Справа № 307/2196/21

                                                        Провадження №1-кп/307/208/21

УХВАЛА

про продовження строку тримання під вартою

       07 лютого 2025 року                                                         м. Тячів

       Тячівський районний суд Закарпатської області

у складі головуючої судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілого                         ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

та його захисника ОСОБА_6 ,

провівши в залі суду судовий розгляд в об`єднаному кримінальному провадженні № 12021071160000280, № 12021071160000270, № 12022078160000056,  № 12022071160000109,   № 12022078160000241, № 12022071160000410 про обвинувачення

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Тересва Тячівського району Закарпатської області, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, непрацюючого, неодруженого, згідно ст. 89 КК України раніше не судимого, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185,  ч.  2  ст. 289,  ч.1 ст. 125,  ст. 126-1, ч. 2  ст. 190, ч. 4 ст. 185 та ч. 2 ст. 194 КК України,

в с т а н о в и в:

       У провадженні Тячівського районного суду Закарпатської області знаходиться об`єднане кримінальне провадження № 12021071160000280 № 12021071160000270, № 12022078160000056, № 12022071160000109,   №12022078160000241, №12022071160000410 про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст. 125,  ст. 126-1, ч. 2  ст. 190, ч. 4 ст. 185 та ч. 2 ст. 194 КК України.

       На підставі ухвали Тячівського районного суду Закарпатської області від 11 грудня 2024 року відносно ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят днів, по 09 лютого 2025 року включно та визначено розмір застави у розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

       Прокурор 29 січня 2025 року заявила клопотання про продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.

       В обґрунтування клопотання посилалася на те, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років, свідки не допитані та судовий розгляд не закінчено; є підстави вважати, що обвинувачений може порушити покладені на нього більш м`які зобов`язання; оскільки, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні інших тяжких злочинів, які знаходяться на розгляді, і будучи особою, до якої раніше був застосований запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, порушив покладені на нього обов`язки та продовжив вчиняти нові кримінальні правопорушення; існують ризики, передбачені п. п. 1), 3) ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме - ОСОБА_5 може переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності та незаконно впливати на потерпілих та свідків.

       Прокурор у підтримання клопотання посилалася на викладені у ньому обставини.

       Захисник ОСОБА_6 29 січня 2025 року, через канцелярію суду подав клопотання про зменшення розміру застави. В обгрунтування клопотання посилався на те, що матір ОСОБА_5 – ОСОБА_7 на даний час перебуває в реанімації, потребує постійного стороннього догляду, більше за нею нікому доглядати, оскільки брат обвинуваченого військовослужбовець і захищає державу від збройної агресії російської федерації, а її чоловік – за кордоном. Так як ОСОБА_5 єдиний близький родич хворої – тільки він може за нею доглядати, у зв`язку із чим просив зменшити розмір застави.

       Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав думку свого захисника.

Вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши обставини вказаного клопотання, суд дійшов висновку про задоволення клопотання прокурора, керуючись таким.

У відповідності до ч. 1 статті 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Згідно з ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 11 грудня 2024 року щодо обвинуваченого ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів по 09 лютого 2025 року включно та визначено розмір застави у розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 181 680? грн.

Застосовуючи та продовжуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою суд виходив з того, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років, а також наявність ризиків, зокрема: він може переховуватися від суду, так як у нього відсутні міцні соціальні зв`язки за місцем проживання та він ніде офіційно не працює; може вчинити інший злочин, оскільки на даний час на розгляді у Тячівському суді знаходиться об`єднане кримінальне провадження у якому ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст. 125, ст. 126-1, ч. 2 ст. 190 , ч. 4 ст. 185 та ч. 2 ст. 194 КК України.

Крім цього після обрання ОСОБА_5 31 травня 2022 року Тячівським районним судом Закарпатської області запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, ОСОБА_5 вчинив ряд інших кримінальних правопорушень, а також, зважаючи на тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_5 у разі визнання його винним у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень свідчить про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання зазначеним ризикам, та з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків є підстави застосувати до нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до шестидесяти днів.

Вирішуючи питання продовження щодо обвинуваченого запобіжного заходу, суд дійшов висновку, що на даний час суду не надано доказів того, що ризики, які були підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_5 та його продовження відсутні або зменшилися.

Згідно зі ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суд враховує вимоги п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

Ураховуючи те, що на даний час триває судовий розгляд, потерпілі та свідки не допитані, триває стадія дослідження доказів, однак у разі доведення вини і визнання ОСОБА_5 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, йому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років, а також існування на даний час ризиків, які стали підставою для застосування та продовження щодо нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, і наведені ризики та обставини є реальними і триваючими, об`єктивно існують, а тому його тримання під вартою буде виправданим та необхідним.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Підстав для не визначення застави обвинуваченому ОСОБА_5 у даному кримінальному провадженні немає.

Згідно ч. 4  ст. 182 КПК України  розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених  ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно з п. 2) ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Гафа проти Мальти», встановлено що гарантія, передбачена статтею 5 §3 Конвенції покликана забезпечити явку обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підозрюваного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі. Оскільки питання, яке розглядається, є основним правом на свободу, гарантованим статтею 5, органи влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави, так під час вирішення питання про необхідність продовження тримання під вартою. Крім того, розмір застави, має бути належним чином обґрунтовано у рішенні про визначення застави і повинна враховувати майновий стан обвинуваченого. Нездатність національних судів оцінити здатність заявника сплатити необхідну суму може викликати виявлення Судом порушення. Проте обвинувачений, якого судові органи готові звільнити під заставу, повинні вірно подати достатню інформацію, яку можливо перевірити, якщо це буде необхідно, щодо суми застави, яку необхідно встановити.

Позиція Європейського суду стосовно питання обрання національними судами запобіжного заходу у вигляді застави та призначення її розміру, цілковито прослідковується в рішенні Суду у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28 вересня 2010 року. У цій справі, посилаючись на пункт 3 статті 5 Конвенції, заявник стверджував, що сума застави у його справі була необґрунтовано високою та не враховувала конкретні обставини й умови його особистого життя. Суд підтвердив, що відповідно до вказаної статті Конвенції внесення застави може вимагатися лише за наявності законних підстав для затримання особи, а також те, що уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність подальшого тримання обвинуваченого під вартою. Більше того, якщо навіть сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується.

Також, щоб розмір застави можна було вважати таким, який здатен забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, суд повинен, врахувавши положення ст. 177, 178 КПК України, та раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю вчиненого злочину. При цьому судді слід мати на увазі, що, виходячи з практики ЄСПЛ, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Європейський суд з прав людини приділяє увагу питанню визначення розміру застави, яка за своїм характером не буде надмірною та зможе забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на них обов`язків. Так, зокрема у рішенні Європейського суду з прав людини «Gafa v. Malta» від 22.05.2018 (заява № 54335/14) зазначено, що тривалість утримання під вартою, про яке йде мова, після надання звільнення під заставу, може викликати питання відповідно до Конвенції (для порівняння, Miкалаускас проти Мальти, № 4458/10, § 122, 23 липня 2013 року – утримання під вартою протягом дванадцяти місяців після звільнення під заставу, і Колаковіч, наведене вище, § 53, - утримання під вартою протягом семи місяців після роз`яснень заявником свого фінансового становища після звільнення під заставу). Дійсно, той факт, що заявник залишався під вартою протягом майже дванадцяти місяців після ухвалення рішення звільнення під заставу, свідчить про те, що національні суди не вжили необхідних заходів для визначення належного розміру застави (дивіться, mutatis mutandis, Колаковіч, наведено вище, § 72 ).

Також суд враховує рішення ЄСПЛ у справі «Мангурас проти Іспанії» від 20 листопада 2010 року, у якому зазначено, що гарантії передбачені п. 3 статті 5 Конвенції (звільнення особи обумовлене гарантіями з`явитися на судове засідання) покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання.

Європейський суд з прав людини приділяє увагу питанню визначення розміру застави, яка за своїм характером не буде надмірною та зможе забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на них обов`язків.

Згідно ухвали Тячівського районного суду Закарпастької області від 11 квітня 2024 року обвинуваченому ОСОБА_5 зменшено розмір застави, як альтернативного запобіжного  заходу, визначеного на підставі ухвали Тячівського районного суду Закарпатської області від 30 січня 2023 року року, та визначено заставу у розмірі 60 (шестидесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 181 680? (сто вісімдесят одна тисяча шістсот вісімдесят) грн. 00 коп. та у разі внесення застави покладено на обвинуваченого ОСОБА_5 ряд обов`язків.

У той час визначена застава виявилася для обвинуваченого непомірною, оскільки внесена не була, зважаючи на практику ЄСПЛ, відповідно до якої з плином часу ризики, які існували на момент застосування запобіжного заходу поступово зменшуються, суд вважає можливим визначити обвинуваченому ОСОБА_5   заставу у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 121 120? (сто двадцять одна тисяча сто двадцять) грн. 00 коп.,  яка на даному етапі розгляду кримінального провадження буде достатньою для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України, оскільки заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження, а не покарання особи, вина якої не встановлена вироком суду.

Такий розмір зможе забезпечити його належну поведінку, запобігти ризикам кримінального провадження та не являється завідомо непомірним для нього. Визначений розмір застави є співмірним, а також відповідним з огляду на ймовірно завдану шкоду та буде достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України, у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Крім того, у випадку застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_5 альтернативного запобіжного заходу у виді застави, необхідно покласти на нього обов`язки: прибувати до суду за кожною вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в Україну; утримуватися від спілкування з потерпілими та свідками у даному кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому перебуває ОСОБА_5 , відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

       Керуючись ст. ст. 371, 372, 376 КПК України,

п о с т а н о в и в:

       Клопотання прокурора Тячівської окружної прокуратури про продовження відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – задовольнити.

       Продовжити ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят днів, тобто по 05 квітня 2025 року включно.

Визначити заставу у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 121 120? (сто двадцять одна тисяча сто двадцять) грн. 00 коп., яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) у будь-який момент протягом дії ухвали на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ: отримувач коштів: ТУ ДСА України в Закарпатській області, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26213408; Розрахунковий рахунок - UA198201720355209001000018501; Банк отримувача: ДКСУ м.Київ; Код банку (МФО) : 820172, призначення платежу – застава.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Закарпатській області коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно звільнити ОСОБА_5 з-під варти та повідомити про це суд.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_5 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 наступні обов`язки:

- прибувати до суду за кожною вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в Україну;

- утримуватися від спілкування з потерпілими та свідками у даному кримінальному провадженні.

        Вказані обов`язки у разі внесення застави покладаються на ОСОБА_5 на строк не більше двох місяців.

       У разі невиконання вище перелічених обов`язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.

       Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому, захиснику обвинуваченого та направити Державній установі «Закарпатська установа виконання покарань № 9».

       Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення та набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, і може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення копії ухвали. 

       Повний текст ухвали буде складено та оголошено 12 лютого 2025 року о 16 год.

Суддя                                                                                                         ОСОБА_1