КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю:

секретаря ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 на ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 23 грудня 2024 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

На розгляді Солом`янського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 309, ч. 2 ст. 345 КК України.

Прокурор в судовому засіданні звернувся до суду із клопотанням про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 ще на 60 днів.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 23 грудня 2024 року продовжено ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 20 лютого 2025 року.

Не погоджуючись з ухвалою суду, обвинувачений ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 23 грудня 2024 року скасувати та назначити йому домашній арегт за місцем проживання та реєстрації, а саме: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування своїх вимог вказав, що підставою звинувачення його та ОСОБА_7 , яким сторона обвинувачення виправдовує необхідність подальшого тримання під вартою є тяжкість звинувачення (яке відсутнє вже 09 рік) та вказівка, що є ймовірність впливу на потерпілого, місце якого не відомо не суду, ані прокуратурі. Нічим не обґрунтовані ризики передбачені ст.ст. 36, 131, 132, 177, 178, 193, 194, 195, 196, 197 КПК України. Проте, не зважаючи на надану судом не обмежену можливість доводити існування таких ризиків та обґрунтовувати їх наявність відповідними матеріалами, прокурор так і не зміг обґрунтувати свої застереження хоч якимись письмовими доказами в суді, що суперечить ч. 5 ст. 184, ч. 5 186 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали кримінального провадження, які надійшли в порядку ст. 422-1 КПК України та апеляційні доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.

Враховуючи, що від учасників даного кримінального провадження не надходило клопотань про розгляд поданої апеляційної скарги за участю сторін, колегія суддів вважає за необхідне розгляд апеляційної скарги сторони захисту на ухвалу суду про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснювати без участі сторін кримінального провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 392 КПК України, ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, підлягають апеляційному оскарженню в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ч. 3 ст. 422-1 КПК України апеляційні скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, розглядаються не пізніш як через три дні після їх надходження до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 КПК вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд першої інстанції, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до ст. ст. 177, 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Вирішуючи питання щодо продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 суд першої інстанції врахував, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні двох кримінальних правопорушень, одне з яких віднесене до тяжких, та в разі визнання його винуватим йому може бути призначено судом покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років. Судомпершої інстанції також було враховано, що на момент вчинення інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_5 правопорушень, він мав не зняту та не погашену в установленому порядку судимість. Врховуючи відсутність у суду доказів наявності у обвинуваченого ОСОБА_5 законного заробітку - є ймовірним ризик продовження останнім вчинення кримінальних правопорушень.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що для контролю за поведінкою останнього на даний час достатнім буде тільки запобіжний захід у виді тримання його під вартою, враховуючи той факт, що обвинувачений ОСОБА_5 тривалий час, а саме з 2018 року по грудень 2022 року перебував у розшуку, та до нього був застосовувався запобіжний захід у виді домашнього арешту, який не був є дієвим.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції врахував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість тримання особи під вартою, суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та своїм рішенням забезпечив високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово вказував на те, що позбавлення свободи може бути виправданим тоді, коли інші, менш суворі запобіжні заходи, по-перше, були розглянуті, а по-друге, за результатами розгляду визнані такими, що не зможуть забезпечити мети, досягнення якої вимагається (рішення у справі «Амбрушкевич проти Польщі»).

На думку колегії суддів, обставини кримінального провадження свідчать про неможливість обрання стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, оскільки він не забезпечить належної поведінки останнього під час розгляду кримінального провадження.

Відтак, доводи обвинуваченого ОСОБА_5 про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не ґрунтуються на матеріалах справи.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого ОСОБА_5 судом на даному етапі не встановлено, у зв`язку з чим колегія суддів вважає недостатнім застосування більш м`якого запобіжного заходу для запобігання наявним ризикам, аніж тримання під вартою.

Враховуючи наведене, ухвала Солом`янського районного суду м. Києва від 23 грудня 2024 року винесена з додержанням вимог кримінального процесуального закону, є обґрунтованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування, про що ставиться питання в апеляційній скарзі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 - залишити без задоволення, а ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 23 грудня 2024 року, якою обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовженозапобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 20 лютого 2025 року - без зміни.

Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

С У Д Д І:

ОСОБА_1 ОСОБА_3 ОСОБА_2