У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2011 року м. Київ
Колегія суддів Верховного Суду України в складі:
головуючого Патрюка М.В.,
суддів: Гуменюка В.І.,
Жайворонок Т.Є., Лященко Н.П.,
Онопенка В.В.,-
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до об’єднання власників приватних гаражів № 19 (далі – ОВПГ №19) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди за касаційною скаргою обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив №19» (далі – ОК «ГБК №19») на рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 14 вересня 2009 року,
в с т а н о в и л а :
У листопаді 2006 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОВПГ №19, державної виконавчої служби м. Ялти в Автономній Республіці Крим про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, посилаючись на те, що рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 19 серпня 2003 року на його користь з ОВПГ №19 стягнуто вартість автомобільного гаража в сумі 6 тис. грн. З вини відповідачів уазане судове рішення було виконано лише в грудні 2006 року. Оскільки за цей час вартість гаража значно зросла та становила на час виконання рішення суду 60 тис. грн., ОСОБА_6 просив стягнути на його користь з ОВПГ №19 та державної виконавчої служби м. Ялти 50 тис. грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 30 тис. на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 3 квітня 2007 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 30 липня 2007 року, у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду України від 9 квітня 2008 року вказані судові рішення в частині відмови в задоволенні позову до ОВПГ №19 скасовано та справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції; у решті – судові рішення залишено без змін.
Після уточнення позовних вимог у жовтні 2008 року ОСОБА_6 просив стягнути з ОВПГ №19 на його користь 119 тис. грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 50 тис. на відшкодування моральної шкоди, посилаючись на зростання цін на автомобільний гараж.
Рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 20 листопада 2008 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 14 вересня 2009 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково: стягнуто з ОВПГ №19 на користь ОСОБА_6 збитки в розмірі 87 300 грн., судові витрати в розмірі 6 608 грн. 55 коп.; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
ОК «ГБК №19» (який є правонаступником ОВПГ №19) звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду України, в якій просить скасувати рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 14 вересня 2009 року, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Відповідно до п. 2 розд. XIII «Перехідні положення» Закону України від 7 липня 2010 року № 2453–VI «Про судоустрій і статус суддів» касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Законом.
У зв’язку із цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому ЦПК України від 18 березня 2004 року в редакції, яка була чинною до змін, внесених згідно із Законом України від 7 липня 2010 року № 2453–VI «Про судоустрій і статус суддів».
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Частково задовольняючи позов, апеляційний суд виходив із того, що внаслідок несвоєчасного виконання рішення суду про стягнення з ОВПГ №19 на користь ОСОБА_6 вартості гаража в сумі 6 тис. грн. останньому завдано збитків, які підлягають стягненню з ОВПГ №19, у розмірі ринкової вартості гаража за мінусом раніше отриманих за судовим рішенням 6 тис. грн. відповідно до ст. 623 ЦК України.
З таким висновком апеляційного суду погодитися не можна.
За положеннями ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються в повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування в меншому або більшому розмірі
У п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» роз’яснено, що в тому разі, коли на час виконання рішення про відшкодування шкоди, виправлення пошкодження за одержані за рішенням кошти збільшились ціни на майно або роботи, на придбання чи проведення яких воно було присуджене, потерпілий з цих підстав може заявити додаткові вимоги до особи, відповідальної за шкоду, якщо не було його вини в тому, що виконання проводилося вже після збільшення цін і тарифів.
Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 19 серпня 2003 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 16 грудня 2003 року, з ОВПГ №19 на користь ОСОБА_6 стягнуто 6 тис. грн. на відшкодування вартості гаража, оскільки відсутня можливість надати конкретний гараж. 2 лютого 2004 року суд видав виконавчий лист, а 11 лютого 2004 року державний виконавець відкрив виконавче провадження з примусового виконання вказаного рішення. 22 грудня 2006 року виконавче провадження закінчено в зв’язку з повним стягненням заборгованості з боржника. Затримка виконання рішення виникла через відсутність майна та грошових коштів на рахунку боржника. Сума, необхідна для виконання судового рішення, накопичилась на спеціальному рахунку та 6 грудня 2006 року була перерахована й отримана ОСОБА_6
Застосувавши до спірних правовідносин ст. 623 ЦК України, яка передбачає відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, суд апеляційної інстанції допустив порушення норм матеріального права, оскільки за змістом позовних вимог предметом даного спору є збитки, завдані несвоєчасним виконанням судового рішення.
Крім того, ОСОБА_6 обгрунтовує свої вимоги тим, що присуджені судом кошти він отримав у грудні 2006 року, проте апеляційний суд визначає розмір збитків за цінами на 15 липня 2009 року, не мотивуючи свій висновок у цій частині ( т. 2 а. с. 35).
За положеннями ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1/ чи мали місце обставини, якими обгрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2/ чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3/ які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4/ яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5/ чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6/ як розподілити між сторонами судові витрати; 7/ чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8/ чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Постановлене в справі рішення апеляційного суду вказаним вимогам процесуального права не відповідає.
Так, в обгрунтування позовних вимог ОСОБА_6 посилається на те, що рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 3 травня 2006 року встановлені обставини, які є преюдиційними для даного спору ( т. 1 а. с. 3).
У запереченнях на позов ОВПГ №19 також посилається на зазначене рішення як на підставу відмови в задоволенні позову та надало копію цього рішення, указуючи, що ухвалою апеляційного суду воно залишено без змін ( т. 1 а. с. 42 - 43).
З рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 3 травня 2006 року вбачається, що ОСОБА_6 відмовлено в задоволенні позову до ОВПГ №19 про стягнення вартості автогаража за безпідставністю позовних вимог. При цьому суд дійшов висновку, що ОСОБА_6 не позбавлений права звернутися до суду з приводу бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, якщо така бездіяльність мала місце ( т. 1 а. с. 43).
За положеннями п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд закриває провадження в справі, якщо набрали законної сили рішення або ухвала суду, постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
У порушення вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, указані судові рішення не дослідив та не з’ясував питання щодо предмета й підстав позовних вимог у цих справах.
За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий апеляційний розгляд.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив № 19» задовольнити частково.
Рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 14 вересня 2009 року скасувати, справу передати на новий апеляційний розгляд.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.В. Патрюк
Судді: В.І. Гуменюк
Т.Є. Жайворонок
Н.П. Лященко
В.В. Онопенко