УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2011 року м. Київ
Колегія суддів Верховного Суду України в складі:
головуючого Патрюка М.В.,
суддів: Гуменюка В.І.,
Жайворонок Т.Є., Лященко Н.П.,
Онопенка В.В.,-
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про відшкодування майнової та моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Харківської області від 24 березня 2010 року,
в с т а н о в и л а :
У липні 2008 року ОСОБА_6 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 12 березня 2008 року на перехресті вулиць О. Гончара та Чернишевського в м. Харкові сталася дорожньо-транспортна пригода (далі – ДТП), унаслідок якої належний йому автомобіль «Лексус RX-300», яким на підставі довіреності керував ОСОБА_9, зазнав пошкоджень. Пригода сталася з вини ОСОБА_7, який керував належним йому автомобілем «Форд Фієста» та за порушення Правил дорожнього руху був притягнений до адміністративної відповідальності. Після уточнення позовних вимог ОСОБА_6 просив стягнути із ОСОБА_7 на відшкодування майнової шкоди 125 012 грн., моральної шкоди - 10 тис. грн. і судові витрати.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 16 вересня 2009 року позов задоволено частково: стягнуто із ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 майнову шкоду в розмірі 118 557 грн. 57 коп., моральну шкоду - 10 тис грн. та понесені судові витрати - 1 730 грн.
Рішенням апеляційного суду Харківської області від 24 березня 2010 року рішення суду першої інстанції змінено: зменшено розміри майнової шкоди, яка підлягає стягненню із ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6, до 22 621 грн., моральної шкоди – до 3 тис. грн. та розмір понесених судових витрат – до 234 грн. 71 коп.
У травні 2010 року ОСОБА_6 звернувся до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення апеляційного суду Харківської області від 24 березня 2010 року, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і залишити без змін рішення суду першої інстанції.
Відповідно до п. 2 розд. XIII «Перехідні положення» Закону України від 7 липня 2010 року № 2453–VI «Про судоустрій і статус суддів» касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Законом.
У зв’язку із цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому ЦПК України від 18 березня 2004 року в редакції, яка була чинною до змін, внесених згідно із Законом України від 7 липня 2010 року № 2453–VI «Про судоустрій і статус суддів».
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині розміру відшкодування майнової шкоди, апеляційний суд виходив із того, що наданий на експертизу автомобіль «Лексус RX-300» був відновлений, а тому зробити висновок про характер та механізм його технічних пошкоджень немає можливості, отже, позивачем не доведений на підставі допустимих доказів розмір завданої йому майнової шкоди.
З таким висновком апеляційного суду погодитись не можна.
За положеннями ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1/ чи мали місце обставини, якими обгрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2/ чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3/ які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4/ яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5/ чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6/ як розподілити між сторонами судові витрати; 7/ чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8/ чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Ухвалене в справі рішення апеляційного суду вказаним вимогам процесуального права не відповідає.
Відповідно до ст. ст. 1166, 1188 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах.
За правилами ст. 1192 ЦК України суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Під час розгляду справи судом установлено, що 12 березня 2008 року на перехресті вулиць О. Гончара та Чернишевського в м. Харкові сталася ДТП, унаслідок якої належний ОСОБА_6 автомобіль «Лексус RX-300», яким на підставі довіреності керував ОСОБА_9, зазнав пошкоджень. Пригода сталася з вини ОСОБА_7, який керував належним йому автомобілем «Форд Фієста». Постановою Київського районного суду м. Харкова від 11 квітня 2008 року визнано ОСОБА_7 винним у ДТП. Протоколом огляду місця ДТП від 12 березня 2008 року зафіксовано в автомобілі «Лексус RX-300» деформацію правих задніх дверець, правого заднього крила, зчес лакофарбового покриття всієї лівої частини, розбиття лівого дзеркала заднього виду. Згідно з калькуляцією станом на 28 березня 2008 року, квитанціями від 2 квітня 2008 року №02/04-1 та від 5 червня 2008 року №05/06-1, виданими фізичною особою – підприємцем ОСОБА_10, вартість запасних частин і ремонтно-відновлювальних робіт указаного автомобіля «Лексус RX-300» склала 125 012 грн. Відповідно до висновку трасологічно-товарознавчої експертизи від 29 травня 2009 року №2829/1962 вартість відновлювального ремонту автомобіля «Лексус RX-300» складає 118 557 грн. 57 коп., а матеріальний збиток визначено в сумі 107 581 грн. 52 коп. Позивач відновив пошкоджений автомобіль та користується ним.
Використавши своє право на вибір способу відшкодування шкоди, передбачене ст. 1192 ЦК України, ОСОБА_6 відремонтував за власні кошти пошкоджений автомобіль і звернувся до ОСОБА_7 з позовом про відшкодування збитків, надавши при цьому калькуляцію ремонтних робіт і квитанції про їх оплату, а також висновок трасологічно-товарознавчої експертизи від 29 травня 2009 року №2829/1962.
Незважаючи на те, що ОСОБА_7 ці докази не спростував, апеляційний суд, усупереч положенням ст. 60 ЦПК України дійшов передчасного висновку про недоведеність позову в частині відшкодування майнової шкоди.
Визначаючи розмір майнової шкоди, апеляційний суд виходив лише з переліку пошкоджень спірного автомобіля, зазначених працівником міліції в протоколі огляду ДТП від 12 березня 2008 року, тобто фактично вирішив питання, які потребують спеціальних знань, при цьому висновки свої достатньо не обгрунтував, а незгоду з висновком експерта в порушення вимог ч. 7 ст. 147 ЦПК України не мотивував.
Разом з тим, за положенням ст. 150 ЦПК України, якщо суд визнає висновок експерта неповним або неясним, то призначає додаткову експертизу; якщо визнає висновок експерта необгрунтованим – призначає повторну експертизу.
Крім того, у п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» роз’яснено, що в мотивувальній частині рішення слід наводити розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог.
Рішення апеляційного суду таких розрахунків не містить, ОСОБА_7 суду будь-яких розрахунків не надавав, а тому стягнення майнової шкоди саме в розмірі 22 621 грн. є незрозумілим.
Ураховуючи викладене, висновок апеляційного суду в частині зменшення розміру матеріальної шкоди, яка підлягає відшкодуванню ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6, не можна вважати законним та обгрунтованим.
Зменшуючи розмір компенсації за завдану моральну шкоду, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_6 не зазначив, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір компенсації за моральну шкоду, а в матеріалах справи відсутні відповідні докази.
З таким висновком апеляційного суду також погодитись не можна.
Відповідно до ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, які фізична особа зазнала у зв’язку з ушкодженням здоров’я або у зв’язку з пошкодженням її майна.
У позовній заяві ОСОБА_6, який знаходився в автомобілі під час ДТП, зазначав, що переніс психоемоційний стрес, отримав травми, тривалий час не міг повноцінно працювати й вести нормальне життя, довгий час був позбавлений можливості користуватися автомобілем.
Згідно з постановою про відмову ву порушенні кримінальної справи від 21 березня 2008 року пасажир ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження й був доставлений у лікарню (а. с. 18).
Апеляційний суд указаним обставинам правової оцінки не дав, а тому його висновок про зменшення розміру компенсації за завдану моральну шкоду є передчасним.
Неправильне застосування норм матеріального права й порушення норм процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, тому рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий апеляційний розгляд.
Керуючись ст. ст. 335, 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Харківської області від 24 березня 2010 року скасувати, справу направити на новий апеляційний розгляд.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.В.Патрюк
Судді:
В.І. Гуменюк
Т.Є. Жайворонок
Н.П. Лященко
В. В. Онопенко