Справа № 2а-2215/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2011 року суддя Малиновського районного суду міста Одеси Плавич І.В., розглянувши матеріали справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси про визнання відмови нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу «Дітям війни»безпідставною та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ :

20 квітня 2011 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси про визнання відмови нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу «Дітям війни»безпідставною та зобов'язання вчинити певні дії. Позивач просила нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу «Дітям війни», за період з липня 2007 року по день звернення до суду, тобто по 20 квітня 2011 року включно. Позивач обґрунтувала свої вимоги тим, що відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»їй з 2006 року повинна була виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Проте, відповідними законами «Про державний бюджет»на 2007 рік та 2008 рік дія цієї норми була призупинена, але рішеннями Конституційного суду № 6-рп від 09 липня 2007 року та № 10-рп від 22 травня 2008 року такі обмеження в соціальному захисті визнавались неконституційними. Також позивач просила поновити їй строк на звернення до суду.

Ухвалою суду від  20 квітня 2011 року вимоги ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси про зобов’язання виплатити щомісячну державну соціальну допомогу «Дітям війни»за період липня 2007 року по 31 жовтня 2010 року включно у відповідному розмірі були залишені без розгляду, у зв'язку із пропуском строку.

В частині розгляду позовних вимог щодо зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за період з 01 листопада 2010 року і по 20 квітня 2011 року не був пропущений строк позовної давності. Оскільки соціальні виплати носять щомісячний характер, то в даному провадженні суд вважає можливим розглядати вимоги в частині з 01 листопада 2010 року по 20 квітня 2011 року включно.

Представник відповідача, отримавши позов, надав заперечення, в яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі на підставі наступного. Відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»передбачено, що фінансування виплат по даному закону проводиться із Державного бюджету України, який затверджує Верховна Рада України, а не із бюджету Пенсійного фонду України, який затверджує Кабінет Міністрів України, та в який не включені витрати по виплаті зазначеної державної соціальної допомоги, тому в діях управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси порушень законодавства не вбачає. Крім того, з 2008 року відповідачу проводились доплати до пенсії в розмірі 10% на підставі постанови Кабінету Міністрів України, замість 30%, встановлених Законом України «Про соціальний захист дітей війни», у зв’язку з вищевикладеними причинами. Більш того, управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси в запереченнях зауважило, що ОСОБА_1 пропустила строк до звернення до суду без поважних причин, у зв'язку з чим при вирішенні справи необхідно застосовувати ст.ст. 99,100 КАС України.

Сторони в судове засідання не викликались, оскільки справа розглядається в порядку скороченого провадження без присутності сторін відповідно до ст. 183-2 КАС України.

Дослідивши наявні в справі докази, оцінивши  повідомлені позивачем обставини суд дійшов висновку, що є наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення. Позов підлягає задоволенню в частині з 01 листопада 2011 року по 20 квітня 2011 року, тобто в межах строку позовної давності.

Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України «Про соціальний захист дітей війни». Зокрема, ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 є собою, яка відноситься до категорії «Діти війни». Це підтверджується наступним. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»діти війни –це ті, яким на 02 вересня 1945 року не виповнилось 18 років. Так, згідно паспортних даних ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 року, отже на неї розповсюджується дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та вона має право на отримання державної соціальної підтримки –підвищення пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Проте, відповідачем з 2007 по 2011 роки виплати проводились в неналежному розмірі –меншому, ніж встановлено законом (замість 30% в 2007 році виплати не проводились, а в 2008-2011 році –10% згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008р. № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»).

З огляду на те, що суд розглядає позовні вимоги в частині, в якій не пропущений строк позовної давності, тобто з 01 листопада 2010 року по 20 квітня 2011 року, суд вважає, що відповідач повинний був здійснювати за цей період нарахування та виплату коштів в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком на підставі наступного.

Так, згідно зі ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», п. 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік зупинена дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»на відповідний поточний рік.

Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України положень ст.ст. 29, 36, ч.2 ст.56, ч.2 ст.62, ч.1 ст.66, п.7, 9, 12-14, 23, 29, 30, 41, 43-46 ст.71, ст.ст. 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) в тому числі положення п. 3, 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

Відповідно до ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Таким чином дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»відновлена на 2007 рік з 09 липня 2007 року та нарахування і виплата соціальної допомоги дітям війни повинно проводитись з липня по грудень 2007 року в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008 року у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України окремих положень ст.65 розділу І, п.61, 62, 63, 66 розділу ІІ, п.3 розділу ІІІ Закону України «Про Державний Бюджет України на 2008 рік…»і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України положень ст.67 розділу І, п.п.1-4, 6-22, 24-100 розділу ІІ цього ж Закону, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) в тому числі положення п.41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів».

Таким чином, вищенаведені соціальні доплати дітям війни поновлені з 22.05.2008 року.

Відповідно до ч.3 ст.150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

В 2009, 2010, 2011 роках дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»не припинялась, а тому, відповідно до цього Закону, позивач має право на отримання щомісячної надбавки до пенсії в розмірі 30%, в тому числі і за період з 01 листопада 2010 року по 20 квітня 2011 року включно.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведені обставини правомірності дій щодо не нарахування та невиплати позивачу державної соціальної допомоги дітям війни за період з 01 листопада 2010 року в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.

Відмовляючи у задоволенні наданих відповідачем заперечень проти позову суд виходить також з положень ст. 8 Конституції України та принципу верховенства права, відповідно до якого закон має вищу юридичну силу, ніж нормативний підзаконно-правовий акт. А тому, при наявності суперечок між законом та постановою, необхідно керуватись нормами саме закону. Враховуючи це, суд вважає, що при нарахуванні соціальних доплат в 2010, 2011 роках відповідач повинний був керуватись Законом України «Про соціальний захист дітей війни», а не постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».

Суд не приймає до уваги доводи відповідача, в яких вони відмовляються здійснити перерахунок платежів в зв’язку з відсутністю відповідного законодавчого забезпечення, оскільки таке твердження є безпідставним та суперечить вищенаведеному. Крім того, відсутність коштів у бюджеті й відповідно неможливість їхнього виділення на проведення виплат передбачених законом не може виправдати бездіяльність держави, про що зазначив Європейський суд із прав людини (справа «Войтенко проти України») в рішенні від 29 червня 2004 року.

Європейський Суд з прав людини при розгляді справи «Кечко проти України»зазначив, що якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов’язань.

Суд не зазначає конкретні суми нарахування, оскільки це є повноваженнями органів Пенсійного Фонду України. Проте, наголошує, що розрахунок необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», в виду того, що іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.

Відповідно до ст. 256 КАС України негайно виконуються постанови суду, що винесені в порядку скороченого провадження. Суд допускає негайне виконання постанови в такому випадку, враховуючи особливості виплати, яка підлягає стягненню.

Керуючись ст.ст.8, 150,152 Конституції України, рішеннями Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008 року, № 6-рп від 09.07.2007р., Законом України «Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", ч. 2 ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 9-11,70,99, 100, 159-163,167, 183-2 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Визнати відмову управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси в нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 щомісячної соціальної допомоги як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком в період з 01 листопада 2010 року по 20 квітня 2011 року –протиправною.  

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну державну соціальну допомогу «Дітям війни»в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 01 листопада 2010 року по 20 квітня 2011року.

Допустити негайне виконання постанови.  

Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10 денний строк з дня отримання повного тексту постанови.

Головуючий: