БЕРЕЗАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Шевченків шлях, 30-А, м. Березань, Київської області, 07541

Номер провадження 2-н/356/7/25

Справа № 356/9/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

05.02.2025 суддя Березанського міського суду Київської області Капшученко І. О., розглянувши матеріали цивільної справи за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за спожитий природний газ, боржник ОСОБА_1

ВСТАНОВИВ:

До Березанського міського суду Київської області надійшла вказана вище заява, обґрунтована тим, що відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі – НКРЕКП) від 21.04.2017 № 527 ТОВ «Київоблгаз Збут» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу на території України. Між ТОВ «Київоблгаз Збут» як постачальником та боржником ОСОБА_1 на підставі публічного договору склались фактичні договірні відносини щодо послуг постачання природного газу, що не потребують підписання двостороннього договору. З метою здійснення обліку всіх операцій за спожитий природний газ на ім`я боржника відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 та здійснювалось фактичне споживання природного газу за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з тим, в порушення норм діючого законодавства, боржник не проводив своєчасно та в повному обсязі оплату за спожитий природний газ, внаслідок чого за період з 01.08.2021 по 30.04.2022 виникла заборгованість у розмірі 10 082,55 грн. В добровільному порядку боржник заборгованість не погашає. За таких обставин, просить суд видати судовий наказ про стягнення на свою користь з боржника ОСОБА_1 заборгованості за спожитий газ у вказаному вище розмірі, інфляційні втрати в сумі 257,23 грн. та 3 % річних в сумі 47,21 грн. за період з 26.09.2021 по 23.02.2022, а також сплачений судовий збір в розмірі 302,80 грн.

Вивчивши матеріали поданої заяви, суд прийшов до висновку, що у видачі судового наказу слід відмовити, виходячи з наступного.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.

Наказне провадження є безспірним, тобто в його порядку задовольняються тільки ті вимоги заявника, що мають безспірний характер та належним чином документально підтверджені.  

Так, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.

Згідно з п.п. 2-3 ч. 2 ст. 163 ЦПК України у заяві про видачу судового наказу повинно бути зазначено, зокрема, прізвище, ім`я та по батькові (для фізичних осіб) боржника, його місце проживання чи перебування, реєстраційний номер облікової картки платника податків за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), а також інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету, а також ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання або місцезнаходження.

Згідно з вимогами п. 3 ч. 3 ст. 163 ЦПК України до заяви про видачу судового наказу додається копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості.

У відповідності до роз`яснень п. 13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» № 14 від 23.12.2011, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги, судовий наказ може бути видано за наявності відповідних договорів про надання таких послуг, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне надання та отримання таких послуг. Крім того, заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність розрахунків, а також застосування тарифів на відповідні послуги.

За змістом частини 1 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до п.п. 1, 8 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушенням вимог ст. 163 цього Кодексу та з поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.

Так, частиною 1 статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку.

Так, пунктом 2  Розділу IІІ Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496 (далі – Правила від 30.09.2015 № 2496), встановлено, що договір постачання природного газу побутовим споживачам укладається з урахуванням статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного кодексу України шляхом заявочного приєднання побутового споживача до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам за згодою постачальника відповідно до умов Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2500 (далі - Типовий договір від 30.09.2015 № 2500), що розміщений на офіційному вебсайті Регулятора та постачальника і не потребує двостороннього підписання письмової форми договору.

На письмову вимогу побутового споживача постачальник зобов`язаний протягом десяти робочих днів з дати отримання такого письмового звернення безкоштовно надати побутовому споживачу підписану уповноваженою особою постачальника письмову форму договору постачання природного газу побутовим споживачам.

Разом з тим, всупереч вказаним вимогам, заявником по поданої заяви не додано договору, укладеного з боржником у письмовій (в тому числі електронній) формі, а також відсутня заява-приєднання споживача до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам, отже, правовідносини, зазначені у поданій заяві, не ґрунтуються на правочині, вчиненому у письмовій формі, що не може бути предметом розгляду в порядку наказного провадження.

Роздруківка типового договору постачання природного газу не містить підписів сторін та є лише пропозицією укласти договір (офертою), що без прийняття такої пропозиції (акцепту) другою стороною в порядку, визначеному законом, не може свідчити про існування між сторонами договірних відносин.

Посилання заявника на необов`язковість підписання двостороннього договору не відмінюють собою вимог п. 3 ч. 3 ст. 163 ЦПК України до змісту заяви у наказному провадженні, якими чітко визначено, що до заяви про видачу судового наказу додається копія договору, укладеного саме в письмовій (в тому числі електронній) формі у відповідності до вимог чинного законодавства.

Окрім того, положення абзацу 2 пункту 4 розділу ІІІ Правил постачання природного газу в редакції Постанови НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496, на які посилається заявник, якими було передбачено, що фактом згоди споживача про приєднання до умов договору (акцептування заяви-приєднання) є сплачений споживачем рахунок (квитанція) постачальника за поставлений природний газ, а щодо постачальника із спеціальними обов`язками - і факт фактичного споживання природного газу, були викладені Постановою НКРЕКП  № 1080 від 10.06.2020 в новій редакції та втратили чинність з 01.07.2020.

Натомість, Постановою НКРЕКП  № 1080 від 10.06.2020 пункт 4 розділу ІІІ вказаних Правил від 30.09.2015 № 2496 замінено новим пунктом (п. 9 – зі змінами постанови НКРЕКП № 572 від 07.04.2021), яким передбачено, що для забезпечення приєднання побутовим споживачем до умов договору постачання природного газу побутовий споживач має надати постачальнику заяву-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам, підписану побутовим споживачем або уповноваженою ним особою.

Пунктом 1.3 Типового договору від 30.09.2015 № 2500 в редакції Постанови НКРЕКП  № 1080 від 10.06.2020, чинній на момент початку проведення розрахунків, також визначено, що фактом укладення цього Договору є включення Постачальником Споживача до свого Реєстру споживачів постачальника на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи на підставі заяви-приєднання, поданої Споживачем в установленому законодавством порядку.

Звертаючись до суду з даною заявою, заявник дату виникнення між ним та споживачем договірних відносин не зазначає, до матеріалів заяви додає розрахунок - фінансовий стан по особовому рахунку, відкритого на ім`я боржника № НОМЕР_1 , згідно з яким розрахунок проведено за період з грудня 2021 року по грудень 2024 року включно. До стягнення пред`явлено заборгованість за спожитий природний газ за період з 01.08.2021 по 30.04.2022.

Будь-яких доказів на підтвердження існування між учасниками взаємних прав та обов`язків до грудня 2021 року матеріали справи не містять.

Отже, станом на 01.08.2021 чинним законодавством не було передбачало можливості приєднання споживача до договору постачання шляхом оплати рахунку чи фактичного споживання природного газу, тому наданий суду розрахунок заборгованості (фінансовий стан) не є належним та безспірним доказом, що підтверджує пред`явлені заявником вимоги.

З аналізу змісту наданого суду фінансового стану боржника також вбачається, що станом на початок грудня 2021 за споживачем вже обліковувався борг у сумі 1998,49 грн., що виник за попередній період, разом з тим, будь-яких доказів на підтвердження порядку та підстав його нарахування матеріали заяви не містять.

Окрім того, наданий суду розрахунок заборгованості (фінансовий стан) щодо абонента, на який посилається заявник як на підтвердження факту приєднання споживача до договору, складений в односторонньому порядку без участі споживача та не містить зазначення особи, яка його склала. Квитанції про фактичну оплату споживачем виставлених заявником рахунків за надані послуги в матеріалах справи також відсутні.

Також всупереч вимогам п.п. 2-3 ч. 2 ст. 163 КПК України у заяві про видачу судового наказу не зазначено відомості про наявність або відсутність електронного кабінету в боржника, а також місце проживання представника заявника, який подав заяву до суду.

Щодо вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму простроченого зобов`язання, суд зазначає, що в силу положень ст. 625 ЦК України вони є похідними від основного зобов`язання і їх окремий розгляд неможливий, а тому з огляду на вищенаведене, відсутні підстави для їх стягнення.

Відтак, проаналізувавши подану заявником заяву про видачу судового наказу, суд прийшов до висновку про те, що дана заява подана з порушенням вимог ст. 163 цього Кодексу, а додані до неї письмові документи не можуть безспірно підтвердити наведені в заяві доводи, а, отже, слугувати доказом виникнення та порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.

Заявник має право звернутися в суд з тими самими вимогами у позовному провадженні.

Враховуючи вказане, у видачі судового наказу необхідно відмовити на підставі п.п. 1,8 ч. 1 ст. 165 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 164 ЦПК України у разі відмови у видачі судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. 

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 160-165 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за спожитий природний газ, боржник ОСОБА_1 – відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку на її апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо вона не скасована, набирає чинності після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційну скаргу на ухвалу може бути подано до Київського апеляційного суду протягом 15 (п`ятнадцяти) днів з дня її проголошення.

Суддя:        І. О. Капшученко