Справа № 6-4972св10

Категорія ЦП:

АПП:

Головуючий у першій інстанції Івасюта Л.В.

Доповідач Лященко Н.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2011 року м. Київ

Колегія суддів Верховного Суду України в складі:

головуючогоПатрюка М.В.,

суддів:Гуменюка В.І.,Лященко Н.П.,

Жайворонок Т.Є.,Онопенка В.В.,-

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державного казначейства України у Волинській області, Управління Служби безпеки України у Волинській області, виконавчого комітету Луцької міської ради про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 вересня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 2 грудня 2009 року,

в с т а н о в и л а :

У лютому 2004 року ОСОБА_1 звернувся до суду з уточненим згодом позовом до Державного казначейства України у Волинській області, Управління Служби безпеки України у Волинській області, виконавчого комітету Луцької міської ради про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання.

Зазначав, що 9 січня 2002 року працівниками управління Служби безпеки України у Волинській області у нього були вилучені продукти харчування на суму 48 980 грн. 88 коп., які він придбав для власного споживання. 17 січня 2002 року продукти були описані та передані на зберігання до Луцької філії державного підприємства «Укрспец’юст». У порушенні кримінальної справи відносно нього було відмовлено, про що 21 січня 2002 року винесено відповідну постанову, проте питання щодо вилучених у нього продуктів вирішено не було.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 квітня 2002 року дії працівників спецпідрозділу Управління Служби безпеки України у Волинській області визнано неправомірними, однак продукти не були повернуті, а відповідно до рішення Луцької міської державної надзвичайної протиепізоотичної комісії від 28 березня 2002 року були знищені.

Посилаючись на неправомірні дії працівників Управління Служби безпеки України у Волинській області щодо вилучення та знищення належних йому продуктів харчування, ОСОБА_1 просив позов задовольнити на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» і стягнути з відповідачів 48 980 грн. 88 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та 20 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Останнім рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 вересня 2009року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 2 грудня 2009 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалені у справі судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідно до п. 2 розд. XIII «Перехідні положення» Закону України від 7 липня 2010 року № 2453–VI «Про судоустрій і статус суддів» касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Законом.

У зв’язку із цим справа підлягає розгляду в порядку ЦПК України від 18 березня 2004 року в редакції, яка була чинною до змін, внесених згідно із Законом України від 7 липня 2010 року № 2453 – VI «Про судоустрій і статус суддів».

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення й відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що в діях відповідачів не вбачається порушень чинного законодавства, а тому не має правових підстав для застосування вимог Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» та задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Однак повністю погодитися з такими висновками судів не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання про те, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої незаконним вилученням та знищенням майна.

Статтями 1, 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» передбачені підстави та право осіб на відшкодування шкоди, завданої громадянину незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.

Пунктом 2 ст. 3, ч. 2 ст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» передбачено, що громадянину відшкодовується (повертається) майно, конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами дізнання чи досудового слідства, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт.

Таке майно повертається в натурі, а в разі неможливості повернення в натурі його вартість відшкодовується за рахунок тих підприємств, установ, організацій, яким воно передано безоплатно.

Вирішуючи спір, суд на порушення вимог ст. ст. 212-215 ЦПК України зазначених положень закону не врахував; доводів позивача належним чином не перевірив; не встановив та не зазначив у рішенні правових підстав вилучення у позивача продуктів харчування й підстави відмови у порушенні кримінальної справи відносно нього; неповністю визначився із характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню до цих правовідносин; не з’ясував, чи виникло у ОСОБА_1 право на відшкодування шкоди, передбачене Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду»; у достатньому обсязі не вмотивував свого висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позову.

Крім того, суд не взяв до уваги те, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 квітня 2002 року дії працівників органу дізнання Управління Служби безпеки України у Волинській області за фактом вилучення у ОСОБА_1 продуктів харчування та неповернення їх власнику визнано неправомірними.

Зазначені порушення вимог закону залишилися поза увагою апеляційного суду.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню як такі, що постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права, з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 вересня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 2 грудня 2009 року скасувати.

Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді: М.В. Патрюк

В.І. Гуменюк

Т.Є. Жайворонок

Н.П. Лященко

В.В. Онопенко