УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2011 року м. Київ
Колегія суддів Верховного Суду України в складі:
головуючого Патрюка М.В.,
суддів: Гуменюка В.І., Лященко Н.П.,
Жайворонок Т.Є., Онопенка В.В.,-
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом вселення до будинку та його поділ в натурі, відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 15 квітня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 10 серпня 2010 року,
в с т а н о в и л а :
У березні 2007 року ОСОБА_6 пред’явила у суді позов до ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом вселення до будинку та його поділ в натурі.
Зазначала, що після смерті її матері жилий будинок АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 24 грудня 2004 року державним нотаріусом Першої Сімферопольської державної нотаріальної контори Автономної Республіки Крим, належить на праві спільної часткової власності (по Ѕ) їй та її сестрі – ОСОБА_7 Посилаючись на те, що порядок користування спільною власністю між сторонами не визначений, а ОСОБА_7 одноособово використовує весь будинок, чим перешкоджає їй у користуванні власністю, позивачка просила задовольнити позов.
У липні 2009 року ОСОБА_6 уточнила свої позовні вимоги та просила усунути перешкоди у користуванні жилим будинком АДРЕСА_1 шляхом вселення, поділити спірне домоволодіння в натурі, відшкодувати їй моральну шкоду у розмірі 15 тис. грн.
Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя від 15 квітня 2010 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 10 серпня 2010 року, позов ОСОБА_6 задоволено частково: усунено перешкоди ОСОБА_6 у користуванні належною їй Ѕ частиною домоволодіння АДРЕСА_1; вселено ОСОБА_6 до спірного будинку; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати ухвалені рішення судів в частині відмови в задоволенні позовних вимог про поділ будинку в натурі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, та ухвалити у цій частині нове рішення, яким вимоги задовольнити, провести поділ будинку в натурі.
У решті – судові рішення не оскаржуються.
Відповідно до п. 2 розд. XIII «Перехідні положення» Закону України від 7 липня 2010 року № 2453–VI «Про судоустрій і статус суддів» касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Законом.
У зв’язку із цим справа підлягає розгляду в порядку ЦПК України від 18 березня 2004 року в редакції, яка була чинною до змін, внесених згідно із Законом України від 7 липня 2010 року № 2453 – VI «Про судоустрій і статус суддів».
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом установлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 24 грудня 2004 року державним нотаріусом Першої Сімферопольської державної нотаріальної контори Автономної Республіки Крим, є співвласниками жилого будинку АДРЕСА_1, який вони успадкували після смерті матері – ОСОБА_8
Згідно зі ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим, співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 в частині поділу жилого будинку в натурі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи (а.с. 79-87) поділ житлового будинку з урахуванням ідеальних часток співвласників (по Ѕ) відповідно до нормативних вимог технічно неможливий (а.с. 115). На думку суду, запропоновані експертом обидва варіанти поділу домоволодіння сторін не задовольнили.
Однак із такими висновками суду погодитися не можна, оскільки суд дійшов їх без повного та всебічного з’ясування дійсних обставин справи, прав та обов’язків сторін в даних правовідносинах, належної правової оцінки зібраних у справі доказів, з порушенням норм матеріального права.
Суд першої інстанції, посилаючись на висновок судової будівельно-технічної експертизи, вказує, що поділ жилого будинку з урахуванням ідеальних часток співвласників (по Ѕ) відповідно до нормативних вимог технічно не можливий (а.с. 115). Однак у висновках експертизи йдеться про те, що поділ жилого будинку у чіткій відповідності до ідеальних часток співвласників по 1/2 є неможливим через його конструктивно-планувальні рішення і площі, які припадають на ідеальні частки співвласників, оскільки їм потрібне перепланування жилого будинку, що конструктивно не доцільно.
Проте у вказаній частині висновку мова йде не про технічну неможливість поділу, як зазначив суд першої інстанції, а про неможливість поділу жилого будинку відповідно до ідеальних часток співвласників. Тобто поділ спірного жилого будинку є можливим, але із відхиленням від ідеальних часток співвласників, що підтверджується варіантами, які були запропоновані експертом в ході проведення експертизи.
Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України у п. 7 постанови від 4 жовтня 1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», у спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності.
Якщо виділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру часток кожного власника, суд з урахуванням конкретних обставин може провести його зі зміною у зв’язку з цим ідеальних часток і присудженням грошової компенсації учаснику спільної власності, частка якого зменшилась.
Відповідно до ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з’ясуванню обставин справи: роз’яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов’язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Проте всупереч вищезазначеним вимогам закону суд не розглянув запропоновані експертом варіанти поділу спірного будинку в натурі, а його висновки про те, що ці варіанти не задовольнили сторони, спростовуються матеріалами справи.
Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув та в порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретних обставин і фактів, що спростовують такі доводи, та залишив рішення суду першої інстанції без змін.
За таких обставин ухвалені у справі судові рішення в зазначеній частині не можна визнати законними й обґрунтованими та вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.
Рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 15 квітня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 10 серпня 2010 року в частині вимог про поділ будинку в натурі скасувати.
Справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.В. Патрюк
Судді: В.І. Гуменюк
Т.Є. Жайворонок
Н.П. Лященко
В.В. Онопенко