У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2011 року м. Київ
Колегія суддів Верховного Суду України в складі:
головуючого Патрюка М.В.,
суддів: Гуменюка В.І.,
Жайворонок Т.Є., Лященко Н.П.,
Онопенка В.В.,-
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії за касаційною скаргою обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» (далі – ОКП «Донецьктеплокомуненерго») на рішення Амвросіївського районного суду Донецької області від 9 вересня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 23 грудня 2009 року,
в с т а н о в и л а:
У липні 2009 року ОСОБА_6 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 та користується послугами теплопостачання, які їй надає відповідач. Виконавчий комітет Амвросіївської міської ради дозволив їй відключити квартиру від мережі централізованого опалення, проте ОКП «Донецьктеплокомуненерго» відмовляється надати технічні умови для цього. ОСОБА_6 просила визнати таку відмову неправомірною та зобов’язати ОКП «Донецьктеплокомуненерго» надати їй зазначені технічні умови.
Рішенням Амвросіївського районного суду Донецької області від 9 вересня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 23 грудня 2009 року, позов задоволено: визнано неправомірною відмову ОКП «Донецьктеплокомуненерго» в особі виробничої одиниці «Амвросіївкатепломережа» (далі – ВО «Амвросіївкатепломережа») у наданні ОСОБА_6 технічних умов на відключення від центрального опалення належної їй квартири; зобов’язано ОКП «Донецьктеплокомуненерго» в особі ВО «Амвросіївкатепломережа» надати ОСОБА_6 зазначені технічні умови.
У січні 2010 року ОКП «Донецьктеплокомуненерго» звернулося до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Амвросіївського районного суду Донецької області від 9 вересня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 23 грудня 2009 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 про визнання дій неправомірними й зобов’язання вчинити певні дії відмовити.
Відповідно до п. 2 розд. XIII «Перехідні положення» Закону України від 7 липня 2010 року № 2453–VI «Про судоустрій і статус суддів» касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Законом.
У зв’язку із цим справа підлягає розгляду в порядку ЦПК України від 18 березня 2004 року в редакції, яка була чинною до змін, внесених згідно із Законом України від 7 липня 2010 року № 2453 – VI «Про судоустрій і статус суддів».
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що порушено право ОСОБА_6 як власника квартири, а саме право розпоряджатися майном, що належить їй на праві приватної власності.
З такими висновками судів погодитись не можна.
Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
За положеннями ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Ухвалені у справі судові рішення зазначеним вимогам процесуального закону не відповідають.
Судом установлено, що ОСОБА_6 є власником квартири АДРЕСА_1. За рішенням комісії з розгляду питань щодо відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання від 1 червня 2009 року ОСОБА_6 дозволено здійснити відключення від центрального опалення в разі отримання технічних умов (ВО «Амвросіївкатепломережа», УГГ, товариство співвласників або власника будинку - кооперативу, ЧП «АЖЄС») (а. с. 8). ОКП «Донецьктеплокомуненерго» листом № 242 від 18 червня 2009 року відмовило ОСОБА_6 у видачі технічних умов на відключення її квартири від централізованого опалення.
Питання відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання регулюється Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі – Правила), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2007 року 1268), які з метою захисту прав усіх мешканців багатоквартирних будинків передбачають відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води не окремих квартир багатоквартирного будинку з ініціативи їх власників або наймачів, а відключення цілих багатоквартирних будинків з ініціативи споживачів.
За положеннями пп. 24, 25 Правил споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.
Відповідно до п. 26 цих Правил відключення споживачів від мережі централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про теплопостачання» схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.
Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 9 грудня 2005 року за № 1478/11758, установлено, що таке відключення відбувається на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади.
Суд на зазначені положення уваги не звернув, належної оцінки тому факту, що у даному спорі об’єктом відключення від мережі централізованого опалення та постачання гарячої води є не весь багатоквартирний будинок, а лише належна в ньому квартира ОСОБА_6, так само як і умові, за наявності якої комісія дозволила відключити квартиру, та дійшов помилкового висновку про те, що за наявності такого рішення комісії ОКП «Донецьктеплокомуненерго» зобов’язане видати ОСОБА_6 технічні умови на відключення її квартири від мережі централізованого опалення та постачання гарячої води.
Крім того, на порушення вимог ст. 212 ЦПК України суд залишив поза увагою доводи ОКП «Донецьктеплокомуненерго» про те, що відключення від мережі централізованого опалення та постачання гарячої води можливе лише в тому разі, коли таке рішення підтримують усі власники квартир житлового будинку, а технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування схемою теплопостачання, тоді як схема теплопостачання Амвросіївського району та м. Амвросіївки Донецької області не розроблена.
Указані обставини мають визначальне значення для правильного вирішення справи, а тому без їх з’ясування та належної оцінки ухвалене судом рішення є помилковим.
Таким чином, судом допущено порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи й відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення та передачі справи на новий розгляд. Оскільки зазначене порушення, допущене судом першої інстанції, не було усунене апеляційним судом, то справу слід передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338, 344 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» задовольнити частково.
Рішення Амвросіївського районного суду Донецької області від 9 вересня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 23 грудня 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.В. Патрюк
Судді: В.І. Гуменюк
Т.Є. Жайворонок
Н.П. Лященко
В.В. Онопенко