У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 183/1150/25

№ 1-кс/183/285/25

10 лютого 2025 року                                                                м. Самар

Слідчий суддя Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погоджене процесуальним керівником у кримінальному провадженні – прокурором Галицької окружної прокуратури м. Львова ОСОБА_4 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селище Зарічне (колишнє смт. Гвардійське) Самарівського району Дніпропетровської області, громадянина України, маючого середньо-спеціальну освіту, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , військовослужбовця військової служби за мобілізацією, на посаді номера обслуги гранатометного взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «матрос», раніше судимого:

       - 10.01.2017 Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч.3 ст.185 КК України та ст.75 КК України до 3 років позбавлення волі з випробуваннями строком на 1 рік;

       - 05.12.2017 Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч.2 ст.190 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі. На підставі ст.71 КК України, частково приєднано не відбуту частину покарання за вироком від 10.01.2017 та остаточно призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки 1 місяць

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 194 КК України,

за участю:

прокурора ОСОБА_4 ,

підозрюваного ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6 ,

встановив :

ОСОБА_5 підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 194 КК України, а саме в тому, що матрос ОСОБА_5 будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, на посаді номера обслуги гранатометного взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 маючи судимість за вчинення корисливих злочинів, на шлях виправлення не став та продовжив свою злочинну діяльність.

Досудовим розслідування встановлено, що 05 лютого 2025 року у вечірній час ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебував поблизу будинку №41 на вул. Паланкова м. Самар Дніпропетровської області разом із ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , де останні виявили автомобіль марки «Mitsubishi L200» номерний знак НОМЕР_2 (іноземна реєстрація), VIN: НОМЕР_3 . В цей час у ОСОБА_5 та ОСОБА_7 виник злочинний умисел направлений на умисне пошкодження чужого майна, вчинене шляхом підпалу, за попередньою змовою групою осіб, а саме автомобілю марки «Mitsubishi L200» номерний знак НОМЕР_2 (іноземна реєстрація), VIN: НОМЕР_3 , яким користується ОСОБА_8 .

Реалізуючи злочинний умисел, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 домовившись про вчинення злочину шляхом підпалу, направились до АЗС «Укрнафта», що розташована на вул. Гетьманська, 51 м. Самар Дніпропетровської області, де під приводом нестачі палива в автомобілі, намагались купити 2 л бензину, однак отримали відмову від оператора АЗС у зв`язку із тим, що у них немає тари.

Після чого, 05.02.2025 близько 18:25 год. ОСОБА_5 та ОСОБА_7 направились до супермаркету «Сільпо», що розташований за адресою:

вул. Гетьманська, 47-А, м. Самар Дніпропетровської області, де купили пляшку води «Карпатська джерельна» об`ємом 2 л. Далі, вийшовши з приміщення супермаркету «Сільпо», ОСОБА_5 вилив воду із пляшки та разом із ОСОБА_7 направився до АЗС «Укрнафта», де придбали 2 л бензину.

Після чого, 05 лютого 2025 року близько 19.00 год. ОСОБА_5 за попередньою змовою з ОСОБА_7 групою осіб, тримаючи при собі пляшку бензину об`ємом 2 л, направились до автомобілю марки «Mitsubishi L200» номерний знак НОМЕР_2 (іноземна реєстрація), VIN: НОМЕР_3 , який знаходився біля будинку №41 на вул. Паланкова м. Самар Дніпропетровської, де ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання. облив капот вищевказаного автомобіля бензином та за допомогою сірників підпалив його, що спричинило пожежу передньої частини автомобілю марки «Mitsubishi L200» номерний знак НОМЕР_2 (іноземна реєстрація), VIN: НОМЕР_3 . В той же час, ОСОБА_7 , за попередньою домовленістю, здійснював відеофіксацію моменту підпалу та горіння вищевказаного автомобілю.

Після чого, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 залишили місце вчинення кримінального правопорушення, тим самим спричинили майнову шкоду ОСОБА_8

Слідчій в клопотанні зазначає, що по справі є достатньо підстав вважати підозру у вчинені кримінального правопорушення обґрунтованою. Вважає наявними ризики, передбачені п. 1, п. 2, п. 3, п. 4, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, у зв`язку з чим відносно нього неможливо застосувати більш м`який запобіжний захід ніж тримання під вартою, просить обрати запобіжний захід тримання під вартою строком на 60 днів.

Прокурор підтримав заявлене слідчим клопотання та просить задовольнити його, оскільки на йому думку наявні ризики передбачені п. 1, п. 2, п. 3, п. 4, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України підтверджені та вважає неможливим застосувати інший більш м`який запобіжний захід ніж тримання під вартою.

Підозрюваний ОСОБА_5 вказав, що визнає вину.

Захисник ОСОБА_6 вказав, що вважає ризики не доведеними, п.1 ч.1 ст. 177 КПК України не є підставою для тримання під вартою, не вказано, що може знищити, не вказано на яких свідків буде впливати. Просив визначити заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, або застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Слідчий суддя, дослідивши заявлене клопотання, вислухавши доводи прокурора, підозрюваного, захисника дійшов наступного висновку.

Відомості про кримінальне правопорушення за №12025042350000042 від 05 лютого 2024 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

09 лютого 2025 року об 11.00 год. матроса військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України.

09 лютого 2025 року матросу військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України

Підозра у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України, обґрунтовується наступними матеріалами та доказами наявними у кримінальному провадженні, а саме:

- рапортом чергового Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області від 05лютого 2025 року про те, що за адресою: вул. Паланкова, 41, м. Самар Дніпропетровської області горить автомобіль «Мітсубіші»;

- протоколом прийняття заяви у ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 про вчинене кримінальне правопорушення від 05 лютого 2025 року про те, що за адресою: АДРЕСА_3 невідома особа здійснила підпал автомобілю;

- протоколом огляду місця події від 05 лютого 2025 року по вулиці Паланкова, 41, м. Самар Дніпропетровської області;

- протоколом допиту потерпілого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , від 05 лютого 2025 року, який вказав що має у користуванні автомобілю марки «Mitsubishi L200» номерний знак НОМЕР_2 (іноземна реєстрація), VIN: НОМЕР_3 , який знаходився біля будинку №41 по вул. Паланкова м. Самар Дніпропетровської області та який 05 лютого 2025 року невідома особа підпалила;

- Протоколом впізнання за фотознімками особи ОСОБА_5 зі свідком ОСОБА_9 від 07 лютого 2025 року, під час якого останній впізнав особу ОСОБА_5 , як особу, яка фіксувала на мобільний телефон, як горить автомобіль;

- Протоколом допиту свідка ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , від 07 лютого 2025 року, який вказав, що 05.02.2025 він перебуваючи на АЗС налив двом чоловікам бензин у пляшку об`ємом 2л.;

- Протоколом впізнання за фотознімками особи ОСОБА_5 зі свідком ОСОБА_10 від 07 лютого 2025 року, під час якого останній впізнав особу ОСОБА_5 , як особу, якій наливав бензин у пляшку;

- Протоколом затримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в порядку ст.208 КПК України, від 09 лютого 2025 року;

Іншими матеріалами кримінального провадження, які самі по собі так і в сукупності із іншими доказами містять відомості, як доказ факту та обставин вчинення підозрюваним кримінального правопорушення.

Дії ОСОБА_5 кваліфіковано за ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 194 КК України, тобто умисне пошкодження чужого майна, вчинене шляхом підпалу за попередньою змовою групою осіб.

Перевіряючи законність та обґрунтованість клопотання слідчого про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відповідності до викладених вимог кримінального процесуального закону, вислухав, доводи учасників судового провадження належним чином дослідив фактичні обставини, вказані у клопотанні слідчого, слідчий суддя вважає, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою підозрюваному, суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя вважає доведеною наявність ризиків, передбачених:

- п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, враховуючи, що ОСОБА_5 вчинив тяжкий злочин, відповідальність за який передбачено покарання у вигляді позбавлені волі від трьох до десяти років, існує ризик, що підозрюваний з метою уникнення від кримінальної відповідальності може переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Оскільки, підозрюваний обізнаний про можливу міру покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до десяти років за вчинення інкримінованого йому тяжкого кримінального правопорушення, його наслідки та перебуваючи на волі надають можливість реалізувати ухилення від можливого покарання;

- п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України - знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; оскільки з часу вчинення кримінального правопорушення пройшов невеликий проміжок часу та під час досудового розслідування вилучені не всі речові докази у кримінальному провадженні, які необхідні для повного та всебічного проведення досудового розслідування, які можуть бути приховані в інших місцях а потім знищенні підозрюваним з метою уникнення кримінальної відповідальності;

- п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні з метою зміни їх показів, а також відмови від давання будь яких інших додаткових показів. При цьому, враховуючи, що на разі під час здійснення досудового розслідування не допитані та не встановлені інші особи, тобто свідки яким можуть бути відомі обставини та відомості вчинення ОСОБА_5 зазначеного кримінального правопорушення, а тому може впливати на даних осіб для зміни їх показів з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Разом з тим, слідчий суддя вважає недоведеними ризики, передбачені п. 4, 5, ч. 1 ст. 177 КПК України, на які прокурор посилається у клопотанні, та у судовому засіданні підтримав, оскільки вони нічим об`єктивно не підтверджені, а тому на думку слідчого судді це є припущенням слідчого та прокурора, без належного підтвердження доказами наявності таких ризиків, тому зазначені ризики для обґрунтування при застосуванні запобіжного заходу слідчий суддя врахувати не може.

Наявність ризиків п. 1, п. 2, п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які доведені слідчим, дають слідчому судді підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Розглядаючи питання обґрунтованості підозри, як підставу для застосування запобіжного заходу, слідчий суддя враховує усталену практику Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості підозри» та критеріїв для її визначення. Як зазначено у рішенні ЄСПЛ від 20.10.2004 р. у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред`явлення обвинувачення, а згідно рішення ЄСПЛ від 30.08.1998 р. у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук, Йонкало проти України» від 21.04.2011 р. наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об`єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.

Відповідно до ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ст. 178 КПК України слідчий суддя враховує вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення, тому суд вважає, що перебування на волі ОСОБА_5 , буде суперечити інтересам суспільства і є беззаперечною підставою для обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Слідчий суддя встановив, що ці ж самі підстави, враховані при обранні запобіжного заходу тримання під вартою є і відсутністю підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Слідчий суддя вважає, що слідчий довів, що жоден із запобіжних заходів крім тримання під вартою не може запобігти ризикам ОСОБА_11 можливості переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні.

В своєму рішенні «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 р. ЄСПЛ зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, слідчий суддя вважає виправданим тримання підозрюваного під вартою.

У відповідності до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд зобов`язаний визначити розмір застави.

При визначенні розміру застави, суд враховує, тяжкість кримінального правопорушення, в скоєнні якого підозрюється ОСОБА_11 , а також і те, що розмір застави передбачений у межах встановлених п. п. 1-3 ч. 5 ст. 182 КПК України здатний забезпечити виконання ОСОБА_11 , покладених на нього обов`язків, тому суд вважає за можливе призначити заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 242240 грн. (80х3028 грн.), що достатньою мірою гарантуватиме виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Визначаючи такий розмір застави суд виходить з матеріального стану обвинуваченого, а також те, що встановлення меншої суми застави не забезпечить належного виконання ним своїх процесуальних обов`язків з урахуванням особи підозрюваного.

Також слідчий суддя враховує, що захисником підозрюваного не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що такий розмір застави буде непомірним для підозрюваного.

Такий розмір застави відповідає й практиці ЄСПЛ, зокрема у рішенні від 20.11.2010 у справі «Мангурас проти Іспанії» суд зазначив, що перспектива втрати застави чи дій проти поручителів у випадку відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Вказане в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці ЄСПЛ і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 194, 196 КПК України, слідчий суддя, -

постановив :

Клопотання задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 09 квітня 2025 року включно.

Визначити ОСОБА_5 заставу у розмірі 80 (вісімдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 242240 грн. (двісті сорок дві тисяч двісті сорок гривень), яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).

Встановити, що у разі внесення підозрюваним ОСОБА_5 або іншою фізичною чи юридичною особою застави у розмірі 242240 грн., ОСОБА_5 підлягає звільненню з-під варти та в такому разі покласти на нього наступні процесуальні обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України:

1) прибувати до слідчого, прокурора, суду із встановленою періодичністю або за викликом у зв`язку з реалізацією завдань кримінального провадження;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) утримуватись від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні, як особисто так і через третіх осіб за винятком участі в процесуальних діях та в суді.

Роз`яснити ОСОБА_5 , що у разі невиконання покладених на нього обов`язків, застава звертається в дохід держави.

Копію ухвали направити для виконання начальнику гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1