ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2025 року Справа № 924/1351/20 (924/1245/23)

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Тимошенко О.М. , суддя Юрчук М.І.

секретар судового засідання Кравчук О.В.

за участю представників сторін:

ОСОБА_1 : адвокат Ярош В.Ю. (в режимі відеоконференції)

ПАТ "Проскурів": адвокат Кузина М.-О.С. (в режимі відеоконференції)

КП "Агрофірма "Проскурів": керуючий санацією Рудий А.М., адвокат Заруцький О.В. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства „Проскурів" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.11.2024 та на додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.11.2024 у справі № 924/1245/23

за позовом Публічного акціонерного товариства „Проскурів", м. Хмельницький

до Колективного підприємства „Агрофірма „Проскурів", м. Хмельницький

Приватного підприємства „Рудпол", м. Хмельницький,

ОСОБА_1 , м. Хмельницький

про - визнання недійсним договору купівлі-продажу з відстроченням від 03.08.2019, укладеного між Приватним підприємством „Рудпол" та Колективним підприємством „Агрофірма „Проскурів";

про - визнання недійсним договору переведення боргу від 18.11.2020, укладеного між Приватним підприємством „Рудпол", Колективним підприємством „Агрофірма „Проскурів" та ОСОБА_1

за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору Товариства з обмеженою відповідальністю „Н2+О", м. Хмельницький

до Колективного підприємства „Агрофірма „Проскурів", м. Хмельницький,

Приватного підприємства „Рудпол", м. Хмельницький,

ОСОБА_1 , м. Хмельницький

про - визнання недійсним договору купівлі-продажу з відстроченням від 03.08.2019, укладеного між Приватним підприємством „Рудпол" та Колективним підприємством „Агрофірма „Проскурів";

- визнання недійсним договору переведення боргу від 18.11.2020, укладеного між Приватним підприємством „Рудпол", Колективним підприємством „Агрофірма „Проскурів" та ОСОБА_1 ;

- усунення перешкод Товариству з обмеженою відповідальністю „Н2+О" у користуванні майном, а саме КТП-616,-250кВа, коеф. 80, 1972 р.в. у м. Хмельницькому шляхом повернення Колективним підприємством „Агрофірма „Проскурів" майна, а саме КТП-616,-250кВа, коеф. 80, 1972 р.в., передання вказаного майна за актом приймання-передачі Товариству з обмеженою відповідальністю „Н2+О".

в межах справи № 924/1351/20 про банкрутство Колективного підприємства „Агрофірма „Проскурів"

У грудні 2023 року Публічне акціонерне товариство „Проскурів" звернулося до Господарського суду Хмельницької області з позовом до відповідачів Колективного підприємства „Агрофірма „Проскурів", м. Хмельницький, Приватного підприємства „Рудпол", м. Хмельницький, ОСОБА_1 , м. Хмельницький про визнання недійсним договору купівлі-продажу з відстроченням від 03.08.2019, укладеного між Приватним підприємством „Рудпол" та Колективним підприємством „Агрофірма „Проскурів", та про визнання недійсним договору переведення боргу від 18.11.2020, укладеного між Приватним підприємством „Рудпол", Колективним підприємством „Агрофірма „Проскурів" та ОСОБА_1 /т. 1 а.с. 1-11/.

Господарський суд Хмельницької області ухвалою від 18.12.2023 відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження /т. 1 а.с. 151-152/.

21.03.2024 до Господарського суду Хмельницької області від Товариства з обмеженою відповідальністю „Н2+О" надійшла заява про вступ у справу третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору у справі № 924/1351/20 (924/1245/23) та позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю „Н2+О" до Колективного підприємства „Агрофірма „Проскурів", Приватного підприємства „Рудпол" про визнання недійсним договору купівлі-продажу з відстроченням від 03.08.2019, укладеного між Приватним підприємством „Рудпол" та Колективним підприємством „Агрофірма „Проскурів"; усунення перешкод Товариству з обмеженою відповідальністю „Н2+О" у користуванні майном, а саме КТП-616,-250кВа, коеф. 80, 1972 р.в. у м. Хмельницькому шляхом повернення Колективним підприємством „Агрофірма „Проскурів" майна, а саме КТП-616,-250кВа, коеф. 80, 1972 р.в., передання вказаного майна за актом приймання-передачі Товариству з обмеженою відповідальністю „Н2+О" /т. 2 а.с. 76-82/.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 21.03.2024 позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, Товариства з обмеженою відповідальністю „Н2+О", м. Хмельницький прийнято до спільного розгляду з первісним позовом Публічного акціонерного товариства „Проскурів" до Колективного підприємства „Агрофірма „Проскурів", Приватного підприємства „Рудпол", ОСОБА_1 , м. Хмельницький про визнання недійсним договору купівлі-продажу з відстроченням від 03.08.2019, укладеного між Приватним підприємством „Рудпол" та Колективним підприємством „Агрофірма „Проскурів"; визнання недійсним договору переведення боргу від 18.11.2020, укладеного між Приватним підприємством „Рудпол", Колективним підприємством „Агрофірма „Проскурів" та ОСОБА_1 у справі № 924/1351/20 (924/1245/23) в межах справи № 924/1351/20 про банкрутство колективного підприємства „Агрофірма „Проскурів"; залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю „Н2+О", м. Хмельницький в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору; вимоги за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, Товариства з обмеженою відповідальністю „Н2+О", м. Хмельницький об`єднано в одне провадження з первісним позовом Публічного акціонерного товариства „Проскурів" у справі № 924/1351/20 (924/1245/23) в межах справи № 924/1351/20 про банкрутство колективного підприємства „Агрофірма „Проскурів" /т. 2 а.с. 114-115/.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 20.11.2024 у справі № 924/1351/20 (924/1245/23):

- у позові Публічного акціонерного товариства „Проскурів" відмовлено.

- у позові третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору Товариства з обмеженою відповідальністю „Н2+О" відмовлено /т. 4 а.с. 15-23/.

Додатковим рішенням Господарського суду Хмельницької області від 27.11.2024 у справі № 924/1351/20 (924/1245/23):

1. Заяву ОСОБА_1 від 22.11.2024 про ухвалення додаткового рішення у справі справі № 924/1351/20 (924/1245/23) задоволено.

Присуджено стягнути з Публічного акціонерного товариства „Проскурів" на користь ОСОБА_1 40 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Присуджено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Н2+О" на користь ОСОБА_1 40 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

2. Заяву Колективного підприємства „Агрофірма „Проскурів" від 22.11.2024 про стягнення витрат на правничу допомогу у справі № 924/1351/20 (924/1245/24) задоволено частково.

Присуджено стягнути з Публічного акціонерного товариства „Проскурів" на користь Колективного підприємства „Агрофірма „Проскурів" 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Присуджено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Н2+О" на користь Колективного підприємства „Агрофірма „Проскурів" 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу /т. 4 а.с. 50-54/.

16.12.2024 позивач Публічне акціонерне товариство „Проскурів", не погоджуючись з ухваленим рішенням, звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 20 листопада 2024 року у справі № 924/1351/20 (924/1245/23) та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов Публічного акціонерного товариства "Проскурів" до Колективного підприємства "Агрофірма "Проскурів", Приватного підприємства "Рудпол", ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу з відстроченням від 03.08.2019, укладеного між Приватним підприємством "Рудпол" та Колективним підприємством "Агрофірма "Проскурів"; про визнання недійсним договору переведення боргу від 18.11.2020, укладеного між Приватним підприємством "Рудпол" в повному обсязі /т. 4 а.с. 113-132/.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначає:

- при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції порушив норми процесуального права, а саме ч. 4 ст. 75 ГПК України, зокрема, зробив висновок про наявність преюдиційних обставин, встановлених у справі № 924/1351/20 (924/97/22) щодо відсутності ознак фраудаторності правочинів договору купівлі-продажу з відстроченням від 03.08.2019 та договору переведення боргу від 18.11.2020;

- такий висновок суду є помилковим, оскільки преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом;

- ПАТ "Проскурів" не був учасником справи № 924/1351/20 (924/97/20) та суди у вказаній справі не досліджували доводи та докази, які надавав ПАТ "Проскурів" на підтвердження своїх вимог, як позивач у справі № 924/1351/20 (924/1245/23), у зв`язку із чим суд першої інстанції повинен був самостійно оцінювати обставини (факти) на підставі поданих доказів;

- суд касаційної інстанції у постанові від 23.03.2023 у справі № 924/1351/20 (924/97/22) вказав, що у ПП "Рудпол" відсутнє порушення будь-яких прав позивача як кредитора, оскільки внаслідок укладення договору переведення боргу припинилися грошові зобов`язання відповідача перед позивачем за договором купівлі-продажу за рахунок зменшення боргових зобов`язань ПП "Рудпол" перед ОСОБА_1 із часткового повернення йому наданої позивачу фінансової допомоги, натомість ПАТ "Проскурів" звернувся до суду з позовом як кредитор у справі № 924/1351/20 про банкрутство КП "Агрофірма "Проскурів" в порядку ст. 42 КУзПБ, а договір купівлі-продажу з відстроченням від 03.08.2019 та договір переведення боргу від 18.11.2020 прямо впливає на наявність заборгованості КП "Агрофірма "Проскурів" перед іншими кредиторами та на формування ліквідаційної маси відповідача;

- договір купівлі-продажу з відстроченням від 03.08.2019 зі сторони Агрофірми "Проскурів" підписано ОСОБА_2 (без скріплення договору печатками юридичних осіб), при цьому засновником ПП "Рудпол" є ПАТ "Проскурів", а станом на дату укладання відповідного договору головою Наглядової ради ПАТ "Проскурів" був ОСОБА_2 ;

- враховуючи вищевикладене, договір купівлі-продажу з відстроченням від 03.08.2019 був укладений з підконтрольним керівникові КП "Агрофірма "Проскурів" підприємством;

- тобто придбання КП "Агрофірма "Проскурів" в особі голови правління ОСОБА_2 майна на суму 1 650 000,00 грн у юридичної особи ПП "Рудпол", яка підконтрольна ПАТ "Проскурів", де головою Наглядової ради був ОСОБА_2 без будь-якого обґрунтування необхідності укладання такого правочину ставить під сумнів мету укладення оспорюваного правочину;

- КП "Агрофірма "Проскурів" ніколи не займалась виробництвом пива, безалкогольних напоїв; мінеральних вод та інших вод, розлитих у пляшки та у підприємства відсутні необхідні КВЕД на здійснення відповідної діяльності, у зв`язку з чим не зрозумілою є необхідність придбання майна, а саме обладнання, необхідного для виробництва пива та води на суму 1 650 000,00 грн.

- отже договір купівлі-продажу з відстроченням від 03.08.2019 позбавлений ділової мети та є економічно не обґрунтованим;

- станом на дату укладання договору купівлі-продажу з відстроченням (03.08.2019) у КП "Агрофірма "Проскурів" була наявна заборгованість лише перед державними органами у розмірі 1 764 075,72 грн;

- у плані санації КП "Агрофірма "Проскурів", затвердженому ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 26.10.2022 у справі № 924/1351/20, розпорядник майна арбітражний керуючий Рудий А.М. самостійно вказував, що боржник фактично не здійснював свою діяльність починаючи із 2015 року, а відновлення діяльності відбулося лише в 2021 році із введенням процедури розпорядження майном та зміни керівництва підприємства-банкрута. Вказане підтверджує те, що у боржника КП "Агрофірма "Проскурів" була відсутня будь-яка ділова чи економічна мета на придбання виробничого обладнання;

- крім того у плані санації крім майна, придбаного у ПП "Рудпол" на суму 1 650 000,00 грн, відсутнє інше оборотне майно, тим паче виробниче;

- відповідачем не було доведено належними доказами наявність економічної мети та наміру отримання прибутку від придбання оборотних засобів на суму 1 650 000,00 грн, з огляду на його вірогідність, адже у своїй сукупності факт відсутності економічної мети скоріше був, ніж не був, що підтверджується доказами в їх сукупності;

- крім того, 18.11.2020, за тиждень до подання ОСОБА_1 першої заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство КП "Агрофірма "Проскурів" (від 25.11.2020 у справі № 924/1263/20), між Приватним підприємством "Рудпол" в особі директора ОСОБА_3 , що діяла на підставі Статуту та КП "Агрофірма "Проскурів" в особі голови правління ОСОБА_2 , за погодженням на підставі ст. 520 ЦК України із ОСОБА_1 (кредитор), який має грошові вимоги до підприємства у розмірі 2 024 289,82 грн, що набуті ним на підставі договору відступлення права вимоги (цесії) від 11.12.2019, було укладено договір переведення боргу;

- в укладеному договорі з метою врегулювання зобов`язань КП "Агрофірма "Проскурів", як покупця, за договором купівлі-продажу з відстроченням від 03.08.2019, сторони домовилися про те, що боргові зобов`язання Підприємства перед ОСОБА_1 із часткового повернення йому наданої підприємству фінансової допомоги у розмірі 1 650 000,00 грн переводяться на КП "Агрофірма "Проскурів", яка буде зобов`язана сплатити зазначену суму кредитору не пізніше 2020 року (п. 1 договору);

- таке переведення боргу на КП "Агрофірма "Проскурів" розглядається сторонами, як зарахування її зобов`язань з оплати 1 650 000,00 грн за придбане майно за договором купівлі-продажу з відстроченням від 03.08.2019, за яким КП "Агрофірма "Проскурів" придбала у підприємства обладнання лінії з розливу води, обладнання міні-броварні та КТП-616, 250 кВа, коеф. 80, 1972 р.в. (п. 2 договору);

- проаналізувавши договір переведення боргу від 18.11.2020, можна дійти до висновку, що у ньому відсутні істотні умови, а саме предмет договору;

- так, боргові зобов`язання ПП "Рудпол" перед ОСОБА_1 із часткового повернення йому наданої Підприємству фінансової допомоги у розмірі 1 650 000,00 грн перевелися на КП "Агрофірма "Проскурів", однак у вказаному договорі не зазначено на підставі яких конкретно договорів фінансової допомоги переводиться борг у загальній сумі 1 650 00, 00 грн, яка конкретно сума за кожним договором фінансової допомоги переводиться на боржника, тобто п. 1 Договору містить абстрактний опис наявної заборгованості ПП "Рудпол" перед ОСОБА_1 ;

- при цьому протягом 15-ти місяців з моменту укладання договору купівлі-продажу з відстроченням (03.08.2019) КП "Агрофірма "Проскурів" не здійснило жодного платежу за таким договором;

- в подальшому, жодних дій спрямованих на прийом-передачу майна за спірним договором купівлі-продажу вчинено не було, оскільки відсутній будь-який акт приймання на виконання п. 2 договору купівлі-продажу з відстроченням від 03.08.2019;

- враховуючи вищевикладене, з оспорюваних правочинів вбачається, що КП "Агрофірма "Проскурів" фактично взяло на себе зобов`язання з обрання штучного кредитора;

- позивач (кредитор) вважає, що договір купівлі-продажу з відстроченням був укладений у листопаді 2020 року задля переведення боргу в подальшому на третіх осіб, які діяли в інтересах КП "Агрофірма "Проскурів" з метою створення штучної заборгованості, контролю кредиторської заборгованості останнього, обрання штучного кредитора та відкриття провадження у справі про банкрутство;

- по суті договір купівлі-продажу з відстроченням від 03.08.2019 є удаваним та фраудаторним, укладання якого зумовлено умислом обох сторін такого договору задля переведення боргу в подальшому на третіх осіб, які діяли в інтересах КП "Агрофірма "Проскурів", з метою контролю кредиторської заборгованості останнього та уникнення від виконання зобов`язань перед іншими кредиторами;

- вказані твердження узгоджуються з постановою Верховного Суду від 27.03.2019 у справі № 903/439/18;

- враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про відсутність підстав для визнання оспорюваних правочинів недійсними;

- крім того судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення було неправильно застосовано норми матеріального права, а саме ст. 186, 319, 321 ЦК України, оскільки суд вважав, що ПАТ "Проскурів" та ТОВ "Н2+О" не доведено, що КТП-616,250 вКа, коеф. 80 є приналежністю основної речі (нерухомого майна), яка на момент укладення договору купівлі-продажу з відстроченням від 03.08.2019 належала на праві власності ПП "Рудпол", а в подальшому передана до статутного капіталу ТОВ "Н2+О" та зареєстрована за останнім на праві власності, твердження про те, що ПП „Рудпол" було позбавлене можливості відчужувати трансформаторну підстанцію КТП-616,250 вКа, коеф. 80, як окремий об`єкт цивільних прав, є необґрунтованим та не доведеним;

- Закон України "Про ринок електричної енергії" (зокрема, стаття 1) дає підстави стверджувати, що трансформаторна підстанція (ТП) є електроустановкою, тобто комплексом устаткування і споруд (споруди);

- трансформаторні станції та підстанції місцевих електромереж відповідно ДК 018-2000 належать до інженерних споруд. Визначення трансформаторної підстанції наведене у ДСТУ 3429-96 "Електрична частина електростанції та електричної мережі", відповідно до якого електрична підстанція - це електроустановка, призначена для приймання, перетворювання та розподіляння електричної енергії, складена з трансформаторів чи інших перетворювачів електричної енергії, розподільчих та керувальних установок і допоміжних пристроїв. В свою чергу, трансформаторна підстанція - це електрична підстанція, призначена для трансформування електричної енергії;

- тобто трансформаторна підстанція призначена для обслуговування будівлі та становить одне ціле з нею, а тому згідно з ст. 186 ЦК України є приналежністю основної речі, має слідувати за нею, що виключає можливість розглядати її як окремий об`єкт права власності (аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 369/5240/16-ц та від 25.07.2019 у справі № 907/442/18);

- при укладанні договору купівлі-продажу з відстроченням від 03.08.2019 ПП "Рудпол" не відчужувалося будь-яке нерухоме майно, що є предметом договору та належить на праві власності ПП "Рудпол", а отже ПП "Рудпол" було позбавлене можливості віджувати трансформаторну підстанцію КТП-616,-250 кВа, коеф.80, 1972 р.в., як окремий об`єкт цивільних прав;

- крім того поведінка КП "Агрофірма "Проскурів" є суперечливою та недобросовісною, оскільки останній, визнаючи кредиторські вимоги ОСОБА_1 , досі не здійснив навіть часткового погашення заборгованості перед ініціюючим кредитором;

- 23.02.2024 боржник, не визнаючи кредиторські вимоги ПАТ "Проскурів", перерахував кошти на рахунок ПАТ "Проскурів" у сумі 4 540,00 грн та у сумі 53 166,67 грн. Натомість 13.06.2024 ПАТ "Проскурів" повернув КП "Агрофірма Проскурів" такі кошти, як помилково перераховані;

- також боржник здійснив перерахування грошових коштів на рахунки інших кредиторів у справі № 924/1351/20, грошові вимоги яких є вимогами 1 та 4 черги;

- однак боржник досі не вчиняє жодних дій задля сплати грошового зобов`язання перед ініціюючим кредитором ОСОБА_1 , при тому, що такі вимоги є також вимогами 1 та 4 черги;

- вказане свідчить про сумнівну та недобросовісну поведінку боржника.

За наведених обставин скаржник вважає, що рішення Господарського суду Хмельницької області від 20 листопада 2024 року у справі № 924/1351/20 (924/1245/23) є незаконним та таким, що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

17.12.2024 апеляційну скаргу зареєстровано судом апеляційної інстанції.

Згідно з Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 17.12.2024 для розгляду апеляційної скарги у справі № 924/1351/20 (924/1245/23) визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Крейбух О.Г., Тимошенко О.М., Юрчук М.І.

На підставі розпорядженням керівника апарату суду від 17.12.2024 № 01-05/1009 у зв`язку із перебуванням у відпустках головуючого судді Крейбух О.Г., судді Юрчука М.І. проведено повторний автоматизований розподіл справи № 924/1351/20 (924/1245/23), протокол від 17.12.2024, яким для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Павлюк І.Ю., Грязнов В.В., Тимошенко О.М. /т. 4 а.с. 145-147/.

На підставі розпорядженням керівника апарату суду від 30.12.2024 № 01-05/1103 згідно з протоколом від 30.12.2024 справу № 924/1351/20 (924/1245/23) передано на розгляд раніше визначеному складу суду головуючий суддя Крейбух О.Г., Тимошенко О.М., Юрчук М.І. /т. 4 а.с. 149-151/.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.01.2025 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Проскурів" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.11.2024 у справі № 924/1351/20 (924/1245/23) - залишено без руху /т. 4 а.с. 152-153/.

14.01.2025 (вх.№ 349/25) від Публічного акціонерного товариства „Проскурів" надійшли докази доплати 6 441,60 грн судового збору за платіжною інструкцією № 1 від 13.01.2025.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства „Проскурів" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.11.2024 у справі № 924/1351/20 (924/1245/23). Розгляд апеляційної скарги призначено на "05" лютого 2025 р. об 11:00 год. /т. 4 а.с. 159-160/.

16.12.2024 позивач Публічне акціонерне товариство „Проскурів", не погоджуючись з ухваленим додатковим рішенням, звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.11.2024 у справі № 924/1351/20 (924/1245/23) та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви відповідача ОСОБА_1 та відповідача КП "Агрофірма "Проскурів" про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу в повному обсязі /т. 4 а.с. 63-72/.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначає:

- справа № 924/1351/20 (924/1245/23) була призначена до розгляду в загальному позовному провадженні; рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.11.2024 ухвалено у судовому засіданні з повідомленням учасників справи;

- 22.11.2024 до Господарського суду Хмельницької області надійшла заява Колективного підприємства "Агрофірма "Проскурів" про стягнення витрат на правничу допомогу, в якій просить стягнути з ПАТ "Проскурів" та ТОВ "Н2+О" на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000,00 грн з кожного;

- також 22.11.2024 до Господарського суду Хмельницької області надійшла заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі № 924/1351/20 (924/1245/23), в якому просить стягнути з ПАТ "Проскурів" та ТОВ "Н2+О" на користь відповідача ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000,00 грн з кожного;

- вказані заяви не призначалися судом до розгляду у судовому засіданні, у зв`язку із чим позивач ПАТ "Проскурів" було позбавлене можливості висловити свої заперечення щодо поданих заяв про стягнення витрат на правничу допомогу;

- судом першої інстанції при ухваленні додаткового рішення порушено приписи частини другої статті 221 ГПК України, які в імперативному порядку встановлюють, що для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, а також порушеного обов`язок повідомити сторони про призначення судового засідання з розгляду заяви про розподіл судових витрат відповідно до частини другої статті 221 ГПК України;

- оскільки ОСОБА_1 та КП "Агрофірма "Проскурів" не подали до закінчення судових дебатів доказів, що підтверджують розмір понесених ними судових витрат, а додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.11.2024 у справі № 924/1351/20 (924/1245/23) ухвалено судом за відсутності учасників справи, не повідомлених належним чином про дату, час і місце засідання суду, що є підставою для його скасування згідно з пунктом 3 частини третьої статті 277 ГПК України)

- Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін;

- тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою;

- натомість представники відповідачів не зазначили та не обґрунтували aнi час, який був витрачений на попереднє опрацювання матеріалів справи, та подання пояснень по суті справи та участі в судових засіданнях, aнi спiвмiрність такої винагороди зі складністю справи, не надали доказів на підтвердження того, що підготовка відзивів на позовну заяву співмірна заявленій сумі;

- ПАТ „Проскурів" вважає, що розмір гонорару, який підлягає стягненню відповідно до додаткового рішення від 27.11.2024, є неспівмірним зі складністю справи, а тому очевидно є завищеним, судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного додаткового рішення порушено норми процесуального права, а саме суд стягнув з позивача витрати на професійну правничу допомогу на користь КП "Агрофірма "Проскурів" на підставі неналежних та недопустимих доказів, що підтверджують такі витрати, у зв`язку з чим заяви відповідачів щодо стягнення із позивача витрат на професійну правничу допомогу є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

17.12.2024 апеляційну скаргу зареєстровано судом апеляційної інстанції.

Згідно з Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 17.12.2024 визначено колегію суддів для розгляду апеляційної скарги у справі № 924/1351/20 (924/1245/23) у складі: головуючий суддя Крейбух О.Г., Тимошенко О.М., Юрчук М.І.

Розпорядженням керівника апарату суду від 17.12.2024 № 01-05/1010 проведено повторний автоматизований розподіл справи № 924/1351/20 (924/1245/23), протокол від 17.12.2024, яким для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Павлюк І.Ю., Грязнов В.В., Тимошенко О.М. /т. 4 а.с. 85-88/.

Листом № 924/1351/20 (924/1245/23)/8211/24 від 18.12.2024 матеріали справи витребувано з Господарського суду Хмельницької області /т. 4 а.с. 89/.

23.12.2024 матеріали справи № 924/1351/20 (924/1245/23) надійшли до суду.

На підставі розпорядженням керівника апарату суду від 30.12.2024 № 01-05/1102 згідно з протоколом від 30.12.2024 справу № 924/1351/20 (924/1245/23) передано на розгляд раніше визначеному складу суду головуючий суддя Крейбух О.Г., Тимошенко О.М., Юрчук М.І. /т. 4 а.с. 91-93/.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Проскурів" на додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.11.2024 у справі № 924/1351/20 (924/1245/23). Розгляд апеляційної скарги призначити на "05" лютого 2025 р. об 11:00 год. /т. 4 а.с. 94-95/.

07.01.2025 (вх. № 182/25) від представника ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ПАТ "Проскурів" на додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.11.2024 /т. 4 а.с. 99-101/.

08.01.2025 (вх. № 183/25) від Колективного підприємства "Агрофірма "Проскурів" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ПАТ "Проскурів" на додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.11.2024 /т. 4 а.с. 106-107/.

Ухвалою суду від 20.01.2025 задоволено заяву (вх.№ 266/25) представника Публічного акціонерного товариства „Проскурів" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду /т. 4 а.с. 168/.

Ухвалою суду від 23.01.2025 задоволено заяву (вх.№ 355/25) та клопотання (вх.№ 361/25) представників Колективного підприємства „Агрофірма „Проскурів" Рудого А.М. та Заруцького О.В. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду /т. 4 а.с. 173/.

Ухвалою суду від 23.01.2025 задоволено клопотання (вх.№ 362/25) представника ОСОБА_1 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду /т. 4 а.с. 179/.

22.01.2025 (вх. № 362/25) від представника ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ПАТ "Проскурів", а рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.11.2024 залишити в силі. Крім того у відзиві представник ОСОБА_1 повідомив, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, докази чого будуть подані протягом 5 днів з моменту ухвалення рішення, становитиме 40 000 грн /т. 4 а.с. 181-186/.

22.01.2025 (вх. № 652/25) від КП "Агрофірма "Проскурів" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ПАТ "Проскурів", а рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.11.2024 у цій справі залишити в силі /т. 4 а.с. 192-193/.

24.01.2025 (вх. № 398/25) від ОСОБА_1 надійшла заява про відвід колегії суддів у складі: Крейбух О.Г. головуючий суддя, судді Тимошенко О.М., Юрчук М.І. у справі № 924/1351/20 (924/1245/23) /т. 4 а.с. 265-267/.

Листом № 924/1351/20 (924/1245/23)/467/25 від 27.01.2025 повідомлено ОСОБА_1 про те, що головуючий суддя Крейбух О.Г. 24.01.2025 перебувала у відрядженні, суддя-член колегії Тимошенко О.М. перебуває у відпустці у період з 27.01.2025 по 31.01.2025, тому його заява (вх. № 398/25 від 24.01.2025) про відвід буде розглянута після виходу судді-члена колегії Тимошенка О.М. з відпустки, враховуючи п. 8.4 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді /т. 4 а.с. 269/.

Ухвалою суду від 03.02.2025 визнано заяву ОСОБА_1 (вх. № 398/25 від 24.01.2025) про відвід головуючого судді Крейбух О.Г., судді Тимошенка О.М., судді Юрчука М.І. у справі № 924/1351/20 (924/1245/23) - необґрунтованою. Передано справу № 924/1351/20 (924/1245/23) до відділу документального обігу та організаційного забезпечення для вирішення питання про відвід у порядку, встановленому частиною 3 статті 39 ГПК України /т. 4 а.с. 271-273/.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.02.2025 для розгляду заяви про відвід визначено головуючого суддю (суддю-доповідача) Павлюк І.Ю.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду (суддя-доповідач Павлюк І.Ю.) від 04.02.2025 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 (вх. № 398/25 від 24.01.2025) про відвід головуючого судді Крейбух О.Г., судді Тимошенка О.М., судді Юрчука М.І. у справі № 924/1351/20 (924/1245/23) /т.4 а.с. 278-280/.

В судове засідання 05.02.2025 з`явились представники ПАТ "Проскурів", КП "Агрофірма "Проскурів", ОСОБА_1

ПП "Рудпол", ТОВ "Н2+О" не забезпечили участь в судовому засіданні повноважних представників, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час і місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що ухвалами суду від 02.01.2025, від 16.01.2025 явка представників сторін в судове засідання 05.02.2025 обов`язковою не визнавалась, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності представників ПП "Рудпол", ТОВ "Н2+О", оскільки їх не явка не перешкоджає перегляду справи.

Представник ПАТ "Проскурів" в судовому засіданні підтримав доводи та вимоги, викладені в апеляційних скаргах, просив рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.11.2024 скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов ПАТ "Проскурів" до КП "Агрофірма "Проскурів", ПП "Рудпол", ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу з відстроченням від 03.08.2019, договору переведення боргу від 18.11.2020; скасувати додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.11.2024 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви відповідача ОСОБА_1 та відповідача КП "Агрофірма "Проскурів" про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу в повному обсязі.

Представники КП "Агрофірма "Проскурів" та ОСОБА_1 надали заперечення щодо апеляційних скарг з підстав викладених у відзивах на апеляційні скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом взято до уваги, що рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.11.2024 в частині відмови у позові третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ТОВ "Н2+О" не оскаржувалося.

Заслухавши пояснення представників ПАТ "Проскурів", КП "Агрофірма "Проскурів" та ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

03.08.2019 між Приватним підприємством „Рудпол" в особі директора ОСОБА_3, яка діє на підставі Статуту (далі - Підприємство) та Агрофірмою „Проскурів" в особі голови правління ОСОБА_2, який діє на підставі Статуту (далі - Агрофірма) укладено договір купівлі-продажу з відстроченням, відповідно до п. 1.1 якого Підприємство продає Агрофірмі належне йому на праві власності майно з відстрочкою платежу, а саме:

- обладнання лінії з розливу води згідно додатку № 1, яке знаходиться у належних Підприємству приміщеннях по вул. Глушенкова 2/6, що розташоване на належній Агрофірмі земельній ділянці за ціною 700 000,00 грн (п.п. 1.1.1);

- обладнання міні-броварні, згідно з додатком № 2, яке знаходиться у приміщенні ресторану „Жовтневий" по вул. Проскурівська, 44 у м. Хмельницькому за ціною 800 000,00 грн (п.п. 1.1.2);

- КТП-616,-250 кВа, коеф.80, 1972 р.в. у м. Хмельницькому, за ціною 150 000,00 грн (п.п. 1.1.3).

У п. 1.2 договору Підприємство гарантувало, що майно, яке відчужується, вільне від будь-яких майнових прав третіх осіб, в спорі і під арештом (забороною) не перебуває.

Пунктом 1.4 договору передбачено, що право власності на майно виникає у Агрофірми з моменту повного розрахунку. У разі часткового розрахунку право власності переходить лише на відповідну частину майна.

Згідно з п. 4.2 договору Агрофірма зобов`язана розрахуватися за майно або його частину не пізніше 18 місяців з моменту підписання договору.

Відповідно до п. 2.2 договору передача майна здійснюється за Актом прийому-передачі, який є невід`ємною частиною договору.

Пунктом 3.1 договору визначено, що Підприємство, як до повного розрахунку, так і після нього має право використовувати майно у власній господарській діяльності без передачі його у користування третім особам без дозволу Агрофірми.

Підприємство до моменту передачі майна має право безперешкодно використовувати земельні ділянки, на яких його майно знаходиться, з метою його експлуатації без будь-якого відшкодування на користь Агрофірми (п. 3.2 договору).

Згідно з п. 3.3 договору протягом 18 місяців з моменту розрахунку Підприємство залишає за собою право безоплатного використання у своїй діяльності відчуженого майна.

За умовами п. 3.4 договору Агрофірма протягом 18 місяців з моменту передачі їй придбаного майна має право безоплатного використання на праві оренди приміщень у яких майно на момент підписання цього договору знаходилося.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що Агрофірма зобов`язана розрахуватися за майно або його частину не пізніше 18 місяців з моменту підписання договору.

Договір підписаний директором ПП „Рудпол" ОСОБА_3 та Головою правління Агрофірми „Проскурів" ОСОБА_2. /т. 1 а.с. 14/.

18.11.2020 між Приватним підприємством „Рудпол" в особі директора ОСОБА_3, яка діє на підставі Статуту (далі - Підприємство) та Агрофірмою „Проскурів" в особі голови правління ОСОБА_2, який діє на підставі Статуту (далі - Агрофірма), за погодженням на підставі ст. 520 ЦК України із ОСОБА_1 (Кредитор), який має грошові вимоги до Підприємства у розмірі 2 024 289,82 грн, що набуті ним на підставі договору відступлення права вимоги (цесії) від 11.12.2019, укладено договір переведення боргу.

В укладеному договорі з метою врегулювання зобов`язань Агрофірми, як покупця, за договором купівлі-продажу з відстроченням від 03.08.2019, сторони домовилися про таке:

- боргові зобов`язання Підприємства перед ОСОБА_1 із часткового повернення йому наданої Підприємству фінансової допомоги у розмірі 1 650 000,00 грн переводяться на Агрофірму, яка буде зобов`язана сплатити зазначену суму Кредитору не пізніше 2020 року (п. 1 договору);

- таке переведення боргу на Агрофірму розглядається сторонами, як зарахування її зобов`язань з оплати 1 650 000,00 грн за придбане майно за договором купівлі-продажу з відстроченням від 03.08.2019, за яким Агрофірма придбала у Підприємства обладнання лінії з розливу води, обладнання міні-броварні та КТП-616, 250 кВа, коеф. 80, 1972 р.в. (п. 2 договору);

- решта боргових зобов`язань у розмірі 374 289,82 грн перед кредитором залишаються за Підприємством, яке зобов`язане сплатити зазначену суму Кредитору не пізніше 2020 року (п. 3 договору).

Договір підписаний директором ПП „Рудпол" ОСОБА_3 , Головою правління Агрофірми „Проскурів" ОСОБА_2. та ОСОБА_1 /т. 1 а.с. 13/.

Відповідно до п. 8.70.37 Статуту ПАТ „Проскурів", затвердженого загальними зборами акціонерів ПАТ „Проскурів", протокол № 5 від 19.10.2012, до компетенції Наглядової ради належить створення та ліквідація філій, представництв, дочірніх представництв, спільних з участю Товариства підприємств затвердження їх Статутів.

Згідно з п. 1.2 Статуту Приватного підприємства "Рудпол", затвердженого протоколом дирекції ПАТ „Проскурів" № 6/1 від 08.08.2018, ПП „Рудпол" (далі - Підприємство) створене волевиявленням і на основі майнових внесків її засновника - ПАТ „Проскурів" (код ЄДРПОУ 30593842).

Вищим органом управління підприємства є її засновник, повноваження якого виконує його орган управління поточною діяльністю (дирекція) (п. 3.1 Статуту) /т. 1 а.с. 104-111/.

В матеріалах справи наявний протокол № 5 загальних зборів акціонерів ПАТ „Проскурів" від 19.10.2012, наданий позивачем на підтвердження того, що на дату укладання договору купівлі-продажу з відстрочкою від 03.08.2019 головою Наглядової ради ПАТ „Проскурів" був ОСОБА_2 /т. 1 а.с. 19-21/.

05.03.2021 між Приватним підприємством „Рудпол" (Засновник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Н2+О" (Товариство) складено акт № 1 прийому-передачі нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ „Н2+О", відповідно до якого Засновник передав, а Товариство прийняло до статутного капіталу приміщення артезіанської свердловини № 1746, загальною площею 28,3 м2, адреса нерухомого майна: Хмельницька обл., м. Хмельницький, вул. Володимира Глушенкова, 1/1, підстава набуття права власності - рішення Господарського суду Хмельницької області № 7/6793 від 25.09.2007, оціночна вартість 10 080,00 грн /т. 3 а.с. 73/.

16.08.2021 право власності на приміщення артезіанської свердловини № 1746, загальною площею 28,3 м2, яке знаходиться за адресою: Хмельницька обл., м. Хмельницький, вул. Володимира Глушенкова, 2/6 зареєстроване за ТОВ „Н2+О", що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 270755116 від 17.08.2021 /т. 3 а.с. 75/.

05.03.2021 між Приватним підприємством „Рудпол" (Засновник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Н2+О" (Товариство) складено акт № 2 прийому-передачі нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ „Н2+О", відповідно до якого Засновник передав, а Товариство прийняло до статутного капіталу приміщення цеху розливу газованих напоїв, загальною площею 417,4 м2, адреса нерухомого майна: Хмельницька обл., м. Хмельницький, вул. Володимира Глушенкова, 2/6, підстава набуття права власності - свідоцтво від 06.10.2010, яке видано Управлінням житлово-комунального господарства, оціночна вартість 148 560,00 грн /т. 3 а.с. 76/.

16.08.2021 право власності на приміщення цеху розливу газованих напоїв, загальною площею 417,4 м2, яке знаходиться за адресою: Хмельницька обл., м. Хмельницький, вул. Володимира Глушенкова, 2/6 зареєстроване за ТОВ „Н2+О", що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 270759206 від 17.08.2021 /т. 3 а.с. 79/.

05.03.2021 між Приватним підприємством „Рудпол" (Засновник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Н2+О" (Товариство) складено акт № 3 прийому-передачі нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ „Н2+О", відповідно до якого Засновник передав, а Товариство прийняло до статутного капіталу наступне нерухоме майно: виробнича база по розливу напоїв, загальною площею 957,2 м2, адреса нерухомого майна: Хмельницька обл., м. Хмельницький, вул. Володимира Глушенкова, 2/6, підстава набуття права власності - свідоцтво від 02.07.2011, яке видано Управлінням житлово-комунального господарства, оціночна вартість 341 360,00 грн /т. 3 а.с. 80/.

16.08.2021 право власності на приміщення виробничої бази по розливу напоїв, загальною площею 957,2 м2, адреса нерухомого майна: Хмельницька обл., м. Хмельницький, вул. Володимира Глушенкова, 2/6 зареєстроване за ТОВ „Н2+О", що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 270756589 від 17.08.2021 /т. 3 а.с. 82/.

В матеріалах справи наявні: ухвала Господарського суду Хмельницької області від 11.12.2020 у справі № 924/1362/20, якою відмовлено у відкритті провадження у справі про банкрутство КП „Агрофірма „Проскурів"; ухвали Господарського суду Хмельницької області у справі № 924/1351/20 про банкрутство КП „Агрофірма „Проскурів", а саме: - ухвала від 29.03.2021, яка постановлена за результатами розгляду заяв кредиторів про визнання грошових вимог до боржника, поданих в межах 30-денного терміну з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство КП „Агрофірма „Проскурів"; - ухвала від 12.10.2021, якою зокрема, визначено розмір та перелік визнаних судом вимог кредиторів до боржника на загальну суму 3 653 653,80 грн, з яких грошові вимоги ПАТ „Проскурів" у сумах: 4 540,00 грн - 1 черга задоволення вимог кредиторів; 53 166,67 грн - 4 черга задоволення вимог кредиторів; 11 952,40 грн - 6 черга задоволення вимог кредиторів; - ухвала від 26.10.2022, якою затверджено план санації КП „Агрофірма „Проскурів", схвалений зборами кредиторів відповідно до протоколу від 07.09.2022 № 10 та введено процедуру санації боржника, а також план санації КП „Агрофірма „Проскурів".

В плані санації КП „Агрофірма „Проскурів" у розділі VI (Погашення вимог кредиторів) передбачено, що усі вимоги кредиторів шостої черги (штрафи, пені) вважаються погашеними внаслідок їх прощення (списання) з моменту затвердження судом плану санації.

Керуючий санацією КП „Агрофірма „Проскурів" арбітражний керуючий Рудий А.М. в матеріали справи надав звіт про виконання плану санації КП „Агрофірма „Проскурів" № 924/1351/20-366 від 13.03.2024, в якому повідомив, що з метою запобігання процесуальних перешкод від ряду кредиторів КП „Агрофірма „Проскурів" уклала договір позики з ФОП Яцишин О.В. (за погодженням з ініціюючим кредитором) на погашення грошових вимог усіх конкурсних кредиторів першої-четвертої черг, за виключенням ініціюючого кредитора (копія договору наявна в матеріалах справи).

На підтвердження погашення заборгованості перед кредиторами першої, другої та четвертої черги (крім ОСОБА_1 ) арбітражним керуючим надано копії відповідних документів. Зокрема, КП „Агрофірма „Проскурів" погашено ПАТ „Проскурів" 4 540,00 грн заборгованості у процедурі санації у справі № 924/1351/20 (судовий збір) згідно з платіжною інструкцією № 70 від 23.02.2024 та 53 166,67 грн заборгованості в процедурі санації у справі № 924/1351/20 (четверта черга) згідно з платіжною інструкцією № 72 від 23.02.2024 /т. 2 а.с. 53-54/.

13.06.2024 ПАТ „Проскурів" повернув КП „Агрофірма „Проскурів" кошти в сумі 4 540,00 грн та 53 166,67 грн згідно з платіжними інструкціями № 24 від 13.06.2024 та № 25 від 13.06.2024. У призначені платежу зазначено: повернення помилково перерахованих коштів згідно платіжної інструкції № 70 від 23.02.2024 та платіжної інструкції № 72 від 23.02.2024.

ПАТ „Проскурів" вважаючи, що спірні договори є фраудаторними, укладеними з метою створення штучної заборгованості задля неможливості в майбутньому погасити заборгованість перед реальними кредиторами звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу з відстроченням від 03.08.2019 між ПП "Рудпол" та КП "Агрофірма "Проскурів", договору переведення боргу від 18.11.2020 укладеного між ПП "Рудпол" та КП "Агрофірма "Проскурів" та ОСОБА_1 /т. 1 а.с. 1-11/.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що спірні договори є фраудаторними, укладеними з метою створення штучної заборгованості задля неможливості в майбутньому погасити заборгованість перед реальними кредиторами.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 18.12.2023 відкрито провадження у справі № 924/1351/20 (924/1245/23), постановлено розглядати дану справу за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, встановлено сторонам процесуальні строки для подання до суду заяв по суті /т. 1 а.с. 151-152/.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 31.01.2024 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 924/1351/20 (924/1245/23) на 30 днів.

14.02.2024 від ПАТ „Проскурів" надійшла заява про зміну підстав позову шляхом їх доповнення, в якій позивач зазначає, що відповідно до п. 1.1 договору ПП „Рудпол" продало Агрофірмі „Проскурів" належне йому на праві власності майно з відстрочкою платежу, серед якого КТП-616,-250 кВа, коеф.80, 1972 р.в. у м. Хмельницькому. Звертає увагу, що трансформаторна підстанція призначена для обслуговування будівлі та становить одне ціле з нею, а тому згідно з ст. 186 ЦК України, є приналежністю основної речі, має слідувати за нею, що виключає можливість розглядати її як окремий об`єкт права власності.

Стверджує, що при укладенні договору купівлі-продажу з відстроченням від 03.08.2019 ПП „Рудпол" не відчужувалося будь-яке нерухоме майно, що є предметом договору та належить на праві власності ПП „Рудпол", а отже ПП „Рудпол" було позбавлене можливості віджувати трансформаторну підстанцію КТП-616,-250 кВа, коеф.80, 1972 р.в., як окремий об`єкт цивільних прав. КП „Агрофірма „Проскурів" не набуло прав на будь-які об`єкти нерухомого майна, у зв`язку з чим неможливе набуття КП „Агрофірма „Проскурів" права власності на КТП-616,-250 кВа, коеф.80, 1972 р.в., оскільки всі тимчасові чи постійні споруди, які не можливо без втрати їх властивостей відділити від земельної ділянки також є складовою будівельного об`єкту і не можуть відчужуватись особою /т. 2 а.с. 19-23/.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 29.02.2024 прийнято зміну підстав позову шляхом їх доповнення, викладену у заяві ПАТ „Проскурів" від 14.02.2024; змінено підстави позову шляхом доповнення їх новою підставою визнання недійсним договору купівлі-продажу з відстроченням від 03.08.2019, укладеного між Приватним підприємством „Рудпол" та Колективним підприємством „Агрофірма „Проскурів" /т. 2 а.с. 43-44/.

21.03.2024 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю „Н2+О" надійшла заява про вступ у справу третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору у справі № 924/1351/20 (924/1245/23) та позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю „Н2+О" до Колективного підприємства „Агрофірма „Проскурів", Приватного підприємства „Рудпол" про визнання недійсним договору купівлі-продажу з відстроченням від 03.08.2019, укладеного між Приватним підприємством „Рудпол" та Колективним підприємством „Агрофірма „Проскурів"; усунення перешкод Товариству з обмеженою відповідальністю „Н2+О" у користуванні майном, а саме КТП-616,-250кВа, коеф. 80, 1972 р.в. у м. Хмельницькому шляхом повернення Колективним підприємством „Агрофірма „Проскурів" майна, а саме КТП-616,-250кВа, коеф. 80, 1972 р.в., передання вказаного майна за актом приймання-передачі Товариству з обмеженою відповідальністю „Н2+О" /т. 2 а.с. 64-67, 76-82/.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 21.03.2024 позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Товариства з обмеженою відповідальністю „Н2+О", м. Хмельницький прийнято до спільного розгляду з первісним позовом Публічного акціонерного товариства „Проскурів" до Колективного підприємства „Агрофірма „Проскурів", Приватного підприємства „Рудпол", ОСОБА_1 , м. Хмельницький про визнання недійсним договору купівлі-продажу з відстроченням від 03.08.2019, укладеного між Приватним підприємством „Рудпол" та Колективним підприємством „Агрофірма „Проскурів"; визнання недійсним договору переведення боргу від 18.11.2020, укладеного між Приватним підприємством „Рудпол", Колективним підприємством „Агрофірма „Проскурів" та ОСОБА_1 у справі № 924/1351/20 (924/1245/23) в межах справи № 924/1351/20 про банкрутство Колективного підприємства „Агрофірма „Проскурів"; залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю „Н2+О", м. Хмельницький в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору; вимоги за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, Товариства з обмеженою відповідальністю „Н2+О", м. Хмельницький об`єднано в одне провадження з первісним позовом Публічного акціонерного товариства „Проскурів" у справі № 924/1351/20 (924/1245/23) в межах справи № 924/1351/20 про банкрутство Колективного підприємства „Агрофірма „Проскурів" /т. 2 а.с. 114-115/;

13.06.2024 до Господарського суду Хмельницької області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю „Н2+О" від 12.06.2024, в якій просить змінити предмет позову шляхом доповнення позовних вимог, а саме доповнити предмет позову вимогою про визнання недійсним договору переведення боргу від 18.11.2020, укладеного між Приватним підприємством „Рудпол", Колективним підприємством „Агрофірма „Проскурів" та ОСОБА_1 , посилаючись на те, що початкові позовні вимоги не забезпечують в повній мірі захист порушених прав та інтересів позивача.

Зазначає, що договір переведення боргу від 18.11.2020, укладений на підставі договору купівлі-продажу з відстроченням від 03.08.2019, укладеного між Приватним підприємством „Рудпол" та Колективним підприємством „Агрофірма „Проскурів". При визнанні недійсним договору купівлі-продажу з відстроченням від 03.08.2019, предмет договору переведення боргу від 18.11.2020 перестане існувати. Враховуючи викладене, ТОВ „Н2+О" вказує, що визнання недійсним договору купівлі-продажу з відстроченням від 03.08.2019 повинно мати наслідком визнання недійсним договору переведення боргу від 18.11.2020, що є похідною вимогою.

З урахуванням заяви про зміну предмету позову, ТОВ „Н2+О" просить вважати правильною наступну редакцію прохальної частини позовної заяви:

- визнання недійсним договору купівлі-продажу з відстроченням від 03.08.2019, укладеного між Приватним підприємством „Рудпол" та Колективним підприємством „Агрофірма „Проскурів";

- визнання недійсним договору переведення боргу від 18.11.2020, укладеного між Приватним підприємством „Рудпол", Колективним підприємством „Агрофірма „Проскурів" та ОСОБА_1 ;

- усунення перешкод Товариству з обмеженою відповідальністю „Н2+О" у користуванні майном, а саме КТП-616,-250кВа, коеф. 80, 1972 р.в. у м. Хмельницькому шляхом повернення Колективним підприємством „Агрофірма „Проскурів" майна, а саме КТП-616,-250кВа, коеф. 80, 1972 р.в., передання вказаного майна за актом приймання-передачі Товариству з обмеженою відповідальністю „Н2+О" / т. 3 а.с. 8-12/.

13.06.2024 до Господарського суду Хмельницької області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю „Н2+О" від 12.06.2024 про залучення співвідповідача, в якому просить залучити до участі у справі співвідповідача ОСОБА_1 щодо вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу з відстроченням від 03.08.2019, укладеного між Приватним підприємством „Рудпол" та Колективним підприємством „Агрофірма „Проскурів".

Зазначає, що в Агрофірми „Проскурів" згідно з договором купівлі-продажу з розстроченням виникла заборгованість перед ПП „Рудпол" в розмірі 1 650 000,00 грн. При цьому 18.11.2020 між ПП „Рудпол" та Агрофірмою „Проскурів" укладено договір переведення боргу за яким боргові зобов`язання ПП „Рудпол" перед ОСОБА_1 із часткового повернення йому наданої ПП „Рудпол" фінансової допомоги у розмірі 1 650 000,00 грн. переводяться на Агрофірму, яка буде зобов`язана сплатити зазначену суму Кредитору не пізніше 2020 року. Згідно з п.2 договору таке переведення боргу на Агрофірму розглядається сторонами, як зарахування її зобов`язань з оплати 1650000,00 грн. за придбане майно за договором купівлі-продажу з відстроченням від 03.08.2019, за яким Агрофірма придбала у Підприємства обладнання лінії з розливу води, обладнання міні-броварні та КТП-616, 250 кВа, коеф. 80, 1972р.в.

Враховуючи вищевикладене, ТОВ „Н2+О" вказує, що відповідно до договору переведення боргу від 18.11.2020, у КП „Агрофірма „Проскурів" виникло зобов`язання перед ОСОБА_1 , зокрема, і за договором купівлі-продажу з відстроченням від 03.08.2019, тому можна стверджувати, що відбулася заміна кредитора на ОСОБА_1 за зобов`язанням КП „Агрофірма „Проскурів" щодо сплати 1 650 000,00 грн. на користь ПП „Рудпол".

З огляду на предмет спору у даній справі, а саме визнання недійсним договору купівлі-продажу з відстроченням від 03.08.2019, оскільки ОСОБА_1 набув право вимоги до КП „Агрофірма „Проскурів" щодо сплати 1 650 000,00 грн за вищевказаним договором, просить залучити співвідповідачем ОСОБА_1 щодо вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу з відстроченням від 03.08.2019, укладеного між Приватним підприємством „Рудпол" та Колективним підприємством „Агрофірма „Проскурів" /т. 3 а.с. 21-23/.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 18.06.2024 залучено до участі у справі № 924/1351/20 (924/1245/23) в якості співвідповідача ОСОБА_1 щодо вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Н2+О" про визнання недійсним договору купівлі-продажу з відстроченням від 03.08.2019, укладеного між Приватним підприємством „Рудпол" та Колективним підприємством „Агрофірма „Проскурів", прийнято зміну предмету позову, викладену у заяві Товариства з обмеженою відповідальністю „Н2+О" від 12.06.2024.

Вимоги третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору Товариства з обмеженою відповідальністю „Н2+О" у межах справи №924/1351/20 (924/1245/23) вважати наступними:

- визнання недійсним договору купівлі-продажу з відстроченням від 03.08.2019, укладеного між Приватним підприємством „Рудпол" та Колективним підприємством „Агрофірма „Проскурів";

- визнання недійсним договору переведення боргу від 18.11.2020, укладеного між Приватним підприємством „Рудпол", Колективним підприємством „Агрофірма „Проскурів" та ОСОБА_1 ;

- усунення перешкод Товариству з обмеженою відповідальністю „Н2+О" у користуванні майном, а саме КТП-616,-250кВа, коеф. 80, 1972 р.в. у м. Хмельницькому шляхом повернення Колективним підприємством „Агрофірма „Проскурів" майна, а саме КТП-616,-250кВа, коеф. 80, 1972 р.в., передання вказаного майна за актом приймання-передачі Товариству з обмеженою відповідальністю „Н2+О" /т. 3 а.с. 45-47/.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 20.06.2024 розгляд справи № 924/1351/20 (924/1245/23) розпочато спочатку /т. 3 а.с. 55/.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 01.07.2024 поновлено ПАТ „Проскурів" строк для подання доказів та приєднано до матеріалів справи № 924/1351/20 (924/1245/23) договір позики від 09.02.2024; платіжну інструкцію № 70 від 23.02.2024; платіжну інструкцію № 72 від 23.02.2024; платіжну інструкцію № 24 від 13.06.2024, платіжну інструкцію № 25 від 13.06.2024. Також встановлено ПАТ „Проскурів" додатковий строк до 12.07.2024 для надання письмової позиції на відзив ОСОБА_1 /т. 3 а.с. 113/.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 22.08.2024 продовжено строк підготовчого засідання на 30 днів.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 24.09.2024 закрито підготовче провадження у справі № 924/1351/20 (924/1245/23) /т. 3 а.с. 188-191/.

Розглянувши позовну заяву Публічного акціонерного товариства „Проскурів" та позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору Товариства з обмеженою відповідальністю „Н2+О" Господарський суд Хмельницької області дійшов висновку про відмову в їх задоволенні.

Рішення суду першої інстанції в частині позову ПАТ „Проскурів" мотивоване тим, що оспорювані договори не можуть бути визнані такими, що укладені на шкоду кредиторам та мають ознаки фраудаторних правочинів, в частині позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору ТОВ „Н2+О" рішення суду мотивоване тим, що ТОВ „Н2+О" не доведено порушення його прав, як власника нерухомого майна, набутого після укладення спірних договорів та неможливості відчуження ПП „Рудпол" трансформаторної підстанції КТП-616,250 вКа, коеф. 80, як окремого об`єкту цивільних прав, що є підставою для відмови у позові ТОВ „Н2+О" про визнання недійсними оспорюваних договорів та усунення перешкод у користуванні майном, яке йому не належить.

Додатковим рішенням від 27.11.2024 заяву ОСОБА_1 від 22.11.2024 про ухвалення додаткового рішення у справі № 924/1351/20 (924/1245/23) задоволено, стягнуто з ПАТ „Проскурів" на користь ОСОБА_1 40 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, стягнуто з ТОВ „Н2+О" на користь ОСОБА_1 40 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Заяву Колективного підприємства „Агрофірма „Проскурів" від 22.11.2024 про стягнення витрат на правничу допомогу у справі № 924/1351/20 (924/1245/24) задоволено частково, стягнуто з ПАТ „Проскурів" на користь КП „Агрофірма „Проскурів" 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, стягнуто з ТОВ „Н2+О" на користь КП „Агрофірма „Проскурів" 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Додаткове рішення в частині задоволення заяви ОСОБА_1 мотивоване тим, що вартість наданих адвокатом послуг, враховуючи, що сторони погодили фіксований розмір гонорару в сумі 40 000,00 грн за позовом ПАТ „Проскурів" та в сумі 40 000,00 грн. за позовом ТОВ „Н2+О", є співмірними зі складністю справи, сума понесених ОСОБА_1 витрат відповідає критеріям реальності і розумності з урахуванням предмету позову у справі, у зв`язку з чим наявні підстави для покладення витрат ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу на ПАТ „Проскурів" та ТОВ „Н2+О" в розмірі по 40 000,00 грн на кожного.

В частині часткового задоволення заяви КП „Агрофірма „Проскурів", додаткове рішення мотивоване тим, що зі змісту укладеного між КП „Агрофірма „Проскурів" (замовник) та Заруцьким О.В. (виконавець) договору про надання юридичних послуг № 5Г від 09.02.2024 вбачається, що сторонами погоджено погодинну оплату гонорару.

Відповідно до п. 3.2 договору визначено, що вартість послуг виконавця за договором розраховується із розрахунку часу витраченого виконавцем на виконання послуг. Вартість однієї години роботи адвоката визначається додатком до даного договору.

В матеріалах справи відсутній додаток до договору, в якому сторонами визначено вартість однієї години роботи адвоката. Разом з тим, в Акті приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) до договору про надання правничої допомоги № 5Г від 02.02.2024 сторонами визначено, що вартість однієї години роботи адвоката становить 5 000,00 грн.

Враховуючи характер спірних правовідносин, критерії пропорційності та реальності адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справ, суд першої інстанції дійшов висновку, що заява КП „Агрофірма „Проскурів" про стягнення витрат на правничу правову допомогу у зв`язку із розглядом справи № 924/1351/20 (924/1245/23) підлягає частковому задоволенню у сумі 40 000,00 грн в рівних частинах по 20 000,00 грн з ПАТ „Проскурів" та ТОВ „Н2+О".

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ПАТ "Проскурів" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.11.2024 у справі № 924/1351/20 (924/1245/23) слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення - залишити без змін, апеляційну скаргу ПАТ "Проскурів" на додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.11.2024 у справі № 924/1351/20(924/1245/23) задоволити частково, додаткове рішення скасувати, ухваливши нове додаткове рішення, яким заяву ОСОБА_1 від 22.11.2024 про ухвалення додаткового рішення задовольнити, стягнувши з ПАТ „Проскурів" та ТОВ „Н2+О" на користь ОСОБА_1 по 40 000,00 грн з кожного, у задоволенні заяви КП „Агрофірма „Проскурів" від 22.11.2024 про стягнення витрат на правничу допомогу відмовити, виходячи з наступного.

Позивачем заявлено вимоги про визнання недійсними договору купівлі-продажу з відстроченням від 03.08.2019 та договору переведення боргу від 18.11.2020, зокрема, посилаючись на те, що спірні договори є фраудаторними, укладеними з метою створення штучної заборгованості задля неможливості в майбутньому погасити заборгованість перед реальними кредиторами.

Частинами першою, другою статті 7 КУзПБ передбачено, що спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує, зокрема, спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником.

Інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.

Визнання правочину недійсним є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, визначених у частині другій статті 16 ЦК України. Разом з цим, застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18.

Стаття 42 КУзПБ визначає спеціальні підстави для заявлення вимог про визнання недійсними правочинів за участю боржника.

Так згідно з частиною 1 ст. 42 КУзПБ господарський суд у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, поданою в порядку, визначеному статтею 7 цього Кодексу, може визнати недійсними правочини або спростувати майнові дії, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, якщо вони порушили права боржника або кредиторів, з таких підстав:

- боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку;

- боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;

- боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;

- боржник оплатив іншій особі або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна;

- боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Відповідно до частини 2 ст. 42 КУзПБ правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою; боржник уклав договір дарування.

Визначені наведеною нормою підстави є додатковими, специфічними підставами для визнання правочинів недійсними, які характерні виключно для правовідносин, що виникають між боржником і кредитором у процесі відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом.

Застосування положень ст. 42 КУЗПБ та визнання згідно з наведеною нормою недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є тим засобом, який спрямований на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливого задоволення вимог кредиторів.

Тлумачення ст. 42 КУзПБ свідчить, що закріплені в ній підстави недійсності визначальним критерієм недійсності визначають негативні наслідки виконання боржником/прийняття ним на себе майнових зобов`язань, тобто економіко-правову оцінку дій боржника, що призвели до зменшення його активів (приховування майна) та неплатоспроможності.

Тобто "недійсність" за статтею 42 КУзПБ перш за все пов`язується з оцінкою дій боржника, виконання яких мало негативні наслідки для боржника у вигляді зменшення його майнових активів та неплатоспроможності, а метою застосування наведених положень є відповідні, визначені законом (зокрема, частиною третьою статті 42 КУзПБ та статтею 216 ЦК України) наслідки у вигляді повернення майна боржника у ліквідаційну масу задля унеможливлення для боржника зловживати своїми правами та вчиняти дії на шкоду кредиторам.

З метою проведення наведеної оцінки дій боржника слід виходити з того, що правочини, які вчиняються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною.

Отже, обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, яка передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора

Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц, не виключається визнання недійсним договору, спрямованого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України).

Отже договір, який укладений з метою уникнути виконання договору та зобов`язання зі сплати боргу, є зловживанням правом на укладання договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов`язання і завдає шкоди кредитору. Такий договір може вважатися фраудаторним і бути визнаний судом недійсним за позовом особи, право якої порушено, тобто кредитора.

Велика Палата Верховного Суду у наведеній справі зазначила, що позивач має право звернутися до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що спрямований на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України) і послатися на спеціальну норму, що передбачає визнання правочину недійсним.

Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19) вказала на ознаки фраудаторного правочину.

Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку.

Слід звернути увагу, що фраудаторним правочином може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин.

Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредиторам використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог.

Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути:

- момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, упродовж 3-х років до порушення провадження у справі про банкрутство, після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі);

- контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов`язані або афілійовані юридичні особи);

- щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися.

Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17).

Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову і фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може.

Отже будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності і набуває ознак фраудаторного правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 03.03.2020 у справі № 910/7976/17, від 03.03.2020 у справі № 904/7905/16, від 03.03.2020 у справі № 916/3600/15, від 26.05.2020 у справі № 922/3796/16, від 04.08.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі № 904/4262/17, від 22.04.2021 у справі № 908/794/19 (905/1646/17)).

Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19) дійшла висновку, що фраудаторним може виявитися будь-який правочин, що здійснюється між учасниками господарських правовідносин, який укладений на шкоду кредиторам, отже, такий правочин може бути визнаний недійсним в порядку позовного провадження у межах справи про банкрутство відповідно до статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства на підставі пункту 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, та частин третьої, шостої статті 13 Цивільного кодексу України з підстав недопустимості зловживання правом, на відміну від визнання недійсним фіктивного правочину, лише на підставі статті 234 Цивільного кодексу України.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20 також зауважила, зокрема, що фраудаторні правочини у цивілістичній доктрині - це правочини, які вчиняються сторонами з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення окремими кредиторами за зобов`язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди цьому кредитору.

У Цивільному кодексі України немає окремого визначення фраудаторних правочинів, їх ідентифікація досягається через застосування принципів (загальних засад) цивільного законодавства та меж здійснення цивільних прав. Спільною ознакою таких правочинів є вчинення сторонами дій з виведення майна боржника на третіх осіб з метою унеможливлення виконання боржником своїх зобов`язань перед кредиторами та з порушенням принципу добросовісності поведінки сторони у цивільних правовідносинах.

Тому, враховуючи визначені законодавцем загальні принципи господарського процесу (у т.ч. обов`язок з доведення стороною всіх наведених нею обставин), презумпцію правомірності правочину (ст. 204 ЦК), презумпцію добросовісності та розумності поведінки особи (ч. 5 ст. 12 ЦК) кредитор, як позивач, повинен довести наявність визначених законодавством підстав недійсності правочину, а саме: невідповідність його прямим імперативам, наявність зловживання боржником своїм правом, укладення правочину на шкоду кредиторам, відсутність реальної мети, вчинення його всупереч принципам розумності та добросовісності тощо.

Без доведення цього позивачем належними і достатніми доказами правочини із заінтересованими особами не можуть визнаватися судом недійсними. Позов не може обґрунтовуватися лише припущеннями позивача і його суб`єктивним ставленням до правочину.

Судом враховується, що питання щодо наявності ознак фраудаторності договору купівлі-продажу з відстроченням від 03.08.2019 та договору переведення боргу від 18.11.2020 було предметом дослідження у справі № 924/1351/20 (924/97/22), у якій з позовом про визнання їх недійсними зверталося ПП „Рудпол".

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 19.09.2022 у справі № 924/1351/20 (924/97/22), залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.01.2023 та постановою Верховного Суду від 23.03.2023, відмовлено в позові Приватного підприємства „Рудпол" до Колективного підприємства „Агрофірми „Проскурів" про визнання недійсним договору купівлі-продажу з відстроченням від 03.08.2019, який укладений між Приватним підприємством „Рудпол" та Агрофірмою „Проскурів", та визнання недійсним договору переведення боргу від 18.11.2020, який укладений між Приватним підприємством „Рудпол" та Агрофірмою „Проскурів" (в межах справи № 924/1351/20 про банкрутство колективного підприємства „Агрофірма „Проскурів") відмовлено.

Під час розгляду справи № 924/1351/20 (924/97/22) судами встановлено, що за умовами договору купівлі-продажу боржник КП "Агрофірма "Проскурів" жодного майна не відчужувало, а навпаки набуло майно на вигідних для своєї господарської діяльності умовах - з відстрочкою платежу. Теж саме стосується укладення договору переведення боргу внаслідок якого у КП "Агрофірма "Проскурів" не виникло додаткових зобов`язань, а лише відбулася зміна кредитора - з ПП "Рудпол" на ОСОБА_1 .

З огляду на викладене, суди дійшли висновку, що оспорювані договори не можуть бути визнані такими, що укладені на шкоду кредиторам та мають ознаки фраудаторних правочинів.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.05.2018 у справі № 910/9823/17.

Отже, виходячи з вищевикладеного, враховуючи принцип обов`язковості судових рішень згідно ст. 129-1 Конституції України, а також принцип правової певності як основний елемент верховенства права, судове рішення у справі № 924/1351/20 (924/97/22), яке набрало законної сили та яким встановлено відсутність ознаки фраудаторності правочинів договору купівлі-продажу з відстроченням від 03.08.2019 та договору переведення боргу від 18.11.2020, не може бути поставлене під сумнів та має преюдиціальне значення у даній справі.

За наведених обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо недоведеності заявлених позивачем підстав фраудаторності вищезазначених правочинів.

Разом з тим, обґрунтовуючи наявність порушеного права ПАТ „Проскурів", як кредитора у справі № 924/1351/20 про банкрутство КП „Агрофірма „Проскурів", оспорюваними правочинами, позивач, зокрема, зазначає, що станом на дату подання позовної заяви, так і станом на дату розгляду справи ПАТ „Проскурів" є кредитором у справі про банкрутство КП „Агрофірма „Проскурів", грошові вимоги якого залишаються непогашеними та наділений процесуальними правами, зокрема, на оскарження правочинів боржника.

З матеріалів справи вбачається, що станом на момент звернення з позовом у цій справі (01.12.2023) грошові вимоги ПАТ „Проскурів" до КП „Агрофірма „Проскурів" були непогашеними (4540,00 грн (судовий збір) - 1 черга задоволення вимог кредиторів та 53 166,67 грн - 4 черга задоволення вимог кредиторів).

В плані санації КП „Агрофірма „Проскурів", затвердженому ухвалою суду від 26.10.2022 у справі № 924/1351/20 у розділі VI (Погашення вимог кредиторів) передбачено, що усі вимоги кредиторів шостої черги (штрафи, пені) вважаються погашеними внаслідок їх прощення (списання) з моменту затвердження судом плану санації.

Тобто визнані судом грошові вимоги ПАТ „Проскурів" до КП „Агрофірма „Проскурів" в розмірі 11 952,40 грн - 6 черга задоволення вимог кредиторів вважаються погашеними.

При цьому в процесі процедури санації боржника у справі № 924/1351/20 КП „Агрофірма „Проскурів" погашено ПАТ „Проскурів" 4 540,00 грн (судовий збір) згідно з платіжною інструкцією № 70 від 23.02.2024 та 53 166,67 грн заборгованості (четверта черга) згідно з платіжною інструкцією № 72 від 23.02.2024.

Тобто 23.02.2024 боржником було погашено грошові вимоги ПАТ „Проскурів", заявлені у справі № 924/1351/20, відповідно до затвердженого судом плану санації КП „Агрофірма „Проскурів".

Однак 13.06.2024 ПАТ „Проскурів" з незрозумілих причин повернув КП „Агрофірма „Проскурів" кошти в сумі 4 540,00 грн та 53 166,67 грн згідно з платіжними інструкціями № 24 від 13.06.2024 та № 25 від 13.06.2024. У призначені платежу зазначено: повернення помилково перерахованих коштів згідно платіжної інструкції № 70 від 23.02.2024 та платіжної інструкції № 72 від 23.02.2024.

При цьому у платіжних інструкціях № 70 від 23.02.2024 на суму 4 540,00 грн. та № 72 від 23.02.2024 на суму 53 166,67 грн чітко зазначено призначення платежу: погашення заборгованості в процедурі санації у справі № 924/1351/20 (судовий збір) та погашення заборгованості в процедурі санації у справі № 924/1351/20 (четверта черга). Тому зазначені кошти не є такими, що помилково перераховані.

З огляду на зазначене дії ПАТ „Проскурів" щодо повернення сплачених КП „Агрофірма „Проскурів" коштів свідчать про недобросовісну, незрозумілу поведінку позивача та небажання отримувати кошти на погашення грошових вимог кредитора у справі № 924/1351/20.

Враховуючи, що грошові вимоги ПАТ „Проскурів" погашені, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що на момент вирішення спору у цій справі порушення будь-яких майнових чи немайнових прав кредитора ПАТ „Проскурів" - відсутнє.

Наведені скаржником численні висновки Верховного Суду, відповідно до яких кредитор може звертатися до суду, використовуючи спосіб захисту визнання недійсними правочинів, зокрема, з підстав їх фраудаторності, не можуть бути застосовані у спірних правовідносинах, у зв`язку з тим, що у висновках Верховного Суду наведених скаржником в апеляційній скарзі позивачі, окрім того, що мали статус кредитора, мали також і не погашені грошові вимоги, яких у даному випадку, скаржник вже не має.

Також позивач в контексті порушеного права кредитора оспорюваними правочинами посилається на те, що визнання грошових вимог ОСОБА_1 , які, крім іншого, ґрунтуються на оспорюваних договорах має наслідком збільшення розміру кредиторських вимог до боржника та, відповідно, впливає на їх пропорційний розподіл. Збільшення кредиторської заборгованості прямо впливає на права інших кредиторів (оскільки зменшує їх частку у ліквідаційній масі).

Однак такі посилання, як на підставу порушеного права ПАТ „Проскурів" оспорюваними правочинами є необґрунтованими, оскільки відповідно до ст. 42 КУзПБ кредитор може звернутися з позовом про визнання недійсним правочинів, якщо вони порушують права такого кредитора, а не інших кредиторів.

Доводи ПАТ „Проскурів" про те, що оспорюваний договір купівлі-продажу з відстроченням є удаваним, а також про те, що за наявності у КП „Агрофірма „Проскурів" заборгованості перед іншими кредиторами, боржник з невідомих причин, без будь-якої економічної ефективності, при відсутності спеціалізації у виробництві напоїв, з підприємством, яке пов`язано з керівником боржника укладено договір купівлі-продажу з відстроченням на суму 1 650 000,00 грн, колегією суддів відхиляються як необгрунтовані, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

За удаваним правочином сторони умисно оформлюють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. У такій ситуації існують два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Таким чином, удаваний правочин своєю формою прикриває реальний правочин. Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на його зміст (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.03.2020 у справі № 923/658/19).

Скаржник ПАТ „Проскурів" вважає, що у КП „Агрофірма „Проскурів" за відсутності задекларованого КВЕД була відсутня будь-яка ділова чи економічна мета на придбання виробничого обладнання за договором купівлі-продажу з відстроченням від 03.08.2019.

Однак такі доводи не можуть бути підставою для висновку про удаваність договору купівлі-продажу з відстроченням, оскільки сам факт відстрочення платежу свідчить про те, що покупець (КП „Агрофірма „Проскурів"), придбаваючи виробничі активи, сподівався отримати прибуток за рахунок якого в подальшому міг погашати відповідні вимоги кредиторів.

Твердження ПАТ „Проскурів" про те, що договір купівлі-продажу з відстроченням був укладений задля переведення боргу в подальшому на третіх осіб, які діяли в інтересах КП „Агрофірма „Проскурів", з метою створення штучної заборгованості, контролю кредиторської заборгованості останнього, обрання штучного кредитора та відкриття провадження у справі про банкрутство, не підтверджено жодними доказами. При цьому дії в інтересах боржника, надаючи йому певні пільги, не можуть трактуватися, як дії на шкоду кредиторам.

Також колегія суддів вважає безпідставним посилання позивача на те, що в договорі переведення боргу від 18.11.2020 відсутні істотні умови, а саме предмет договору, так як в договорі не зазначено на підставі яких договорів фінансової допомоги переводиться борг в сумі 1650000.00 грн.

Із змісту договору переведення боргу вбачається, що ОСОБА_1 (кредитор) має грошові вимоги до ПП „Рудпол" (Підприємство) у розмірі 2 024 289,82 грн, що набуті ним на підставі договору відступлення права вимоги (цесії) від 11.12.2019.

Тобто договір про відступлення права вимоги (цесії) від 11.12.2019 є підставою виникнення у ОСОБА_1 грошових вимог до ПП „Рудпол".

Враховуючи, що на момент вирішення спору у даній справі відсутнє порушення будь-яких майнових чи немайнових прав ПАТ „Проскурів", як кредитора КП „Агрофірма „Проскурів", відсутність однак фраудаторності оспорюваних договорів, не доведення удаваності договору купівлі-продажу з відстроченням, неможливості відчуження ПП „Рудпол" трансформаторної підстанції КТП-616,250 вКа, коеф. 80, як окремого об`єкту цивільних прав, у позові ПАТ „Проскурів", колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відмову у позові ПАТ „Проскурів".

Доводи ПАТ „Проскурів" та ТОВ „Н2+О" про неможливість розглядати КТП-616,250 вКа, коеф. 80, як окремий об`єкт права власності, у зв`язку з тим, що трансформаторна підстанція призначена для обслуговування будівлі та становить одне ціле з нею, є приналежністю основної речі та має слідувати за нею, колегією суддів відхиляються як необгрунтовані, враховуючи наступне.

В обгрунтування позовних вимог ТОВ „Н2+О" зазначає, що відчуження КТП-616,250 вКа, коеф. 80 Комунальному підприємству „Агрофірма „Проскурів" унеможливлює користування спірною КТП, від якої заживлені об`єкти нерухомості, що перебувають на праві власності ТОВ „Н2+О".

З матеріалів справи вбачається, що 16.08.2021 за ТОВ „Н2+О" зареєстроване право власності на нерухоме майно: приміщення артезіанської свердловини № 1746, загальною площею 28,3 м2, адреса нерухомого майна: Хмельницька обл., м. Хмельницький, вул. Володимира Глушенкова, 1/1; приміщення цеху розливу газованих напоїв, загальною площею 417,4 м2, адреса нерухомого майна: Хмельницька обл., м. Хмельницький, вул. Володимира Глушенкова, 2/6; виробнича база по розливу напоїв, загальною площею 957,2 м2, адреса нерухомого майна: Хмельницька обл., м. Хмельницький, вул. Володимира Глушенкова, 2/6.

Підставою для реєстрації права власності ТОВ „Н2+О" на вище вказане нерухоме майно стали акти прийому-передачі нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ „Н2+О" за № 1, № 2 та № 3 від 05.03.2021, складені між Приватним підприємством „Рудпол" (Засновник) та ТОВ „Н2+О" (Товариство) про передачу до статутного капіталу нерухомого майна.

Тобто до набуття ТОВ „Н2+О" права власності на нерухоме майно, яке за твердженням останнього є головною річчю, попередній власник КТП-616,250 вКа, коеф. 80 (ПП „Рудпол") вже визначив її подальшу долю та відчужив її КП „Агрофірма „Проскурів" на підставі договору купівлі-продажу з відстроченням платежу від 03.08.2019.

З огляду на зазначене, навіть за умови доведення характеру приналежності КТП-616,250 вКа, коеф. 80 до набутого в подальшому ТОВ „Н2+О" майна, така обставина не може бути підставою вимог ТОВ „Н2+О" на захист свого права власності.

До правовідносин набуття ТОВ „Н2+О" права власності на нерухоме майно, оскільки інших норм не існує, слід застосовувати за аналогією положення про купівлю-продаж.

Так відповідно до ст. 66 ЦК України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Отже набувач головної речі має право лише відмовитися від правочину внаслідок не передання йому приналежностей.

Тому заявлені ТОВ „Н2+О" вимоги про визнання недійсними оспорюваних договорів та усунення перешкод в користуванні майном, а саме КТП-616,-250кВа, коеф. 80, 1972 р.в. шляхом повернення КП „Агрофірма „Проскурів" зазначеного майна за актом приймання-передачі, свідчить про обрання ТОВ „Н2+О" неналежного способу захисту та визначення неналежного відповідача.

Крім того в матеріалах справи відсутні докази, в підтвердження того, що КТП-616,250 вКа, коеф. 80 є приналежністю до набутого ТОВ „Н2+О" нерухомого майна.

Посилання ПАТ „Проскурів" та ТОВ „Н2+О" на те, що КТП-616,250 вКа, коеф. 80, є приналежним саме до набутого ТОВ „Н2+О" майна, без надання відповідних доказів, виходячи із приписів ч. 2 ст. 73 ГПК України, не є належним способом доказування.

За наведених обставин враховуючи, що третьою особою з самостійними вимогами на предмет спору - ТОВ „Н2+О" не доведено належними доказами порушення його прав, як власника нерухомого майна, набутого після укладення спірних договорів та неможливості відчуження ПП „Рудпол" трансформаторної підстанції КТП-616,250 вКа, коеф. 80, як окремого об`єкту цивільних прав, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у позові ТОВ „Н2+О" про визнання недійсними оспорюваних договорів та усунення перешкод у користуванні майном, яке йому не належить.

Відповідно до ст. 74, 76 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до п. 1 част. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що апелянт не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог та заперечень. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.11.2024 у справі № 924/1351/20(924/1245/23) ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування, у зв`язку з чим апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства „Проскурів" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.11.2024 у справі № 924/1351/20(924/1245/23) не підлягає задоволенню.

Щодо апеляційної скарги на додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.11.2024 у справі № 924/1351/20(924/1245/23).

Колегією суддів встановлено, що справа № 924/1351/20 (924/1245/23) була призначена до розгляду в загальному позовному провадженні.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 20.11.2024 відмовлено у позові Публічного акціонерного товариства „Проскурів" та у позові третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору Товариства з обмеженою відповідальністю „Н2+О".

22.11.2024 до Господарського суду Хмельницької області надійшла заява Колективного підприємства „Агрофірма „Проскурів" про стягнення витрат на правничу допомогу, в якій просить стягнути з ПАТ „Проскурів" та ТОВ „Н2+О" на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000,00 грн з кожного /т. 4 а.с. 30-31/.

Також 22.11.2024 до Господарського суду Хмельницької області надійшла заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення, в якій просить стягнути з ПАТ „Проскурів" та ТОВ „Н2+О" на користь відповідача ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000,00 грн з кожного /т. 4 а.с. 40-41/.

Відповідно до ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною 2 ст. 244 ГПК України визначено, що заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21 (провадження № 12-43гс22), вказала на таку процедуру ухвалення додаткового рішення:

"Однаковим в обох кодексах є правило про те, що у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (частина четверта статті 244 ГПК України, частина четверта статті 270 ЦПК України). Отже, законодавцем уніфіковано правила щодо прийняття додаткового судового рішення, що вимагає єдиних підходів у їх застосуванні.

Аналіз положень статті 244 ГПК України та статті 270 ЦПК України дозволяє дійти висновку, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою, ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й первісне судове рішення. Додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати, складовою частиною яких є компенсація стороні витрат правничої допомоги. Також додаткове судове рішення може бути процесуальним засобом реалізації прав учасника справи, якщо воно ухвалюється за спеціальною заявою такого учасника, поданою з дотриманням відповідної процедури. Так, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина перша статті 246 ЦПК України). Подібне право має сторона в господарському судочинства згідно з частиною першою статті 221 ГПК України.

Неповнота судового рішення може полягати в невирішеності деяких питань, що стояли перед судом. Однак, через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі при прийнятті додаткового рішення скасовувати чи змінити первісне рішення, проте він має право виправити деякі його недоліки, зокрема пов`язані з необхідністю розподілу судових витрат.

Частина перша статті 244 ГПК України (частина перша статті 270 ЦПК України) містить диспозитивну норму щодо права суду з власної ініціативи, або за заявою учасників справи ухвалити додаткове рішення. Винятком є розподіл судових витрат, який має ініціювати сторона з дотриманням правил статей 123-130, 221 ГПК України (статей 133 - 142, 246 ЦПК України).

ЦПК України та ГПК України однаково визначають обов`язок суду для вирішення питання про судові витрати призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше 15 днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог та ухвалення за наслідком такого судового засідання додаткового рішення в порядку, передбаченому частинами другою, третьою статті 221 ГПК України. У випадку розгляду такої заяви судом цивільної юрисдикції, засідання має бути проведено не пізніше 20 днів, якщо справа не слухається в письмовому провадженні (частини друга, третя статті 246 ЦПК України). Отже, для обох юрисдикцій законодавець визначив обов`язок суду призначити заяву сторони про розподіл судових витрат в судове засідання, якщо справа розглядалася з призначенням її до розгляду по суті в судових засіданнях (не в письмовому провадженні), за наслідком проведення якого має бути прийнято відповідне процесуальне рішення (додаткова постанова, додаткова ухвала).

Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина третя статті 244 ГПК України, частина третя статті 270 ЦПК України). Дослідивши чи однаково процесуальні кодекси (цивільний та господарський) визначають поняття «порядку ухвалення судового рішення», Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що обидва кодекси під цим поняттям розуміють: ухвалення рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду; прийняття рішень та постанов, складення та їх підписання в нарадчій кімнаті тим складом суду, який розглянув справу; можливість вирішення питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті; оформлення окремим документом ухвал, які постановляються в нарадчій кімнаті, а інших ухвал, що постановляються без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання; особливості оформлення судових рішень (ухвал) що містять вступну та резолютивну частину, а також складення повного рішення (постанови, ухвали) у певні строки; можливість внесення виправлень в рішеннях чи ухвалах із застереженням перед підписом судді; викладення усіх судових рішень письмово у паперовій та електронній формі та вимоги їх викладення у Єдиній судово-інформаційно-телекомунікаційній системі (стаття 259 ЦПК України, стаття 233 ГПК України). Отже, процесуальні кодекси поняття "порядок ухвалення судового рішення" визначають однаково та не включають до нього "процедуру розгляду справи по суті в загальному чи письмовому провадженні", яка виділена в окремі глави процесуальних кодексів (глава 6 ЦПК України, глава 6 ГПК України).

Велика Палата Верховного Суду висновує, що термін "ухвалення" додаткового судового рішення, а не термін "розгляд" законодавцем застосовано з метою, щоб підкреслити необхідність буквального тлумачення такого поняття відповідно до статті 259 ЦПК України (статті 233 ГПК України). Таке тлумачення є релевантним для з`ясування змісту положення другого речення частини третьої статті 270 ЦПК України (частини третьої статті 244 ГПК України), коли йдеться про усунення неповноти судового рішення, тобто відсутності у резолютивній частині рішення висновків щодо результатів розгляду справи. При цьому презюмується, що позовні вимоги та заперечення, докази, подані на їх обґрунтування, судом розглянуті згідно з вимогами статей 209 - 246 ЦПК України (статей 201 - 221 ГПК України), а розгляд справи належним чином відображений в описовій та мотивувальній частинах рішення. У протилежному випадку неповнота судового рішення може бути усунута шляхом його перегляду в апеляційному (касаційному) порядку, а не через ухвалення додаткового рішення.

Однак, у випадку задоволення заяви сторони про розподіл судових витрат, щодо яких сторона доказів не подавала, поданої на підставі статті 246 ЦПК України (статті 221 ГПК України), слід прийняти до уваги, що судом під час розгляду справи по суті питання про розподіл судових витрат не розглядалось на засадах змагальності та рівності, оскільки докази на підтвердження розміру судових витрат сторонами не були подані до закінчення судових дебатів чи внаслідок залишення позову без розгляду в підготовчому судовому засіданні.

Отже, у процедурі розгляду такої заяви суду належить забезпечити сторонам у справі можливість бути повідомленими про розгляд заяви та надати свої заперечення щодо розміру витрат, які заявник намагається компенсувати за рахунок протилежної сторони. Ключовими в цьому аспекті є приписи частини другої статті 246 ЦПК України (частини другої статті 221 ГПК України), які в імперативному порядку встановлюють, що для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання.

Отже, положення частини четвертої статті 270 ЦПК України (частини четвертої 244 ГПК України) про те, що у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання, не виключають обов`язку суду повідомити сторони про призначення судового засідання з розгляду заяви про розподіл судових витрат відповідно до частини другої статті 246 ЦПК України (частини другої статті 221 ГПК України) чи повідомити їх про прийняття заяви до розгляду (якщо провадження у справі є письмовим).

Також при розгляді цієї заяви суд повинен забезпечити сторонам дотримання принципів змагальності, рівності в судочинстві, реалізацію права сторони "бути вислуханою" як передумови того, що вона була "почута", що є складовою права на справедливий суд (рішення ЄСПЛ у справі "Серявін проти України", заява № 4909/04 від 10 лютого 2010 року).

Одним із прав, які надаються учасникам справи, є право брати участь у судовому засіданні, якщо інше не визначено законом (пункт 2 частини першої статті 43 ЦПК України, пункт 2 частини першої статті 42 ГПК України).

Учасник може відмовитися від свого права брати участь у судовому розгляді справи, заявивши клопотання про розгляд справи за його відсутності (частина третя статті 211 ЦПК України, частина третя статті 196 ГПК України). Однак це право не є абсолютним. Учасники зобов`язані з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою (пункт 3 частини другої статті 43 ЦПК України, пункт 3 частини другої статті 42 ГПК України). Отже, учасники справи мають право: брати участь у судових засіданнях (особисто або через представника); не брати участі в судових засіданнях, подавши клопотання про розгляд справи за його відсутності, крім випадків, коли суд визнав явку учасника обов`язковою.

У випадку якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, а подає такі докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то правила щодо реалізації учасниками справи їх права на участь в судовому засіданні з розгляду заяви про розподіл судових витрат згідно з частиною четвертою статті 244 ГПК України (частина четверта статті 270 ЦПК України) є спеціальними та повинні застосовуватися системно з приписами частини другої статті 221 ГПК України (частини другої статті 246 ЦПК України), яка визначає обов`язок суду призначити судове засідання відповідно до процедури розгляду справи яка була визначена судом для розгляду справи в цілому (загального, спрощеного чи письмового провадження)" (позиція, викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21).

Обов`язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє є реалізацією однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад (принципів) цивільного судочинства. Розгляд справи в суді першої інстанції за відсутності учасника справи, якого не було повідомлено про місце, дату і час судового засідання, є обов`язковою та безумовною підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення судом апеляційної інстанції, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Правильним по суті рішення є в тому випадку, коли воно відповідає вимогам законності й обґрунтованості, оскільки порушення останніх має наслідком зміну або скасування оскарженого судового рішення. Оскаржене судове рішення належить залишати без змін за наявності незначних порушень закону, які вже були усунені при розгляді справи, або ж таких, які можуть бути виправлені судом апеляційної інстанції. Правило про те, що "не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань" стосується випадків, коли такі недоліки не призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18.04.2022 у справі № 522/18010/18 (провадження № 61-13667сво21)).

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 277 ГПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Враховуючи, що судом першої інстанції при ухвалені додаткового рішення було порушено приписи частини другої статті 221 ГПК України, які в імперативному порядку встановлюють, що для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, а також порушено обов`язок повідомити сторони про призначення судового засідання з розгляду заяв про розподіл судових витрат відповідно до частини другої статті 221 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.11.2024 у справі № 924/1351/20 (924/1245/23) підлягає скасуванню на підставі п. 3 ч. 3 ст. 277 ГПК України, оскільки судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, а саме ст. 221, 244, ГПК України та не враховано висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21.

За наведених обставин апеляційна скарга ПАТ "Проскурів" на додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.11.2024 у справі № 924/1351/20 (924/1245/23) в частині порушення судом першої інстанції при ухваленні додаткового рішення норм процесуального права підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність підстав для задоволення заяв про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну допомогу у цій справі, колегія суддів враховує таке.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Частинами 1-3 ст. 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 4 та 5 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з п.п. 1, 2, 6 ч. 1 ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Як вже зазначалося вище 22.11.2024 до Господарського суду Хмельницької області надійшли заяви Колективного підприємства „Агрофірма „Проскурів" та ОСОБА_1 про стягнення витрат на правничу допомогу, в яких заявники просили стягнути з Публічного акціонерного товариства „Проскурів" та Товариства з обмеженою відповідальністю „Н2+О" на їх користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі по 40 000,00 грн з кожного.

Судом встановлено, що КП „Агрофірма „Проскурів" у відзивах на позов ПАТ „Проскурів" та на позов ТОВ „Н2+О" заявляло, що докази понесення заявником витрат на правничу допомогу будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

ОСОБА_1 у відзивах на позов ПАТ „Проскурів" та на позов ТОВ „Н2+О" зазначив, що докази понесення заявником витрат на правничу допомогу будуть подані після проголошення рішення.

Щодо судових витрат ОСОБА_1 .

27.09.2021 між ОСОБА_1 (Клієнт) та Ярошем Василем Юрійовичем (Адвокат) укладено договір про надання правової (правничої) допомоги, відповідно до п 1.1 адвокат зобов`язується надавати необхідну правничу допомогу щодо захисту прав та інтересів клієнта як кредитора Колективного підприємства „Агрофірма „Проскурів" у справі про його банкрутство № 924/1351/20 та інших справах позовного провадження, які мають розглядатися в її межах.

Згідно з 1.2 правова допомога згідно цього договору, зокрема, передбачає підготовку необхідних процесуальних документів, а також представництво адвокатом інтересів клієнта у судах, що будуть розглядати відповідні справи та у підприємствах, установах та організаціях.

Відповідно до п. 2.1 адвокат здійснює представництво інтересів клієнта у судах загальної юрисдикції у відповідності до ЦПК України, ГПК України КАС України, Закону України „Про адвокатуру" та інших чинних нормативно-правових актів України.

З метою захисту інтересів клієнта у судах загальної юрисдикції адвокату, як представнику надаються права, які надані законом позивачу. Відповідачу, третій особі (п. 2.2 договору).

Згідно з п. 2.3 адвокату як представнику клієнта надано право від його імені подавати та підписувати всі необхідні для виконання повноважень документи, включаючи позовні та інші заяви, повідомлення, клопотання, скарги, претензії, вимога, запити, власноручно завіряти копії документів, отримувати необхідні документи, включаючи рішення судів України загальної юрисдикції.

У п. 3.1 сторони дійшли згоди з приводу формули розрахунку гонорару, що з метою конфіденційності та особливостей конкретного позовного провадження, вирішили вказати в додатку до цього договору.

Згідно з п. 7.1, 7.2 договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами, договір, якщо він достроково не буде припинений з ініціативи клієнта, діє доки не будуть вичерпані всі засоби захисту, передбачені національним законодавством, а у розпочатих справах щодо повернення активів не буде прийнято остаточне рішення касаційною інстанцією /т. 4 а.с. 42/.

03.01.2024 між ОСОБА_1 та Ярошем Василем Юрійовичем укладено додаток до договору про надання професійної правничої допомоги від 27.09.2021, відповідно до п. 1.1 якого результатом правничої допомога із представництва клієнта у справі № 924/1351/20 (924/1245/23) за позовам ПАТ „Проскурів" має відмова у задоволенні цього позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу з відстроченням від 03.08.2019, укладеного між ПП „Рудпод" та КП „Агрофірма „Проскурів", та визнання недійсним договору переведення боргу 18.11.2020, укладеного між ПП „Рудпол", КП „Агрофірма „Проскурів" та ОСОБА_1 .

Згідно з п. 2 додатку до договору з урахуванням такого результату, зміст професійної правничої включає підготовку необхідних процесуальних документів на розсуд адвоката, а також представництво ним інтересів клієнта у судових засіданнях допомоги.

Розмір гонорару за надання зазначеної професійної правничої допомоги у вказаній справі № 924/1351/20 (924/1245/23) складає 40 000 грн. Гонорар є фіксованим і не залежить від кількості судових засідань та підготовлених адвокатом документів. У будь-якому випадку, професійна правнича допомога вважається наданою, а договір про її надання виконаний Адвокатом у разі ухвалення рішення, котрими у задоволенні відповідного позову буде відмовлено (п. 3 додатку до договору).

Згідно з п. 4 додатку факт надання допомоги оформляється актом приймання-передачі наданих послуг /т. 4 а.с. 43/.

18.06.2024 між ОСОБА_1 та Ярошем Василем Юрійовичем укладено додаток до договору про надання професійної правничої допомоги від 27.09.2021, відповідно до п 1. результатом правничої допомога із представництва Клієнта у справі № 924/1351/20 (924/1245/23) за позовом ТОВ „Н2+0" має бути відмова у задоволення цього позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу з відстроченням від 03.08.2019, укладеного між ПП „Рудпол" та КП "Агрофірма „Проскурів", про визнання недійсним договору переведення боргу від 18.11.2020, укладеного між ПП „Рудпол", КП "Агрофірма „Проскурів" та ОСОБА_1 , про усунення перешкод ТОВ „Н2+0" у користуванні майном.

Згідно з п. 2 додатку до договору, зміст професійної правничої включає підготовку необхідних процесуальних документів на розсуд адвоката, а також представництво ним інтересів Клієнта у судових засіданнях допомоги.

Згідно з п. 3 додатку до договору, розмір гонорару за надання зазначеної професійної правничої допомоги у вказаній справі № 924/1351/20 (924/1245/23) за позовом ТОВ „Н2+О" складає 40 000 грн. Гонорар є фіксованим і не залежить від кількості судових засідань та підготовлених адвокатом документів. У будь-якому випадку, професійна правнича допомога вважається наданою, а договір про її надання виконаний Адвокатом у разі ухвалення рішення, котрими у задоволенні відповідного позову буде відмовлено.

Згідно з п. 4 додатку до договору, факт надання допомоги оформляється актом приймання-передачі наданих послуг /т. 4 а.с. 43 на звороті/.

21.11.2024 між ОСОБА_1 та Ярошем Василем Юрійовичем укладено та підписано акт прийому-передачі наданих послуг, відповідно до якого адвокат надав клієнту правничу допомогу у касаційному суді у справі № 924/1351/20 (924/1245/23), що включає підготовку необхідних процесуальних документів, а також представництво адвокатом інтересів клієнта у судових засіданнях, і забезпечило відмову судом у позові ПАТ „Проскурів" про визнання недійсним договору купівля-продажу з відстроченням від 03.08.2019, укладеного між ПП „Рудпол" та КП „Агрофірма „Проскурів" та визнання недійсним договору переведення боргу від 18.11.2020, укладеного між ПП „Рудпол", КП „Агрофірма „Проскурів", ОСОБА_1 .

Надані адвокатом послуги включають: попереднє опрацювання матеріалів справи, підготовка і подання відзиву, підготовка і подання інших процесуальних звернень, представництво у судових засіданнях. Вартість послуг складає 40 000,00 грн /т. 4 а.с. 44 на звороті/.

21.11.2024 між ОСОБА_1 та Ярошем Василем Юрійовичем підписано акт прийому-передачі наданих послуг, відповідно до п. 1 якого адвокат надав Клієнту правничу допомогу у касаційному суді у справі № 924/1351/20 (924/1245/23) за позовом ТОВ „Н2+О", що включає підготовку необхідних процесуальних документів, а також представництво адвокатом інтересів клієнта у судових засіданнях, і забезпечило відмову судом у позові ТОВ „Н2+О" про визнання недійсним договору купівлі-продажу з відстроченням від 03.08.2019, укладеного між ПП „Рудпол" та КП „Агрофірма „Проскурів", про визнання недійсним договору переведення боргу від 18.11.2020, укладеного між ПП „Рудпол", КП „Агрофірма „Проскурів" ОСОБА_1 та про усунення перешкод ТОВ „Н2+О" у користуванні майном.

Надані адвокатом послуги включають: попереднє опрацювання матеріалів справи, підготовка і подання відзиву, підготовка і подання інших процесуальних звернень, представництво у судових засіданнях. Вартість послуг складає 40 000,00 грн /т. 4 а.с. 44/.

Судом враховується, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку таке втручання суперечитиме принципу свободи договору визначеному нормами ст. 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України (постанова об`єднаної палати КГС ВС від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, додаткова постанова Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов`язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством Касаційного господарського суду від 19.07.2021 у справі № 910/16803/19).

Відповідно до позиції, викладеної у постанові об`єднаної палати КГС ВС від 22.01.2021 у справі № 925/1137/19, за умови підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, не надання іншою стороною доказів невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності, у тому числі спростування правильності відповідних розрахунків, витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 та Ярош В. Ю. за представництво інтересів клієнта у межах справи № 924/1351/20 (924/1245/23) погодили фіксований розмір гонорару в сумі 40000,00 грн за позовом ПАТ „Проскурів" та в сумі 40 000,00 грн за позовом ТОВ „Н2+О".

Верховний Суд у постанові від 02.02.2023 у справі № 915/606/21 дійшов висновку, що у разі погодження між адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) та клієнтом фіксованого розміру гонорару такий гонорар обчислюється без прив`язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту.

ПАТ „Проскурів" та ТОВ „Н2+О" заперечень щодо відшкодування заявлених позивачем витрат на правову допомогу чи клопотань про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката не надав.

З урахуванням наведеного вище та враховуючи співмірність суми витрат зі складністю справи, відповідність суми понесених витрат критеріям реальності і розумності з урахуванням предмету позову у справі, відсутність клопотання позивача про їх зменшення та результат вирішення спору у справі (відмову в позові ПАТ „Проскурів" та позові ТОВ „Н2+О"), колегія суддів вважає, що витрати ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу мають бути покладені на ПАТ „Проскурів" та ТОВ „Н2+О" в розмірі по 40 000,00 грн на кожного.

Щодо судових витрат КП „Агрофірма „Проскурів".

09.02.2024 між КП „Агрофірма „Проскурів" (замовник) та Заруцьким О.В. (виконавець) укладено договір про надання юридичних послуг № 5Г, відповідно до п. 1.1 якого виконавець зобов`язується надати замовнику визначені договором юридичні послуги, до переліку яких входить надання юридичних консультацій, складення проектів документів, листів, відповідей, претензій, положень, інструкцій та інших документів, надання допомоги у всіх справах, що пов`язані чи можуть бути пов`язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних прав та законних інтересів, а замовник зобов`язується оплатити послуги адвоката (гонорар) та компенсувати фактичні витрати на надання правничої допомоги в обсязі та на умовах, визначених договором.

У п. 3.1 договору сторони погодили, що гонорар адвоката за виконання обов`язків в межах даного договору залежить та нараховується відповідно до строків та результатів вирішення тих чи інших питань Замовника, ступінь важкості справи, обсяг правничих послуг наданих замовнику.

Сторони домовилися, що вартість послуг виконавця за договором розраховується із розрахунку часу витраченого виконавцем на виконання послуг. Вартість однієї години роботи адвоката визначається додатком до даного договору (п. 3.2 договору).

Відповідно до п. 3.4 ціна договору встановлюється в акті приймання-передачі послуг кожен з яких є додатковою угодою до даного договору /т. 4 а.с. 34-35/.

21.11.2024 між КП „Агрофірма „Проскурів" (замовник) та Заруцьким О.В. (виконавець) підписано акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) до договору про надання правничої допомоги № 5Г від 09.02.2024 про те, що за період з 09.02.2024 по 20.11.2024 на підставі договору, укладеного між сторонами, у межах представництва клієнта в суді апеляційної інстанції в межах судової справи № 924/1351/20 (924/1245/23) Адвокатом були надані такі послуги (виконані роботи):

- зустріч адвоката із замовником та надання замовнику консультації, аналіз наданих замовником документів.

- аналіз судової практики та правових позицій Верховного Суду у даних правовідносинах.

- підготовка правової позиції щодо представництва інтересів КП "Агрофірма "Проскурів" під час розгляду справи № 924/1351/20(924/1245/23).

- підготовка відзиву на позовну заяву ПАТ "Проскурів" у справі № 924/1351/20(924/1245/23);

- підготовка відзиву на позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору ТОВ „Н2+О" у справі № 924/1351/20(924/1245/23);

- представництво інтересів № 924/1351/20(924/1245/23) у судових засіданнях у Господарському суді Хмельницької області під час розгляду справи № 924/1351/20(924/1245/23) протягом численних судових засідань у період з 09.02.2024 по 20.11.2024.

Згідно з актом час затрачений адвокатом становить 16 год., вартість однієї голини роботи адвоката становить 5 000,00 грн, загальна вартість виконаних робіт (наданих послуг) адвокатом при обрахунку за погодинною оплатою складає 80 000,00 грн.

Відповідно до п. 4 акту гонорар у розмірі, встановленому у п. 2 цього Акта, в обов`язковому порядку сплачується клієнтом протягом 30-ти банківських днів з моменту підписання сторонами цього Акта /т. 4 а.с. 33/.

Колегія суддів зазначає, що із змісту укладеного між КП „Агрофірма „Проскурів" (замовник) та Заруцьким О.В. (виконавець) договору про надання юридичних послуг № 5Г від 09.02.2024 вбачається, що сторонами погоджено погодинну оплату гонорару.

Так у п. 3.2 договору сторони погодили, що вартість послуг виконавця за договором розраховується із розрахунку часу витраченого виконавцем на виконання послуг. Вартість однієї години роботи адвоката визначається додатком до даного договору.

Разом з тим в матеріалах справи відсутній додаток до договору, в якому сторонами визначено вартість однієї години роботи адвоката. В судовому засіданні 05.02.2025 КП „Агрофірма „Проскурів" та адвокат Заруцький О.В. повідомили про те, що додаток до договору щодо визначення вартості однієї години роботи адвоката сторонами не укладався.

При цьому в Акті приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 21.11.2024 до договору про надання правничої допомоги № 5Г від 02.02.2024, який укладено після ухвалення судом першої інстанції рішення у справі, сторонами визначено, що вартість однієї години роботи адвоката становить 5000,00 грн.

Враховуючи, що КП „Агрофірма „Проскурів" не додано до заяви додаток до договору (передбачений п. 3.2 договору), в якому визначено вартість послуг виконавця за одну годину роботи за договором, а також розрахунок часу витраченого виконавцем на виконання послуг, у суду відсутня можливість встановити вартість наданих послуг, яка узгоджена сторонами у відповідності до договору.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, постановах Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 379/1418/18 та від 23.11.2020 у справі № 638/7748/18.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що у задоволенні заяви Колективного підприємства „Агрофірма „Проскурів" від 22.11.2024 про стягнення витрат на правничу допомогу у справі № 924/1351/20 (924/1245/24) слвд відмовити.

Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване додаткове рішення, зазначених обставин не врахував та дійшов помилкового висновку про часткове задоволення заяви Колективного підприємства „Агрофірма „Проскурів" від 22.11.2024 про стягнення витрат на правничу допомогу у справі № 924/1351/20 (924/1245/24).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Проскурів" на додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.11.2024 у справі № 924/1351/20(924/1245/23) слід задоволити частково, додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.11.2024 у справі № 924/1351/20(924/1245/23) необхідно скасувати та ухвалити нове додаткове рішення, яким заяву ОСОБА_1 від 22.11.2024 про ухвалення додаткового рішення у справі справі № 924/1351/20 (924/1245/23) задовольнити, стягнути з ПАТ „Проскурів" на користь ОСОБА_1 40 000,00 грн, стягнути з ТОВ „Н2+О" на користь ОСОБА_1 40 000,00 грн, у задоволенні заяви Колективного підприємства „Агрофірма „Проскурів" від 22.11.2024 про стягнення витрат на правничу допомогу у справі № 924/1351/20 (924/1245/24) - відмовити.

Керуючись ст. 126-129, 221, 244, 269, 270, 273, 275, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Проскурів" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.11.2024 у справі № 924/1351/20(924/1245/23) - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.11.2024 у справі № 924/1351/20(924/1245/23) - залишити без змін.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Проскурів" на додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.11.2024 у справі № 924/1351/20(924/1245/23) задоволити частково.

Додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.11.2024 у справі № 924/1351/20(924/1245/23) скасувати.

Ухвалити нове додаткове рішення.

"1. Заяву ОСОБА_1 від 22.11.2024 про ухвалення додаткового рішення у справі № 924/1351/20 (924/1245/23) задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Проскурів" (29021, м. Хмельницький, вул. Глушенкова, 11, код ЄДРПОУ 30593842) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 40000,00 грн (сорок тисяч гривень 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Н2+О" (29021, м. Хмельницький, вул. Глушенкова, 11, код ЄДРПОУ 44000544) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 40000,00 грн (сорок тисяч гривень 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ.

2. У задоволенні заяви Колективного підприємства „Агрофірма „Проскурів" від 22.11.2024 про стягнення витрат на правничу допомогу у справі № 924/1351/20 (924/1245/24) відмовити".

Господарському суду Хмельницької області видати накази на виконання цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу № 924/1351/20 (924/1245/24) повернути Господарському суду Хмельницької області.

Повну постанову складено "14" лютого 2025 р.

Головуючий суддя Крейбух О.Г.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Юрчук М.І.