Справа №11-45Головуючий у І інстанціїКорбут
Категорія46Доповідач у 2 інстанції Полосенко
09.08.2011
УХВАЛА
Іменем України
19 січня 2011 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого - судді Миколюка О. В,
суддів: Сливи Ю. М., Полосенка В. С.,
за участю: прокурора Стаховської Н. О., засудженого ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_2 та прокурора, який брав участь у розгляді кримінальної справи судом першої інстанції на вирок Рокитнянського районного суду Київської області від 25 жовтня 2010 року за яким засуджено:
ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області,
українця, громадянина України, освіта вища, не одруженого,
працюючого завідуючим господарства в СПД «ОСОБА_4.»,
не судимого, зареєстрованого АДРЕСА_1 фактично проживаючого за
адресою: АДРЕСА_2
за ч. 1 ст. 296 КК України у виді штрафу в розмірі 700 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 11900 грн.
Задоволено цивільний позов частково і стягнуто з засудженого на користь потерпілого ОСОБА_5 880 грн. 73 коп. в рахунок відшкодування майнової шкоди та 10880 грн. – моральної шкоди.
Згідно з вироком, 25 жовтня 2010 року, близько 17 години 45 хвилин ОСОБА_2, рухаючись на власному автомобілі ВАЗ 2108, д. н. НОМЕР_1 по автодорозі в с. Запруд не по вул. Леніна, неподалік кафе-бару «Тім», порушуючи правила проїзду перехресть, здійснив маневр лівого повороту, не вмикаючи світлового покажчика, на другорядну дорогу по вул. Корольова, частково виїхавши на зустрічну смугу, на якій в цей час знаходився на власному моторолері неповнолітній ОСОБА_6 За вчинення вищевказаного порушення правил дорожнього руху ОСОБА_2 притягнутий до адміністративної відповідальності. На жест ОСОБА_6 щодо порушень правил дорожнього руху ОСОБА_2 зупинивши власний автомобіль ВАЗ 2108 і використовуючи малозначний привід, з метою вчинення хуліганських дій, підійшов до ОСОБА_6 та грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, взявши останнього за одяг, безпричинно наніс удар долонею по обличчю і на спробу потерпілого оборонитися, знову наніс йому удар кулаком в обличчя, чим спричинив останньому легкі тілесні ушкодження. Неправомірні дії ОСОБА_2 були припинені громадянами ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які відпочивали біля вказаного вище кафе-бару.
В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_2 посилаючись на неправильне застосування судом кримінального закону та невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину та особи засудженого, просить скасувати вирок місцевого суду та направити справу на новий судовий розгляд, а також відмовити позивачу в стягненні моральної шкоди.
В обґрунтування апеляції засуджений посилається на те, що судом не взяті до уваги обставини, встановлені в судових засіданнях, суд невірно кваліфікував дії засудженого, не встановив мотиви злочинних дій.
Зазначає, що суд однобічно проводив судове слідство, відмовивши в задоволенні клопотання про допит свідка ОСОБА_4, не взяв до уваги надані ним докази, неправильно застосував кримінальний закон та призначив занадто суворе покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості скоєного злочину та особи засудженого, що є підставою вважати судове слідство однобічним та скасувати або змінити вирок.
Вказує, що вказаний конфлікт між ним та потерпілим стався на грунті раптово виниклих неприязнених відносин, носив короткочасний характер, під час якого суспільно небезпечних наслідків не настало, тому відсутній склад злочину, передбачений ч. 1 ст. 296 КК України. Вважає, що мети вчиняти хуліганські дії, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, у нього не було, а тому його дії необхідно було кваліфікувати як дрібне хуліганство за ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
На думку апелянта, суд не взяв до уваги ту обставину, що потерпілий образив його, покрутивши пальцем правої руки біля своєї скроні, чим спровокував на емоційні дії.
Також засуджений вважає, що суд визначив розмір відшкодування моральної шкоди без врахування характеру та обсягу страждань потерпілого.
Прокурор в апеляції просить скасувати вирок суду у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого через його м’якість і постановити свій вирок, яким засудити ОСОБА_2 за ст. 296 ч. 1 КК України до арешту на 6 місяців.
В обґрунтування апеляції прокурор зазначає, що призначаючи покарання засудженому, суд не врахував в якості обставин, що обтяжують його покарання те, що він свою вину у вчиненні злочину не визнав та не відшкодував завданих злочином збитків.
Заслухавши доповідача, виступ прокурора та засудженого в підтримку апеляцій, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляції задоволенню не підлягають за наступних підстав.
Твердження апелянта ОСОБА_2 про те, що він засуджений необґрунтовано, є безпідставним, оскільки висновок суду першої інстанції про винність засудженого в скоєному відповідає фактичним обставинам справи і ґрунтується на повно та об’єктивно досліджених в судовому засіданні і належним чином оцінених та наведених у вироку доказах, які зібрані у справі і не викликають сумнівів у своїй достовірності. При перевірці справи апеляційним судом не встановлено даних, які б свідчили про необ’єктивність проведеного в справі досудового і судового слідства.
В обґрунтування висновку суду про винність ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України місцевим судом правильно покладено покази потерпілого ОСОБА_6, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, висновок судово-медичної експертизи та інші докази, котрі були послідовними як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні та узгоджуються з іншими об’єктивними даними, встановленими в судовому засіданні.
Як показав у судовому засіданні ОСОБА_2, що дійсно 21 червня 2010 року, будучи невдоволеним тим, що потерпілий показав йому непристойний жест, покрутивши пальцем руки у своєї скроні, він двічі ударив останнього по обличчю.
Із показів потерпілого вбачається, що ОСОБА_2 підійшовши до нього, схопив його рукою за комір курточки, нецензурними словами висловлювався в його адресу, потім відразу вдарив по обличчю. Коли він зліз з моторолера, щоб уникнути побоїв, засуджений знову вдарив його кулаком в голову та продовжував виражатися в його адресу нецензурними словами, хватав рукою за шию, внаслідок чого зірвав ланцюжок з хрестиком. Неправомірні дії ОСОБА_2 були припинені хлопцями, які відпочивали біля кафе «Тім».
З показів свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_11 видно, що саме ОСОБА_2 21 червня 2010 року порушив правила дорожнього руху, нецензурно висловлювався в їх адресу та на адресу потерпілого ОСОБА_6, ображав їх людську гідність, із-за незначного приводу затіяв в громадському місті суперечку та бійку з мотивів явної неповаги до загально прийнятих норм поведінки в суспільстві, що супроводжувалося особливою зухвалістю.
Згідно висновку судово-медичного експерта у ОСОБА_6 малися тілесні ушкодження: забій м’яких тканин голови в лівій тім’яній області, дільниця внутрішньо шкіряних виливів в області лоба та шиї, ссадна на нижній губі, крововилив на слизовій оболонці в області лівого кута роту, крововилив в області крила підвздошної кістки зліва, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.
За таких обставин апеляційний суд вважає, що всупереч доводам апеляції засудженого місцевий суд дійшов правильного висновку про наявність в хуліганських діях ОСОБА_6 особливої зухвалості, тому ці його дії вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 296 КК України.
Перевіривши матеріали справи та доводи скарг, обставин та фактів, які могли б вплинути на обґрунтованість прийнятого судом рішення відносно доведеності вини ОСОБА_6 в скоєнні злочину і не були досліджені чи належним чином оцінені судом першої інстанції, апеляційний суд не вбачає.
Міра покарання засудженому призначена у відповідності до вимог ст. 65 КК України, при цьому суд в повній мірі врахував тяжкість злочину, пом’якшуючі покарання обставини та особу винного. Підстав вважати призначене засудженому покарання явно несправедливим як внаслідок м’якості, так і суворості апеляційний суд не вбачає.
Всупереч доводам засудженого, задовольняючи частково цивільний позов про стягнення з засудженого на користь потерпілого матеріальної і моральної шкоди, суд правильно керувався вимогами ч. 1 ст. 1166 та ч. 1 ст. 1167 ЦК України, з урахуванням моральних страждань потерпілого, які були заподіяні останньому внаслідок ушкодження здоров’я неправомірними діями засудженого, про що наведено у вироку суду.
Посилання прокурора в апеляції на те, що судом при обранні міри покарання ОСОБА_2 не було враховано в якості обставин, що обтяжують покарання те, що свою вину у вчиненні злочину він не визнав та не відшкодував завданих злочином збитків, є безпідставним, оскільки зазначені обставини не передбачені ст. 67 КК України, а відповідно до ч. 13 п. 3 вказаної статті при призначенні покарання суд не може визнати такими, що його обтяжують, обставини, не зазначені в частині першій цієї статті.
Порушень закону при розгляді справи судом першої інстанції, які можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення суду, апеляційним судом не встановлено.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляції засудженого ОСОБА_2 та прокурора, який приймав участь в розгляді справи в суді першої інстанції - залишити без задоволення.
Вирок Рокитнянського районного суду Київської області від 25 жовтня 2010 року відносно ОСОБА_2 - залишити без змін.
Головуючий (підпис)
Судді (підписи)
З оригіналом згідно: В.С. Полосенко