21.06.2011

                                                                                                               Справа № 2-2489/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

21 червня 2011 року                                                                                                             м. Вінниця

          Ленінський районний суд м. Вінниці в складі головуючого судді  Дернової В.В., при секретарі Тронт М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в  м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вінницької міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору –ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6  про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Вінницької міської ради та  просила визнати за нею право власності на нерухоме майно (10/100 часток будинковолодіння АДРЕСА_1  за набувальною давністю, оскільки вона добросовісно відкрито безперервно володіє вказаним нерухомим майном вже понад десять років (з 2000 року), іншого шляху та способу покращити свої житлові умови у неї немає (на підставі рішення виконкому Вінницької міської ради від 10.06.2008 року  № 1351 вона взята на квартирний облік за місцем проживання за № 2691 загальної черги та за № 1071 включена у список осіб, які користуються правом першочергового отримання житла, як ветеран праці).

        Ухвалою Ленінського районного суду м. Вінниці від 03.06.2011 року за клопотанням відповідача Вінницької міської ради було залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору –ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, які є співвласниками вказаного будинковолодіння.

В судовому засіданні позивач та її представник за довіреністю ОСОБА_7 підтримали позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, та просили їх задовольнити.  

Представник відповідача за довіреністю ОСОБА_10 у судовому засіданні  позов не визнала, просила відмовити у його задоволенні з підстав, викладених у письмовому запереченні на позов, яке приєднане до матеріалів справи.

 Третя особа  ОСОБА_3 у судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити у повному обсязі.

 Третя особа  ОСОБА_4 у судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити у повному обсязі.

 Третя особа ОСОБА_5 у судове засідання не з’явилася, хоча була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчить розписка, яка знаходиться у матеріалах справи.

 Третя особа ОСОБА_6  у судове засідання не з’явився, хоча булв належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчить розписка, яка знаходиться у матеріалах справи.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні  встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником 34/400 часток (площа –17,9 м2) будинковолодіння АДРЕСА_1 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Першою Вінницькою державною нотаріальною конторою 20.06.1984 року № 4-1267, рішення Ленінського районного суду                   м. Вінниці від 21.05.2007 року, ухвали Ленінського районного суду м. Вінниці від 13.09.2007 року, ухвали Ленінського районного суду м. Вінниці від 07.02.2008 року, рішення Постійно діючого Третейського суду при Товарній біржі «Товарна універсальна біржа «Сальдо»від 14.04.2008 року (а.с. 6-10, 12-18). Відповідач Вінницька міська рада є власником 10/100 часток (площа –28,3 м2) будинковолодіння АДРЕСА_1 на підставі рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 21.05.2007 року, ухвали Ленінського районного суду м. Вінниці від 13.09.2007 року, ухвали Ленінського районного суду  м. Вінниці від 07.02.2008 року (а.с. 6-9, 13-16). Третя особа  ОСОБА_3 є власником 51/400 часток будинковолодіння  АДРЕСА_1 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого Першою Вінницькою державною нотаріальною конторою 13.02.1990 року № 5-1162, рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 21.05.2007 року, ухвали Ленінського районного суду  м. Вінниці від 13.09.2007 року, ухвали Ленінського районного суду м. Вінниці від 07.02.2008 року (а.с.6-9, 13-16). Третя особа ОСОБА_4 є власником 51/400 часток будинковолодіння АДРЕСА_1 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого Першою Вінницькою державною нотаріальною конторою 13.02.1990 року № 5-1162, рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 21.05.2007 року, ухвали Ленінського районного суду м. Вінниці від 13.09.2007 року, ухвали Ленінського районного суду м. Вінниці від 07.02.2008 року (а.с.6-9, 13-16). Треті особи ОСОБА_5 ОСОБА_6  є власниками 56/100 часток (площа –98,4 м2) будинковолодіння АДРЕСА_1 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Першою Вінницькою державною нотаріальною конторою 24.06.1987 року  № 4-1741, дублікат якого виданий державним нотаріусом Першої Вінницької державної нотаріальної контори від 03.07.2007 року № 6-970, рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 21.05.2007 року, ухвали Ленінського районного суду м. Вінниці від 13.09.2007 року. Право власності усіх співвласників будинковолодіння АДРЕСА_1 зареєстроване у встановленому законом порядку.

        Відповідно до ст. 328 ЦК України,  право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; право  власності вважається набутим правомірно,  якщо інше прямо  не  випливає  із  закону  або  незаконність  набуття  права власності не встановлена судом.

        Згідно ст. 344 ЦК України, особа,  яка   добросовісно   заволоділа  чужим  майном  і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти  років  або рухомим майном - протягом п'яти років,  набуває право власності на це майно (набувальна давність),  якщо  інше  не встановлено цим Кодексом; право власності на  нерухоме  майно,  що  підлягає  державній реєстрації,  виникає  за  набувальною давністю з моменту державної реєстрації; особа,  яка заявляє про давність володіння, може приєднати до  часу  свого  володіння  увесь  час,  протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є; право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

          Відповідно до п. 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, правила статті 344 Цивільного кодексу України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.

        Цивільний кодекс України набрав чинності з 1 січня 2004 року (п. 1 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України), тобто моментом початку плину набувальної давності є 1 січня 2001 року, а тому після 1 січня 2011 року вже можуть існувати підстави для звернення до суду для визнання права власності за набувальною давністю.

       На думку суду, у даному випадку мають місце усі ознаки набуття права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.

      По-перше, ОСОБА_1 безперервно володіє спірним нерухомим майном понад десять років (з 2000 року), що підтвердили у судовому засіданні треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - ОСОБА_3 та ОСОБА_4, 01.01.2011 року спливло 10 років, передбачених ЦК України, для застосування набувальної давності на нерухоме майно.

      По-друге, ОСОБА_1 добросовісно заволоділа спірним нерухомим майном та відкрито ним володіла, що підтверджується її неодноразовими зверненнями до Вінницької міської ради. Як вбачається з відповідей на вказані звернення, Вінницька міська рада не заявляла свої права на спірне нерухоме майно, а у певний період взагалі зазначала у своїх відповідях, що воно не перебуває у її власності та на балансі (саме позивач вказану обставину доводила у судовому порядку). Спірні приміщення знаходилися у аварійному стані, були непридатними для житла, підлягали знесенню, однак не були знесені повністю, оскільки пов’язані капітальною стіною з квартирою позивача. У зв’язку з тим, що погіршувався санітарний стан її квартири (у спірному приміщенні постійно збиралися особи без постійного місця проживання), позивач була вимушена приєднати пустуючі приміщення до своєї квартири, провести необхідні ремонтні роботи, що підтверджується доданими до справи документами, які збереглися лише за минулий, 2010 рік         (а.с. 19-30). На сьогоднішній день спірні приміщення є одним цілим з квартирою позивача. При цьому, впродовж вказаного періоду правомочною особою не пред’являвся  позов або будь-які вимоги про повернення майна.  

Разом з тим, суд критично оцінює твердження відповідача про те, що спірне приміщення є самочинним будівництвом, а тому згідно ч. 2 ст. 376 ЦК України позивач не може набути права власності на нього, оскільки йдеться про приміщення, право власності на яке вже зареєстроване у встановленому законом порядку за Вінницькою міською радою.

Згідно ст. 1 ЦПК України, завданнями    цивільного   судочинства   є   справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених,  невизнаних або оспорюваних прав,  свобод чи інтересів фізичних осіб,  прав  та  інтересів  юридичних  осіб, інтересів держави.

На підставі рішення виконкому Вінницької міської ради від 10.06.2008 року № 1351 позивач взята на квартирний облік за місцем проживання за  № 2691 загальної черги та за № 1071 включена у список осіб, які користуються правом першочергового отримання житла, як ветеран праці (а.с. 11).

Згідно ст. 26 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», громадяни похилого віку нарівні з  іншими  громадянами  мають право  на  житло,  що включає право на одержання і постійне користування впорядкованим жилим приміщенням в будинках державного фонду, на придбання жилого приміщення в будинках громадського  або індивідуального житлового фонду; це право  додатково  гарантується наданням громадянам похилого віку житла  в  спеціально  обладнаних будинках або пристосуванням займаних ними приміщень відповідно  до їх специфічних потреб; жиле приміщення  громадянам  похилого  віку,  які  потребують поліпшення житлових умов,  надається  безплатно  або  за  плату  з урахуванням  рівня  їх матеріальної забезпеченості в порядку, встановленому чинним законодавством.

Зазначені обставини додатково свідчать про те, що рішення про задоволення позову є справедливим, оскільки іншого шляху та способу покращити свої житлові умови у позивача  немає.

Відповідно до ст.16 ЦК України, суд може захистити цивільне право або інтерес у спосіб, що встановлений договором або законом, а тому у даному випадку існують підстави та необхідність для захисту прав позивача шляхом визнання права власності та задоволення позову.    

Керуючись ст.ст. 1, 16, 10, 60, 88, 212, 213, 215 ЦПК України,  на підставі ст. 41 Конституції України, ст. ст. 328, 344 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на 10/100 часток будинковолодіння АДРЕСА_1.

          Судові витрати залишити за позивачем.

          Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Вінницької області через Ленінський районний суд м. Вінниці шляхом  подачі апеляційної скарги в десятиденний термін з дня його проголошення.     

         Повний текст рішення складений 24.06.2011 року.

Суддя: