Головуючий у 1 інстанції - Матвєйшина О.Б.

                                                                                                                      Суддя-доповідач - Геращенко І.В.

                                                                          Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                                                 П О С Т А Н О В А

                 Іменем України

14 березня 2007 року                                                                                          справа № 22-а-1399/08

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

В С Т А Н О В И Л А :

27.04.2007 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом про визнання дій протиправними та стягнення з першого відповідача недоплаченої грошової допомоги учаснику бойових дій за 2003-2006 роки.

В ході судового розгляду ОСОБА_1. неодноразово уточнювалися позовні вимоги,  остаточно зазначено строк 1999-2007 роки та заявлено вимогу щодо стягнення суми інфляції, 3 % річних на несплачену грошову суму, відшкодування моральної шкоди.

Постановою Ленінського районного суду м. Луганська від 25.10.2007 року у задоволенні позову було відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що відповідач у повному обсязі сплатив позивачу зазначений вид допомоги за 2003-2007 роки, щодо позовних вимог за 1999-2002 роки - пропустив строк для звернення з позовом до суду, щодо стягнення суми інфляції та 3 % річних на несплачену грошову суму - це не передбачено законодавством, яке врегульовує спірні правовідносини, також відмовлено у задоволенні позову в відшкодуванні моральної шкоди з огляду на недоведеність.  

Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу в якій просить постанову суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, порушення обов'язків суддею при розгляді справи.

Вважає, що при вирішенні справи потрібно керуватися Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, оскільки виник борг, то потрібно керуватися нормами цивільного законодавства України, які зобов'язують відповідача, як боржника, сплатити суми інфляції та 3 % річних на несплачену грошову суму. Суд помилково застосував ст. 99 КАС, а не 263 ЦК України. При розгляді справи було порушено строки розгляду адміністративної справи, прийняте рішення викликає сумнів у неупередженості судді, який раніше за аналогічним позовом прийняв рішення на користь позивача.    

Сторони до апеляційного суду не прибули, були повідомлені належним чином.

            Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне її задовольнити частково.

Суд апеляційної інстанції при розгляді справи встановив, що ОСОБА_1. є учасником бойових дій, у зв'язку з чим та відповідно до вимог ч. 5 ст. 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” має право на отримання щорічної грошової допомоги до 9 травня (яка повинна виплачуватися до 5 травня) в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.

            Фактично у 2003, 2004 роках ОСОБА_1. отримав від другого відповідача щорічну грошову допомогу до 9 травня у розмірах 90 грн. та 120 грн., відповідно, як передбачено ст. 28 Закону України “Про державний бюджет України на 2003 рік” та ст. 44 Закону України “Про державний бюджет України на 2004 рік”.

У 2005, 2006 роках позивач фактично отримав від другого відповідача наведений вид допомоги в розмірі 250 грн., щорічно. При цьому відповідач керувався положеннями ст. 34 Закону України “Про державний бюджет України на 2005 рік”, ст. 30 Закону України “Про державний бюджет України на 2006 рік”.

В 2007 році фактично позивач отримав від другого відповідача - 280 грн., при цьому відповідач керувався положеннями ст. 29 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”.

Положення ст. 44 Закону України “Про Державний бюджет на 2004 рік” визнане неконституційним на підставі рішення Конституційного Суду України № 20-рп/2004 (v020p710-04) від 01.12.2004 року.

Розмір мінімальної пенсії за віком у 2004 році, станом на 05 травня, складав 92 грн.45 коп., згідно Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV від 09.07.2003 року.

Таким чином, неправомірність дій другого відповідача про ненарахування ОСОБА_1. щорічної грошової допомоги до 9 травня протягом 2004 року за ст. 44 Закону України “Про Державний бюджет на 2004 рік” у розмірі 462 грн. 25 коп. (92,45 х 5) згідно Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV від 09.07.2003 р. є очевидною. Зазначена грошова сума підлягає стягненню з другого відповідача на користь позивача.

               Положення пункту 29 статті 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, яким у 2007 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" ( 3551-12 ) здійснюється у таких розмірах:  інвалідам  I  групи  -  450  гривень,   інвалідам II групи  -  360  гривень,  інвалідам  III  групи  -  300 гривень; учасникам  бойових   дій  - 280 гривень;  особам,  які мають особливі заслуги перед Батьківщиною - 450 гривень;  членам сімей загиблих та дружинам  (чоловікам)  померлих  інвалідів  війни  та дружинам (чоловікам) померлих учасників  бойових  дій,  учасників  війни  - 150 гривень;  учасникам війни - 55 гривень - визнано неконституційним рішенням Конституційного Суду України  у справі  № 6-рп від 09.07.2007 року.

Таким чином, неправомірність дій другого відповідача про нарахування ОСОБА_1. щорічної грошової допомоги до 9 травня протягом 2007 року в розмірі 280 грн., встановленому Законом України “Про Державний бюджет на 2007 рік”, а не в розмірі 2050 грн. 30 коп. (410 грн. 06 коп. х 5) згідно Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV від 09.07.2003 року є також очевидною. Вказана грошова сума підлягає стягненню з другого відповідача на користь позивача.

Проте, ст. 34 Закону України “Про державний бюджет України на 2005 рік” та ст. 30 Закону України “Про державний бюджет України на 2006 рік” до теперішнього часу не визнані неконституційними Конституційним Судом України. За таких обставин суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо правомірності дій відповідача відносно розміру сплати позивачу зазначеного виду допомоги у 2005, 2006 роках. 

Загальна сума, яку повинно сплатити Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Луганську ради позивачу зазначеного виду грошової допомоги за 2004, 2007 роки складає 2112 грн. 25 коп. ((462 грн. 25 коп. - 120 грн.) + (2050 грн. - 280 грн.)).

            Колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову в частині сплати зазначеного виду допомоги за 1999 - 2002 роки, оскільки виплату допомоги учаснику бойових дій хоча і здійснюють органи соціального захисту населення, але починаючи тільки з 29 жовтня 2003 року, відповідно до п. 2 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою КМУ від 04.03.2002 року № 256 (із змінами та доповненнями). Таким чином, позивач пред'явив позовні вимоги у наведеній частині до неналежних відповідачів у справі.

            Відповідно до вказаної Постанови Кабінету Міністрів України, головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належить питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів).

Таким чином, Управління праці та соціального захисту населення є головними розпорядниками коштів місцевого бюджету за рахунок субвенцій з державного бюджету. 

Відповідно до ст. 48 Бюджетного кодексу України та п. 1 ч. 4 Положення про Державне казначейство, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів № 1231 від 21.12.2005 року Державне казначейство здійснює розрахункове-касове обслуговування розпорядників бюджетних коштів.

Як передбачено ст. 17 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за  рахунок  коштів  державного  та місцевого бюджетів.

Статтею 17-1 наведеного Закону передбачено, що щорічну виплату разової грошової допомоги  до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16  цього Закону,  здійснюють органи  праці та соціального  захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків  (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

Зазначене доводить, що саме Управління праці та соціального захисту населення, як розпорядники коштів Державного бюджету України, є належними відповідачами, а тому позов до Головного управління Державного казначейства України в Луганській області задоволенню не підлягає.

Крім того, колегія суддів вважає, що не підлягають задоволенню позовні вимоги у частині стягнення суми інфляції, 3 % річних на несплачену грошову суму та відшкодування моральної шкоди, оскільки це не передбачено діючим законодавством України, яке врегульовує спірні правовідносини.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає за необхідне скасувати оскаржувану постанову суду у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 195-196, п. 2 ч. 1 ст. 198, п. 4 ст. 202, ч. 2 ст. 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - 

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Ленінського районного суду м. Луганська від 25.10.2007 року у справі 2-а-540/07 - частково задовольнити.

Постанову Ленінського районного суду м. Луганська від 25.10.2007 року у справі 2-а-540/07 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління праці та соціального захисту населення в Луганській області, Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Луганську ради, Головного управління Державного казначейства України в Луганській області про визнання протиправними дій щодо сплати грошової допомоги учаснику бойових дій, зобов'язання провести нарахування та сплату недоплаченої грошової допомоги учаснику бойових дій за 1999 - 2007 роки - скасувати.

Позов ОСОБА_1 до Головного управління праці та соціального захисту населення в Луганській області, Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Луганську ради, Головного управління Державного казначейства України в Луганській області про визнання протиправними дій щодо сплати грошової допомоги учаснику бойових дій, зобов'язання провести нарахування та сплату недоплаченої грошової допомоги учаснику бойових дій за 1999 - 2007 роки - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Луганську ради щодо несплати ОСОБА_1грошової допомоги учаснику бойових дій у розмірі визначеному ч. 5 ст. 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” за 2004, 2007 роки.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Луганську ради за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 несплачену грошову допомогу учаснику війни у розмірі визначеному ч. 5 ст. 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” за 2004, 2007 роки в сумі 2112 грн. 25 коп.

В інший частині позову ОСОБА_1 до Головного управління праці та соціального захисту населення в Луганській області, Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Луганську ради, Головного управління Державного казначейства України в Луганській області - відмовити за безпідставністю.

            Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили.

            Головуючий:   

            Судді: