантій соціального захисту з  боку  держави.  

У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін  до  чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.

          Пленум Верховного Суду України роз’яснив, що оскільки Конституція України, як зазначено в її ст.8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь –якого законодавства чи іншого нормативно –правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй ( п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 року ’’Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя ’’).

Таким чином, суд, застосовуючи статтю 22 Конституції, як норму прямої дії, вважає встановленим, що Управління Пенсійного Фонду України у Шевченківському районі м. Києва безпідставно відмовило ОСОБА_1 у перерахуванні та виплаті державної пенсії в розмірі не нижчому                                 6 мінімальних пенсій за віком та щомісячну додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров’ю, у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, тим самим порушило його права та законні інтереси, які підлягають поновленню шляхом визнання дій відповідача протиправними та зобов’язання його, перерахувати та виплатити позивачу державну пенсію в розмірі не нижчому       6 мінімальних пенсій за віком та щомісячну додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров’ю, у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.159, 160, 161 162, 163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва про зобов’язання вчинити дії задовольнити.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Києва щодо відмови в перерахунку ОСОБА_1 пенсії, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інваліду ІІІ групи внаслідок Чорнобильської катастрофи пенсії у відповідності до Закону України ” Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ”   протиправними.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Києва перерахувати та виплатити ОСОБА_1 державну пенсію в розмірі не нижче 6 мінімальних пенсій за віком, з урахуванням виплат, які йому здійснювались, починаючи з 26 листопада 2010 року і по 24 січня 2011 року,  та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, з урахуванням виплат, які йому здійснювались, починаючи з 26 листопада 2010 року і по 24 січня 2011 року.

Постанова може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня її проголошення.

            Суддя: