КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №756/5933/15-к Головуючий в І інстанції - ОСОБА_1

Провадження №11-кп/824/750/2025 Суддя - доповідач - ОСОБА_2

Ухвала

Іменем України

­­­­­­­­­­­­­­­­­­11 лютого 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали кримінального провадження №12014100050011544 за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 з доповненнями обвинуваченого на вирок Оболонського районного суду міста Києва від 14 червня 2023 року у кримінальному провадженні щодо обвинуваченого,

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Сільце Підгаєцького району Тернопільської області, громадянина України, з незакінченою вищою освітою, не працюючого, неодруженого, зареєстрованого та проживаючого адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.187, ч.1 ст.263 КК України,

за участю учасників кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_8 ,

захисника ОСОБА_9 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

в с т а н о в и л а:

Вироком Оболонського районного суду м. Києва від 14 червня 2023 року, ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України, і призначено йому покарання:

- за ч. 2 ст. 187 КК України у виді 7 (семи) років 6 (шести) місяців позбавлення волі із конфіскацією всього належного йому майна, окрім житла,

- за ч. 1 ст. 263 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України призначено ОСОБА_6 покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш сурового покарання, більш суворим, остаточно призначено покарання у виді 7 (семи) років 6 (шести) місяців позбавлення волі із конфіскацією всього належного йому майна, окрім житла.

Запобіжний захід ОСОБА_6 , до набрання вироком законної сили, обрано у виді тримання під вартою у ДУ «Київський слідчий ізолятор», взявши останнього під варту в залі суду.

Строк відбуття покарання ОСОБА_6 рахувати з моменту затримання, тобто з 14.06.2023.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_10 - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 100 000 (сто тисяч) гривень 00 коп. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто із ОСОБА_6 на користь держави судові витрати пов`язані з проведенням експертизи у розмірі 5780 грн. 48 коп.

Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у даному кримінальному провадженні.

Згідно вироку суду, 24.12.2014 року в невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, ОСОБА_6 , в мережі Інтернет розмістив оголошення про продаж 3 000 доларів США за національну валюту - гривні.

В подальшому, 24.12.2014 року в невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, ОСОБА_10 , шукаючи в мережі Інтернет оголошення про продаж доларів США, знайшов оголошення ОСОБА_6 про продаж 3 000 доларів США за гривні. Цього ж дня в невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, ОСОБА_10 зателефонував на невстановлений досудовим розслідуванням номер мобільного телефону, який вказав в оголошенні ОСОБА_6 та вони в телефонній розмові домовились про зустріч для придбання ОСОБА_10 у ОСОБА_6 3 000 доларів США за гривні. В цей час у ОСОБА_6 виник злочинний умисел, направлений на вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із насильством небезпечним для здоров`я особи, яка зазнала нападу, за попередньою змовою групою осіб.

З метою реалізації умислу, ОСОБА_6 , в невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, разом із невстановленою досудовим розслідуванням особою, розробили злочинний план із розподілом між ними ролей.

Так, згідно розподілених ролей, ОСОБА_6 , маючи з собою вогнепальну зброю, а саме пістолет, повинен впевнитись, що зі сторонніх осіб за ними ніхто не спостерігає, знаходячись біля ОСОБА_10 , повинен погрожувати застосуванням вогнепальної зброї, а саме пістолетом та одночасно примусити останнього передати грошові кошти, які він має при собі. В свою чергу, згідно злочинного плану, невстановлена досудовим розслідуванням особа, повинна також мати при собі вогнепальну зброю, а саме пістолет, знаходитись неподалік від ОСОБА_10 та спостерігати за навколишньою обстановкою і в разі неможливості ОСОБА_6 подавити волю потерпілого і примусити передати грошові кошти, застосувати до ОСОБА_10 вогнепальну зброю, щоб ОСОБА_6 міг незаконно заволодіти грошовими коштами останнього.

24.12.2014 року приблизно о 20 годині 02 хвилини, ОСОБА_10 зателефонував на невстановлений досудовим розслідуванням номер мобільного телефону, який ОСОБА_6 вказав в оголошенні та повідомив, що він за кермом автомобіля марки «Subaru XV» д.н.з. НОМЕР_1 та під`їхав за раніше узгодженою адресою в м. Києві по проспекту Героїв Сталінграда, 42-А, на що ОСОБА_6 попросив почекати його в автомобілі.

Далі, ОСОБА_6 разом із невстановленою досудовим розслідуванням особою, реалізуючи свій умисел, направлений на вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, за попередньою змовою групою осіб, згідно розподілених ролей, цього ж дня приблизно о 20 год. 10 хв., ОСОБА_6 , маючи при собі пістолет «ПМ» з маркуванням « НОМЕР_2 », який є короткоствольною вогнепальною зброєю з пістолетними патронами в середині, підійшов до автомобіля марки «Subaru XV» д.н.з. НОМЕР_1 , в якому за кермом сидів ОСОБА_10 та впевнившись, що зі сторонніх осіб за ними ніхто не спостерігає та в салоні автомобіля знаходиться тільки ОСОБА_10 , постукав у вікно передніх дверей справа зі сторони пасажира та одразу сів в салон автомобіля на пасажирське сидіння, правою рукою дістав зі свого одягу пістолет «ПМ» з маркуванням « НОМЕР_2 » та направив його в сторону ОСОБА_10 з вимогою віддати грошові кошти, які він має при собі. В це же час, невстановлена досудовим розслідуванням особа, маючи при собі пістолет марки «STALKER - MOD. 914» № НОМЕР_3 , який є короткоствольною гладкоствольною вогнепальною зброєю з пістолетними патронами в середині, підійшла до передніх дверей зліва автомобіля зі сторони водія та спостерігала за навколишньою обстановкою навкруги і за подіями всередині салону автомобіля. В цей же час всередині салону автомобіля, ОСОБА_10 , сприймаючи погрозу як реальну, почав чинити опір, схопив своєю правою рукою за задню частину затвору пістолета, який тримав в правій руці ОСОБА_6 , намагаючись його забрати, в подальшому обома руками його схопив та заблокував курок пістолета для унеможливлення здійснення пострілу.

В той же час, невстановлена досудовим розслідуванням особа, діючи згідно розподілених ролей за попередньою змовою з ОСОБА_6 , знаходячись біля дверей автомобіля зі сторони водія, спостерігала за навколишньою обстановкою біля автомобіля та почувши і побачивши, що ОСОБА_10 чинить опір діям ОСОБА_6 та намагається забрати з рук останнього пістолет та між ними почалась боротьба, невстановлена досудовим розслідуванням особа, тримаючи в руках пістолет марки «STALKER - MOD. 914» № НОМЕР_3 , з пістолетними патронами в середині, відчинив двері вказаного автомобіля зі сторони водія та в той час, коли ОСОБА_10 сидів в зігнутому положенні ближче до ОСОБА_6 , спиною до невстановленої досудовим розслідуванням особи, який продовжував боротись із ОСОБА_6 , в цей час невстановлена досудовим розслідуванням особа здійснила три постріли з пістолету, який мала при собі в область спини ОСОБА_10 , внаслідок чого останній отримав два сліпих вогнепальних поранення лівої сідниці, що відносяться до ЛЕГКОГО тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я. Продовжуючи боротьбу, ОСОБА_10 забрав з рук ОСОБА_11 пістолет «ПМ» з маркуванням « НОМЕР_2 » з пістолетними патронами в середині, курок якого він перед цим блокував лівою рукою та почав намагатися вийти зі свого автомобіля марки «Subaru XV» д.н.з. НОМЕР_1 на вулицю. В цей час ОСОБА_6 намагався вийти з салону автомобіля, а потерпілий, своєю правою рукою припинивши блокувати курок пістолета, який відібрав у ОСОБА_6 , здійснив один постріл в область поперека ОСОБА_6 , чим завдав останньому проникаюче поранення живота справа, що відноситься до ТЯЖКОГО тілесного ушкодження.

В цей час невстановлена досудовим розслідуванням особа, викинула біля автомобіля марки «Subaru XV» д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_10 пістолет марки «STALKER - MOD. 914» № НОМЕР_3 , з пістолетними патронами в середині та з місця злочину зникла.

В подальшому, ОСОБА_6 , вийшов з автомобілю марки «Subaru XV» д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_10 та від отриманого тілесного ушкодження ліг на асфальт на спину, ногами до передньої правої двері автомобіля зі сторони пасажира, а ОСОБА_10 також вийшов з автомобілю, тримаючи пістолет в правій руці та в подальшому поклав пістолет біля передньої правої двері автомобіля на відстані приблизно 2 метрів.

Внаслідок вчинення протиправних дій ОСОБА_6 та невстановленою досудовим розслідуванням особою, ОСОБА_10 було спричинено тілесні ушкодження, які відносяться до легкого тілесного ушкодження, що підтверджується висновком судово-медичної експертизи №188/е від 21.03.2015.

Крім того, в невстановлений досудовим розслідуванням день, час та місці, невстановленим досудовим розслідуванням способом, всупереч передбаченому законом порядку, ОСОБА_6 незаконно придбав пістолет «ПМ» з маркуванням « НОМЕР_2 », який є короткоствольною вогнепальною зброєю, самозарядним пістолетом, що виготовлений саморобним способом, тобто був переробленим, в магазині та в каналі стволу якого знаходились по одному патрону, всього 2 патрони з маркуванням «S&B 9mmP.A. Blanc», відносяться до боєприпасів до вогнепальної зброї та є 9 мм пістолетними патронами та в подальшому носив та зберігав їх без передбаченого законом дозволу.

24.12.2014 року близько о 20 год. 40 хв., під час огляду місця події, який проводили працівники Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві за адресою: м. Київ, пр. Героїв Сталінграда, 42-А, а саме у подвір`ї вказаного будинку на землі біля передньої правої двері автомобіля марки «Subaru XV» д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_10 , виявлено та вилучено пістолет «ПМ» з маркуванням « НОМЕР_2 », який є короткоствольною вогнепальною зброєю, самозарядним пістолетом, що виготовлений саморобним способом, тобто був переробленим, в магазині та в каналі стволу якого знаходились по одному патрону, всього 2 патрони з маркуванням «S&B 9mmP.A. Blanc» та є 9 мм пістолетними патронами, які ОСОБА_6 придбав, зберігав та носив без передбаченого законом дозволу та завдяки яким ОСОБА_6 вчинив напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для здоров`я особи, яка зазнала нападу, тобто до ОСОБА_10 , за попередньою змовою групою осіб, а саме з невстановленою досудовим розслідуванням особою.

Дії обвинуваченого ОСОБА_6 судом першої інстанції кваліфіковано за ч. 2 ст. 187 КК України, які виразилися у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненого за попередньою змовою групою осіб. Крім того, дії обвинуваченого ОСОБА_6 судом першої інстанції кваліфіковано за ч. 1 ст. 263 КК України, які виразилися у придбанні, носінні та зберіганні вогнепальної зброї та бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

Не погоджуючись з вироком суду, захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, необґрунтованість, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у вироку фактичним обставинам кримінального провадження, неправильним застосуванням Закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просить вирок Оболонського районного суду м. Києва від 14.06.2023 - скасувати та закрити кримінальне провадження за недоведеністю вини обв нуваченого поза розумним сумнівом. Позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди 100 000 грн., на користь ОСОБА_10 - відхилити. Запобіжний захід, обраний судом 14.06.2023 обвинуваченому ОСОБА_6 у виді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» - скасувати.

В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначає, що відповідно до оскаржуваного вироку в судовому засіданні нібито був присутній захисник обвинуваченого, адвокат ОСОБА_12 , однак відповідно до наказу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 08 вересня 2022 року №868/к «Про призначення ОСОБА_12 », останнього було призначено з 12 вересня 2022 року на посаду головного спеціаліста відділу прав у кримінальному процесі Департаменту моніторингу додержання прав на справедливий суд та процесуальних прав Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України. Крім того відповідно Виписки із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань №2311516794 ОСОБА_12 припинив діяльність у сфері права 21 жовтня 2021 року. Таким чином в період з вересня 2022 по 14 червня 2023 року справа в суді першої інстанції слухалася без участі захисника адвоката, що є порушенням п. 13 ч. 1 ст. 7 та ст. 20 КПК України.

Крім того, апелянт вказує, що під час судових засідань обвинувачений не відмовлявся від надання йому професійної правничої допомоги. Однак, в ході слухання справи в суді першої інстанції, зі сторони обвинувачення та суду не вживались будь-які заходи, які б передували залученням адвоката, який внесений до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу, та надає безоплатну вторинну правову допомогу на підставі договору (контракту), укладеного з органом установою) з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Також апелянт зазначає, що під час розслідування поліція не відпрацьовувала жодних інших версій, ніж вини ОСОБА_6 в обох інкримінованих злочинах ч. 2 ст. 187 та ч. 1 ст. 263 КК України, прямо зазначаючи це в процесуальних документах. За таких обставин, розслідування не мало сенсу бо його результат був відомий заздалегідь, що не відповідає вимогам об?єктивності та всебічності ст. 2, 9 КПК України, наслідком такого розслідування стало обвинувачення - в рамках якої і діяв суд. Апелянт вказує, що в даній справі суд першої інстанції виступив не контролером дотримання законності в діяльності правоохоронних органів в період досудового розслідування, а навпаки, вживав заходи, щоб нівелювати ці порушення або не помітити їх, а те, що мало бути оцінено на користь обвинуваченого ОСОБА_6 судом відхилено, і навпаки, те, що отримано стороною обвинувачення з порушенням закону, в більшості своїй оцінено судом, як законне та правдиве.

Також апелянт вказує, що суд першої інстанції, постановляючи оскаржуваний вирок, перевірку дотримання на стадії досудового розслідування порядку збору, перевірки та оцінки кожного доказу не робив. Навпаки, суд і сам не виконав вимог ст. 94 КПК України і замість оцінки кожного доказу з точки зору належності, допустимості та достовірності замінив дотримання цієї вимоги закону загальними фразами, зазначивши у вироку «рішення ухвалене судом на підставі об?єктивно з?ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду».

Крім того, апелянт зазначає, що у оскаржуваному вироку суд першої інстанції посилається на протоколи слідчих експериментів, але протоколи не відповідають вимогам ст. 104, 106, 223, ч. 2,6 ст. 240 КПК України, а тому не можуть бути допустимими доказами. В порушення вимог ст. 105 КПК України встановлено, що особою, яка проводила процесуальну дію за адресою вул. Прирічна, 27-Д, на території ВМ-2 Оболонського РУ ГУМВС України в м. Києві, а саме слідчий експеримент, який підтверджується протоколом проведення від 18 січня 2015 року, який розпочато о 13 год. 00 хв. та закінчено цього ж дня о 13 год. 30 хв., за участю потерпілого ОСОБА_10 не може вважатися допустимим доказом.

Також апелянт вказує, що під час проведення слідчого експерименту ОСОБА_6 із незрозумілих обставин до проведення слідчого експерименту залучено не було та участі у слідчому експерименті він не приймав. До протоколу не долучені відеозапис процесуальної дій, не долучено фото-таблиці, схеми та інші матеріали, які пояснюють зміст протоколу. Слідчий експеримент проводився не на місці де відбувалася подія за адресою м. Київ, проспект Героїв Сталінграда,42-А, а проводився на території ВМ-2 Оболонського РУ ГУМВС України в м. Києві вул. Прирічна, 27-Д. Апелянт зазначає, що не зрозуміло, чому було підготовлено не заповнений бланк протоколу проведення слідчого експерименту від 18 січня 2014 року у період часу 13 год. 00 хв., до 13 год. 30 хв., який завірений належним чином печаткою Оболонського РУ ГУМВС України в м. Києві, слідчим ОСОБА_13 , У кримінальному провадженні №12014100050011544 від 24.12.2014 року.

Крім того, апелянт зазначає, що відповідно до протоколу слідчий експеримент проводився за адресою: вул. Прирічна, 27-Д, м. Київ, при нормальних погодних при температурі + 5 С, та при природному освітлені. В зазначеному протоколі вписані наступні поняті: ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає АДРЕСА_2 та мобільний телефон, ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає АДРЕСА_3 та мобільний телефон. Зазначені поняті також вписані у протоколі проведення слідчого експерименту, який проводився 18 січня 2015 року слідчим Оболонського РУ ГУМВС України в м. Києві, ОСОБА_13 , у кримінальному провадженні №12014100050011544 від 24.12.2014 року.

У вироку суду першої інстанції зазначено, що ОСОБА_6 24.12.2014, час не зазначено, за адресою проспект Героїв Сталінграда, 42-А, м. Київ під час намагання вийти з салону автомобіля «SUBARU XV» д.н.З. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_10 , отримав вогнепальне проникаюче поранення живота справа, постріл здійснив ОСОБА_10 із пістолета ПМ « НОМЕР_2 », чим завдав останньому проникаюче поранення живота справа. Далі обвинувачений нічого не пам?ятає, оскільки постійно втрачав свідомість. В той же час відповідно до висновку проведеної дактилоскопічної експертизи та висновку експерта від 06 січня 2015 року №298/д, на поверхні наданих на дослідження: предмету схожого на пістолет ПМ з маркуванням « НОМЕР_4 » магазині та 2 набої « 9мм PA Blanc», вилучених 24 грудня 2014 року під час огляду місця події по проспекту Героїв Сталінграда, 42-А, в м. Києві, слідів рук не виявлено. В судовому засіданні, обставини справи в частині щодо відсутність слідів рук на зброї не досліджувалися.

Крім того, апелянт вказує, що в оскаржуваному вироку зазначено, що під час огляду місця події, який проводили працівники Оболонського РУ ГУ МВС у м. Києві 24 грудня 2014 року близько 20 год. 40 хв., за адресою м. Київ проспект Героїв Сталінграда, 42-А, на подвір?ї вказаного будинку на землі біля передньої правої двері автомобіля марки «SUBARU XV» д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_10 виявлено та вилучено пістолет ПМ з маркуванням « НОМЕР_2 », який є короткоствольною вогнепальною зброєю, самозарядним пістолетом, що виготовлений саморобним способом, тобто був перероблений, в магазині та в каналі стволу знаходились по одному патрону, всього 2 патрони з маркуванням 9мм РА Blanc та є пістолетними патронами, який на думку сторони звинувачення та суду, ОСОБА_6 нібито придбав, зберігав та носив без передбаченого законом дозволу та завдяки якого, на думку суду та сторони звинувачення, вчинив напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаним із насильством, небезпечним для здоров?я особи, яка зазнала нападу, тобто на думку суду та сторони звинувачення до ОСОБА_10 , за попередньою змовою групою осіб, і знову із невстановленою досудовим розслідуванням особою, скоєно напад.

Також апелянт зазначає, що пістолет ПМ«НК 4807 1962» під час проведення огляду місця події, який проводився 24 грудня 2014 року близько 20 год. 40 хв., за адресою: проспект Героїв Сталінграда, 42-А, а саме у подвір?ї вказаного будинку, було вилучено на землі, а не особисто у обвинуваченого ОСОБА_6 . Більше того, під час судових засідань сторона звинувачення не змогла надати докази того, що саме обвинувачений ОСОБА_6 придбав пістолет у невідомої особи. У вироку суду першої інстанції відсутні посилання на докази у кримінальному провадженні щодо присутності під час огляду місця події 24.12.2014 за адресою проспект Героїв Сталінграда, 42-А, м. Київ та вилучення пістолета ПМ « НОМЕР_2 », спеціалістом зі спеціальними знаннями в галузі дактилоскопічної експертизи.

Крім того, апелянт вказує, що в процесі досудового розслідування не зібрано, а прокурором в судовому засіданні не надано суду жодного доказу, який би підтверджував те, що саме ОСОБА_6 незаконно придбав та носив при собі вогнепальну і холодну зброю та бойові припаси, які були виявлені під час обшуку. Також відповідно до проведеної дактилоскопічної експертизи та висновку експерта від 21 січня 2015 року №299/д, на поверхні наданих на дослідження: предмету схожого на пістолет з маркуванням «Stalker 914», предмету схожого на магазин пістолету та 5 предметів схожих на набої (з гумовими кулями), які були виявлені та вилучені 24 грудня 2014 року під час огляду місця події за адресою: проспект Героїв Сталінграда, 42-А в місті Києві, слідів рук не виявлено. Відповідно до висновку проведеної дактилоскопічної експертизи та висновку експерта від 06 січня 2015 року №298/д, на поверхні наданих на дослідження: предмету схожого на пістолет ПМ з маркуванням « НОМЕР_4 » магазині та 2 набої « 9мм РА Blanc», вилучених 24 грудня 2014 року під час огляду місця події по проспекту Героїв Сталінграда, 42-А, в місті Києві, слідів рук не виявлено. Апелянт вважає, що суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.ст. 87, 89 КПК України повинен був визнавати огляд події та протокол огляду місця події від 24 рудня 2014 року, який проводився за адресою: проспект Героїв Сталінграда,42 А, м. Київ, недопустимим доказом, як такий, що здобутий з порушення вимог ст. 237 КПК України, а від так, докази - фактичні дані, які отримані в ході вказаної слідчої дії огляду місця події, слід вважати недопустимими доказами, оскільки вони отримані внаслідок порушення відповідних процесуальних норм КПК України.

Також апелянт зазначає, що під час судових засідань судом не надано належної оцінки події щодо зникнення грошових коштів у сумі 3000 доларів США, під час проведення огляду місця події працівниками Оболонського РУ ГУ МВС у м. Києві, яке мало місце 24.12.2014 за адресою проспект Героїв Сталінграда,42А, в м. Києві. Крім того, під час проведення досудового розслідування та стороною звинувачення в суді не доведено, що речі, які були вилучені на місці пригоди 24.12.2014 за адресою проспект Героїв Сталінграда, 42А, в м. Києві, а саме: рукавиці та балаклава належать обвинуваченому.

Крім того, апелянт вказує, що відповідно висновку судово-медичної експертизи № 375/Е Київського міського клінічного бюро судово-мединих експертиз призначеної 16 лютого 2015 року слідчим СВ Оболонського ру ГУМВС у м. Києві, яка проводилась з 23.02 по 27.02.2015 року, ОСОБА_6 за ступенем тяжкості вищевказане поранення відноситься до тяжкого тілесного ушкодження (за критерієм небезпеки до життя), однак суд першої інстанції не взяв до уваги та не надав належної правової оцінки цьому доказу, що тяжке тілесне ушкодження отримав ОСОБА_6 , саме від ОСОБА_10 .

Також апелянт зазначає, що суд першої інстанції не дослідив обставини справи в частині, отримання ОСОБА_6 саме тяжких тілесних ушкоджень, а відповідно до витягу з кримінального провадження від 04.02.2015 №12015100050001120 правова кваліфікація (КК України 2001) ч. 1 ст. 125 КК України (Умисне легке тілесне укодження). Орган досудового розслідування вказує, що ОСОБА_6 , отримав тілесні ушкодження від невстановленої слідством особи, які мали місце 24.12.2014 об 20 год. 12 хв. в м. Києві по проспекту Героїв Сталінграда, 42-А. Окрім того, суд взагалі під час ухвалення вироку не повністю взяв до уваги покази свідка ОСОБА_16 , де вона чітко вказала на ОСОБА_10 , як на особу яка стріляла в обвинуваченого. Свідок ОСОБА_16 реально оцінила події вечора 24.12.2014 і переконана, що саме ОСОБА_10 є винуватим у цьому конфлікті.

Крім того, апелянт вказує, що під час розгляду справи суд першої інстанції не дослідив обставини справи щодо втрати речових доказів окремими працівниками поліції Оболонського управління поліції ГУ НП у м. Києві, у кримінальному провадженні №12014100050011544, відомості якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.12.2014, стосовно ОСОБА_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187 та ч. 1 ст. 263 КК України. Місце знаходження речових доказів по вказаному кримінальному провадженню за квитанціями №0021403, № 0021403-А, №0021404 та №0021416 до теперішнього часу не відомо.

Також апелянт зазначає, що судом першої інстанції взагалі не досліджено показання ОСОБА_10 в частині того, що останній починаючи із поданої ним заяви до правоохоронних органів про вчинення (на думку сторони звинувачення) відносно нього розбійного нападу, при неодноразових допитах на досудовому розслідуванні міняв покази декілька раз, а саме: в суді ОСОБА_10 пояснив, що ОСОБА_6 , сів до нього в машину зі зброєю в руках, та почав вимагати в нього кошти. Однак про постріл в автомобілі, під час боротьби з ОСОБА_6 , коли, нібито, намагався відібрати пістолет в останнього чомусь не пам?ятає. Стверджує, що в нападника не стріляв, як він міг отримати вогнепальне поранення не знає.

Крім того, апелянт вказує, що ОСОБА_10 , пояснив, що ініціатором купівлі валюти був він сам, зайшовши на сайт в мережі Інтернет, і де він знайшов пропозицію щодо купівлі валюти. Також він був ініціатором телефонних дзвінків при зустрічі. При цьому ОСОБА_10 під час телефонних розмов із ОСОБА_6 декілька раз переносив зустріч. Судом взагалі не досліджувався доказ того, що ОСОБА_10 мав при собі грошові кошти у розмірі 67 000.00 грн. Також, судом першої інстанції не досліджено, що пістолет ПМ «4807 1962» було вилучено інспектором ПС Оболонського РУ ГУ МВС України у м. Києві ОСОБА_17 саме у ОСОБА_10 на місці скоєння злочину. Більше того, ОСОБА_6 неодноразово під час допиту на стадії досудового розслідування та в судових засіданнях пояснював, що ніякого злочинного умислу, направленого на вчинення нападу з метою заволодіння коштами ОСОБА_10 у нього не було, і не було зброї.

Також апелянт зазначає, що в судових засіданнях стороною обвинувачення не доведено та не надано доказів до суду, щодо змови групою осіб згідно розподілених ролей, а також реалізації умислу на вчинення злочину, з метою заволодіння чужим майном поєднаного із насильством небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу. Отже, у цій конкретній справі з огляду на повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 16 квітня 2015 року зазначено та притягнено до відповідальності із двох осіб, як співвиконавця тяжкого злочину, розбійного нападу лише ОСОБА_6 . Хоча законом вимагається встановити спосіб вчинення злочину кожним із обвинувачених, встановити характер та участі кожної особи.

Крім того, апелянт вказує, що у оскаржуваному вироку суду зазначено, що вина обвинуваченого підтверджується: показаннями допитаних в якості свідків ОСОБА_18 працюючого в полку поліції особливого призначення № 1 поліцейським, ОСОБА_19 , працюючого в полку поліції особливого призначення № 1 поліцейським, ОСОБА_20 , працюючого інспектором патрульної поліції УПП в м. Києві, що в 2014 році приїхали на виклик за адресою: АДРЕСА_4 . Відповідно до постанови КМ України від 02 вересня 2015 року №641 Положення про Національну поліцію України, затверджено КМ України 28 жовтня 2015 року, утворено Національну поліцію, як центральний орган виконавчої влади, а тому посилання у вироку суду, що вказані особи прибули на місце пригоди, як працівники поліції є недоречним та не відповідає дійсності, так як подія мала місце 24 грудня 2014 року, тобто до початку створення Національної поліції України.

Апелянт зазначає щодо необґрунтованості суми стягнення з ОСОБА_6 моральної шкоди на користь ОСОБА_10 . На думку сторони захисту, відсутні обґрунтування доведеності заподіяння потерпілому внаслідок протиправних діянь з боку обвинуваченого, що виявились у немайнових втратах, спричинених заподіяною шкодою здоров`ю, оскільки відповідно до висновку судово-медичної експертизи №188/е від 21 березня 2015 року у ОСОБА_10 виявлені тілесні ушкодження, які відносяться до легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я. Окрім того, відповідно висновку судово-медичної експертизи №375/Е за ступенем тяжкості вищевказане поранення відноситься до тяжкого тілесного ушкодження (за критерієм небезпеки до життя). Апелянт вказує, що суд під час розгляду справи та ухвалення рішення про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_10 , суми відшкодування моральної шкоди у розмірі 100 000 тисяч гривень не взяв до уваги, та не надав належної правової оцінки, що тяжке тілесне ушкодження отримав ОСОБА_6 саме від ОСОБА_10 .

Від обвинуваченого ОСОБА_6 надійшли доповнення до апеляційної скарги, в яких він зазначає, що категорично не згодний з вироком суду першої інстанції, посилаючись на однобічність, неповноту судового розгляду, не відповідність висновків суду фактичним обставинам справи, не відповідність вимогам ст.ст.370 КПК України вироку, окрім того, судом не надано належної оцінки усім доказам по справі, що призвело до незаконного засудження обвинуваченого, а також судом неправильно застосувано норми матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просить вирок Оболонського районного суду м. Києва від 14.06.2023 - скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України - виправдати з підстав не доведення вини.

Обвинувачений зазначає, що суд першої інстанції під час розгляду кримінального провадження не дослідив самі речові докази по кримінальному провадженню, обставини справи щодо речових доказів, їх втрати і т.інше, місце знаходження речових доказів по даному кримінальному провадженню за квитанціями №0021403, №0021403-A, №0021404 та № 0021416 на даний час не відоме. Суд не дав належну оцінку цим обставинам та безпосередньо не оцінив докази. Окрім того, судом при винесенні вироку не враховано втрату речових доказів та не враховано обставини кримінального провадження за фактом нанесення йому тяжких тілесних ушкоджень та не надано оцінки діям потерпілого в межах перевищення необхідної оборони.

Крім того, обвинувачений вказує, що на даний час, Печерським районним судом м. Києва ухвалою від 20.12.2023 року було зобов?язано уповноважених осіб ТУ ДБР у м. Києві, внести до ЄРДР відомості із заяв його матері ОСОБА_21 від 28.11.2023 року за вх. №10370зкп/к, №1071зкп/к про вчинення кримінальних правопорушень, та розпочати досудове розслідування (справа щодо зникнення та втрати речових доказів та щодо нанесення обвинуваченому тяжких тілесних ушкоджень.).

Також обвинувачений зазначає, що в даній справі присутні протиріччя показань між поліцією, свідками та потерпілим. Потерпілий під час розгляду справи в суді першої інстанції постійно та неодноразово змінював показання. Сторона обвинувачення та вирок суду грунтується виключно на показах потерпілого, який в ході судового розгляду і стадії досудового розслідування постійно їх змінює, тому в правдивості їх не може бути впевненості, тому що між ними є протиріччя. Судом не надано належну оцінку зникненню грошових коштів у сумі 3000 доларів США під час проведення огляду місця події 24.12.2014 року, чому дані грошові кошти не вилучались та не визнані речовими доказами по справі судом не встановлено. В матеріалах кримінального провадження відсутні докази, які вказують на наявність грошових коштів у потерпілого ОСОБА_10 під час проведення огляду місця події, яке мало місце 24.12.2014 приблизно о 20 год.02 хв. за адресою м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, 42 А, їх виявлено та вилучено не було.

Крім того, обвинувачений вказує, що судом першої інстанції безпідставно було відмовлено в задоволенні клопотання про призначення комплексної судово -медичної та балістичної експертизи, яка б підтвердила чи спростувала обставини кримінального провадження. А також, судом не надано оцінку допустимості доказів, а саме оглядів місця події від 24.12.2014 року, від 25.12.2014 року, які були проведені в автомобілі без ухвали слідчого судді. Судом повинні були визнані недопустимим доказами вищенаведені протоколи огляду місця події та відомості зазначені в ньому, чого не зроблено.

Також обвинувачений зазначає, що під час досудового розслідування, а також під час слухання справи у суді першої інстанції належних та допустимих доказів, які б вказували на те, що саме він придбав пістолет марки ПМ « НОМЕР_2 », у невідомої особи, стороною обвинувачення не було надано. В обвинувальному акті відсутні належні та допустимі докази шодо придбання ним бойових припасів, а саме патронів з маркуванням «S&B 9 mm P.A. Bianc». Дані звинувачення є надуманими, оскільки в матеріалах досудового розслідування відсутні будь-які дані, що зазначена зброя знаходилась у нього та йому належала. Обвинувачений вказує, що, навпаки, достеменно встановлено, що пістолет «ПМ» з маркуванням « НОМЕР_2 », який є короткоствольною вогнепальною зброєю, самозарядним пістолетом, що виготовлений саморобним способом був вилучений інспекторами ППС Оболонського РУ ГУМВС України у потерпілого ОСОБА_10 на місці скоєння злочину, отже, в обвинувальному акті та у вироку суду не наведено належних та допустимих доказів про те, що саме обвинувачений придбав пістолет «ПМ» з маркуванням « НОМЕР_2 ».

Крім того, обвинувачений вказує, що відповідно до висновку проведеної дактилоскопічної експертизи та висновку експерта від 06 січня 2015 року №298/д, на поверхні наданих на дослідження: предмету схожого на пістолет ПМ з маркуванням « НОМЕР_4 » магазині та 2 набої « 9мм PA Blanc», вилучених 24 грудня 2014 року під час огляду місця події по проспекту Героїв Сталінграда, 42-А, в місті Києві, його слідів рук не виявлено.

Також обвинувачений зазначає, що в судовому засіданні обставини справи в частині щодо відсутністі слідів його рук на зброї пістолет ПМ з маркуванням « НОМЕР_4 », із незрозумілих обставин не досліджувалися. Крім того, під час огляду місця події, який проводили працівники Оболонського РУ ГУ МВС У м. Києві 24 грудня 2014 року близько 20 год. 40 хв., за адресою м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, 42-А, на подвір?ї вказаного будинку на землі біля передньої правої двері автомобіля марки «SUBARU XV» д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_10 виявлено та вилучено пістолет ПМ з маркуванням « НОМЕР_2 », тобто пістолет було виявлено та вилучено на землі біля автомобіля, а не у обвинуваченого. В протоколі його затримання, у нього нічого не виявлено та нічого не вилучалось.

Обвинувачений вказує, що інших доказів, які б прямо або непрямо підтверджували існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню, у сторони обвинувачення немає, а тому сукупність зібраних доказів є недостатньою для встановлення факту доведеності його вини. Обвинувачення щодо нього - ґрунтується лише на припущеннях, які жодними належними та допустимими доказами об?єктивно не підтверджуються. Окрім того, жодним із доказів не доведено поза розумним сумнівом вчинення саме ним, інкримінованих злочинів, в даному кримінальному провадженні присутні чисельні процесуальні порушення, що є наслідком визнання окремих доказів недопустимими.

Крім того, від обвинуваченого ОСОБА_6 надійшли доповнення до апеляційної скарги, в яких він просить скасувати вирок Оболонського районного суду м. Києва від 14.06.2023 та ухвалити новий вирок, яким виправдати його у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України у зв`язку із недоведеністю його вини.

В доповненнях до апеляційної скарги обвинувачений зазначає, що строною захисту, було витребувано записи судових засідань, після іх прослуховування, виялилося, що в матеріалах провадження відсутній цілий ряд технічних записів фіксування судових процесів (судових засідань), у тому числі і технічного фіксування допиту в суді першої інстанції ОСОБА_22 , показання котрого спростовують доводи щодо винності його, тому у зв?язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону вирок Оболонського районного суду м. Києва підлягає скасуванню.

Під час апеляційного розгляду захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_9 подав клопотання про звільнення його підзахисного від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України та закриття провадження у справі у зв`язку з цим.

Також, обвинувачений ОСОБА_6 подав клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України та закриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 405 КПК України, апеляційний розгляд здійснюється, згідно з правилами судового розгляду в суді першої інстанції з урахуванням особливостей, передбачених цією главою.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Враховуючи, що в апеляційній скарзі захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 та в доповненнях до апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_6 ставилось питання про скасування вироку Оболонського районного суду м. Києва від 14.06.2023 та закриття справи, за недоведеністю вини, судом апеляційної інстанції, відповідно до вимог ст. 285 КПК України роз`яснено обвинуваченому ОСОБА_6 підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави, яка не є реабілітуючою, а також право на розгляд поданої його захисником апеляційної скарги з доповненнями, на що обвинувачений наполягав саме на розгляді клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, підтвердивши, що йому зрозуміла така підстава звільнення від кримінальної відповідальності.

Вислухавши думку обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника, які просили розглянути клопотання та задовольнити його; позицію прокурора, яка не заперечувала проти задоволення клопотання; роз`яснивши обвинуваченому наслідки задоволення клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 286 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло десять років - у разі вчинення тяжкого злочину.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_6 органами досудового розслідування обвинувачувався у вчиненні 24.12.2014 кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 263, ч. 2 ст. 187 КК України, і за вироком суду був визнаний винуватим саме у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень, вину у вчиненні яких не визнав.

Санкцією частини 1 ст. 263 КК України в редакції, чинній на момент вчинення злочину, передбачено покарання у видіпозбавлення волі на строк від трьох до семи років.

Санкцією частини 2 ст. 187 КК України в редакції, чинній на момент вчинення злочину,передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років із конфіскацією майна.

Вказані кримінальні правопорушення, відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України (в редакції закону№ 1703-VII від 14.10.2014) відносяться до тяжких злочинів.

Таким чином, з урахуванням обставин справи, положень ч. 4 ст. 12 КК України, п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України, станом на 11.02.2025 минуло понад 10 років та закінчились, визначені ст. 49 КК України строки давності.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 49 КК України (в редакції Закону України станом на час апеляційного розгляду) перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п`ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п`ятнадцять років і згідно із частиною третьою цієї статті перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Матеріали кримінального провадження не містять даних про те, що перебіг давності зупинявся або переривався.

Стороною захисту під час розгляду клопотання надано витяг з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості», згідно із яким ОСОБА_6 ( ОСОБА_23 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 23.01.2025 незнатої чи непогашеної судимості не має, в розшуку не перебуває, до будь-якого виду відповідальності, окрім кримінального провадження, яке є предметом апеляційного розгляду не притягувався.

На час розгляду кримінального провадження в суді апеляційної інстанції вирок суду, який наразі оскаржується, не набрав законної сили.

Таким чином, підставою звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є закінчення, встановлених ч.1 ст. 49 КК України, строків і відсутність обставин, що порушують їх перебіг.

Процесуально-правовими підставами звільнення обвинуваченого ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є виключно його згода на таке звільнення від кримінальної відповідальності, і таке звільнення є обов`язковим, за винятком випадків, передбачених ч. 5 ст. 49 КК України.

З огляду на встановлені під час апеляційного розгляду обставини та згоду обвинуваченого, колегія суддів вважає, що наявні умови, які є правовою підставою для прийняття судом апеляційної інстанції рішення про звільнення обвинуваченого ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України у разі звільнення особи від кримінальної відповідальності, суд закриває кримінальне провадження.

За правилами ч. 8 ст. 284 КПК України закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 цієї статті, не допускається лише у випадку, коли підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує. В цьому разі кримінальне провадження продовжується в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом.

Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_6 надав згоду на звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, підстави для проведення судового провадження, що включає у себе, відповідно до п. 24 ст. 3 КПК України і апеляційне провадження, в повному обсязі в загальному порядку відсутні, у зв`язку з чим колегія суддів не надає оцінки доводам апеляційної скарги з доповненнями захисника та обвинуваченого.

Відповідно до ст. 417 КПК України, суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.

Таким чином, клопотання адвоката ОСОБА_9 та обвинуваченого ОСОБА_6 про звільнення від кримінальної відповідальності, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності підлягає задоволенню, вирок суду - скасуванню, а кримінальне провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 263, ч.2 ст. 187 КК України - закриттю на підставі ст. 49 КК України у зв`язку з закінченням на час апеляційного розгляду строків давності притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності.

У зв`язку з тим, що вирок суду підлягає скасуванню, а кримінальне провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_6 - закриттю, підлягає скасуванню і обраний судом першої інстанції до вступу вироку в законну силу запобіжний захід обвинуваченому у виді тримання під вартою.

Цивільний позов у кримінальному провадженні потерпілого ОСОБА_10 , колегія суддів залишає без розгляду, з роз`ясненням потерпілому його права, відповідно до ч. 7 ст. 128 КПК України, пред`явити цивільний позов в порядку цивільного судочинства.

Долю речових доказів колегія суддів вирішує, відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Враховуючи правовий висновок, викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 12 вересня 2022 року у справі №203/241/17, провадження №51-4251кмо21, про те, що якщо особа звільняється від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов`язані зі здійсненням кримінального провадження, в тому числі й витрати на проведення експертизи, не стягуються з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на цій підставі, а відносяться на рахунок держави, окрім витрат, пов`язаних із залученням експерта стороною захисту, колегія суддів дійшла висновку про віднесення процесуальних витрат у даному кримінальному провадженні на рахунок держави.

Керуючись ст. 376, ст. ст. 405, 284, 417 КПК України, колегія суддів,

П о с т а н о в и л а :

Клопотання захисника ОСОБА_9 та обвинуваченого ОСОБА_6 задовольнити.

Вирок Оболонського районного суду м. Києва від 14.06.2023, яким ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого за ч.1 ст. 263, ч. 2 ст. 187 КК України - скасувати.

Звільнити ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 187 КК України КК на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Кримінальне провадження №12014100050011544 щодо обвинуваченого ОСОБА_6 за ч.1 ст. 263, ч. 2 ст. 187 КК України - закрити на підставі п.1 ч.2 ст. 284 КПК України у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою у ДУ «Київський слідчий ізолятор» щодо ОСОБА_6 - скасувати та звільнити останнього з - під варти в залі суду.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_10 про стягнення із ОСОБА_6 коштів у відшкодування моральної шкоди - залишити без розгляду.

Речові докази по справі: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 на автомобіль «Subaru XV» д.н.з. НОМЕР_6 ; брелок з ключами та магнітним ключем; автомобіль «Subaru XV» д.н.з. НОМЕР_6 - залишити за належністю власнику.

Гільзу, гільзу з металу жовтого кольору; балаклаву чорного кольору; дві тканеві рукавиці, деформований металевий предмет сірого кольору - знищити.

Пістолет чорного кольору з пластиковою рукояткою з маркуванням на затворі «STALKER 914» № НОМЕР_3 ; 5 набоїв, пістолет з маркуванням « НОМЕР_2 », у каналі ствола знаходився патрон з гільзою з металу жовтого кольору та гумовою кулею, в магазині якого знаходиться патрон з гільзою з металу жовтого кольору та гумовою кулею - передати в розпорядження МВС України.

Обгортку для документів світло коричневого кольору з написом «Служба безпеки України», посвідчення № НОМЕР_7 видане на ім`я ОСОБА_6 , дозвіл на право зберігання і носіння зброї № НОМЕР_8 видане на ім`я ОСОБА_6 , поліетиленовий пакет чорного кольору з одягом, а саме: джинси синього кольору, чорний шкіряний ремінь, шарф в`язаний чорно-білого кольору, чоловіча куртка чорного кольору, реглан сірого кольору, труси чоловічі чорного кольору з візерунками сірого кольору, дві чорні шкарпетки, чоботи зимові чоловічі темно-синього кольору, квитанція № 34120 про прийом одягу, мобільний телефон «Sony ST23i» чорного кольору, ІМЕІ НОМЕР_9 , з сім карткою «Лайф» НОМЕР_10 - повернути за належністю власнику.

Чорну сумку для фотоапарату з написом «Dolica», в якій знаходиться фотоапарат «Canon DS 126231» серійний номер 18207000036 об`єктив № 6762509076, з картою пам`яті SD 8Gb, № CT8G02XTHCC1022N, зарядний пристрій для акумулятору та кришка для об`єктиву; Чоловіча в`язана шапка чорного кольору і шкіряні зимові печатки чорного кольору; Два автомобільних ключі чорного кольору, обидва зі значками «BMW»; чоловічий гаманець чорного кольору у сіру смужку зі шкірозамінника з написом «Gufo»; Дисконтні картки «Socar» № 8040 1000 0009 8513 з кодом на зворотній стороні 671972, картка «Proteinchik.com.ua» №0759, «Puma card» №23766, «ТНК MAXI card» № 4714 6970 0271 1085, картка «ІБІС зброя-рибальство» № 027984, картка «Fashion partners» № НОМЕР_11 , картка «Лукойл» № 77083373209011045809, візитні картки у кількості 10 штук, а також одна ікона; портмоне чорного кольору в якому знаходяться документи, а саме: посвідчення водія видане на ім`я ОСОБА_6 НОМЕР_12 видане 23.07.2010 УДАІ ГУМВС України в м. Києві, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_13 видане ВРЕР № 1 УДАІ ГУМВС України в м. Києві «BMW 530і» д.н.з. НОМЕР_14 2007 р.в., чорного кольору, зареєстровано на ОСОБА_6 , талон НОМЕР_15 виданий на ім`я ОСОБА_6 до посвідчення водія НОМЕР_12 , страховий поліс № АС/0818164 на ім`я страхувальника ОСОБА_6 і автомобіль «BMW 530і» д.н.з. НОМЕР_14 , закордонний паспорт № НОМЕР_16 виданий 13.01.2009 на ім`я ОСОБА_6 в обкладинці коричневого кольору; картонна коробка темно-синього кольору з написами «Форт», а також наклейкою на торці і написом «Спецустройство Форт 12Р 9 мм черный», «Ф-12Р № ВІ062215»; свідоцтво про зміну імені серії НОМЕР_17 згідно якого ОСОБА_23 ІНФОРМАЦІЯ_1 змінив ім`я на ОСОБА_24 ; випускний альбом Навчально-оздоровчого комплексу Київського військового ліцею ім. Богуна в якому знаходиться фотографія особи схожої на ОСОБА_6 з написом « ОСОБА_23 »; паспорт громадянина України виданий на ім`я ОСОБА_6 НОМЕР_18 виданий Солом`янським РУ ГУМВС України в м. Києві 16.06.2010; фотоапарат «Canon PC 1176» №2638122672 без карти пам`яті, в чохлі чорного кольору, пластикову коробку з двома картами пам`яті Micro SD та адаптером до них - залишити за належністю власнику.

Процесуальні витрати за проведення експертизи розмірі 5780 грн. 48 коп. віднести на рахунок держави.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді:

__________ _______________ ____________

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4