ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 2-а-3795/10/1970
"28" грудня 2010 р. м. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючого судді Баб’юка П.М. при секретарі Михайловській Н.В.
за участю:
представник позивача: Колодій С.Б.;
представника відповідача: Скакун Т.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Тернополі адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Атіква»до Тернопільського обласного центру зайнятості про скасування акту,-
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Атіква»звернулося до суду з позовом до Тернопільського обласного центру зайнятості про скасування акту.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, суду пояснив, що Тернопільським обласним центром зайнятості при проведенні перевірки було порушено вимоги Закону України “Про зайнятість населення”, зокрема акт складено з порушенням норм матеріального права, а висновок перевіряючого про порушення підприємством вимог ст.5 Закону України “Про зайнятість населення”, є помилковим і суперечать наведеним фактичним обставинам справи, а також штрафна санкція застосована з порушенням ст. 61 Конституції України. Крім того, представник позивача пояснив, що їм не було відомо про рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 1755 від 6.11.2009 року про бронювання робочих місць. Тернопільським обласним центром зайнятості в порушення вимог рішення виконавчого комітету ТМР №1755 від 6.11.2009р. не було повідомлено ТзОВ “Атіква” про встановлену бронь для працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту.
Представник відповідача в судовому засіданні позову не визнала, пояснивши, що 25.10.2010 року було проведено перевірку щодо дотримання відповідачем вимог ст.5 Закону України “Про зайнятість населення”. За результатами проведеної перевірки було складено акт №17 від 25 жовтня 2010 року, в якому зафіксовано факт порушення відповідачем положень ст.5 Закону України “Про зайнятість населення”, зокрема вищевказаною статтею передбачено, що у разі відмови у прийомі на роботу громадян із категорій соціально незахищених у межах установленої броні з підприємств, установ та організацій державна служба зайнятості стягує штраф за кожну таку відмову в розмірі 4 мінімальних заробітних плат. Представники інспекції ТОЦЗ неодноразово виходили за місцем розташування позивача, але ніхто з представників Товариства з обмеженою відповідальністю «Атіква»не з’являвся для проведення перевірки, що підтверджується довідками спеціаліста ОЦЗ ОСОБА_3 від 20.08.2010 року та 25.10.2010 року. Акт перевірки було направлено рекомендованим листом на адресу позивача 27.10.2010 року.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступних міркувань.
Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради №1755 від 6.11.2009р. “Про бронювання робочих місць на підприємствах, організаціях та установах міста Тернополя для працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту на 2010р.” встановлено, зокрема, для товариства з обмеженою відповідальністю “Атіква” квоту для працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту на 2010р. в кількості всього 4 чол. , в тому числі 2 чоловік із категорії жінки, які мають дітей до 6 років, одинокі матері, які мають дітей віком до 14 років або дітей інвалідів, 1 чол. з категорії молодь, яка закінчила або припинила навчання та 1 чол. з категорії молодь, яка звільнилася із строкової військової служби.
Листом від 26.11.2009р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Атіква» повідомило Тернопільський міський цент зайнятості, що у відповідь на рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради №1755 від 6.11.2009р. підприємством на 2010 рік заброньовано 4 робочих місця для працевлаштування відповідних категорій громадян.
Відповідно до направлення на працевлаштування № 19011004020015014 виданого 22.06.2010 року Тернопільським міськрайонним центром зайнятості ТзОВ «Атіква»відмовило ОСОБА_4 в прийнятті на роботу з причини, що кандидатура не відповідає вимогам.
Листом Від 29.07.2010 року Тернопільський міськрайонний центр зайнятості повідомив позивача про проведення перевірки за дотриманням ТзОВ «Атіква»вимог Закону України «Про зайнятість населення», що підтверджується квитанцією про надіслання рекомендованого листа від 30.07.2010 року.
Представники інспекції ТОЦЗ неодноразово виходили за місцем розташування позивача, але ніхто з представників Товариства з обмеженою відповідальністю «Атіква»не з’являвся для проведення перевірки, що підтверджується довідками спеціаліста ОЦЗ ОСОБА_3 від 20.08.2010 року та 25.10.2010 року.
25.10.2010 року на підставі матеріалів, поданих Тернопільським міськрайонним центром зайнятості та документів, що надійшли від позивача, Головним спеціалістом інспекції по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення Тернопільського ОЦЗ ОСОБА_3 було проведено перевірку дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Атіква»вимог Закону України “Про зайнятість населення”.
За результатами проведеної перевірки складено акт №17 від 25.10.2010 року, в якому зафіксовано, що для працевлаштування на посаду оператора заправних станцій Тернопільським міськрайонним центром зайнятості видано направлення ОСОБА_4 від 22.06.2010 року. Однак, підприємством вказаній особі було відмовлено в прийнятті на роботу з мотивації, що кандидатура не відповідає вимогам, хоча дана вакансія була введена в базу вакансій служби зайнятості і на момент видачі вказаних направлень була актуальна, безробітна належить до категорії осіб, для яких заброньоване вказане робоче місце та відповідає вимогам до нього, і вказані обставини не спростовані представником позивача в судовому засіданні.
Акт перевірки було направлено рекомендованим листом на адресу позивача 27.10.2010 року.
Судом встановлено та не заперечувалось представником позивача, що при наявності 4-ох заброньованих робочих місця для працевлаштування відповідних категорій громадян товариством в межах вказаної броні не прийнято на роботу жодної особи, отже, на момент видачі направлення вакансія була актуальна.
За відмову у прийнятті на роботу громадян із числа категорій, зазначених у п.1. ст.5 Закону України “Про зайнятість населення” у межах встановленої броні на підприємство накладено штраф в сумі 3628 грн.
Відповідно до вимог статті 5 Закону України “Про зайнятість населення” держава забезпечує надання додаткових гарантій щодо працевлаштування працездатним громадянам у працездатному віці, які потребують соціального захисту на ринку праці. До таких громадян належать жінки, які мають дітей віком до шести років, одинокі матері, які мають дітей віком до 14 років або дітей-інвалідів, молодь, яка закінчила або припинила навчання у середніх загальноосвітніх школах, професійно-технічних або вищих навчальних закладах, звільнилися зі строкової військової служби або альтернативної (невійськової) служби і якій надається перше робоче місце, дітям-сиротам, які залишилися без піклування батьків, а також особам, яким виповнилося п'ятнадцять років і які за згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює, можуть прийматись на роботу, особи передпенсійного віку, особи, звільненні після відбуття покарання або примусового лікування, інваліди, які не досягли пенсійного віку. Для працевлаштування вищезазначених категорій громадян місцеві державні адміністрації або виконавчі комітети міських рад за поданням центрів зайнятості встановлюють квоту робочих місць для підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності та організаційних форм з чисельністю працюючих понад 20 осіб для бронювання ними 5 відсотків загальної кількості робочих місць.
У разі відмови у прийомі на роботу громадян із числа категорій соціально незахищених (крім інвалідів, які не досягли пенсійного віку), у межах установленої броні з підприємств, установ та організацій державна служба зайнятості стягує штраф за кожну таку відмову в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Одержані кошти спрямовуються до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття і можуть використовуватися для фінансування витрат підприємств, установ та організацій, які створюють робочі місця для цих категорій понад встановлену квоту.
Стаття 20 Закону України “Про зайнятість населення” покладає на підприємства, установи, організації обов’язок щодо працевлаштування осіб, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці.
Як підтверджується актом перевірки №17 від 25.10.2010р. та матеріалами справи відповідач відмовив у прийомі на роботу громадянці ОСОБА_4 із категорій соціально незахищених у межах установленої броні на підприємстві коли вакансія була введена як актуальна в базу вакансій служби зайнятості.
Частиною 3 статті 5 Закону України “Про зайнятість населення” передбачено, що у разі відмови у прийомі на роботу громадян із категорій соціально незахищених у межах установленої броні з підприємств, установ та організацій державна служба зайнятості стягує штраф за кожну таку відмову в розмірі 4 мінімальних заробітних плат, тому внаслідок вказаного порушення на відповідача було накладено штраф в сумі 3628грн. (907*4).
Суд не приймає до уваги пояснення позивача про повторне притягнення товариства до відповідальності за одне й те ж саме правопорушення, оскільки норма статті 5 Закону України “Про зайнятість населення” передбачає стягнення штрафу за кожну відмову, крім цього, для працевлаштування направлялись різні фізичні особи із числа категорій соціально незахищених у межах установленої броні.
Суд не погоджується з твердженням представника позивача щодо неправильного нарахування відповідачем розміру вказаного штрафу виходячи з розміру мінімальної заробітної плати який діяв на момент виявлення правопорушення та притягнення до відповідальності, а не на момент його вчинення виходячи з наступного:
- Розмір штрафної санкції передбаченої ч.3 ст.5 Закону України “Про зайнятість населення” (4 мінімальних заробітних плати) не змінився, а змінився лише розмір мінімальної заробітної плати.
- Розмір мінімальної заробітної плати на час складення акту та накладення адміністративного стягнення відповідно до ст..53 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»становив 907 грн. (907*4=3628).
- Мінімальна заробітна плата –це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може здійснюватися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт) (Кодекс законів про працю України, Закон України «Про оплату праці»від 24.03.1995 р. № 108/95-ВР). Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється Законом України Про Державний бюджет України на бюджетний рік в залежності від соціально-економічних показників (чинників) в державі та не має безпосереднього відношення до вчинення правопорушення.
- Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
- Закон України “Про зайнятість населення” не містить норм які б передбачали накладення штрафу виходячи з розміру мінімальної заробітної плати який діяв на момент вчинення правопорушення.
- Відповідно до рішення Конституційного суду України від 9 лютого 1999 року N1-рп/99 положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).
Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо проведення перевірки та накладення штрафу відповідають вимогам чинного законодавства, а вимоги позивача є необґрунтованими, не відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, отже не підлягають до задоволення.
Суд не приймає до уваги посилання позивача про те, що товариству про рішення виконавчого комітету ТМР №1755 від 6.11.2009р. про встановлення броні для працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту не було повідомлено. Дані обставини спростовуються листом ТзОВ “Атіква” від 26.11.2009р. відповідно до якого позивачеві станом на 26.11.2009р. було відомо про рішення виконавчого комітету ТМР №1755 від 6.11.2009р. та самостійно заброньовано чотири робочих місця на 2010р для працевлаштування відповідних категорій громадян.
Керуючись ст.ст. 70, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України "Про зайнятість населення", суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Атіква" до Тернопільського обласного центру зайнятості про скасування акту перевірки від 25 жовтня 2010 року №17 відмовити повністю.
Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд у порядок і строк, передбачені статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строків апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Головуючий суддя Баб'юк П.М.
копія вірна
Суддя Баб'юк П.М.