П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

У Х В А Л А

про відмову у відкритті апеляційного провадження

13 лютого 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/25521/24

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача – Шеметенко Л.П., суддів – Градовського Ю.М., Турецької І.О., розглянувши питання про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою  Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2024 року частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, 07.11.2024 року через систему «Електронний суд» Військова частина НОМЕР_1 направила до П`ятого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2024 року відмовлено у задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_2 про відстрочення сплати судового збору. Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії – повернуто апелянту у зв`язку з невиконанням вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, що полягали у сплаті судового збору в розмірі 2906,88 грн.

Копія вказаної ухвали в електронному вигляді направлена апелянту до його електронного кабінету системи «Електронний суд» та доставлена до нього 04.12.2024 року о 12:01 год.

24.01.2025 року скаржник вдруге звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2024 року.

Разом з апеляційною скаргою, військова частина подала клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення.

В обґрунтування вказаного клопотання, апелянт посилався на введення воєнного стану на території України та зазначав, що Військова частина НОМЕР_2 входить до складу ЗСУ, яка переведена на воєнний стан. Апелянт посилався на постанову Верховного Суду у постанові від 29.09.2022 року по справі №500/1912/22, де суд вказав, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку із збройною агресією РФ, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого ст.ст.55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Крім того, апелянт наголосив, що у вказаній постанові суд зробив висновок, що при застосування процесуальних норм слід уникати надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Скаржник також зазначав, що юридична група ВЧ НОМЕР_2 , у зв`язку із запровадженням воєнного стану, задіяна в несенні постійного чергування по захисту повітряного простору та територіальної цілісності держави, що стало підставою для подання апеляційної скарги із порушенням строку, визначеного законом.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28.01.2025 року визнано неповажними підстави пропуску строку на апеляційне оскарження, вказані Військовою частиною НОМЕР_1 у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2024 року. Апеляційну скаргу– залишено без руху та надано апелянту строк, протягом десяти днів з моменту отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, для направлення на адресу суду заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших підстав для поновлення такого строку.

Також, роз`яснено апелянту, що у разі не подання скаржником у строк, визначений судом, заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, - суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі.

Копія вказаної ухвали в електронному вигляді направлена апелянту до його електронного кабінету системи «Електронний суд» та доставлена до нього 29.01.2025 року о 18:50 год.

На виконання вимог ухвали суду від 28.01.2025 року апелянтом подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження.

В обґрунтування вказаної заяви апелянт зазначає, що Військова частина НОМЕР_2 входить до складу Збройних Сил України, яка переведена на воєнний стан, що підтверджується копією витягу з бойового наказу від 22.11.2024 року,  та здійснює цілодобове чергування, у визначеній зоні відповідальності, протиповітряну оборону з метою відбиття повітряного нападу рф. Разом з тим, юридична група ВЧА2800 також задіяна в несенні постійного чергування по захисту повітряного простору та територіальної цілісності України. Окрім того, апелянт зазначає, що первісну апеляційну скаргу повернуто судом у зв`язку з несплатою судового збору, однак наразі кошти на відповідні цілі надійшли, у зв`язку з чим здійснено замовлення коштів для сплати судового збору за подання апеляційної скарги у даній справі.

До заяви про поновлення строку скаржником додано:  копію витягу з бойового наказу Військової частини НОМЕР_2 від 22.11.2024 року, копію довідку командира Військової частини НОМЕР_2 від 23.12.2024 року, копію виписки з рахунку за КЕКВ 2800 станом на 06.01.2025 року, копію листа Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України від 04.11.2024 року.

Розглянувши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Згідно вимог ч. 3 ст. 295 КАС України строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Як вбачається з електронних матеріалів справи, оскаржуване рішення прийнято Одеським окружним адміністративним судом в порядку письмового провадження 08.10.2024 року.

Вказане судове рішення направлено відповідачу в електронному вигляді до його електронного кабінету системи «Електронний суд» та доставлено до нього 08.10.2024 року о 19:41 год.

Відповідно до п.5 ч.6 ст.251 КАС України якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Таким чином, останнім днем для подання апеляційної скарги на оскарження рішення суду першої інстанції, з моменту отримання копії рішення суду першої інстанції, є 08.11.2024 року.

Первинну апеляційну скаргу апелянт подав в межах строку, визначених КАС України, 07.11.2024 року, яка ухвалою суду від 03.12.2024 року була повернута апелянту у зв`язку з не усуненням недоліків апеляційної скарги, що полягали у сплаті судового збору в розмірі 2906,88 грн.

Вдруге, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подана через систему «Електронний суд» 24.01.2025 року, тобто, після закінчення строків, установлених ст. 295 КАС України

Надаючи оцінку питанню щодо поновлення ГУ ДПС в Одеській області строку на апеляційне оскарження по даній справі, колегія суддів зазначає, що згідно з усталеної практики Верховного Суду, причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

При цьому, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. В свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин незалежних від позивача унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.

Дослідивши заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження від 30.01.2025 року, подану апелянтом на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, колегія суддів зазначає, що вона відтворює зміст клопотання про поновлення строку, поданого разом з апеляційною скаргою від 24.01.2025 року.

Так, стосовно посилань апелянта на введення воєнного стану на території України колегія суддів зазначає, що в ухвалі суду від 28.01.2025 року (про залишення апеляційної скарги від 24.01.2025 року без руху) суд зазначив, що введення воєнного стану не може бути визнано поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на неможливість подання апеляційної скарги, що в свою чергу, обумовило пропуск строку на її подання.

При цьому, у заяві від 30.01.2025 року, в обґрунтування як саме введення воєнного тану вплинуло на подання апеляційної скарги з пропуском строку, апелянт посилається на те, що ВЧ НОМЕР_2 , зокрема, і юридична її група, у зв`язку із запровадженням воєнного стану, задіяна в несенні постійного чергування по захисту повітряного простору та територіальної цілісності держави та на підтвердження вказаних обставин апелянт надав до суду  копію витягу з бойового наказу Військової частини НОМЕР_2 від 22.11.2024 року, копію довідки командира Військової частини НОМЕР_2 від 23.12.2024 року.

Колегія суддів не заперечує того факту, що військова частина задіяна в заходах щодо забезпечення здійснення оборони території України, що також підтверджено копією витягу з бойового наказу Військової частини НОМЕР_2 від 22.11.2024 року, який містить інформацію стосовно залучення військової частини НОМЕР_2 до здійснення протиповітряної оборони.

Разом з тим, в ухвалі суду від 28.01.2025 року зверталась увага апелянта на докази стосовно підтвердження про участь у здійсненні заходів щодо оборони держави саме осіб, яких уповноважено здійснювати представництво військової частини НОМЕР_2 в судах та взагалі щодо наявної кількості осіб, яким надано таке право.

Так, апелянтом надано до суду довідку командира Військової частини НОМЕР_2 від 23.12.2024 року, в якій зазначено, що помічник командира ВЧ НОМЕР_2 з правової допомоги – начальник юридичної групи ОСОБА_2 , в період з 13.04.2023 року по теперішній час виконує бойові завдання згідно з бойовими розпорядженнями у складі сил і засобів повітряного командування.

Колегія суддів приймає до уваги надані докази, однак зауважує, що вказана довідка підтверджує період до 23.12.2024 року, в той час як повторно апеляційну скаргу подано до суду 24.01.2025 року.

Крім того, апелянтом не надано до суду перелік осіб, яким надано право на здійснення представництва Військової частини НОМЕР_2 , про що йшла мова в ухвалі суду від 28.01.2025 року.

Також, як вбачається з матеріалів апеляційної скарги, вона подана представником частини – Стеценко В.М., який відповідно до довіреності від 21.11.2024 року, представляє інтереси ВЧ НОМЕР_2 в судах, у тому числі в апеляційній інстанції.

При цьому, доказів щодо участі ОСОБА_3 у здійсненні заходів щодо оборони держави, які стали підставою подання апеляційної скарги з порушенням строків, визначених законом, до суду не надано.

Таким чином, враховуючи, що в ухвалі від 28.01.2025 року судом було надано аргументовану оцінку підставам для поновлення строку, зазначеним апелянтом у клопотанні, поданого разом з апеляційною скаргою, а також надано скаржнику додатковий час для направлення до суду заяви про поновлення строку із підтверджуючими доказами таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що скаржник не підтвердив достатніми доказами підстави пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції в частині що стосується як саме введення воєнного стану вплинуло на подання апеляційної скарги із пропуском, визначеним законом, строку.

Колегія суддів звертає увагу апелянта, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України»).

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що звернення до суду з апеляційною скаргою це право сторони, а не обов`язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на апеляційне оскарження, реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків, встановлених положеннями КАС України.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обґрунтованого рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.

Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлює особливими і непереборними обставинами. На думку колегії суддів, якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.

Також, щодо посилань апелянта на те, що первинну апеляційну скаргу було повернуто у зв`язку з невиконанням вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, що полягали у сплаті судового збору, колегія суддів зазначає наступне.

Так, належними доказами поважності підстав пропуску строку на апеляційне оскарження, у зв`язку з відсутністю коштів для сплати судового збору за звернення до суду з апеляційною скаргою, є докази, які б підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій контролюючого органу з моменту виникнення права на апеляційне оскарження, спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору фінансування з Державного бюджету України, які б свідчили, що відповідач дійсно бажає реалізувати своє право на апеляційне оскарження у справі в найкоротші строки.

При цьому такі дії повинні вчинятися у взаємозв`язку інтервалів часу: з моменту виникнення права на апеляційне оскарження до дати звернення з апеляційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої апеляційної скарги до дати повторного звернення з апеляційною скаргою тощо.

Як зазначалось вище, первинна апеляційна скарга на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08.10.2024 року подано апелянтом в межах строку, визначеного ст.295 КАС України, 07.11.2024 року. В свою чергу, у зв`язку з невиконанням вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху (несплата судового збору за подання апеляційної скарги) ухвалою суду від 03.12.2024 року скарга повернута Військовій частині НОМЕР_2 (ухвала отримана апелянтом 04.12.2024 року). При цьому, повторне звернення відбулось 24.01.2025 року, тобто після спливу майже двох місяців після повернення первинної скарги.

До зави про поновлення строку від 30.01.2025 року, на підтвердження відсутності коштів, військова частина надала копію виписки з рахунку за КЕКВ 2800 станом на 06.01.2025 року та копію листа Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України від 04.11.2024 року.

Колегія суддів зазначає, що надана копія виписки не є належним доказами про відсутність у апелянта коштів на розрахунковому рахунку, призначеного для сплати судового збору, за безперервний період з моменту виникнення права на апеляційне оскарження до моменту подання апеляційної скарги вдруге, а свідчить про відсутність коштів на конкретну дату - 06.01.2025 року.

Також, колегія суддів не приймає до уваги надану скаржником копію листа Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони від 04.11.2024 року щодо фінансування видатків для виконання судових рішень по КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки», оскільки такий лист не є належним доказом відсутності коштів саме на рахунках апелянта. Вказаний лист має інформативно-роз`яснювальний характер, з якого вбачаються лише загальні посилання щодо звернення військових частин до департаменту соціального забезпечення Міноборони України щодо виділення бюджетних призначень. Тобто, вказаний лист не містить жодної інформації щодо відсутності бюджетних асигнувань у апелянта.

Водночас, усталеною є практика Верховного Суду, що відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 15.02.2024 року по справі №520/23523/21.

Крім того, колегія суддів зазначає, що право на повторне подання апеляційної скарги не може розумітися таким чином, що якщо вперше апеляційну скаргу було подано у встановлений КАС України строк і у подальшому повернуто апелянту, то повторно таку скаргу може бути подано протягом будь-якого строку, і строк на звернення до апеляційного суду в такому випадку однозначно підлягає поновленню як такий, що пропущений з поважних причин. Таке тлумачення не відповідає принципу юридичної визначеності та наведеним нормам процесуального закону, якими передбачено право на повторне подання скарги виключно у порядку, встановленому законом.

На підставі наведеного, враховуючи, що апелянтом належним чином не підтверджено доказами підстави пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції від 08.10.2024 року, колегія суддів приходить до висновку, що підстави, наведені Військовою частиною НОМЕР_2 у заяві від 30.01.2025 року про поновлення пропуску строку на апеляційне оскарження, не можуть бути розцінені як об`єктивні обставини особливого і непереборного характеру, а відтак, не свідчать про наявність поважних підстав для поновлення такого строку.

Частиною 3 статті 298 КАС України встановлено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно вимог п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо: скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

На підставі наведеного, зважаючи на те, що вказані в заяві від 30.01.2025 року підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції є неповажними, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження за поданою апеляційною скаргою.

Керуючись ст.ст. 243, 248, 299, 325, 328, 329 КАС України, -

У Х В А Л И В :

Визнати неповажними підстави пропуску строку на апеляційне оскарження, вказані Військовою частиною НОМЕР_1 у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2024 року.

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою  Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку статті 328 КАС України до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Суддя – доповідач:                                                                                  Л.П.  Шеметенко

Суддя:                                                                                                       Ю.М. Градовський

Суддя:                                                                                                        І.О. Турецька