Справа № 127/31659/24

Провадження №11-кп/801/231/2025

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач: ОСОБА_2

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2025 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

за участі учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_6 ,

захисниці ОСОБА_7 в режимі відеоконференції,

засудженого ОСОБА_8 в режимі відеоконференції,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 з поданими до неї доповненнями в інтересах засудженого ОСОБА_8 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 16 грудня 2024 року,

якою відмовлено в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_9 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_8 ,  про зарахування строку попереднього ув`язнення у строк покарання та приведення вироку у відповідність до чинного законодавства,

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло клопотання захисника ОСОБА_9 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_8 , про зарахування строку попереднього ув`язнення в строк покарання та приведення вироку у відповідність до чинного законодавства.

У судовому засіданні захисник  засудженого ОСОБА_8  - адвокат ОСОБА_7 клопотання підтримала з наведених у ньому підстав, просила клопотання розглядати у відсутності засудженого, який проти цього не заперечує. Пояснила, що вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 08.06.2011 ОСОБА_8 було засуджено за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 296 КК України та призначено покарання, із застосуванням ст. 70 КК України, у виді позбавлення волі на строк 4 роки. Вирок набрав законної сили. Строк відбування покарання ОСОБА_8 у даній справі (№ 2029\1-270\11) рахувався з моменту затримання, а саме з 18.12.2010, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України (у редакції Закону України № 2046-УІП від 18.05.2017) попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у ч. 1 ст. 72 КК України. Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 12.07.2013, ОСОБА_8 було звільнено умовно - достроково від відбування покарання за вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 08.06.2011 на строк 1 рік 5 місяців 3 дні.

Вироком Фрунзенського районного суду м. Харкова від 08.02.2016 ОСОБА_8 було засуджено за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, із застосуванням ст. 71 КК України, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 08.06.2011 до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць. Вирок набрав законної сили. Запобіжний захід у вказаному кримінальному провадженні не застосовувався. Тобто покарання, яке було призначено ОСОБА_8 за сукупністю вироків не відбуте повністю.

Частиною 5 ст. 72 КК у редакції Закону від 26 листопада 2015 року № 838-VIII «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання» визначено, що зарахування строку попереднього ув`язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув`язнення, проводиться з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. Цей Закон застосовується до всіх осіб, щодо яких на момент набрання чинності цим Законом, набрав законної сили обвинувальний вирок, покарання за яким не відбуто повністю. Якщо особа вчинила злочин в період до 23 грудня 2015 року (включно), то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до вимог Закону України № 838-VIII «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання», яким внесені зміни до КК України, просили суд зарахувати у строк покарання ОСОБА_8 по вироку Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 08.06.2011 строк попереднього ув`язнення з 18.12.2010 по 21.07.2011 та з 04.10.2012 по 11.10.2012 з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Крім того, після зарахування ОСОБА_8 у строк покарання по вироку Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 08.06.2011 строку попереднього ув`язнення з 18.12.2010 по 21.07.2011 та з 04.10.2012 по 11.10.2012 з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, необхідно привести вирок Фрунзенського районного суду м. Харкова від 08.02.2016, яким ОСОБА_8 було засуджено за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України у відповідність до Закону, та звільнити ОСОБА_8 по відбуттю покарання.

Прокурор ОСОБА_10 заперечував щодо задоволення клопотання захисника засудженого, оскільки відсутні підстави як для зарахування строку попереднього ув`язнення в строк відбування покарання з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, так і для приведення вироку у відповідність до Закону та звільнення  ОСОБА_8  по відбуттю покарання. 

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 16 грудня 2024 року відмовлено в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_9 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_8 , про зарахування строку попереднього ув`язнення у строк покарання та приведення вироку у відповідність до чинного законодавства.

Відмовляючи в задоволенні клопотання, суд зазначив, що строк з 18.12.2010 по 21.07.2011, який просять зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_8 , стосується іншого кримінального провадження, за яким ОСОБА_8 був засудженим, відбував покарання та в подальшому фактично був звільнений умовно-достроково, є частиною відбутого строку покарання за попереднім вироком (вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 08.06.2011), а не строком попереднього ув`язнення у кримінальному провадженні № 645/8322/14-к. Період з дня наступного за днем набрання вироком законної сили, тобто з 24.06.2011 (дата набрання вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 08.06.2011 № 2029/1-270/11) зарахуванню у строк покарання ОСОБА_8 , в порядку визначеному ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону України № 838-VIIІ «Про внесення змін до Кримінального кодексу України», також не підлягає.

Що стосується зарахування строку з 04.10.2012 по 11.10.2012, то з наданих суду матеріалів не вбачається, з яких підстав у вказані дати ОСОБА_8 перебував в ДУ "Харківський слідчий ізолятор" та яким чином це стосується вироків, згідно яких засуджено ОСОБА_8 . Окрім цього, судом першої інстанції установлено, що ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 16.04.2024, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного суду від 29.05.2024, в задоволенні заяви засудженого ОСОБА_8 про зарахування йому строку попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі відмовлено.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

В апеляційній скарзі з поданими до неї доповненнями захисник ОСОБА_9 просить скасувати ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 16.12.2024, постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання адвоката ОСОБА_9 , подане в інтересах ОСОБА_8 , про зарахування строку попереднього ув`язнення у строк покарання.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права.

Вказує, що ОСОБА_8 вчинив кримінальні правопорушення, за які його було засуджено вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 08.06.2011 у справі № 2029/1-270/11, та у провадженні щодо яких він тримався у слідчому ізоляторі Державної кримінально-виконавчої служби України, до 20.06.2017, а саме у період з 2009 року по 2011 рік, у зв`язку із тим, що його перебування в державній установі «Харківський слідчий ізолятор» тривало до 20.06.2017, а саме з 18.12.2010 по 21.07.2011 та з 04.10.2012 по 11.10.2012, тому до нього підлягає застосування ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII від 26.11.2015 в силу зворотної дії кримінального закону в часі, оскільки є такою, яка «іншим чином поліпшує становище особи» у розумінні ч. 1 ст. 5 КК України.

Також посилається на судову практику, зокрема, ухвали Львівського апеляційного суду від 16.02.2023 у справі № 465/5468/15-к, Харківського апеляційного суду від 27.04.2021 у справі № 631/1057/15, Вінницького апеляційного суду від 18.07.2019 у справі № 127/33060/18, відповідно до яких обвинуваченим було зараховано до строку відбування покарання за сукупністю вироків попереднє ув`язнення із розрахунку один день попереднього ув`язнення відповідає двом дням позбавлення волі на підставі ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону України № 838 VIII від 26.11.2015.

Позиції учасників судового розгляду

У судовому засіданні засуджений ОСОБА_8 та захисниця ОСОБА_7 підтримали вимоги та доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_9 з поданими до неї доповненнями, просили її задовольнити, не заперечували щодо проведення судового розгляду в його відсутність.

Захисник ОСОБА_9 про судове засідання повідомлений належним чином, у телефонній розмові повідомив секретарю судового засідання про те, що не може взяти участь у судовому засіданні, просив апеляційну скаргу з поданими до неї доповненнями розглядати в його відсутність.

Прокурор ОСОБА_6 заперечував щодо задоволення апеляційної скарги захисника з поданими до неї доповненнями, просив залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін, оскільки для цього відсутні правові підстави.

Мотиви і висновки апеляційного суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників, перевіривши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги з поданими до неї доповненнями, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга захисника не підлягає до задоволення з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції у межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Попереднє ув`язнення є запобіжним заходом, який у випадках передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили. Попереднє ув`язнення у розумінні положень ст.1 Закону України «Про попереднє ув`язнення» закінчується з моменту набрання вироком законної сили.

У строк попереднього ув`язнення включається строк: а) затримання особи без ухвали слідчого судді, суду; б) затримання особи на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання; в) тримання особи під вартою як запобіжний захід, обраний суддею, судом на стадії досудового розслідування або під час судового розгляду кримінального провадження; г) перебування обвинуваченого у відповідному стаціонарному медичному закладі при проведенні судово-медичної або судово - психіатричної експертизи; ґ) перебування особи, яка відбуває покарання, в установах попереднього ув`язнення для проведення слідчих дій або участі у судовому розгляді кримінального провадження.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання» від 26 листопада 2015 року № 838-VIII (набрання чинності 24 грудня 2015 року, втрата чинності 21 червня 2017 року), зарахування судом строку попереднього ув`язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув`язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

На переконання колегії суддів, ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_9 щодо застосування до засудженого ОСОБА_8 вимог ч.5 ст.72 КК України, судом першої інстанції дотримано норм як матеріального, так і процесуального закону.

Як убачається з матеріалів судового провадження, вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 08.06.2011 у справі № 2029/1-270/11 ОСОБА_8 засуджено за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 296 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. Строк відбуття покарання ухвалено обчислювати з моменту затримання - 18.12.2010, зарахувавши строк попереднього ув`язнення в строк відбуття покарання.

Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 12.07.2013, ОСОБА_8 звільнено від відбування покарання за вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 08.06.2011, умовно-достроково на невідбуту частину покарання 1 рік 5 місяців 3 дні.

Разом з тим, вироком Фрунзенського районного суду м. Харкова від 08.02.2016 у справі № 645/8322/14-к ОСОБА_8 засуджено за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, на підставі ст. 71 КК України, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 08.06.2011, до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць. Початок відбуття покарання ухвалено обчислювати з часу фактичного затримання ОСОБА_8 .

У межах кримінального провадження № 645/8322/14-к до ОСОБА_8 жодного запобіжного заходу не застосовувалось. ОСОБА_8 був затриманий 20.05.2022 саме на виконання вироку Фрунзенського районного суду м. Харкова від 08.02.2016.

Відповідно до вимог ст. 71 КК України при призначенні покарання за сукупністю вироків суд може повністю чи частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком до покарання призначеного за новим вироком. Тобто при складанні покарань на підставі ст. 71 КК України (за сукупністю вироків) суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Колегія суддів звертає увагу, що при призначенні остаточного покарання ОСОБА_8 Фрунзенським районним судом м. Харкова від 08.02.2016 фактично частково приєднано невідбуте покарання за вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 08.06.2011 у виді одного місяця позбавлення волі, а неповністю. Таким чином, у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для зарахування в строк покарання у виді позбавлення волі попереднє ув`язнення обвинуваченого ОСОБА_8 в іншому кримінальному провадженні.

З огляду на викладене, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що строк з 18.12.2010 по 21.07.2011, який просять зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_8 , стосується іншого кримінального провадження, за яким ОСОБА_8 був засудженим, відбував покарання та в подальшому фактично був звільнений умовно-достроково, тобто є частиною відбутого строку покарання за попереднім вироком (вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 08.06.2011), а не строком попереднього ув`язнення у кримінальному провадженні № 645/8322/14-к.

Отже, застосування принципу зарахування судом строку попереднього ув`язнення в разі засудження особи до позбавлення волі здійснюється виключно в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув`язнення.

Щодо доводів про необхідність зарахування строку з 04.10.2012 по 11.10.2012, то колегія суддів зауважує, що з наявних матеріалів судового провадження дійсно неможливо встановити з яких підстав у вказаний строк ОСОБА_8 перебував в ДУ "Харківський слідчий ізолятор" та яким чином вказане стосується вироків стосовно ОСОБА_8 .

Посилання на судову практику, зокрема, ухвали Львівського апеляційного суду від 16.02.2023 у справі № 465/5468/15-к, Харківського апеляційного суду від 27.04.2021 у справі № 631/1057/15, Вінницького апеляційного суду від 18.07.2019 у справі № 127/33060/18, є безпідставним, оскільки обставини справ, на які посилається захисник, не є релевантними обставинам даної справи.

Зрештою доводи апеляційної скарги з поданими до неї доповненнями, аналогічні до доводів, висловлених під час розгляду в суді першої інстанції, та були ретельно перевірені судом, який з дотриманням вимог КПК України проаналізував їх, дав на них вичерпну відповідь, зазначивши в ухвалі достатні підстави, через які визнав їх необґрунтованими.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, що тягнуть за собою скасування або зміну ухвали суду першої інстанції, під час апеляційного розгляду не встановлено.

Ухвала суду першої інстанції належним чином мотивована, відповідає вимогам кримінального закону і підстав для її скасування чи зміни через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407 КПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 з поданими до неї доповненнями в інтересах засудженого ОСОБА_8 – залишити без задоволення.

Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 16 грудня 2024 року – залишити без змін.

Відповідно до ч.4 ст.532 КПК України ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4