Справа № 173/3454/24

Провадження №2/173/326/2025

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11 лютого 2025 року                                                   м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області в складі

головуючого судді                                                        Кожевник О.А.,

за участю секретаря судового засідання                                Демяненко С.І.,

позивача                                                                 ОСОБА_1 ,

представника третьої особи                                        Хмильової Я.М.,

розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Верхньодніпровської міської ради, третя особа КП «Верхньодніпровське БТІ» про визнання права власності за набувальною давністю, -

ВСТАНОВИВ:

До Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області звернувся ОСОБА_1 з позовом до Верхньодніпровської міської ради Дніпропетровської області, третя особа КП «Верхньодніпровське БТІ» про визнання права власності на будинок за набувальною давністю, в якому просить суд визнати за ним право власності за набувальною давністю на будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 2006 року за усною домовленістю купив у ОСОБА_2 житловий будинок в АДРЕСА_1 та став там вести господарську діяльність. Проживає в будинку по цей час. Володіє вказаним будинком безперервно, добросовісно, утримує житловий будинок. Декілька разів намагався оформити договір купівлі-продажу будинку, але власник завжди ухилявся. На даний час у нього виникла необхідність оформити право власності на зазначений житловий будинок у зв`язку з чим він вимушений звернутись з вказаною позовною заявою до суду.

Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 12 листопада 2024 року відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати у загальному позовному провадженні.

В судовому засіданні позивач позов підтримав, просив суд задовольнити заявлені позовні вимоги з підстав, зазначених у позові. Пояснив, що вказаний будинок належав ОСОБА_3 , за її життя він передав їй кошти за будинок. Весь цей час, на протязі 20 років доглядав за будинком, ремонтував його, сплачував податки за город. Зараз відомо, що ОСОБА_4 померла у 2006 році. Рідних у неї не було.

Представник третьої особи «КП Верхньодніпровське БТІ» в судовому засіданні не заперечувала проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_5 пояснив, що позивач доглядав за бабусею коли вона була жив та продовжив доглядати за будинком, двором та городом. Наводив порядки. Він допомагав йому відремонтувати будинок. Це стара хата на два господаря, другою половиною володіє позивач.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснила, що проживає в селі від народження. Їй відомо, що ОСОБА_1 обслуговував будинок дуже давно, допомагав бабусі за її життя, колов дрова, носив їй воду, обслуговував будинок. Рідних у бабусі не було. Після смерті бабусі в будинку все робив позивач, по селу казали, що бабуся продала йому будинок. Позивач робив в будинку ремонт, перекривав кришу, ремонтував стіну, робив паркан, вивозив сміття. Будинок знаходиться в центрі села, було видно, що він постійно там хазяйнував.

Представник відповідача Верхньодніпровської міської ради, в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, направив на адресу суду заяву в якій просив справу розглядати без його участі, позовні вимоги задовольнити.

Суд, вислухавши пояснення позивача, свідків та вивчивши матеріали справи, приходить до такого висновку.

Судом встановлено, що згідно з довідкою виданою виконкомом Верхньодніпровської міської ради у селі Мишурин Ріг домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 згідно з погосподарських книг за періоди 1971-1973, 1974-1976, 1977-1979, 1980-1982, 1983-1985 числилось за ОСОБА_2 , як головою домогосподарства, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Як вбачається з довідки № 159 від 27.06.2024 виданої виконкомом Верхньодніпровської міської ради в селі Мишурин Ріг, домоволодінню яке з 1971 по 1985 роки числилось за ОСОБА_2 на підставі рішення виконкому Мишуринрізької сільської ради № 32 від 26.06.2003 присвоєно адресу: АДРЕСА_1 та на підставі Рішення Верхньодніпровської міської ради № 1526-31/ІХ від 25 січня 2024 року назву вулиці «Юдіна» перейменовано на вулицю «Шкільна».

Разом з цим, відповідно до акту від 15.07.2024 складеного в.о. старости села Мишурин Ріг та підписаного свідками ОСОБА_6 та ОСОБА_5 під час опитування очевидців встановлено, що ОСОБА_1 з 2006 року і по теперішній час здійснює догляд за житловим будинком та прилеглою земельною ділянкою, що належали померлій ОСОБА_2 та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Аналогічні відомості підтвердили свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в судовому засіданні.

Отже, під час розгляду справи позивачем зазначено, а відповідачами не спростовано, що з 2006 року позивач доглядає за вказаним будинком та прилеглою до нього територією, добросовісно володіє ним, відкрито та безперервно і користується більше десяти років. З вимогами про те, що він незаконно ним володіє і користується ніхто до нього не звертався, в тому числі і представники громади.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Згідно з ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Аналізуючи зазначені норми права та встановлені в судовому засіданні обставини, які підтверджені належними та допустимими доказами в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивач ОСОБА_1 добросовісно заволодів чужим майном, а саме будинком за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є померла ОСОБА_2 і продовжує відкрито та безперервно ним володіти більше десяти років.

Такі висновки суду узгоджуються з правовою позицією висловленою в п.п. 9, 11, 13, 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», що особа яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК України. При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (ч. 3ст. 344 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 вказано, що правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 Цивільного кодексу України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

У подальшому ця правова позиція була неодноразово підтверджена та розвинута Верховним Судом. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2019 у справі № 910/17274/17 зазначила, зокрема: правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 Цивільного кодексу України, а саме:

- наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт;

- законність об`єкта володіння;

- добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння;

- сплив установлених строків володіння;

       - відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю;

- для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація) (п. 43);

- аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до ст. 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків;

- при вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом;

- володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном;

- крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього (п. 46);

- звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю;

- підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність;

- наявність у володільця певного юридичного титулу, володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник;

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності (п.п. 47, 55);

- якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності добросовісність заволодіння майном (п. 48);

- відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння;

- при цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння;

- володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник (п. 50);

- давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим; тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений уЦК України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи; для нерухомого майна такий строк складає десять років (п. 52);

- набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх вказаних умов у сукупності (п. 54).

Аналогічні правові позиції Верховний Суд висловив і в ряді інших своїх судових рішень, а в постанові від 28.04.2020 у справі № 552/1354/18 вказав також на те, що:

- за набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено;

- позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 Цивільного кодексу України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування; не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є. Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.

Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у Цивільному кодексі України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.

Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.

Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

Враховуючи що позивачем доведено наявність сукупності обставин необхідних для набуття права власності за набувальною давністю, а саме його добросовісне, відкрите та безперервне володіння нерухомим майном, відповідачем не надано належних доказів на спростування зазначених обставин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Понесені позивачем витрати по сплату судового збору суд, вважає за можливе покласти на позивача, так як не вбачається вини відповідача у порушенні прав позивача.

Керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити позовні вимоги за позовною заявою ОСОБА_1 до Верхньодніпровської міської ради, третя особа КП «Верхньодніпровське БТІ» про визнання права власності за набувальною давністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 право власності за набувальною давністю на житловий будинок садибного типу літера А-1 площею – 30,7 м. кв., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1211 грн. 20 коп. покласти на ОСОБА_1 .

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду .

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 19.02.2025 р.

Суддя                                                                О.А. Кожевник