Справа № 22ас/2322       Головуючий у 1-ій інстанції Діброва О.В.

Категорія 38                       Доповідач Матюшенко І.В.

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

7 вересня 2006 року апеляційний суд Житомирської області в складі:

головуючого Матюшенка І.В.

суддів Малахової Н.М., Жизневськоі А.В.

при секретарі Кульчицькій І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Овруцької райдержадміністрації (далі-управління праці) на постанову Овруцького районного суду від 21 квітня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та відкритого акціонерного товариства "Овруцький ГЗК "Кварцит" (далі-Товариство) про стягнення невиплачених коштів,

встановив :

У березні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просив стягнути на його користь з Товариства 16816 грн. 40 коп. не виплачених коштів у вигляді доплати до заробітної плати, як особі, яка працює на території посиленого радіоактивного контролю за період з 1 лютого 2003 року по 1 лютого 2006 року. Також просив зобов'язати управління праці профінансувати такі виплати. На обгрунтування позову зазначав, що такі виплати проводилися йому у розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836, що протирічить в частині розміру цих виплат положенням ст. 39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 7 96-Х11).

Постановою Овруцького районного суду від 21 квітня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково на суму 16126.5 грн. за період з 1 лютого 2003 року по 31 грудня 2005 року.

У поданій апеляційній скарзі управління праці просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції при визначенні розміру доплати до заробітної плати (ст. 39 Закону № 7 96-Х11) виходив з положень вказаних статей Закону.

Проте,  такий висновок суду першої інстанції є помилковим.

Відповідно до ст. 63 Закону №. 796-Х11 фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону,- здіиснюєть.ся за рахунок Державного бюджету.

Статтею 62 Закону № 796-ХІ1 передбачено, що роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.

Конкретні розміри всіх доплат, передбачених Законом № 796-Х11, встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 „Про компенсаційні виплати особам, які потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням можливостей видаткової частини Державного бюджету України. Саме в таких розмірах позивачу виплачувалася доплата до заробітної плати особі, яка працює на території посиленого радіоактивного контролю (а.с.5). Отримання вказаних доплат у таких розмірах не заперечується позивачем.

За таких обставин, коли суд першої інстанції повно та об'єктивно з'ясував обставини справи, проте неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, апеляційний суд вважає за необхідне скасувати судове рішення в частині задоволення позовних' вимог та ухвалити в цій частині постанову про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, апеляційний суд,

постановив :

Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Овруцької райдержадміністрації задовольнити.

Постанову Овруцького районного суду від 21 квітня 2006 року скасувати в частині задоволення позовних вимог та ухвалити в цій частині нову постанову про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1.

У решті постанову залишити без зміни.

Постанова набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з набрання нею законної сили.