Справа 22-7193                                                     Суддя 1 інстанції Пелеп Ю.К.

Категорія    19                                                            Доповідач Бугрим Л.М.

РІШЕННЯ Іменем  України

28 серпня 2006 року Апеляційний суд Донецької області у складі

Головуючого Бугрим Л.М. Суддів Солодовник О.Ф.. Олейнікової Л.С. При секретарі    Панаріної О.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Донецьку апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювання України у м.Добропіллі Донецької області на рішення Красноармійського міськрайсуду Донецької області від 9 червня 2006 року ,постановленного по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювання України у м. Добропіллі Донецької області про стягнення моральної шкоди.

Заслухавши доповідь судді Бугрим Л.М.,вислухавши пояснення позивача ОСОБА_1, перевіривши матеріали справи,апеляційний суд

ВСТАНОВИВ:

У травні 2006 року ОСОБА_1 звернувся з данним позовом до відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювання України у м. Добропіллі Донецької області /далі фонд/ про стягнення моральної шкоди. У заяві ОСОБА_1 вказував на те, що з 28. 11. 2000 року по 17. 12. 2004 року він працював ІНФОРМАЦІЯ_1 в ОП „ Шахта Білозірська" , у шкідливих умовах праці з повним робочим днем під землею .У травні 2005 року на підставі висновку МСЕК у нього встановлено втрату 50 % професійної працездатності у зв"язку з професійним захворюванням пояснично-крестцовою радікулопатією, його визнано інвалідом 3 групи.. Наявність профзахворювання спричиняє йому моральну шкоду, яку він просив стягнути на його користь з фонду у сумі 70000 грн.

Рішенням суду позовні вимоги були задоволені частково.На користь позивача у відшкодування моральної шкоди з фонду було стягнуто 21 000 грн.

На зазначене судове рішення фондом була подана апеляційна скарга, у якій ставиться питання про скасування рішення суду та відмові у позові, В обгрунтування апеляційної скарги фонд посилався на те,що позивач не надав доказів з приводу спричинення йому моральної шкоди наявністю профзахворювання. Судом не враховані інші виплати , які сплачуються фондом позивачеві, а також те, що ст. 77 Законом України „ Про державний бюджет на 2006 рік" була зупинена дія абз 4 с. 1, пдп „е" п. 1 ч. 1 ст. 21, ч. 4 ст . 28, ч. З ст. 34 Закону України" Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювання України, які спричинили втрату працездатності",якими передбачена можливість стягувати моральну шкоду.

У судове засідання представник фонду не з"явився, про час та місце розгляду справи фонд повідомлений належним чином. На адресу апеляційного суду фонд направив листа у якому просить справу розглянути у його відсутності ,скасувати рішення суду та відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову.

ОСОБА_1просив рішення суду залишити без зміни та відхилити апеляційну скаргу.

Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково,а рішення суду в частині стягнення моральної шкоди - зміні з наступних підстав

Розглядаючи спір, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи та застосував матеріальний закон ,який регулює ці правовідносини.

Зокрема, судом було встановлено, що позивач працював на шахті у шкідливих умовах праці з повним робочим днем під землею У зв"язку з впливом шкідливих умов праці на стан здоров"я позивача у нього клінічною лікарнею профзахворювань було встановлено професійне захворювання: хронічна вертеброгенна пояснично-крестцова радікулопатія. Згідно з актом розслідування хронічного профзахворювання від 29 квітня 2005 року професійне захворювання виникло у зв"язку з тривалими фізичними перевантаженнями організму./ а.с. 6-7 /. Згідно з висновком МСЕК від 31 травня 2005 року у позивача вперше встановлено втрату професійної працездатності на 50 % у зв"язку з встановленним профзахворюванням, одночасно він визнаний інвалідом третьої групи.

За таких обставин , суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те,що наявність професійного захворювання змусила позивача змінити спосіб життя / звільнено з роботи на підставі п. 2 ст 40 КЗпП України / та докладати зусиль для його організації і тому у позивача у відповідності з вимогами ст ст. 21,28 Закону України « Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та профзахворювання, які спричинили втрату працездатності» виникло право на відшкодування моральної шкоди

Посилання відповідача на ст. 77 Закона України « Про державний бюджет України на 2006 рік» якою зупинено дії абз.4 ст. 1 ( в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам іх сімей) , підпункту (е) п.1 ч.1 ст.21, ч.З ст. 28, ч.З ст. 34, ч.5 ст. 47( в частині знижок та надбавок до розміру страхового внеску) Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"- безпідставні, оскільки , спірні правовідносини виникли     під     час     дії вищезазначеного       Закону     України  ,     який     передбачає відшкодування потерпілим на виробництві моральної шкоди і до вказаного Закону не внесені відповідні зміни. Також законом України „ Про державний бюджет на 2006 рік „ не скасована відповідальність Фонду перед позивачем в частині відшкодування моральної шкоди, у зв*язку в чим, він не має зворотньої сили.

Разом з тим, розмір моральної шкоди визначенний судом є завищенним. Приведені судом доводи в його обґрунтування не давали підстав для стягнення його у такому розмірі дому у відповідності з вимогами ст. 309 ч.1 п. З апеляційний суд вважає можливим у цієї частині рішення суду змінити та визначити позивачеві у відшкодування моральної шкоди 15 000 грн, які слід стягнути з фонду.

В іншій частині рішення суду залишити без зміни.,оскільки інші доводи скарги не дають підстав для скасування рішення суду та відмові у позові.

Керуючись ст. 307 ч.1 п.3,309 ч. 1 п.. З , 313,316    ЦПК України, апеляційний суд

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків випадку на виробництві та профзахворювання України у м. Добропіллі Донецької області задовольнити частково.

Рішення Красноармійського міськрайсуду Донецької області від 9 червня 2006 року постановленного по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювання України у м. Добропіллі Донецької області про стягнення моральної шкоди, в частині розміру моральної шкоди стягнутої з фонду на користь ОСОБА_1 - змінити.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворюваня України у м. Добропіллі на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 15 000 / п'ятнадцять/

В іншій частині рішення суду залишити без зміни.

Рішення суду набирає законної сили після його проголошення та може бути оскаржене до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня набрання ним чинності.