АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц -208/ 2007 Головуючий по 1 -й інстанції
Струков О.М.
Суддя - доповідач: Дорош А.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 лютого 2007 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого: Дорош А.І.
Суддів: Обідіної О.І., Макарчука М. А.
при секретарі Буряк С. М.
за участю
позивача ОСОБА_1 відповідача ОСОБА_6 представника відповідача ОСОБА_7
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6
на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 08 листопада 2006 року
по справі за позовом ОСОБА_1. ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_4, ОСОБА_5, який діє в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_4 доОСОБА_6 про визнання договору купівлі - продажу квартири недійсним , -
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача Дорош А.І., -
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 08 листопада 2006 року визнано договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 19 серпня 2005 року між продавцями ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та покупцем - ОСОБА_6, посвідчений приватним нотаріусом Полтаського міського нотаріального округу ОСОБА_8 - недійсним.
Сторін повернуто в первісний стан, а саме: зобов"язано ОСОБА_6 повернути позивачам ОСОБА_1. ОСОБА_2. ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_4. ОСОБА_5, який діє в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1, та зобов"язано позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 повернути ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 34 156 гривень (еквівалентно семи тисячам доларів США).
Зобов"язано КП "Полтавське бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор" скасувати державну реєстрацію квартири АДРЕСА_1 на ім"я ОСОБА_6 та зобов'язано зареєструвати вказану квартиру на ім"я ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_6 просить вищевказане рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити позивачам у позові, посилаючись на те, що воно ухвалене з грубим порушенням норм процесуального та матеріального права, зокрема, при розгляді справи суд самостійно змінив підставу позову, оскільки позивачі звернулися до суду на підставі ст. 230 ч. 1 ЦК України, а суд визнав договір недійсним на підставі ст. ст. 1054, 1046 ЦК України, які не регулюють спірні правовідносини та не підлягають застосуванню; суд безпідставно поклав в основу рішення попередній договір, укладений 02.08.2005 р. між сторонами, оскільки він не має юридичної сили; мотивуючи рішення про визнання договору недійсним, суд визнав встановленим факт того, що договір був укладений під вплавом обману з її боку, при цьому поклавши в основу рішення лише показання позивача ОСОБА_1; суд необгрунтовано прийшов до висновку про те, що вона не надала доказів того, що нею була сплачена позивачам раніше обумовлена вартість квартири; судом не встановлено жодного факту, який би підтверджував твердження позивачів про те, що вона заволоділа квартирою шляхом обману.
У запереченні на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як встановлено судом першої інстанції та не оспорюється сторонами, 19.08.2005 р. між сторонами був укладений договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1 загальною площею 90, 3 кв.м, посвідчений приватним нотаріусом Полтаського міського нотаріального округу ОСОБА_8, у якому вказана вартість квартири - її інвентаризаційна оцінка 34 156 гривень ( а.с. 7). 02.08.2005 р. між сторонами був укладений попередній договір, згідно якого відповідач ОСОБА_6 зобов'язувалася купити вищевказану квартиру за 202 000 гривень, що еквівалентно 40 000 доларів США, а позивач ОСОБА_1 продати її у строк до 01.09.2005 р. за вказану суму, за що отримала від ОСОБА_6 гроші в сумі 2525 грн., як завдаток за квартиру (а.с. 8).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що даний договір був укладений під впливом обману з боку відповідача ОСОБА_6, яка на момент його укладення заплатила позивачам за квартиру вказану у договорі купівлі-продажу суму, що еквівалентно 7000 доларів США, а різницю пообіцяла віддати відразу після укладення договору, пред'явивши позивачам гроші на доказ того, що вона їх має і готова відразу розрахуватися, але цього не зробила. Відповідач ОСОБА_6 не надала суду доказів того, що нею дійсно була сплачена позивачам обумовлена раніше вартість квартири 202 000 гривень, що еквівалентно 40 000 умовних одиниць.
Судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини справи та визначено відповідно до них правовідносини.
з
Згідно ч. 1 ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.
Як встановлено колегією суддів і це вбачається із матеріалів справи, що між сторонами дійсно мав місце попередній договір про купівлю-продаж спірної квартири саме за суму 202 000 грн., що еквівалентно 40 000 доларів США. Дана обставина підтверждується поясненнями самої відповідача ОСОБА_6 та показанями її сина -свідка ОСОБА_9 ( а.с. 67-71). Як вбачається із пояснень позивача ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_6 на момент нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу дійсно мала грошові кошти для проведення розрахунку у відповідності до обумовленої вартості квартири у вигляді доларів США, проте вони були у дуже поганому стані, прілі, тому відповідач пообіцяла їх обміняти відразу після укладення договору та віддати позивачам, але цього не зробила, що свідчить про вчинення правочину під впливом обману, за яким відповідач ОСОБА_6 навмисно ввела позивачів в оману щодо обставини, яка має істотне значення, а саме щодо її зобов "язання віддати суму дійсної вартості квартири 202 000 грн., що еквівалентно 40 000 доларів США, яка була обумовлена попереднім договором. Вказана у договорі купівлі-продажу квартири вартість 34 156 грн. не відповідала її дійсній ринковій вартості, яка склалася на ринку нерухомості і мала місце на час укладення договору.
Згідно ч.1 ст. 545 ЦК України прийнявши виконання зобов"язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.
Фактично визнаючи той факт, що за попередньою домовленістю сторін вартість квартири була визначена 202 000 грн., відповідач ОСОБА_6 стверджує, що вказану суму грошей віддала позивачам, проте відсутні належні докази цього.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Встановивши вищевикладене, колегія суддів приходить до висноку, що посилання відповідача на те, що попередній договір не має юридичної сили, не заслуговує на увагу, оскільки він відповідає вимогам ст. 635 ЦК України і нею не оспорений. Вартість квартири, вказана у договорі, не відповідає дійсній її вартості і в цій частині договір купівлі -продажу квартири не відповідає вимогам розумності та справедливості. Посилання відповідача ОСОБА_6 в тій частині, що вона повністю розрахувалася з позивачами за квартиру, не знайшли свого підтвердження, оскільки вона не надала жодного доказу в цій частині, відсутні розписки про передачу грошей позивачам чи інші письмові докази на підтвердження даної обставини.
Згідно ч.2 ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
На підставі викладеного, посилання відповідача ОСОБА_6 в апеляційній скарзі на самостійну зміну судом підстав позову не відповідає дійсності, оскільки у мотивувальній частині рішення чітко вказано про те, що судом встановлено, що вказаний договір був укладений під впливом обману, а помилка суду у зазначенні статтей, на підставі яких було вирішено справу, не впливає на законність ухваленого рішення.
З врахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, тому апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308 ч.1, 313 - 315, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
У ХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу СОБА_6 відхилити, а рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 08 листопада 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.