Справа №2-а-77/08
П О С Т А Н О В А
іменем України
23 січня 2008 року Харківський окружний адміністративний суд
у складі: головуючого - судді Ральченка І.М.
при секретарі Спіріній О.С.
за участі:
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача ХНУВС ОСОБА_3
розглянув адміністративну справу за позовом ОСОБА_1до ректора Харківського національного університету внутрішніх справ України, Харківського національного університету внутрішніх справ України про поновлення на роботі в органах внутрішніх справ та стягнення заборгованості сплати за час вимушеного прогулу,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1звернувся до суду із адміністративним позовом у якому просив визнати незаконним та скасувати наказ ректора ХНУВС від 07.02.2007 р. № 41 про його звільнення, поновити його на службі в органах внутрішніх справ України на посаді старшини навчально-наукового інституту підготовки фахівців кримінальної міліції УМВС України по Харківській області, стягнути з ХНУВС на його користь заробітну плату з 1 січня 2007 року по 6 лютого 2007 року, грошову компенсацію за невикористану відпустку з 20 січня 2006 року по 7 лютого 2007 року, а також середню заробітну плату за час його вимушеного прогулу з 7 лютого 2007 року по час винесення рішення по справі.
В обґрунтування позову позивач ОСОБА_1 послався на п. 27 Дисциплінарного Статуту органів внутрішніх справ України від 29 липня 1991 року відповідно до якого „Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ є крайнім заходом дисциплінарного стягнення і може проводитись за систематичне порушення дисципліни або вчинення проступку, несумісного з перебуванням на службі в органах внутрішніх справ”, а відповідно до п. 26 дисциплінарне стягнення повинно відповідати тяжкості вчинення проступку і ступеню провини. Позивач вважає, що у відповідача не було жодних підстав для його звільнення, крім того за весь час перебування на посаді він не мав жодного стягнення, навпаки згідно наказу №1253 ХНУВС України від 23.08.2006р. йому об'явлено подяку. З урахуванням наведеного позивач вважає його звільнення неправомірним, у зв'язку з чим звернувся до суду.
У судовому засіданні позивач підтримав позов у повному обсязі, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та пояснив, що він частково визнає свою провину у допущені ним порушень положення Дисциплінарного статуту але вважає, що його звільнення з органів внутрішніх справ не відповідає тяжкості проступку скоєного ним.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі. Зазначив, що вважає звільнення позивача з органів внутрішніх справ безпідставним та незаконним.
Представник відповідача ХНУВС ОСОБА_3 проти позову заперечувала, просила відмовити позивачу у повному обсязі в задоволенні позовних вимог з наступних підстав: ОСОБА_1 був звільнений з органів внутрішніх справ наказом ректора ХНУВС України № 41 від 07.02.2007р. за п. 63 „є” (за порушення дисципліни), але в наказі ХНУВС № 1701 від 07.12.2006 р. вказано, що проведеним службовим розслідуванням встановлено факти грубого порушення службової дисципліни з боку позивача, так по-перше, позивач сприяв порушенню розпорядку дня тимчасово підпорядкованим особовим складом інституту, а також курсантів ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які в ніч з 04.11.2006р. на 05.11.2006 р., після відбою знаходилися в службовому кабінеті позивача порушуючи внутрішній розпорядок дня пили чай та дивилися програму гумористичного характеру. Тобто позивач, всупереч ст..1 Дисциплінарного статуту, не прийняв жодних заходів припинення цих дій, а навпаки, сприяв порушенню внутрішнього розпорядку. По-друге, позивач віддав завідомо неправомірний наказ рядовому міліції ОСОБА_6, залізти через вікно в приміщення канцелярії ХНУВС, що не було край необхідним заходом у вказаній позивачем ситуації, крім того позивач не повідомив про свій вчинок безпосередньому або старшому прямому начальникові, чим порушив вимоги Директиви № 8 „Питання службового етикету працівників органів внутрішніх справ України, де вказано, що начальник відповідає за відданий наказ, його наслідки та відповідність законодавству, а також за невжиття заходів для його виконання, за зловживання, перевищення влади чи службових повноажень. По-третє позивач залишив курсантів у своєму службовому кабінеті під час своєї відсутності чим порушив встановлені ХНУВС правила внутрішнього розпорядку та розпорядку дня. По-четверте підтримував позастатутні відносини з підпорядкованими особами рядового складу - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7, чим порушив норми професійної та службової етики, які визначені в Розділі „Відносини між працівниками міліції. Порядок звернення до начальників” Директиви № 8. По-п'яте позивач ввів в оману керівництво навчально-наукового інституту підготовки фахівців кримінальної міліції та співробітників відділу роботи з персоналом ХНУВС стосовно подій 4-5 листопада 2006 року”, чим грубо порушив Присягу працівника ОВС. Враховуючи зазначене представник відповідача вважає звільнення позивача з органів внутрішніх справ цілком обґрунтованим та законним.
Відповідач ректор Харківського національного університету внутрішніх справ ОСОБА_8 про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином у порядку ст. 35 КАС України, однак у судове засідання не з'явилася, причини неявки суду не повідомила, заяви про відкладання розгляду справи суду не надала, правом участі в судовому засіданні не скористалася.
Вислухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.
Позивач ОСОБА_1 проходив службу на посаді старшини навчально-наукового інституту підготовки фахівців кримінальної міліції Харківського національного університету внутрішніх справ з 19.01.2006 року у військовому званні старшого сержанта міліції.
На підставі висновку службового розслідування від 02.12.2006 року наказом ректора ХНУВС від 07.12.2006 № 1701 ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з ОВС, а наказом ХНУВС від 07.02.2007 року №41 позивача було звільнено з органів внутрішніх справ за п. 63 „є” Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (за порушення дисципліни).
За змістом наказу №1701 ОСОБА_1 сприяв порушенню розпорядку дня тимчасово підпорядкованим особовим складом інституту; віддав за відомо неправомірний наказ рядовому міліції; неналежно здійснював контроль за черговими нарядами; залишив курсантів у своєму службовому кабінеті під час своєї відсутності; підтримував позастатутні відносини з підпорядкованими особами рядового складу; ввів в оману керівництво навчально-наукового інституту підготовки фахівців кримінальної міліції та співробітників відділу роботи з персоналом ХНУВС стосовно подій 4-5 листопада 2006 року”.
З питання введення в оману керівництва навчально-наукового інституту підготовки фахівців кримінальної міліції та співробітників відділу роботи з персоналом ХНУВС стосовно подій 4-5 листопада 2006 року представник ХНУВС у судовому засіданні пояснила, що під час надання письмових пояснень 07.11.2006 року ОСОБА_1 не вказав про перебування в його службовому кабінеті в ніч з 04.11.06 на 05.11.06 курсанта ОСОБА_4, однак, надаючи пояснення наступного дня 08.11.2006 року ОСОБА_1 вказав про наявність такого факту.
Суд не може погодитися із висновком відповідача про наявність в діях ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку, оскільки як вбачається із пояснень ОСОБА_1 від 08.11.2006 року (а.с. 101-104) він будучи попереджений про відсутність відповідальності за відмову від надання пояснень згідно ст. 63 Конституції України, особисто та добровільно виклав зазначені обставини, доповнивши попередні пояснення від 07.11.2006 року, а також вказав, що в його поясненнях від 07.11.2006 року він викладав багато фактів, через що упустив зазначений факт. До того ж, письмові пояснення 07.11.2006 року та 08.11.2006 року ОСОБА_1 надавав ректору ХНУВС, а не керівництву навчально-наукового інституту підготовки фахівців кримінальної міліції або співробітникам відділу роботи з персоналом.
Таким чином, є незрозумілим, в чому саме полягали неправомірні дії ОСОБА_1 в цій частині, та чи діяв він умисно, надаючи неповні пояснення 07.11.2006 року, яким чином він ввів в оману керівництво навчально-наукового інституту та співробітників відділу роботи з персоналом.
Тобто відповідачем взагалі не було визначено чи мав місце дисциплінарний проступок, а тому на думку суду визначення дій ОСОБА_1 як дисциплінарного проступку в цій частині є передчасним та необґрунтованим.
Із висновку службового розслідування від 02.12.2006 року вбачається, що в ніч з 04.11.06 на 05.11.06, після відбою в службовому кабінеті ОСОБА_1 з його дозволу знаходились курсанти ОСОБА_4 ОСОБА_5, ОСОБА_7, які пили чай та дивились програму гумористичного характеру, при цьому ОСОБА_1 залишив курсантів у своєму службовому кабінеті під час своєї відсутності.
Згідно ч. 2 ст.7 Дисциплінарного статуту ОВС, у разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень.
Згідно ч. 4 ст. 8 Дисциплінарного статуту старші за званням та посадою в усіх випадках зобов'язані вимагати від молодших дотримання службової дисципліни, зокрема, правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету.
Згідно з п. 207 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, затвердженого Законом України „Про статут внутрішньої служби Збройних сил України” від 24 березня 1999 року № 548-14, у встановлений час подається сигнал "Відбій" і вмикається чергове освітлення. У приміщенні встановлюється цілковита тиша.
Крім того, як вбачається з висновку службового розслідування ОСОБА_1 віддав за відомо неправомірний наказ рядовому міліції ОСОБА_6 залізти до приміщення канцелярії 1-го курсу ННІПФКМ ХНУВС через вікно для того щоб узяти книгу вечірніх перевірок.
Згідно ч. 5 ст. 4 Дисциплінарного статуту ОВС, накази повинні бути законними, зрозумілими. Віддання і виконання наказу, який суперечить закону, або невиконання правомірного наказу тягне відповідальність, передбачену цим Статутом та іншими законодавчими актами.
Таким чином, ОСОБА_1 було допущені порушення положень Дисциплінарного статуту в цій частині, що частково визнав позивач у судовому засіданні.
Згідно ч. 10, 15 Дисциплінарного Статуту органів внутрішніх справ України, при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.
Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
Як вбачається із рапорту ОСОБА_1 на адресу ректора ХНУВС від 02.02.2007 року останній вказав, що повністю визнає свою провину у порушенні службової дисципліни та розпорядку дня (а.с. 28), згідно службової характеристики на ОСОБА_1 під час його службі на вказаній посаді він зарекомендував себе як особа, яка добре виконує свої службові обов'язки, повністю виконує статутні вимог Кодексу честі працівника ОВС (а.с. 45). Крім того, вчиненим ОСОБА_1 дисциплінарним проступком шкоди заподіяно не було.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що обраний відносно позивача ОСОБА_1 найсуворіший вид дисциплінарного стягнення - звільнення з органів внутрішніх справ не відповідає тяжкості проступку та здійснений без урахування усіх обставин, передбачених ст. 10 Дисциплінарного статуту, а тому наказ про притягнення його до дисциплінарної відповідальності є однобічним та необґрунтованим та підлягає скасуванню судом.
Відповідно до п 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу роботу особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній роботі (посаді) з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Таким чином, ОСОБА_1 підлягає поновленню на попередній посаді та з ХНУВС на користь позивача необхідно стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 6659,56 грн. (час вимушеного прогулу 11 місяців 12 днів; 11Х578+12Х25,13, де 578 грн. - середньомісячний заробіток; 25,13-середньоденний заробіток).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 8, 11, 94, 104, 159, 160-162 КАС України, суд -
П О С Т А Н О В И В :
Позов ОСОБА_1задовольнити.
Визнати незаконними та скасувати накази ректора Харківського національного університету внутрішніх справ №1701 від 07.12.2006 року в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та №41 від 07.02.2007 року в частині звільнення ОСОБА_1 у запас Збройних Сил України.
Поновити ОСОБА_1на посаді старшини навчально-наукового інституту підготовки фахівців кримінальної міліції Харківського національного університету внутрішніх справ.
Стягнути з Харківського національного університету внутрішніх справ на користь ОСОБА_1середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 6659,56 грн.
Постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді звернути до негайного виконання.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.
Повний текст постанови виготовлений 25 січня 2008 року.
Суддя (підпис)
Постанова не набрала законної сили. З оригіналом згідно.
Суддя І.М. Ральченко