У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

26 жовтня 2011 року м. Київ

Колегія суддів Верховного Суду України в складі:

головуючого Патрюка М.В.,

суддів: Гуменюка В.І., Лященко Н.П.,

Жайворонок Т.Є., Онопенка В.В.,-

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до закритого акціонерного товариства «Проектно-будівельне об’єднання «Львівміськбуд» (далі – ЗАТ «ПБО «Львівміськбуд»),  виконавчого комітету Львівської міської ради, житлово-будівельного кооперативу № 257 (далі – ЖБК № 257) про встановлення факту виникнення права на членство у ЖБК 3 257 на отримання житла та зобов’язання надати квартиру й видати ордер за касаційною скаргою ЗАТ «ПБО «Львівміськбуд» на рішення апеляційного суду Львівської області від 26 липня 2010 року,

в с т а н о в и л а :

У січні 2004 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ЗАТ «ПБО «Львівміськбуд», виконавчого комітету Львівської міської ради, ЖБК № 257 про встановлення факту виникнення права на членство у ЖБК 3 257 на отримання житла та зобов’язання надати квартиру й видати ордер.

Зазначав, що з 1989 року він, як працівник ЗАТ «ПБО «Львівміськбуд» перебував на квартирному обліку. 23 листопада 1994 року  на спільному засіданні  адміністрації та профспілкового комітету товариства було прийнято рішення про зарахування його на кооперативний облік і включено до списку черговиків для отримання кооперативної квартири. Відповідно до рішення спільного засідання адміністрації та профкому ЗАТ «ПБО «Львівміськбуд» від 22 березня 1995 року його рекомендовано для представлення кандидатом  до членів ЖБК № 257 на трикімнатну квартиру як черговика кооперативної черги.

Прийняті списки та зібрані документи передавалися до виконавчого комітету Львівської міської ради для затвердження, однак позивача у вказаних списках кандидатів до членів ЖБК № 257 не було, хоча він тривалий час вважав себе членом кооперативу та сплачував пайові внески й брав участь  у загальних зборах. Пізніше ОСОБА_6 дізнався, що  ще у 1995 році його було виключено із затвердженого списку членів ЖБК через зайняття ним кімнати в гуртожитку по АДРЕСА_1.

Посилаючись на викладене та на те, що адміністрацією товариства було порушено його право на отримання кооперативної квартири, ОСОБА_6 просив позов задовольнити у повному обсязі.

Рішенням  Сихівського районного суду м. Львова від 8 грудня 2008 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 26 липня 2010 року зазначене рішення районного суду скасовано й ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково: визнано факт членства ОСОБА_6 у ЖБК № 257 з 28 грудня 1994 року; зобов’язано ЗАТ «ПБО «Львівміськбуд» надати позивачу квартиру вартістю відповідно до сплачених ним сум, що становить 77,9 % вартості трикімнатної квартири; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У поданій касаційній скарзі ЗАТ «ПБО «Львівміськбуд»  просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом установлено, що ЖБК № 257 створено у 1994 році.

ОСОБА_6 було виключено зі списків осіб, які вступають до цього кооперативу, та не прийнято як члена ЖБК у зв’язку з тим, що він самовільно зайняв кімнату у гуртожитку.

Статтею 133 ЖК України передбачено, що громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, вправі вступити до житлово-будівельного кооперативу і одержати в ньому квартиру.

Відповідно до положень глави 5 ЖК України та Примірного статуту ЖБК порядок надання квартир у будинках ЖБК регулюється цими та іншими актами законодавства України (ст. 137 ЖК України).

Цими положеннями законодавства установлено, що  квартири надаються громадянам, яких включено до затвердженого виконавчим комітетом районної, міської, районної у місті ради списку осіб, які вступають до організованого кооперативу.

Отже, законом не передбачено надання квартир у будинку ЖБК громадянам, які не включені до зазначеного списку та відповідно вони не є членами цього кооперативу.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не набув права на отримання квартири, оскільки відповідно до вимог ст. 137 ЖК України не був членом ЖБК, його не було включено до списків членів кооперативу, які затверджені міської радою, і його документи до міської ради для затвердження у списку кандидатів до членів ЖБК не передавалися.

Крім того, ОСОБА_6  без поважних причин пропустив установлений ст. 71 ЦК УРСР строк позовної давності, що є підставою для відмови в позові.

Такий висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, при встановленні зазначених фактів судом не були порушені норми цивільного процесуального законодавства й правильно застосовані норми матеріального права.

Безпідставно скасувавши законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції, апеляційний суд припустився помилки в застосуванні процесуального та матеріального закону.

Ураховуючи викладене, рішення апеляційного суду Львівської області від 26 липня 2010 року підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України.

                Керуючись ст. ст.  336, 339  ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства «Проектно-будівельне об’єднання «Львівміськбуд» задовольнити.

Рішення апеляційного суду Львівської області від 26 липня 2010 року скасувати, рішення Сихівського районного суду м. Львова від 8 грудня 2008 року залишити в силі.

Ухвала оскарження не підлягає.

Головуючий М.В. Патрюк

Судді: В.І. Гуменюк

Т.Є. Жайворонок

Н.П. Лященко

В.В. Онопенко