КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

  Справа: №   2а-161/11                                                       Головуючий у 1-й інстанції:  Кальчук А.П.    

Суддя-доповідач:  Мельничук В.П.

  У Х В А Л А

Іменем України

"25" жовтня 2011 р.                                                                                                           м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

                      Головуючого-судді:                                        Мельничука В.П.

суддів:                                             Бабенка К.А., Федотова І.В.,

 розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Соснівському районі м. Черкаси на постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 03 березня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Соснівському районі м. Черкаси про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії, -

  В С Т А Н О В И Л А:

  У листопаді 2010 року ОСОБА_2 звернувся до Соснівського районного суду м. Черкаси з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Соснівському районі м. Черкаси про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії. Свої вимоги мотивує тим, що відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» як постраждалий внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та інвалід 1 групи має право на перерахунок та виплату пенсії  з розрахунку не менше 10 мінімальних пенсій за віком в розмірі, встановленому відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірі 100 % мінімальної пенсії за віком.

Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 03 березня 2011 року позов задоволено частково.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.

За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, колегія суддів вважає, що розгляд справи має бути проведено в порядку письмового провадження  за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду – без змін з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції було встановлено, що позивач є потерпілим від Чорнобильської катастрофи 1 категорії та має 1 групу інвалідності, захворювання пов’язане з впливом аварії на ЧАЕС, тобто має право на перерахунок пенсії відповідно до положень ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та виходячи з мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме: має право на перерахунок та виплату пенсії  з розрахунку не нижче 10 мінімальних пенсій за віком та отримання щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 100 % мінімальної пенсії за віком.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Як вбачається з матеріалів справи, позивач перебуває на обліку у відповідача як особа, віднесена до 1 категорії, інвалід 1 групи внаслідок захворювання, пов’язаного з наслідками аварії на ЧАЕС.

Згідно зі ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів 1 групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 10 мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»інвалідам 1 групи виплачується додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 100 % мінімальної пенсії за віком.

За таких обставин правильними  є висновки суду першої інстанції, що позивач має право на призначення пенсії у розмірі не нижчому від 10 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 100 % мінімальної пенсії за віком.

Наявність такого права у позивача є визначальним для вирішення даного спору, крім того, це право гарантується ч. 2 ст. 46 Конституції України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами суд першої правильно дійшов висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанова Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Також, судом першої інстанції правильно не взято до уваги посилання відповідача на те, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок не порушуючи положень цього Закону.

Частиною 3 статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»передбачено, що у разі збільшення визначеного законом розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, підвищується розмір пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, а перерахунок проводиться з дня встановлення цього мінімуму.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Таким чином, вихідним критерієм розрахунку додаткової пенсії виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно з частиною статті 28 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»встановлюється в розмірі визначеного законом про Держбюджет на відповідний рік прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Отже, при визначенні розміру доплати до пенсії та додаткової пенсії позивачу застосуванню підлягають ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№ 796-ХІІ, а не постанова Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Відтак, доводи апеляційної скарги спростовуються наведеним, а тому підстав для її задоволення немає.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим –ухвалене судом на підставі повного та всебічного з’ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України, ухвала суду апеляційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає, як така, що постановлена за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції в справах, розгляд яких передбачено п. 2 ч. 1 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 167, 183-2, 195, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

  У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Соснівському районі м. Черкаси –залишити без задоволення, а постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 03 березня 2011 року – без змін .

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

 Головуючий-суддя:                                                                                 В.П. Мельничук

                     Судді:                                                                                   К.А. Бабенко

І.В. Федотов