Справа №22ц-2136, 2006р.                                                              Головуючий в 1-й інстанції

Заболотний В.М.

Категорія:   №23   Доповідач - Цуканова І.В.

УХВАЛА ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

2006 року серпня місяця "23" дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого - Цуканової І.В.

Суддів: Кузнецової О.А., Колісниченка А.Г.

при секретарі - Шевардіній К.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 20 червня 2006 року

за позовом. ОСОБА_2

до

ОСОБА_1

про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, -

встановила:

Рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 20.06.2006 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 З 724 грн. 16 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 350 грн. - за проведення автотоварознавчого дослідження, 182,72 грн. - за проведення експертизи, 34 грн. - за діагностику автомобіля, 100 грн. - за юридичні послуги, судові витрати в розмірі 51 грн., а всього 4 441 грн. 88 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, справу направити на новий судовий розгляд, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального і процесуального права.

Письмових заперечень на апеляційну скаргу не надійшло.

При розгляді справи апеляційним судом представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримав, позивач та його представник доводи апеляційної скарги не визнали, просили рішення суду залишити без змін, як постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідача, осіб, що з'явилися, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду у визначених законом межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судом встановлено, що позивач є власником автомобіля ВАЗ 2107 державний номер НОМЕР_1 /а.с. 9/, відповідач -автомобіля ВАЗ 21013 державний номер НОМЕР_2. Ці обставини сторони підтвердили.

11.05.2003р. на автодорозі Вілозенка - Ромашково -Кизомис відбулося зіткнення вказаних автомобілів під керуванням сторін.

Як вбачається з постанови судді Білозерського районного суду Херсонської області від 03.08.2004 року ДТП сталася з вини водія ОСОБА_1, який порушив п.12.б та п.12.3 Правил дорожнього руху України /а.с. 5/.

Постановляючи рішення, суд виходив з наявності вини відповідача у заподіянні позивачу матеріальної і моральної шкоди.

Розмір матеріальної шкоди судом визначено на підставі акту НОМЕР_3 дослідження автотранспортного засобу - 3724,16 грн. /а.с. 11-13/, інші витрати - на підставі відповідних квитанцій /а.с. 14-16/.

Розмір моральної шкоди, заподіяної позивачу з вини відповідача у вигляді зміни звичного способу життя, додаткових затрат душевної енергії, судом визначено в сумі 1 000 грн. (позивачем заявлено про стягнення 5 000 грн. ) з урахуванням ступеню і характеру душевних страждань ОСОБА_2.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи, підтверджуються дослідженими судом доказами, ґрунтуються на вимогах закону.

Разом з тим, суд помилково послався на норму діючого ЦК України, який набрав чинності з 01.01.2004 року, оскільки спірні правовідносини виникли до зазначеної дати. Вказане стосується заподіяння матеріальної шкоди /ст. 1187 ЦПК України/. З огляду на наведене, посилання суду на норму матеріального права щодо правовідносин по відшкодуванню матеріальної шкоди слід замінити посиланням на відповідні норми ЦК України (1963р.) - ст. 440.

За винятком викладеного, рішення суду постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Доводи апеляційної скарги до уваги не приймаються, як такі, що не обґрунтовані вимогами закону, належними доказами, і такі, що висновки суду не спростовують.

Так, безпідставними є посилання апелянта на необхідність понесення позивачем реальних затрат на поновлення пошкодженого автомобіля як на підставу відшкодування матеріальної шкоди , оскільки згідно ст. 453 ЦК України (1963р) суд, присуджуючи відшкодування шкоди, суд зобов'язує особу, відповідальну за шкоду, відшкодувати її в натурі або повністю відшкодувати заподіяні збитки. Згідно ст. 203 цього Кодексу під збитками розуміються витрати, зроблені кредитором або пошкодження його майна.

Постановою Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992р. з наступними змінами «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», роз'яснено, що, коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди (п.9).

Не приймаються також: до уваги твердження апелянта про оскарзкення ним постанови судді Білозерського районного суду Херсонської області від 03.08.2004 року, як таке, що не має юридичного значення, оскільки цією постановою про притягнення сторін до адміністративної відповідальності встановлено винні дії відповідача (порушення Правил дорожнього руху), а згідно ч.4 ст. 61 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Керуючись ст. ст. 303,307,308,315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 20 червня 2006 року залишити без змін.

Виключити з мотивувальної частини рішення суду посилання  на ст. 1187 ЦК України, що діє з 01.01.2004 року.

Вважати, що спір вирішено в т.ч. на підставі ст. 440 ЦК України (1963р.).

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.

Головуючий: І.В. Цуканова

Судді: А.Г.Колісниченко, О.А. Кузнєцова