Справа № 6-29 цс 11

Головуючий у першій інстанції Бондаренко В.М.

Доповідач Патрюк М.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

3 жовтня 2011 року         м. Київ

Верховний Суд України в складі:

головуючогоПатрюка М.В.,

суддів:Барбари В.П.,Кліменко М.Р., Панталієнка П.В.,

Берднік І.С.,Ковтюк Є.І.,Пилипчука П.П.,

Глоса Л.Ф.,Короткевича М.Є.,Потильчака О.І.,

Григор’євої Л.І.,Коротких О.А.,Прокопенка О.Б.,

Гриціва М.І.,Косарєва В.І.,Редьки А.І.,

Гуменюка В.І.,Кривенди О.В.,Скотаря А.М.,

Гусака М.Б.,Кривенка В.В.,Таран Т.С.,

Ємця А.А.,

Жайворонок Т.Є.,

Заголдного В.В.,

Канигіної Г.В.,Лященко Н.П.,

Маринченка В.Л.,

Онопенка В.В.,

Терлецького О.О.,

Тітова Ю.Г.,

Шицького І.Б.,-

за участю представника публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» Єлістратова Р.В.,

розглянувши в судовому засіданні заяву публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про перегляд ухвали колегії суддів Верховного Суду України від 10 березня 2011 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на постанову державного виконавця,

в с т а н о в и в:

У квітні 2010 року ОСОБА_1. звернувся до суду зі скаргою на постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Павлоградського міськрайонного управління юстиції (далі – ВДВС Павлоградського МУЮ), посилаючись на те, що на виконання рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області про стягнення на його користь із відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля» 6 500 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоров’я під час виконання трудових обов’язків, 19 березня 2010 року ВДВС Павлоградського МУЮ відкрито виконавче провадження. Однак 29 березня 2010 року постановою державного виконавця зазначеного відділу державної виконавчої служби виконавче провадження зупинено на підставі пункту 15 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з тих підстав, що відкрите акціонерне товариство «Павлоградвугілля» (з 26 квітня 2011 року публічне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля» (далі – ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля»)) у листопаді 2005 року внесено до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, що підтверджує його участь у процесі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» (далі – Закон № 2711-IV). Вважаючи такі дії державного виконавця незаконними, заявник просив скасувати постанову про зупинення виконавчого провадження та зобов’язати відділ державної виконавчої служби вчинити дії щодо виконання рішення суду.

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 травня 2010 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 5 серпня 2010 року, у задоволенні скарги ОСОБА_1. відмовлено.

Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 10 березня 2011 року касаційну скаргу ОСОБА_1. задоволено, ухвали судів першої та апеляційної інстанцій скасовано. Скаргу ОСОБА_1. на постанову державного виконавця задоволено. Визнано неправомірною постанову заступника начальника ВДВС Павлоградського МУЮ від 29 березня 2010 року про зупинення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2/4174 від 11 березня 2010 року про стягнення з ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1. 6 500 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоров’я під час виконання трудових обов’язків. Зобов’язано ВДВС Павлоградського МУЮ вчинити дії щодо виконання виконавчого листа № 2/4174 від 11 березня 2010 року про стягнення з ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1. 6 500 грн. на відшкодування моральної шкоди.

У квітні 2011 року ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» подало до Верховного Суду України через Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ заяву про перегляд ухвали колегії суддів Верховного Суду України від 10 березня 2011 року.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 липня 2011 року поновлено ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» строк на подання заяви про перегляд ухвали колегії суддів Верховного Суду України від 10 березня 2011 року, допущено до провадження Верховного Суду України цивільну справу за скаргою ОСОБА_1. на постанову державного виконавця ВДВС Павлоградського МУЮ для перегляду ухвали колегії суддів Верховного Суду України від 10 березня 2011 року.

Ухвалою судді Верховного Суду України від 15 липня 2011 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою судді Верховного Суду України від 15 липня 2011 року витребувано матеріали справи за вищезазначеним позовом та здійснено підготовчі дії відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини другої статті 360№ Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України).

У заяві ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» про перегляд ухвали колегії суддів Верховного Суду України від 10 березня 2011 року порушується питання про скасування постановленої судом ухвали й передачу справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, – неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Для прикладу наявності зазначених підстав подання заяви про перегляд судового рішення ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» посилається на ухвалу колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 27 травня 2009 року.

ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» указує на те, що правові висновки Верховного Суду України про застосування норм матеріального права, покладені в основу судового рішення, яке переглядається, не є однаковими з висновками, зробленими в зазначеному для прикладу судовому рішенні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», дослідивши доводи заявника, Верховний Суд України вважає, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи скаргу ОСОБА_1. на постанову державного виконавця, суд касаційної інстанції у даній справі, виходив із того, що на підставі системного аналізу положень пунктів 1.3., 1.4 статті 1 Закону № 2711-IV, пункту 15 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» Закон № 2711-IV не регулює відносини зі сплати підприємствами паливно-енергетичного комплексу на користь фізичних осіб сум на відшкодування завданої їм моральної шкоди у зв’язку з трудовим каліцтвом, тому й виконавче провадження з примусового виконання судового рішення про стягнення сум, ухваленого в такій цивільній справі, зупиненню не підлягає.

В обґрунтування заяви товариство вказує на неоднакове застосування судами касаційних інстанцій норм матеріального права, зокрема: статті 1 Закону №2711-IV, пункту 15 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження».

За змістом ухвали колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 27 травня 2009 року, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції скасував ухвалені у справі судові рішення про задоволення скарги фізичної особи на дії державного виконавця, який зупинив виконання рішення суду про стягнення на її користь моральної шкоди з відкритого акціонерного товариства «Харківобленерго» – підприємства паливно-енергетичного комплексу, внесеного до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону №2711-IV, та справу передав на новий розгляд до суду першої інстанції, при цьому суд виходив із того, що на спірні правовідносини, в яких однією зі сторін є фізична особа, поширюється дія Закону №2711-IV, тому виконавче провадження слід було зупинити на підставі пункту 15 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження», абзацу шостого пункту 3.7 статті 3 Закону №2711-ІV.

Проте погодитися з таким висновком суду не можна.

У преамбулі Закону №2711-IV зазначено, що він визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу. Метою цього Закону є сприяння поліпшенню фінансового становища підприємств паливно-енергетичного комплексу, запобіганню їх банкрутству та підвищенню рівня інвестиційної привабливості шляхом урегулювання процедурних питань та впровадження механізмів погашення заборгованості, надання суб’єктам господарської діяльності права їх застосування, визначення порядку взаємодії органів державної влади та органів місцевого самоврядування, розпорядників бюджетних коштів із суб’єктами господарської діяльності щодо застосування механізмів погашення заборгованості.

Частиною другою статті 2 Закону № 2711-ІV передбачено, що дія Закону поширюється на підприємства паливно-енергетичного комплексу, а також інших учасників розрахунків, які мають або перед якими є заборгованість, що виникла внаслідок неповних розрахунків за енергоносії.

До учасників розрахунків пунктом 1.3 статті 1 указаного Закону віднесено: підприємства паливно-енергетичного комплексу, суб’єктів господарської діяльності, розпорядників коштів державного та місцевих бюджетів, державні цільові фонди, Державний комітет України з державного матеріального резерву, правонаступників ліквідованих фондів, що були передбачені законодавством, розпорядників цільового галузевого фонду створення ядерно-паливного циклу Міністерства палива та енергетики України, які мають дебіторську або кредиторську заборгованість та здійснюють заходи щодо її погашення на умовах, визначених цим Законом.

Згідно з пунктом 1.4 статті 1 Закону № 2711-ІV до заборгованості відноситься сума коштів, підтверджена учасниками розрахунків на розрахункову дату, яка: 1) підлягає сплаті за товари, роботи (послуги), спожиті у процесі виробництва (видобутку), передачі (транспортування) та/або постачання енергоносіїв, відповідно до укладених договорів або з інших підстав, передбачених законом, у тому числі суми пені, штрафних та фінансових санкцій, але не сплачена; 2) є податковим боргом та підлягає сплаті, але не сплачена, до бюджетів усіх рівнів та державних цільових фондів, у тому числі ліквідованих; 3) підлягає сплаті, але не сплачена, до цільового галузевого фонду створення ядерно-паливного циклу Міністерства палива та енергетики України; 4) передбачена видатками бюджетів усіх рівнів, але не отримана суб’єктами господарської діяльності, у тому числі за пільгами та субсидіями, для сплати за спожиті енергоносії; 5) підлягає сплаті і виникла внаслідок відсутності у Державному бюджеті України минулих років видаткових статей або передбачення видатковими статтями часткового фінансування видатків для розрахунків за енергоносії, у тому числі за пільгами та субсидіями (трансфертами), спожиті підприємствами, організаціями, закладами та установами, які фінансуються з бюджетів усіх рівнів.

Наведеною нормою встановлено вичерпний перелік сум коштів, що підпадають під визначення заборгованості при застосуванні цього Закону, на які поширюється положення пункту 15 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» щодо обов’язкового зупинення виконавчого провадження відносно підприємства, яке бере участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону №2711-IV.

Згідно ж положень Закону № 2711-ІV його дія поширюється тільки на підприємства паливно-енергетичного комплексу та суб’єктів господарської діяльності як учасників розрахунків, зазначених у пункті 1.3 статті 1, щодо заборгованості, яка виникла внаслідок несплати або неповних розрахунків за енергоносії, а не інших стягнень на користь осіб, які не є учасниками розрахунків, визначених цим Законом.

Отже, висновок суду касаційної інстанції в судовому рішенні, яке переглядається, про те, що Закон № 2711-ІV не регулює правовідносини зі сплати підприємствами паливно-енергетичного комплексу на користь фізичних осіб сум на відшкодування завданої їм шкоди у зв’язку з трудовим каліцтвом, є правильним.

Верховний Суд України вважає, що суд касаційної інстанції, переглядаючи судові рішення у справі, що розглядається, правильно застосував норми матеріального права, тому передбачені пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України підстави для перегляду судового рішення відсутні.

За таких обставин Верховний Суд України на підставі частини першої статті 360 – 5 ЦПК України відмовляє в задоволенні заяви, оскільки обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Керуючись статтями 355, 360 - 3, 360 - 5 ЦПК України, Верховний Суд України

п о с т а н о в и в :

У задоволенні заяви публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про перегляд ухвали колегії суддів Верховного Суду України від 10 березня 2011 року відмовити.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий 

М.В. Патрюк

Судді:

В.П. Барбара

О.В. Кривенда

І.С. Берднік

В.В. Кривенко

Л.Ф. Глос

Н.П. Лященко

Л.І. Григор’єва

В.Л. Маринченко

М.І. Гриців

В.В. Онопенко

 В.І. Гуменюк

П.В. Панталієнко

М.Б. Гусак

П.П. Пилипчук

А.А. Ємець

О.І. Потильчак

Т.Є. Жайворонок

О.Б. Прокопенко

В.В. Заголдний

А.І. Редька

Г.В. Канигіна

А.М. Скотарь

М.Р. Кліменко

Т.С. Таран

Є.І. Ковтюк

О.О. Терлецький

М.Є. Короткевич

Ю.Г. Тітов

О.А. Коротких

І.Б. Шицький

В.І. Косарєв