УХВАЛА
іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Єлфімова О.В.,
суддів
за участю прокурора
захисника Сахна Р.І., Шибко Л.В.,
Сингаївської А.О.,
ОСОБА_5,
розглянула в судовому засіданні 25 жовтня 2011 року у м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 на вирок Костопільського районного суду Рівненської області від 11 листопада 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 1 березня 2011 року.
Зазначеним вироком
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше неодноразово судимого, останній раз у 1998 році за ч. 3 ст. 142, ч. 3 ст. 222, ст. 17, ч. 1 ст. 117, ч.1 ст. 118 КК України (в редакції 1960 року),
засуджено:
- за ч. 2 ст. 152 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років;
- за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 152 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців.
На підставі ч.1 ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців.
За ч. 2 ст. 263 КК Україна ОСОБА_6 виправдано за відсутністю в його діянні складу злочину.
Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 1 березня 2011 року вирок місцевого суду залишено без зміни.
ОСОБА_6 визнано винним в тому, що він 16 грудня 2009 року близько 18:30, перебуваючи на вул. Степанська у м. Костопіль, і, побачивши ОСОБА_7, вирішив зґвалтувати останню. З цією метою наздогнав її, і з застосуванням ножа та фізичного насильства, в ході якого спричинив легкі тілесні ушкодження, зґвалтував потерпілу.
Крім того, 2 січня 2010 року близько 18:00 ОСОБА_6 проїздив автомобілем через с. Велика Любаша Костопільського району, де побачив ОСОБА_8 і також вирішив зґвалтувати її. Реалізуючи задумане, він силою заштовхав потерпілу у свій автомобіль, зв’язав їй руки дротом та одяг на голову поліетиленовий пакет. Після цього від’їхав до перехрестя у напрямку с. Космачів Костопільського району, де з застосуванням фізичного насильства, намагався зґвалтувати потерпілу. Але ОСОБА_8 в ході опору вдалося вирватись і втекти. Таким чином ОСОБА_6 не довів свій намір до кінця з причин, що не залежать від його волі.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_5, просить судові рішення скасувати, а справу щодо ОСОБА_6 закрити у зв’язку з відсутністю в його діях складу злочину. Зазначає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, судом не надано належну оцінку показам свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 і ОСОБА_13, які підтверджували алібі ОСОБА_6 та не усунуті суперечності в здобутих доказах. Крім того, не було перевірено належним чином заяви засудженого про застосування щодо нього недозволених методів слідства. Вказує про невідповідність ухвали апеляційного суду вимогам ст. 377 КПК України та порушення при апеляційному розгляді справи права ОСОБА_6 на захист, оскільки вона, як захисник, не була повідомлена про час і місце розгляду справи та не змогла захищати інтереси ОСОБА_6 в суді апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника в підтримку касаційної скарги, думку прокурора, яка просила частково задовольнити касаційну скаргу та направити справу на новий апеляційний розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 398 КПК України підставами для скасування судового рішення є, зокрема, істотне порушення норм кримінально-процесуального закону.
За змістом ст. 354 КПК України про дату призначення справи до апеляційного розгляду суд першої інстанції оповіщає зацікавлених осіб направленням відповідних повідомлень.
Проте, місцевий суд не дотримався вказаних вимог закону. Зокрема, у матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення захисника ОСОБА_5 про розгляд справи в апеляційному суді, чим порушено право на захист засудженого. Згідно пояснень захисника, будь-яких документів з цього приводу на її адресу не надходило і вона була позбавлена права приймати участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції.
Апеляційний суд зазначені порушення кримінально-процесуального закону залишив поза увагою та розглянув справу за відсутності захисника засудженого ОСОБА_5
Ухвала апеляційного суду – це рішення вищого суду щодо законності та обґрунтованості судового рішення, що перевіряється в апеляційному порядку. Тому вона повинна відповідати тим же вимогам, що й вирок суду першої інстанції, тобто бути законною і обґрунтованою. Окрім додержання інших, передбачених ст. 377 КПК України, вимог, в ухвалі слід проаналізувати і співставити з наявними у справі та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляції, і дати на кожен з них вичерпну відповідь, пославшись на відповідний матеріальний чи процесуальний закон. У разі залишення вироку без зміни в ухвалі необхідно докладно викласти мотиви й підстави відхилення апеляції, а також докази, що спростовують наведені в останній доводи.
Однак, як видно з матеріалів справи, апеляційний суд при розгляді справи щодо ОСОБА_6 не дотримався цих вимог і положень закону.
Зокрема, захисник в апеляції наводила доводи про те, що досудове і судове слідство у справі проведено неповно і не об’єктивно, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Вказані доводи захисник детально аргументувала з посиланням на конкретні матеріали справи.
Як вбачається з ухвали, апеляційний суд при розгляді справи суті всіх зазначених в апеляції доводів не навів, їх ретельно не перевірив і не проаналізував, переконливої відповіді на них не дав. Зокрема, поза увагою суду залишились заяви засудженого про застосування до нього заходів фізичного і психічного тиску, не надано належної оцінки показам свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, а також не наведено жодних підстав щодо залишення в силі рішення в частині задоволення цивільних позовів потерпілих. У своїй ухвалі апеляційний суд обмежився лише перерахуванням доказів, на які є посилання у вироку, і загальним формулюванням про правильність висновків суду першої інстанції про доведеність винності ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому злочинів.
Крім того, апеляційний суд, не проводячи судового слідства, вдався до іншої, ніж суд першої інстанції оцінки доказів по справі, що суперечить вимогам кримінально-процесуального законодавства, а саме - послався на протокол пред’явлення потерпілій ОСОБА_7 фотознімків для впізнання, хоча він, як вбачається з протоку судового засідання, місцевим судом не досліджувався.
Також, апеляційний суд, погоджуючись з кваліфікацією визначеною судом першої інстанцій, послався на ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 152 КК України, хоча ОСОБА_6 було засуджено за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 152 КК України, тобто фактично змінив кваліфікацію дій останнього.
За таких обставин ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 1 березня 2011 року не можна вважати обґрунтованою та законною, а тому вона підлягає скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд, під час якого необхідно усунути вказані недоліки, повно і всебічно перевірити усі доводи поданих на вирок місцевого суду апеляцій захисника та засудженого, постановити рішення з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону.
Керуючись ст.ст. 394-396 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 задовольнити частково.
Ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 1 березня 2011 року щодо ОСОБА_6 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.
С у д д і:
__________ ____________ _____________ О.В. Єлфімов Р.І. Сахно Л.В.Шибко