Єдиний унікальний номер справи 185/337/25

Провадження № 1-кп/185/725/25

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2025 року

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в період воєнного стану в залі суду у м. Павлоград кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02 січня 2025 року за № 12025041370000014, з обвинувальним актом та угодою про визнання винуватості за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Павлограда Дніпропетровської області, українця, громадянина України, який має середню освіту, офіційно не працевлаштованого, одруженого, маючого на утриманні малолітню доньку ( ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в АТО, ООС службу не проходив, інвалідом не являється, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

за участю:

прокурора                          ОСОБА_5 ,

захисника                        адвоката ОСОБА_6 (в режимі відеоконференцзв`язку),

обвинуваченого                  ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В:

25 грудня 2024 року о 16 годині 27 хвилин, ОСОБА_3 , знаходячись в магазині «Агромол», розташованому по вул. Центральна, 64-В, м. Павлограда, Дніпропетровської області, побачив на столі, біля каси, мобільний телефон марки «Хіаоmі Redmi Note 12», який був залишений ОСОБА_7 та її малолітньою донькою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , і визначив його як об`єкт свого злочинного посягання.

Саме тоді у ОСОБА_3 раптово виник злочинний умисел направлений на таємне викрадення вказаного мобільного телефону та звернення його на свою користь.

Після цього, ОСОБА_3 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та бажаючи настання їх наслідків, розуміючи, що мобільний телефон, марки «Хіаоmі Redmi Note 12» йому не належить, не маючи ні дійсного, ні уявного права власності на вказаний мобільний телефон, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, та вони є непомітними для інших, таємно, шляхом вільного доступу, в умовах воєнного стану, викрав мобільний телефон, марки «Хіаоmі Redmi Note 12» вартістю 4920,60 грн., який знаходився на столі біля каси, після чого покинув приміщення магазину.

Надалі, ОСОБА_3 з місця скоєння злочину зник з викраденим майном та розпорядився ним на висланий розсуд, а саме: залишив собі для користування, витягнувши сім-карту.

Злочинними діями ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , спричинено ОСОБА_7 матеріальну шкоду на загальну суму 4 920,60 грн.

Дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

14 січня 2025 року між прокурором Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_5 та обвинуваченим у цьому ОСОБА_3 в присутності захисника – адвоката ОСОБА_6 , укладена угода про визнання винуватості у відповідності до вимог ст.ст. 468, 469, 472 КПК України, яка подана до суду разом з обвинувальним актом.

За умовами даної угоди, обвинувачений ОСОБА_3 згоден з кваліфікацією вчиненого ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.185 КК України, повністю визнав свою винуватість у зазначеному діянні і зобов`язався визнати її у судовому засіданні.

Сторони погодилися на призначення покарання ОСОБА_3 за ч 1 ст. 185 КК України у виді 5 років позбавлення волі та звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України із покладенням обов`язків, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, а саме: періодично з`являться для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи бо навчання.

У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав свою вину у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення, у вчиненому щиро розкаявся. Пояснив суду, що угоду він укладав добровільно і наслідки укладання й затвердження зазначеної угоди для нього зрозумілі, просив затвердити зазначену угоду.

Прокурор просив затвердити угоду в підготовчому судовому засіданні і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання. Водночас, прокурором в підготовчому судовому засіданні надана суду заява потерпілою ОСОБА_7 , в якій остання не заперечує проти укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 185 КК України, зазначає, що матеріальний збиток їй відшкодовано повністю, позовну заяву заявляти не буде, претензій матеріального характеру до ОСОБА_3 не має.

Захисник обвинуваченого – адвокат ОСОБА_6 , також просив затвердити укладену між прокурором та обвинуваченим угоду про визнання винуватості, оскільки укладений акт відповідає діючому кримінальному та кримінально-процесуальному законодавству.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду про визнання винуватості.

Відповідно до п. 2 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості.

Частина 4 статті 469 КПК України передбачає, що угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим може бути укладена у провадженні, в тому числі, щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4ст. 185 КК України, яке згідно ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів.

При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_3 розуміє, що відповідно до ст. 473 КПК України наслідком укладення та затвердження зазначеної угоди для прокурора, обвинуваченого є обмеження права на оскарження вироку згідно з положеннями ст.ст. 394 та 424 КПК України, а для обвинуваченого - також його відмова від здійснення прав, передбачених абзацами 1 та 4 пункту 1 частини 4 ст. 474 КПК України.

Водночас судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_3 розуміє, що у разі невиконання угоди про визнання винуватості відповідно до ст. 476 КПК України прокурор має право упродовж строків давності притягнення до кримінальної відповідальності звернутися до суду з клопотанням про скасування вироку та судового розгляду кримінального провадження в загальному порядку.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Також судом встановлено, що укладена угода відповідає вимогам КПК України та КК України, умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують прав, свобод та інтересів сторін по справі та інших осіб.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості, укладеної між прокурором Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_5 та обвинуваченим у цьому провадженні – ОСОБА_3 , 14 січня 2025 року і призначення обвинуваченому ОСОБА_3 узгодженої сторонами міри покарання у виді 5 років позбавлення волі та звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Міра запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 не обиралась.

Процесуальні витрати на проведення судової експертизи у розмірі 1591,80 підлягають стягненню з ОСОБА_3 на користь держави. .

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Питання про речові докази вирішується на підставі ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 314, 373, 374, 475 КПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Затвердити угоду про визнання винуватості від 14 січня 2025 року, укладену між прокурором Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_3 у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити з виконанням обов`язків, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнути з ОСОБА_3 судові витрати на проведення судової експертизи у розмірі 1591 грн. 80 коп. (одна тисяча п`ятсот дев`яносто одна грн. 80 коп.) на користь держави.

Речові докази у кримінальному провадженні:

-Мобільний телефон марки «Хіаоmі Redmi Note 12 Onyx Grey 8 GB RAM 256GB ROM», переданий власнику - потерпілій ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за зберігальною розпискою – залишити власнику ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили не обирати.

Вирок може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України, а саме:

- обвинуваченим, його захисником, законним представником - виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених ч. 4, ч. 6, ч. 7 ст. 474 КПК України, у тому числі нероз`яснення йому наслідків укладення угоди;

- прокурором - виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно ч. 4 ст. 469 КПК України угода не може бути укладена.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору.

Суддя                                                                 ОСОБА_1