Справа № 932/1397/25

Провадження № 1-кс/932/526/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

       12 лютого 2025 року слідчий суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Краматорську) Територіального управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025052420000042 від 24 січня 2025 року, стосовно:

ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, є громадянином України, має середню освіту, не одружений, є військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, проходить військову службу на посаді навідника-оператора 2 розвідувального відділення 1 розвідувального взводу розвідувальної роти військової частини НОМЕР_1 , військове звання - солдат, раніше не судимий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 410 КК України,

ВСТАНОВИВ:

11 лютого 2025 року до слідчого судді надійшло клопотання слідчого Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Краматорську) Територіального управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_6 , яке погоджене прокурором Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 по матеріалам кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025052420000042 від 24 січня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 410 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що солдат ОСОБА_5 підозрюється у тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період і проходячи її на посаді навідника оператора 2 розвідувального відділення 1 розвідувального взводу розвідувальної роти військової частини НОМЕР_1 , в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з прямим умислом, спрямованим на викрадення військового майна, з корисливих мотивів, в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України затвердженого Законом України №548-XIV від 24 березня 1999 року, ст. ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України №551-XIV від 24 березня 1999 року, ст. ст. 1, 3, 7 Закону України «Про правовий режим майна в Збройних Сил України», затвердженого Законом України №1075-XIV від 21 вересня 1999 року, п.п. 3.1.1, 3.1.9 Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України № 300 від 16 липня 1997 року, 25 листопада 2023 року, в денний час доби, більш точного часу досудовим розслідуванням встановити не виявилось можливим, перебуваючи в місці тимчасової дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 , викрав квадрокоптер «DJI Mavic 3 PRO» з заводським номером 1581F67QC247F01439MJ, який належить військовій частині НОМЕР_1 , ринковою вартістю 74860,00 (сімдесят чотири тисячі вісімсот шістдесят) гривень, після чого місце вчинення кримінального правопорушення покинув, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд.

За вчинення умисних дій, які виразилися у викраденні військовослужбовцем іншого військового майна, вчиненому в умовах воєнного стану, ОСОБА_5 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 410 КК України.

10 лютого 2025 року о 14-35 год. ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 410 КК України, та вручено пам`ятку з процесуальними правами та обов`язками підозрюваного.

Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 410 КК України, підтверджується зібраними під час досудового розслідування належними та допустимими доказами у їх сукупності, зокрема:

- протоколом огляду місця події від 25 листопада 2024 року;

- протоколом огляду за участю ОСОБА_5 від 11 грудня 2024 року, в ході якого останній добровільно видав для проведення огляду та подальшого вилучення викрадені ним квадрокоптери, зокрема квадрокоптер «DJI Mavic 3 PRO» з заводським номером 1581F67QC247F01439MJ;

- протоколами допиту встановлених під час досудового розслідування свідків;

- протоколами додаткового огляду квадрокоптерів, вилучених у ОСОБА_5 ;

- службовою документацією наданої військовою частиною НОМЕР_1 , яка підтверджує перебування квадрокоптера «DJI Mavic 3 PRO» з заводським номером 1581F67QC247F01439MJ на балансі частини, зокрема – повідомлення №12527 від 20.12.2024, накладна (вимога) №174 від 05.09.2024, акт приймання-передачі військового майна №174 від 05.09.2024, накладна на видавання військового майна у військовій частині НОМЕР_1 №0754/24 від 17.09.2024 та матеріалами службового розслідування;

- висновком експерта №02/01/2025 від 06.01.2025 за результатами проведення судової товарознавчої експертизи майна, а саме квадрокоптерів «DJI Mavic» вилучених у ОСОБА_5 11 грудня 2024 року,

- та іншими зібраними під час досудового розслідування доказами в їх сукупності.

Слідчий просить застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, обґрунтовуючи таку вимогу наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Копії клопотання та матеріалів, що обґрунтовують клопотання, вручені підозрюваному 10 лютого 2025 року о 17 год. 30 хв., що підтверджується розпискою останнього.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 , який входить до складу групи прокурорів у даному кримінальному провадженні, підтримав клопотання.

Захисник ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що, на його думку дії ОСОБА_5 органами досудового розслідування кваліфіковані неправильно, і його дії необхідно кваліфікувати за ч. 4 ст. 185 КК України через те, що відсутні належні і допустимі докази того, що оглянуті 11 грудня 2024 року, 13 грудня 2024 року та повернуті потерпілому ОСОБА_8 квадрокоптери є тими самими квадрокоптерами, які були повторно оглянуті за участю потерпілого ОСОБА_8 18 грудня 2024 року, оскільки при первинних оглядах не були зафіксовані їх серійні номери, тому неможливо встановити, що серед викрадених ОСОБА_5 квадрокоптерів дійсно був квадрокоптер «Дрон Dji Mavic 3 PRO з серійним номером 1581F67QC247F01439MJ», який перебуває на балансі військової частини НОМЕР_1 , тобто підозра ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 410 КК України, є необґрунтованою. Крім того, на його думку недоведеними є ризики, зазначені слідчим у клопотанні, оскільки ОСОБА_5 не вчиняв спроб переховування від слідства, впливу на свідків або перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. ОСОБА_5 протягом усього часу досудового розслідування, починаючи з листопада 2024 року, з`являється за викликами, добровільно співпрацює зі слідством. Підстав вважати, що він може вчинити інше кримінальне правопорушення також немає, бо він раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, має стійкі соціальні зв`язки, повністю позитивно характеризується. Просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора. В тому випадку, якщо слідчий суддя вирішить, що існують підстави для застосування запобіжного заходу, то просив обрати запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, або ж визначити підозрюваному заставу у розмірі, менше мінімального, визначеного законом, оскільки навіть заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів працездатних осіб є для нього надмірним тягарем.

Підозрюваний ОСОБА_5 в судовому засіданні повністю підтримав позицію свого захисника, пояснив, що може внести заставу у розмірі близька 100000 грн.

Заслухавши пояснення осіб, що беруть участь в судовому засіданні, слідчим суддею встановлено наступне.

Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 410 КК України, підтверджується достатніми доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При цьому слідчий суддя зауважує, що для констатації обґрунтованості підозри, достатньо отримати докази того, що подія кримінального правопорушення могла мати місце і до цієї події міг бути причетний підозрюваний, і для цього нема потреби доведення цих фактів «поза розумним сумнівом».

Під час судового розгляду доведено наявність ризиків, передбачених п.п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме того, що ОСОБА_5 може:

- переховуватися від органу досудового розслідування та суду, що підтверджується, тим що він підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який законом передбачене покарання у виді позбавлення волі строком від 10 до 15 років, у зв`язку із чим, усвідомлюючи тяжкість покарання у разі визнання його винуватим вчиненні інкримінованого злочину, ОСОБА_5 може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання;

В той же час слідчий суддя вважає, що ризики, передбачені п.п. 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилається слідчий в своєму клопотанні, не доведені, оскільки, по-перше, не надано будь-яких доказів на підтвердження наміру підозрюваного впливати на свідків у кримінальному провадженні; по-друге, ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином за своїм обґрунтуванням фактично дублює інші ризики; по-третє, ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, відповідно до обґрунтування прокурора, є похідним від ризику переховування і пов`язаний виключно зі статусом обвинуваченого (військовослужбовець), який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має стійкі соціальні зв`язки, повністю позитивно характеризується за місцем проходження військової служби, тобто не є особою, схильною до вчинення кримінальних правопорушень.

Оцінено в сукупності також такі обставини: обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному (у разі встановлення його вини) за кримінальне правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється – позбавлення волі на строк від 10 до 15 років; особу підозрюваного – він є працездатним, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину – ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є військовослужбовцем, повністю пзитивно характеризується за місцем проходження військової служби, має нагороди; вік та стан його здоров`я – працездатний, на обліках в диспансерах за місцем мешкання не перебуває; раніше не судимий; за місцем проживання скарг на його поведінку не надходило.

Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, необхідного для запобігання існуючому ризику, слідчий суддя враховує таке.

Частиною другою статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Тримання під вартою є найбільш суворим запобіжним заходом, який застосовується лише тоді, коли є підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов`язків і належної поведінки.

Тобто, застосування такого запобіжного заходу можливе не тільки за наявності обґрунтованої підозри щодо вчинення особою злочину та ризиків, а й у разі неможливості зменшити наявні ризики до розумних меж через застосування більш м`яких запобіжних заходів.

У справі «Амбрушкевич проти Польщі» ЄСПЛ зазначив, що перед застосуванням до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою національний судовий орган повинен обов`язково розглянути можливість застосування інших, альтернативних триманню під вартою, заходів. Позбавлення свободи може бути виправданим лише тоді, коли інші, менш суворі запобіжні заходи, по-перше, були розглянуті, а по-друге, за результатами розгляду визнані такими, що не зможуть забезпечити мети, досягнення якої вимагається.

У справі «Хайредінов проти України» ЄСПЛ вказав, що ст. 5 Конвенції гарантує основоположне право на свободу та недоторканність, яке є найважливішим у «демократичному суспільстві» у розумінні Конвенції. Кожен має право на захист цього права, що означає не бути позбавленим або не мати продовження позбавлення свободи, крім випадків, коли таке позбавлення відбувалось за умов, встановлених у п. 1 ст. 5 Конвенції. Цей перелік винятків є вичерпним і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідає цілям цього положення, а саме гарантувати, що нікого не буде свавільно позбавлено свободи. Для того, щоб позбавлення свободи не вважалось свавільним, додержання національного закону при його застосуванні є недостатнім. Такий захід має бути необхідним за конкретних обставин. Таким чином, тримання під вартою у відповідності до підпункту (c) пункту 1 статті 5 Конвенції має задовольняти вимогу пропорційності. Тобто суд повинен розглядати питання, чи взяття особи під варту є конче необхідним та чи можуть інші, менш суворі заходи бути достатніми для досягнення цієї цілі.

У справах «Лабіта проти Італії» та «Харченко проти України» ЄСПЛ зазначив, що ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного заходу у вигляді ув`язнення. Питання проте, чи є тримання під вартою обґрунтованим, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин. Тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.

У всіх випадках, коли ризику ухилення підозрюваного від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, підозрюваного має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних заходів (рішення ЄСПЛ у справі «Вренчев проти Сербії»).

Разом з тим, відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення суд, крім інших обставин, з якими закон пов`язує можливість застосування такого запобіжного заходу, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

При цьому, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Особиста свобода повинна бути правилом, а позбавлення свободи до рішення суду суворим винятком. При цьому, сама лише тяжкість вчиненого злочину, хоча і є визначаючим елементом при оцінці ризику ухилення від суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.

Частиною 3 ст. 176 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

З огляду на викладене, враховуючи тяжкість злочину, спосіб його скоєння та наслідки, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим, конкретні обставини кримінального провадження та характер інкримінованих йому дій, дані про особу підозрюваного, а саме: його вік, стан здоров`я, соціальні зв`язки, спосіб життя взагалі, слідчий суддя дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, оскільки стороною обвинувачення не доведено, що запобігти існуючим ризикам, окрім як застосуванням такого виняткового запобіжного заходу, неможливо.

Положеннями ст. 179 КПК України передбачено, що особисте зобов`язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов`язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.

Згідно з ч.7 ст.194 КПК України обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців.

Таким чином, слідчий суддя, враховуючи наявність ризику, передбаченого п. 1 ч.1 ст.177 КПК України, вважає, що, незважаючи на підозру у скоєнні особливо тяжкого злочину та передбачене за нього покарання, вірогідність ухилення підозрюваного від виконання процесуальних обов`язків не є надто високою, у зв`язку з чим до нього може бути застосований інший, більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, а саме особисте зобов`язання з покладенням певних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, що зможе запобігти доведеному під час розгляду клопотання ризику та забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов`язків і належної процесуальної поведінки. Саме такий запобіжний захід, на думку слідчого судді, одночасно буде відповідати тяжкості кримінального правопорушення і даним про особу підозрюваного, а також буде пропорційним тим ризикам, які об`єктивно існують.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-179, 183, 193-196, 369-372 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволені клопотання слідчого Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Краматорську) Територіального управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 .

Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, запобіжний захід у виді особистого зобов`язання строком до 10 квітня 2025 року включно.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 такі процесуальні обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора чи суду за першою вимогою;

- не спілкуватися зі свідками та представником потерпілого по даному кримінальному провадженню з приводу обставин кримінального правопорушення.

- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну місця несення військової служби.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_5 , що в разі невиконання покладених на нього обов`язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення у розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Краматорську) Територіального управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_6 , а після направлення обвинувального акту до суду, на прокурора Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_7 .

На ухвалу слідчого судді учасниками процесу може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

       Слідчий суддя                                                                                 ОСОБА_1