Справа № 2а-3994/07
УКРАЇНА
Харківський окружний адміністративний суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 грудня 2007 року, м. Харків Справа № 2а-3994/07
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: П'янової Я.В.
При секретарі: Рудь О.С.
За участю представників сторін:
Позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2
Відповідача: Єсіна О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов ФОП ОСОБА_1 до ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Харкова про визнання недійсними податкові повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Позивач, ФОП ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій суд просить визнати нечинними податкові повідомлення - рішення № 0001081702/0 від 06.07.07р., № 0001081702/1 від 02.08.07р., № 0001081702/2 від 11.10.07р., згідно з якими визначено податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 42157,95 грн.
Відповідач, Державна податкова інспекція у Орджонікідзевському районі м. Харкова, у запереченні на позовну заяву та представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечує, посилаючись на матеріали перевірки. Відповідач вказує, що перевірку проведено у відповідності до приписів чинного законодавства, висновки перевірки ґрунтуються на документах податкового обліку позивача, зроблені на підставі ретельного документального аналізу податкової звітності позивача. Податкове повідомлення - рішення повністю відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки прийнято на підставі акту перевірки № 824/17-2532019559 від 25.06.07р., за яким встановлено порушення вимог чинного законодавства, а саме абз. 8 ст. 4 Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва”, п. 8 Порядку видачі свідоцтва про сплату єдиного податку - порушення ведення книги обліку доходів та витрат, ст. 1 Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва”, а саме, що з 2 кварталу 2004 року позивач отримав дохід, що перевищує 500 тис. грн., згідно з ст. 5 цього Указу переведено на загальну систему оподаткування, п.п. б п. 19.2 ст. 19 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”, а саме не відображено в книзі обліку доходів і витрат фактично отриману суму виручки на розрахунковий рахунок за здійснення операцій з продажу продукції та ст. 13 р. 4 Декрету КМУ „Про прибутковий податок з громадян”, внаслідок чого занижено податок з доходу від підприємницької діяльності. На підставі цього відповідач просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, судом встановлено, що в період з 11.06.07р. по 22.06.07р. працівниками ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Харкова було проведено планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового законодавства ФОП ОСОБА_1 за період з 01.04.04р. по 31.03.07р., за результатами якого було складено акт № 824/17-2532019559 від 25.06.07р.
На підставі акту перевірки ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Харкова було прийнято податкове повідомлення - рішення № 0001081702/0 від 06.07.07р., яким визначено податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб суб'єктів підприємницької діяльності на суму 42157,95 грн., відповідно до п.п. 4.2.2 п.4.2 ст. 4 закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами” № 2181-ІІІ від 21.12.00р. та ст. 13 р. 4 Декрету КМУ „Про прибутковий податок з громадян” № 13-92 від 26.12.92р.
Податкові повідомлення - рішення з позначкою після дробі „1” та „2” прийняті за результатами адміністративного оскарження вищевказаного податкового повідомлення - рішення.
Згідно з актом перевірки відповідач вказує на те, що позивач припустився порушення абз. 8 ст. 4 Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва”, п. 8 Порядку видачі свідоцтва про сплату єдиного податку - порушення ведення книги обліку доходів та витрат, ст. 1 Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва”, а саме, що з 2 кварталу 2004 року позивач отримав дохід, що перевищує 500 тис. грн., згідно з ст. 5 цього Указу переведено на загальну систему оподаткування, п.п. б п. 19.2 ст. 19 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”, а саме: не відображено в книзі обліку доходів і витрат фактично отриману суму виручки на розрахунковий рахунок за здійснення операцій з продажу продукції та ст. 13 р. 4 Декрету КМУ „Про прибутковий податок з громадян”, внаслідок чого занижено податок з доходу від підприємницької діяльності. Такий висновок випливає з того, що позивачем не було відображено в книзі обліку доходів і витрат фактично отриману суму виручки на розрахунковий рахунок за здійснення операцій з продажу продукції за період з 01.04.04р. по 31.12.04р. (стор. 11 акту). Зазначено, що у 2 кварталі 2004 року позивачем було перевищено граничний обсяг виручки від реалізації товарів, оскільки до обсягу виручки враховувались лише комісійні винагороди, суми доходу за товар від власного продажу та наданих послуг (оренди), а суми отримані за здійснення операцій з продажу товару комітента не враховувались, а саме за цей період не внесено до книги обліку доходів і витрат та не включено до звіту платника надходження від продажу товару в сумі 907428,92 грн. (стор. 12-13 акту), на підставі чого з 01.07.04р. позивач був переведений на загальну систему оподаткування.
Матеріалами справи підтверджено, що ФОП ОСОБА_1 в перевіряємому періоді був платником єдиного податку. Свідоцтва були видані відповідно до Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів підприємницької діяльності» № 727/98 від 03.07.98р.
Згідно з ст. 1 Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів підприємницької діяльності» № 727/98 від 03.07.98р. спрощена система застосовується для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, в протягом року знаходиться не більш 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. грн.
Відповідно до ст. 2 цього Указу суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку. Ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць.
Згідно до наданих в матеріали справи копій платіжних доручень про сплату єдиного податку, ФОП ОСОБА_1, належним чином сплачував суми єдиного податку.
Так, позивач виступав комісіонером у договорі комісії № 63к від 07.11.02р., відповідно до умов якого позивач здійснював реалізацію продукції від свого імені та за рахунок комітента - ТОВ „ІПК ”Техніка”. Це підтверджується договором комісії, додатковими угодами та актами виконаних робіт. Окрім того, в перевіряючому періоді здійснював торгівельно - закупівельну діяльність, надавав послуги СГД - фізичним особам по зберіганню товару. Розмір комісійної винагороди відповідно до актів про надання послуг за договором комісії у ФОП ОСОБА_1 за 2004 рік склав - 319840,86 грн., за 2005 рік - 465879,73 грн., за 2006 рік - 498989,03 грн., 1 квартал 2007 року - 127900 грн.
Згідно з абз. 5 ст. 1 Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів підприємницької діяльності» № 727/98 від 03.07.98р. виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично одержана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).
Згідно з ч. 3 ст. 21 Закону України „Про комітети Верховної Ради України” комітети з питань, віднесених до предметів їх відання, мають право надавати роз'яснення щодо застосування положень законів України.
Відповідно до листа Комітету ВР з питань фінансів і банківської діяльності від 11.04.01р. № 06-10/206 у нормах Указу мова може йти лише про виручку від реалізації (продажу) продукції (товарів, робіт, послуг), що належить суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі за правом власності. Обсяг виручки суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, який є платником єдиного податку згідно з Указом та здійснює діяльність згідно з договорами комісії і виступає у цьому договорі Комісіонером, складається з сум комісійної винагороди, отримуваної таким комісіонером згідно з умовами договору комісії.
У даному випадку майно, яке знаходиться у Комісіонера на підставі договору комісії є власністю комітента. Факт перерахування грошових коштів, які є власністю комітента ТОВ „ІПК”Техніка”, ФОП ОСОБА_1 підтверджується виписками банку, платіжними дорученнями та не спростовується відповідачем, оскільки актом перевірки, встановлено, що отримані кошти перераховані комітенту. (стор. 3 акту).
Відповідно до листів Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва № 2-211/4273 вiд 01.11.2000, № 5925 від 16.10.03р., № 2274 від 24.03.06р., № 2151 від 05.04.04р. № 9375 від 26.10.05р., № 2588 від 04.04.06р. кошти, що надійшли транзитом на розрахунковий рахунок суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, платника єдиного податку, не є власністю даного суб'єкта, оскільки підлягають обов'язковому перерахуванню відповідній третій особі, а тому ці кошти не є виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Тобто такі кошти не можуть бути предметом оподаткування єдиним податком. У склад виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) у даному випадку може бути врахована тільки сума комісійної винагороди.
Такої ж позиції дотримується у деяких своїх листах і Державна податкова адміністрація України.
Так, відповідно до листа Державної податкової адміністрації України № 14724/15-1317 від 07.11.00р., оскільки кошти, які надходять на розрахунковий рахунок таких платників єдиного податку (які здійснюють свою діяльність на підставі договорів комісії) є транзитними і вони не мають права власності на такі кошти, то при визначені суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) для нарахування єдиного податку ці кошти не включаються до бази оподаткування.
У листі ДПАУ за № 1/2/15-1314 від 03.01.01р. у випадку, якщо суб'єкт підприємницької діяльності, який знаходиться на єдиному податку здійснює свою діяльність на підставі договорів комісії та інших цивільно - правових договорів і з врахуванням того, що кошти, які надходять на розрахунковий рахунок підприємства, є транзитними і воно не має права власності на такі кошти, то при визначені суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) для нарахування єдиного податку ці кошти не включаються до бази оподаткування.
Згідно з п. 1. 31 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що не вважається продажем операції з надання товарів в межах договорів комісії, зберігання (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно - правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари. Зазначений порядок визначення обсягу виручки від реалізації (продажу) продукції (товарів, робіт, послуг) однаковий для будь-якого комісіонера - платника єдиного податку, оскільки у відповідності з принципами рівності і недопущення будь - яких проявів податкової дискримінації, вказаними в ст. 3 Закону України «Про систему оподаткування», до суб'єктів господарювання (юридичним і фізичним особам, включаючи нерезидентів) при визначенні обов'язків по сплаті податків і зборів (обов'язкових платежів) повинен бути забезпечений однаковий підхід.
Відповідно до п.п. 4.4.1 п.4.4 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами” № 2181-ІІІ від 21.12.00р. передбачено, що у разі коли норма закону чи іншого нормативно - правового акту, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно - правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Слід відмітити, що ні в Указі № 727, ні в інших нормативних актах ДПА України, які стосуються спрощеної системи оподаткування прямо не зазначено яким чином визначається виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) для цілей оподаткування.
Щодо особливостей здійснення комісійної торгівлі, то основним нормативно-правовим актом, який регламентує порядок та умови здійснення операцій з продажу товарів за договорами комісії, є Цивільний кодекс України.
Відповідно до ст.1011 ЦК України, передбачено, що за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням іншої сторони (комітента) за плату зробити одну або декілька операцій від свого імені, але за рахунок комітента.
Договір комісії відноситься до договорів про надання послуг, тобто комісіонер надає послугу і отримує за це відповідну плату, тому комісіонер продає не товар, а свою послугу, таким чином обсяг виручки фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності, який є платником єдиного податку згідно Указу, і здійснює діяльність згідно з договорами комісії і виступає в цьому договорі Комісіонером, складається з сум комісійної винагороди, одержаної таким Комісіонером згідно договору комісії.
Інша частина виручки, що була включена до складу виручки позивача виникла внаслідок торгівельно - закупівельної діяльності, надання послуги СГД - фізичним особам по зберіганню товару, що підтверджується первинними документами.
Тому обсяг виручки позивача складає за 2004 рік - 496709,13 грн.; 2005 рік - 499856,49 грн.; 2006 рік - 499500,00 грн., за 1 квартал 2007 року 127929,00 грн., що було відображено у відповідних звітах. Отже, обсяг виручки позивача від реалізації товарів (робіт, послуг) за рік не перевищував 500 тис. грн.
Відповідно до ст. 6 Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів підприємницької діяльності» № 727/98 від 03.07.98р. суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів), а саме податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб - суб'єктів малого підприємництва).
Книга обліку доходів та витрат велася фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, який отримав свідоцтво про сплату єдиного податку, відповідно до Порядку ведення книги обліку доходів і витрат, затвердженою постановою КМУ від 26.09.01р. № 1269.
Фізична особа підприємець ОСОБА_1 вів таку книгу, про що зазначено в акті перевірки. Книга прошнурована, пронумерована та зареєстрована ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова.
Таким чином, матеріалами справи встановлено, що Фізична особа підприємець ОСОБА_1 у період, що перевірявся правомірно був платником єдиного податку відповідно до Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів підприємницької діяльності» № 727/98 від 03.07.98р.
Крім того, суд вважає за необхідне зауважити на те, що після оскарження в адміністративному порядку податкового повідомлення-рішення № 0001081702/0 від 06.07.07р., відповідачем були прийняті нові податкові повідомлення-рішення на ту ж саму суму податкового зобов'язання, а саме - № 0001081702/1 від 02.08.07р., № 0001081702/2 від 11.10.07р., що суперечить приписам ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», яка не передбачає прийняття нового податкового повідомлення-рішення в разі залишення оскарженого податкового повідомлення-рішення без зменшення або збільшення нарахувань.
З урахування фактичних обставин справи, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення - рішення № 0001081702/0 від 06.07.07р., № 0001081702/1 від 02.08.07р., № 0001081702/2 від 11.10.07р. ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова, яким було визначено суму податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності у розмірі 42157,95 грн. підлягають визнанню нечинними, позовні вимоги підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд,
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити в повному обсязі.
Визнати нечинними податкові повідомлення рішення ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Харкова № 0001081702/0 від 06.07.07 р., № 0001081702/1 від 02.08.07 р., № 0001081702/2 від 11.10.07 р., якими визначено податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 42157,95 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. судового збору.
На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова в повному обсязі виготовлена 07.12.2007 р.
Суддя Я.В.П'янова