Україна
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
22ц-11079/11 Головуючий у 1 й інстанції - Якименко Л.Г.
Категорія 50 Доповідач - Варенко О.П.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 жовтня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого – Варенко О.П.,
суддів - Лаченкової О.В., Григорченка Е.І.,
при секретарі - Солодовій І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу
за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Нєфтек Оіл»
на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 листопада 2010 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нєфтек Оіл»про визнання незаконними та скасування наказів, зміну формулювань звільнення, стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И В:
У лютому 2007 року ОСОБА_2 звернулася до суду з указаним позовом, в якому з посиланням на те, що вона звернулась до відповідача з заявою про звільнення її за власним бажанням, але відповідач в порушення норм закону звільнив її за систематичне невиконання нею покладених трудовим договором обов’язків та при звільненні не видав їй трудову книжку, не провів з нею розрахунок, просила суд визнати незаконним наказ про її звільнення, змінити формулювання підстав звільнення зі звільнення за п. 3 ст. 40 КЗпП України на ст. 38 КЗпП України та дату звільнення з 11.12.2006 року на 26 грудня 2006 року; визнати незаконним та скасувати наказ відповідача про оголошення їй догани; стягнути з відповідача на її користь невиплачені грошові кошти у сумі 2498,17 грн. за відпрацьований час; 25795,59 грн. за вимушений прогул та 5000 грн. моральної шкоди.
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 листопада 2010 року позовні вимоги задоволені частково.
Визнано незаконним наказ Товариства з обмеженою відповідальністю «Нєфтек Оіл»№416-к від 11.12.2006 року про звільнення ОСОБА_2 з 11.12.2006 року за п.З ст.40 КЗпП України; визнано незаконним та скасовано наказ Товариства з обмеженою відповідальністю «Нєфтек Оіл»№392 від 29.11.2006 року про притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарн відповідальності; змінено формулювання та дату звільнення ОСОБА_2 та зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Нєфтек Оіл»внести зміни до трудової книжки ОСОБА_2, зазначивши: «звільнена за власним бажанням відповідно до ч.1 ст.38 КЗпП України», вказати дату звільнення «26 грудня 2006 року»; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нєфтек Оіл»на користь ОСОБА_2 заробітну плату за відпрацьований час у розмірі 2498 гривень 17 копійок та 500 гривень моральної шкоди, а всього 2998 гривень 17 копійок; в іншій частині позову відмовлено; вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволення позову ОСОБА_2 та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову в оскаржуваній частині відмовити.
Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції і обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачка була прийнята 4 вересня 2006 року на роботу до Товариства з обмеженою відповідальністю „Нєфтек Оіл" на посаду бухгалтера за наказом №246 К, з посадовим окладом 750 грн.
11 грудня 2006 року позивачка на ім'я директора ТОВ „Нєфтек Оіл" - Гродзицького О.Ю. надала заяву про звільнення за власним бажанням. На даній заяві директор поставив резолюцію у вигляді свого підпису та зробив надпис: „+ 2 недели - 25.12.2006 г.", тобто до 25 грудня 2006 р., та поставлена печатка підприємства, після чого був виданий обхідний лист, датованій цим же числом (а.с.8).
Згідно зі ст.38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений термін, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.
Позивачці був оформлений обхідний лист, в якому також зазначено причину звільнення - „за власним бажанням", та вказана дата звільнення - 22 грудня 2006 року, (як вбачається з календаря 23 та 24 грудня 2006 були вихідними днями). В даному обхідному листі є підписи відділу інформації, матеріального відділу та бухгалтерії (а.с.7).
25 грудня 2006 року трудову книжку ОСОБА_2 видано не було та повний розрахунок по заробітній платі також не проведено.
26 грудня 2006 року позивачка не вийшла на роботу, але звернулася на підприємство за отриманням трудової книжки та заробітної плати, її не було допущено на територію підприємства, що не спростовувалось поясненнями представника відповідача. Після 12 січня 2007 року ОСОБА_2 повторно звернулась до керівництва підприємства з вимогою видати трудову книжку та здійснити повний розрахунок, а також в цей же день позивачка надіслала письмову заяву з повідомленням та описом, в якій просила надати трудову книжку, копію наказу про звільнення та провести повний розрахунок по заробітній платі.
17 січня 2007 року працівником відділу кадрів ТОВ „Нєфтек Оіл" позивачці по телефону було запропоновано прийти та забрати свою трудову книжку, а також повідомлено, що її звільнено за систематичне невиконання трудових обов'язків. В трудовій книжці зазначено, що позивачка звільнена з 11.12.2006 року, а не з 26.12.2006 року, за систематичне невиконання без поважних причин зобов'язань, покладених трудовим договором на підставі п.З ст. 40 КЗпП України.
Згідно зі ст. 47 КЗпП України, копію наказу про звільнення і трудову книжку позивачка повинна була отримати в день звільнення, але дані вимоги законодавства відповідачем дотримано не було.
Пізніше до суду був наданий наказ ТОВ «Нєфтек Оіл»№392 від 29.11.2006 року про притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності за систематичне невиконання службових обов'язків, але ознайомлена з цим наказом позивачка не була.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що суд не в повному обсязі дослідив усі фактичні дані, зокрема не встановив що позивачці було виплачено заробітну плату в повному обсязі та те, що позивачка відмовилась виходити на роботу у вихідний день для проведення інвентаризації та те, що позивачку звільнено за систематичне неодноразове невиконання покладених на неї обов’язків ще до написання нею заяви про звільнення за власним бажанням не можуть бути прийняті до уваги, оскільки в судовому засіданні ці обставини досліджувались та судом першої інстанції вірно зроблені висновки, що відповідач не надав обґрунтованих доказів щодо сплати позивачці заробітної плати за вересень грудень 2006 року. Надана відповідачем копія видаткового касового ордеру про сплату ОСОБА_2 1800 грн. в рахунок заробітної плати за листопад та аванс за грудень 2006 року має сумнівний характер, так як незрозуміло чому при заробітній платі в розмірі 750 грн. в місяць позивачці виплачується значно вища заробітна плата та сам представник відповідача не міг пояснити суду аргументованого поняття виплати підприємством заробітної плати за видатковими касовими ордерами (не зрозуміло у зв'язку з чим прийнята така форма виплати заробітної плати). Стосовно наказу про оголошення догани позивачці, суд першої інстанції вірно зробив висновок, що відповідачем не надано до суду ні наказу про оголошення по підприємству вихідного дня 25.11.2007 року робочим днем, ні про виклик позивачки на роботу через виробничу необхідність, тощо. Також не надано і посадової інструкції, з якою була б ознайомлена позивачка та в якій би була відображена необхідність її явки на роботу в неробочий день за телефонним дзвінком керівництва.
Стосовно наказу про звільнення, суд першої інстанції вірно зазначив, що в матеріалах справи знаходиться копія доповідної записки заступника директора ТОВ «Нєфтек Оіл»Буніної В.В. стосовно грубого порушення трудових обов'язків ОСОБА_2, оскільки 25.11.2006 року у вихідний день вона
відмовилася вийти на роботу без поважних причин. Наказ №392 від 29.11.2007 року про притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності та оголошення їй догани базувався саме на даних, викладених в цій доповідній записці. Інших доказів, які б свідчили про систематичне невиконання позивачкою без поважних причин обов'язків, покладених на неї трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, суду не надано. Як вбачається, висновки зроблені лише на суб'єктивній думці та ставленні до цього керівництва підприємства без урахування інтересів працівника.
Також неможна взяти до уваги посилання відповідача, що ОСОБА_2 було звільнено ще до написання нею заяви про звільнення за власним бажанням, оскільки в матеріалах справи (а.с.8) є заява позивачки про звільнення за власним бажанням, датована 11.12.2006 р., з резолюцією про її звільнення через два тижні, а саме 25.12.2006 р.
Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що судове рішення в оскаржуваній частині ухвалено у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга –відхиленню.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нєфтек Оіл»–відхилити.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 листопада 2010 року –залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з цього часу.
Головуючий
Судді