Справа №173/3346/24

Провадження №2/173/301/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2025 р. м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

у складі головуючого судді Бурхана С.М.,

за участі: секретаря судового засідання Салтикової С.І.,

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами загального позовного провадження в місті Верхньодніпровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Верхньодніпровської міської ради Дніпропетровської області, треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: комунальне підприємство “Верхньодніпровське БТІ”, приватний нотаріус Кам?янського районного нотаріального округу Малашова Г.В., про визнання права власності,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача Верхньодніпровської міської ради Дніпропетровської області про визнання права власності в порядку спадкування.

29.10.2024 року ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області відкрите провадження у справі та справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

20.12.2024 року проведено підготовче судове засідання, справу призначено до розгляду.

14.02.2025 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Згідно з поданою позовною заявою позивач ОСОБА_1 просить визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на садибний житловий будинок літера А-1 площею 72,2 кв.м. з господарчими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_2 .

На підставі рішення виконкому Пушкарівської сільської ради депутатів трудящих Верхньодніпровського району №6 від 25.03.1976 року ОСОБА_2 отримала дозвіл на забудівлю власного житлового будинку на земельній ділянці по АДРЕСА_2 . На підставі рішення виконкому Пушкарівської сільської ради №85 від 30.09.1997 року ОСОБА_2 отримала рішення про передачу земельної ділянки у приватну власність за адресою: АДРЕСА_1 . 17.01.1998 року отримала Державний акт на право приватної власності на землю площею 0,1297 га. В 1979 році мати побудувала житловий будинок господарським способом, але за життя право власності на нього не оформила.

З метою оформлення спадкових прав позивач звернулася до нотаріуса, проте 24.09.2024 року отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій у зв?язку з відсутністю документів на спадкове майно, що й стало підставою для звернення до суду.

В судовому засіданні позивач позов підтримала, просила суд задовольнити заявлені вимоги з підстав, зазначених у заяві.

Відповідач - представник Верхньодніпровської міської ради, в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутність, згідно якої будь-яких заперечень щодо задоволення позовних вимог не має. Відзив на позовну заяву не надав.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, приватний нотаріус Кам?янського районного нотаріального округу Малашова Г.В. в судове засідання не з`явилась, про дату час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, просила суд розглядати справу без її участі. Письмові пояснення суду не надала.

       Представник третьої особи, КП “Верхньодніпровське БТІ” в судове засідання не з?явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Суд, з`ясувавши зміст позовних вимог, заслухавши пояснення позивача, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Між сторонами виникли правовідносини, що виникають із права власності на нерухоме майно та спадкування майна. Способом захисту порушених цивільних прав позивачами визначено визнання права власності на нерухоме майно, з яким погоджується суд. Такий спосіб захисту порушених прав передбачений ст. 16 ЦК України.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 . ОСОБА_2 є матір?ю позивача, що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_3 та свідоцтвом про укладення шлюбу, згідно з яким ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 20.06.1980 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_4 та змінила прізвище на ОСОБА_5 .

На підставі рішення виконкому Пушкарівської сільської ради депутатів трудящих Верхньодніпровського району №6 від 25.03.1976 року ОСОБА_2 отримала дозвіл на забудівлю власного житлового будинку на земельній ділянці по АДРЕСА_2 . На підставі рішення виконкому Пушкарівської сільської ради №85 від 30.09.1997 року ОСОБА_2 отримала рішення про передачу земельної ділянки у приватну власність за адресою: АДРЕСА_1 . 17.01.1998 року на підставі вищевказаного рішення сільської ради було видано Державний акт на право приватної власності на землю площею 0,1297 га.

Згідно з технічним паспортом житлового будинку садибного типу від 30.04.2024 року в 1979 році за вказаною адресою побудовано житловий будинок А-1. Згідно з довідкою КП “Кам?янське районнк БТІ” від 24.09.2024 року право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 не оформлялось. аналогічні відомості підтверджено Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 396160530 від 24.09.2024 року.

Після смерті матері позивач звернулася до приватного нотаріуса Кам?янського районного нотаріального округу Малашової Г.В. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, проте постановою від 24.09.2024 року нотаріус відмовила у вчиненні нотаріальної дії у зв?язку з відсутністю правовстановлюючого документа на спадкове майно, що підтверджується копією постанови нотаріуса.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК право власності вважається набутим правомірним, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Судом встановлено, що за життя ОСОБА_6 побудувала житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці, власником якої вона була та на підставі отриманого дозволу на будівництво. Проте за життя право власності на це майно вона не оформила.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Підстави припинення права власності передбачені ст. 346, 378 ЦК України, ст. 140 ЗК України. Судом не встановлено підстав, які б свідчили про припинення права власності ОСОБА_2 на спірне майно. Так само не встановлено інших власників спірного майна.

Вирішуючи позовні вимоги про визнання за позивачами права власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 суд зважає на таке.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщина) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1268, 1269 ЦК України спадкоємці за законом чи за заповітом мають право прийняти спадщину або не прийняти її.

Позивач, як спадкоємець за законом, після смерті ОСОБА_2 звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, тобто є такою, що прийняла спадщину.

Судом встановлено, що після смерті ОСОБА_2 відсутні інші спадкоємці за законом або заповітом, що підтверджується матеріалами спадкової справи.

Також суд приймає до уваги положення ст. 1223 ЦК України, згідно з якими право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Осіб, які за законом мають право на обов?язкову частку у спадщині відповідно до ст. 1241 ЦК України, не встановлено.

Отже, єдиним спадкоємцем майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_2 є позивач.

Відповідно до ч. 2, 3 п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України « Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року № 7 свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Оскільки нотаріус відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, з урахуванням наведених вище доводів та обставин, оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суд приходить до висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню у відповідності із обраним позивачем способом захисту порушених прав.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає за можливе визнати за спадкоємцем - позивачем ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Понесені судові витрати покласти на позивача, оскільки суд не встановив вини відповідача у порушенні прав позивача.

Керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги за позовом ОСОБА_1 до Верхньодніпровської міської ради Дніпропетровської області про визнання права власності - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ) право власності на садибний житловий будинок літера А-1 площею 72,2 кв.м. з господарчими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Понесені судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ).

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення.

       Повний текст рішення виготовлено 14.02.2025 року

Суддя С.М. Бурхан