Справа № 22ц- 372/2008                                  Головуючий у 1інст. -Костенко О.Ф.

                                                                            Доповідач - Литвиненко І.В.

                                             Р І Ш Е Н Н Я                

                                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                                      

         розглянувши  у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1та ТОВ „Видавнича група „Нова інформація”, ОСОБА_2 на рішення Бахмацького районного суду від 3 грудня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1,  ОСОБА_4, ТОВ „Видавнича група „Нова інформація”, ОСОБА_2про захист честі, гідності, права на свободу, особистої недоторканості, відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

         ОСОБА_3звернулась з позовом до ОСОБА_1., ОСОБА_4, ТОВ „Видавнича група „Нова інформація”, яке є засновником та видавцем газети „По-Українськи”, ОСОБА_2 про захист честі, гідності, права на свободу, особистої недоторканості, спростування недостовірних відомостей, відшкодування моральної шкоди.

         Обґрунтовувала вона свої вимоги тим, що ОСОБА_1у середині травня 2007 року близько 19 години на вул. Центральній с. Піски, Бахмацького району, у присутності її чоловіка ОСОБА_8обізвав її чаклункою, яка наворожувала на здоров'я та негаразди, чим образив її, порушив право на повагу до гідності і честі, завдав моральної шкоди  на суму 1000 грн.

         ОСОБА_4теж образила її,  принизила, порушила право на повагу до гідності і честі, завдала моральної шкоди на суму 500 грн коли 19.03.2007 року о 18 годині у приміщенні сільської ради в присутностіОСОБА_9., ОСОБА_10., ОСОБА_11, ОСОБА_8ображала її нецензурною лайкою, називала відьмою, чаклункою. А 14.07.2007 року ОСОБА_4подзвонила їй додому і звернулась зі словами : „Ну що, відьмо?” -, які чула ОСОБА_12

         Крім того, в газеті „По-Українськи” у № 124 за 16.07.2007 року  була опублікована стаття Р.Запорожченка під назвою „Сільську голову підозрюють у відьомстві”, в якій без її згоди була поміщена її фотокартка та ОСОБА_1у бесіді з автором статті пояснює що „поламав праву ногу, зламав ліву руку на роботі, жінка перенесла операцію, корова б'ється, птиця дохне, розтуть плітки що я маю полюбовниць у місті  Бахмач, у будинку на шторах циганська голка, свічка у церкві не горить” і у всьому цьому підозрюється ОСОБА_3 та зазначено: „Вона причетна до чаклування”, а також „Нещодавно ОСОБА_1поїхали до столичних біоенергетиків. Ті не називають ОСОБА_3відьмою, проте не виключають її причетність до чаклунства”. Сам автор статті ОСОБА_2 теж  намагався впевнити читачів у її  відьмацькій силі і писав про себе: „Спотикається на секунду, коли виходить зі двору ОСОБА_1, його нові штани розриваються від кишень до черевиків, потім він закочує їх сяк-так, скріплює їх і іде до сільради”. Крім того, в статті зачіпалася честь її родини, принижувався родовід такою фразою „Дивись, зараз оживе. Раз, і курча побігло. Страшно було” бо мова йшла про  її бабусю, яку називали знахаркою і яка може оживити мертве курча.

         Позивачка вважає, що надрукована неправдива інформація базується на фантастичних та примарливих твердженнях, наклепах, принижує її честь і  гідність  в очах односельців, всіх читачів газети, а тому вона просить спростувати цю інформацію та стягнути з газети 3500 грн морального відшкодування.

         Рішенням суду позов задоволено, визнано інформацію, поширенуОСОБА_1 та ОСОБА_4такою, що не відповідає дійсності та принижує честь і гідність, зобов'язано цих відповідачів спростувати перед односельцями неправдиву інформацію про те, що ОСОБА_3є відьмою і чаклункою, стягнуто на користь ОСОБА_3. з ОСОБА_1. 1000 грн і з ОСОБА_4500 грн морального відшкодування. Також суд визнав такою, що не відповідає дійсності і принижує честь і гідність ОСОБА_3. інформацію про те, що сільський голова ОСОБА_3 є відьмою і чаклункою, опубліковану в газеті „По-Українськи”, зобов'язано ОСОБА_2та видавця газети ТОВ „Видавнича група „Нова інформація” опублікувати спростування цієї інформації не пізніше місяця з дня набрання чинності рішення  і стягнув з них солідарно на користь ОСОБА_3. 3500 грн морального відшкодування.

         В апеляційній скарзі ОСОБА_1просить скасувати рішення суду як упереджене, необґрунтоване і безпідставне, посилаючись на те, що в позовній заяві викладені абсурдні звинувачення, які не можуть бути предметом судового розгляду, за основу взяті пояснення зацікавленого свідка, який є чоловіком позивачки, а інші свідки, на яких посилалась позивачка, відмовилися давати пояснення в суді.

         ТОВ „Видавнича група „Нова інформація” та ОСОБА_2 в своїй апеляційній скарзі просять скасувати рішення через неправильне застосування норм матеріального та процесуального  законодавства і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

         Апелянти вказують, що суд залишив поза увагою положення ст.47-1 Закону України „Про інформацію”, ст.2 Закону України „Про  друковані засоби масової інформації”, які передбачають можливість для кореспондента вільно і незалежно висловлювати свої оціночні судження в  друкованих засобах масової інформації. Крім того, суд, зобов'язавши  надрукувати спростування, не навів у рішенні текст такого спростування.

         Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

         В суді першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_3була обрана на посаду голови сільської ради, яку раніше займав ОСОБА_1і між ними через це склались неприязливі стосунки.

         В позовній заяві ОСОБА_3вказувала на два випадки,  коли  мати ОСОБА_1. ОСОБА_4 своїми висловлюваннями принижувала її честь і гідність. Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивачка не змогла належними та беззаперечними доказами довести вказані факти.

         Як вбачається з протоколу судового засідання (а.с.89 зворот), свідокОСОБА_8 був очевидцем  лише того, як ОСОБА_1зустрів позивачку на вулиці і назвав її „чаклункою”. Суд першої інстанції  прийшов до висновку, що  такий вислів принижує честь і гідність позивачки, проте висновки суду не відповідають положенням ст.34 Конституції України, ст.10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якими кожному гарантується право на свободу думки й слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Вислів же ОСОБА_1. є оціночним, критичним судженням, яке ґрунтується на його переконанні, пов'язаним з перемогою позивачки на виборах сільського голови та тих негараздах, які стались в його сім'ї.

         Що стосується  вимог ОСОБА_3. про спростування недостовірної інформації, яка містилась в статті  Р.Запорожченка „Сільську голову підозрюють у відьомстві”, то фрази, викладені в позовній заяві , не відповідають дослівному тексту статті, вони  наведені в тлумаченні позивачки і вирвані з контексту , але це залишилось поза увагою суду першої інстанції.

         В суді апеляційної інстанції, позивачка та її представник вказували на те, що висловами, які принижують честь і гідність, є : „ОСОБА_1підозрюють нинішнього сільського голову Віру ОСОБА_3. Вона, мовляв, причетна до чаклувань”, „У Тиниці, звідки родом ОСОБА_3, кажуть, що баба Віри була знахаркою. - Сили в баби було море, всі знали про  це, - каже жінка, яка боїться називатися. - Я на своєму горі  знаю. Вона раз показує мені дохле курча. Каже: „Дивись, зараз оживе”. Раз, і курча побігло. Страшно було. Нещодавно ОСОБА_1приїхали за допомогою до столичних біоенергетиків. Ті не називають ОСОБА_3відьмою, проте не виключають її причетність до чаклунства.”

         Аналізуючи наведені вислови, апеляційний суд не знаходить підстав для задоволення позову і в цій частині, оскільки  ст.47-1 Закону України „Про інформацію” не передбачає цивільної відповідальності за висловлювання оціночних суджень, які не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

         Крім того, в суді першої інстанції було встановлено, що  автор статті виїхав до с.Піски тому, що склалась непроста ситуація  навколо відносин сільського голови ОСОБА_3., яка є публічною особою, та ОСОБА_1 і стаття написана як ситуаційна, врівноважена думками  обох сторін.

         Зважаючи на наведене, апеляційний суд  приходить до висновку, що рішення суду слід скасувати через невідповідність висновків суду,  порушення норм матеріального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.         

         Керуючись ст.ст. 275, 277 ЦК України, ст.ст. 303, 307, 309 п.3,4, ст.ст. 315-316, 319, 325 ЦПК України, апеляційний суд

В И Р І Ш И В :

Апеляційні скарги ОСОБА_1та ТОВ „Видавнича група „Нова інформація”, ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Бахмацького районного суду від  3 грудня 2008 року скасувати.

Відмовити ОСОБА_3у задоволенні позову до ОСОБА_1,  ОСОБА_4, ТОВ „Видавнича група „Нова інформація”, ОСОБА_2про захист честі, гідності, права на свободу, особистої недоторканості, відшкодування моральної шкоди.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.        

   Головуючий:                                       Судді :