Справа № 165/2043/22

Провадження № 2/156/5/25

Рядок статзвіту № 38

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

12 лютого 2025 року сел.Іваничі

Іваничівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Федечко М. О.,

за участю секретаря судового засідання Салатюк Г. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження в залі суду сел. Іваничі цивільну справу № 165/2043/22

за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" про застосування наслідків нікчемності окремих частин (умов) кредитного договору,

учасники справи:

представник позивача: Мельник В. М. (у режимі відеоконференції),

відповідач: ОСОБА_1 – не з`явився,

відповідач: ОСОБА_2 – не з`явилася,

представник відповідачів: Явтушенко І.В.,

в с т а н о в и в:

І. Короткий виклад обставин справи

05.08.2022 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Позов мотивований тим, що 07.06.2016 року АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір VONVLON06854 (далі Договір). Згідно договору, АТ КБ «ПриватБанк» зобов`язався надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 89 512,91 на термін дії до 05.06.2017 року, а останній зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановленому кредитним договором. Також в забезпечення виконання зобов`язання за договором №VONVLON06854 від 07.06.2016 року між АТ КБ «ПриватБанк» та поручителем ОСОБА_2 укладено договір поруки № VONVLON06854/DP1 від 07.06.2016 року.

АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме видав відповідачу кредит у розмірі 89 512,91 грн. Однак ОСОБА_1 свої зобов`язання не виконав, а саме не здійснив погашення заборгованості за кредитом у встановленому договором порядку та строки. У зв`язку з чим, станом на 08.07.2022 відповідачі мають заборгованість – 217 208,55 грн., яка складається з наступного: 59 003,59 грн. - заборгованість за кредитом (тіло кредиту), 1 730,55 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 156 474,41 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в порядку ст. 193 ЦПК України подали зустрічну позовну заяву в якій зазначили, що в додатку №1 до кредитного договору №VONVLON06854 від 07.06.2016 року між сторонами були узгоджені строки погашення заборгованості в розмірі 89 512,91 грн. На виконання укладеного договору №VONVLON06854 від 07.06.2016 року відповідачем ОСОБА_1 були проведені оплати за період 05.07.2016 – 05.06.2017 в загальній сумі 99 998,92 грн. Окрім того, 22.11.2017 року АТ КБ «ПриватБанк» було здійснено самовільне списання коштів в розмірі 19 106,56 грн., які згідно договору застави №VONVLON06854/DZ від 07.06.2016 року, передані ОСОБА_1 в забезпечення кредитного договору. Оскільки, ОСОБА_1 , виконав усі зобов`язання перед АТ КБ «ПриватБанк», у нього відсутня заборгованість перед банком. Також наголосили, що АТ КБ «ПриватБанк» не правильно застосовано умови договору №VONVLON06854 від 07.06.2016 року, а саме п.п. 1, 2 п. А3 вищезазначеного договору, тобто окремі положення цього договору є нікчемними. Неправомірним є обрахування строків прострочення внесення щомісячного платежу як 31 день, оскільки умовами договору передбачені окремі самостійні зобов`язання, які встановлюють обов`язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, а тому право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення. Вважають, що пп1,2 п.А3 кредитного договору, а саме пп.1: Датою погашення заборгованості є 31 день та пп.2: Вся заборгованість по кредиту починаючи з наступного дня, який слідує за днем повернення кредиту (32 день) рахується простроченою не є ні відкладною, ні скасувальною обставиною в розумінні ст.212 ЦК України. Посилаються на положення ст.253, 254 ЦК України згідно яких право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення. Таким чином нікчемність пп1,2 п.А3 кредитного договору від 07.06.2016 встановлена Цивільним кодексом та має правове значення при визначенні розміру кредитної заборгованості, який підлягає стягненню з позичальника у разі доведеності її банком.

У зв`язку з наведеним, позивачі просять суд, зобов`язати АТ КБ «ПриватБанк» зробити перерахунок заборгованості за кредитним договором №VONVLON06854 від 07.06.2016 року з огляду на нікчемність п.п. 1,2 пункту А3 цього Договору, а всі кошти сплачені після 11.11.2016 року в сумі 66 719,64 грн. зарахувати на виконання основного зобов`язання по тілу кредиту та відсотках. Повернути ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 19 106,54 грн. які були безпідставно списані за договором застави №VONVLON06854/DZ від 07.06.2016 року та стягнути судові витрати по справі.

15.12.2022 року представник АТ КБ «ПриватБанк» подала відзив на зустрічну позовну заяву в якій ствердила, що зустрічний позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є безпідставним і таким, що не підлягає до задоволення. Зазначає, що згідно договору №VONVLON06854 від 07.06.2016 року, погашення заборгованості за цим договором повинно здійснюватись не пізніше 05 числа кожного місяця, починаючи з 05.07.2016 року по 05.06.2017 року. Із змісту позовної заяви вбачається, що чергове погашення заборгованості позивачем здійснено 11.11.2016 року, тобто більше ніж через 31 день після попередньої дати погашення заборгованості, визначеної Додатком №1 до кредитного договору. Отже вся заборгованість по кредиту рахується простроченою і з врахуванням п. А.3 Банк правомірно нарахував позивачу штраф в розмірі 109 234,48 грн. Також додала, що Банком правомірно було списано кошти в розмірі 19 106,56 грн. з депозитного рахунку позивача, відповідно до договору застави. Представник АТ КБ «ПриватБанк» зазначила, що із змісту позовної заяви не зрозуміло, в чому саме полягає нікчемність окремих положень кредитного договору і якими саме нормами права визначена така нікчемність. У зв`язку з відсутністю підстав для встановлення факту нікчемності окремих положень кредитного договору, також відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин реституції. Наголосила, що позивачам за зустрічним позовом було відомо про положення кредитного договору №VONVLON06854 07.06.2016 року, а це означає, що вони звернулися до суду із порушенням строку позовної давності. Щодо судових витрат зазначила, що якщо позовні вимоги не підлягають задоволенню, то не підлягають задоволенню вимоги позивачів про стягнення з Банку судових витрат, в тому числі витрат за надану правничу допомогу. У зв`язку з наведеним просила відмовити в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до АТ КБ «ПриватБанк» про застосування наслідків нікчемності умови кредитного договору.

06.12.2023 року представник АТ КБ «ПриватБанк» подала на адресу суду письмові пояснення по цивільній справі № 165/2043/22 в яких зазначила, що звертає увагу суду, що в графі первісного розрахунку та розрахунку станом на 08.11.2023 рік під назвою «Загальний залишок пені за порушення строків розрахунків» вказано суму 109 234,48 грн., що відповідно до п. А.3 кредитного договору є штрафом. До прострочення виконання зобов`язання позичальником, банком не нараховувалась пеня та штраф, сума 109 234,48 грн. є попередньою фіксацією відповідальності позичальника. В подальшому, починаючи з 07.10.2016 банком нараховано пеню в сумі 14,82 грн., яка була погашена позичальником. Прострочення чергового платежу здійснювалося позичальником щомісячно на різну кількість днів, що відображено у розрахунку заборгованості та підтверджується випискою за рахунком № НОМЕР_1 (розрахунок усіх погашень по кредиту), тобто банком не застосовувалась відповідальність позичальника за договором до моменту прострочення та не внесення чергового платежу. Також просила приєднати до матеріалів справи розрахунок заборгованості станом на 08.11.2023 відповідно до якого банком частково списано пеню за договором у сумі 114 149,82 грн. на підставі рішення Банку, сума пені станом на 08.11.2023 становить 42 149,82 грн.

ІІ. Позиція учасників процесу

Представник позивача за первісним позовом АТ КБ «Приват Банк» Мельник В.М. в судовому засіданні підтримала позовні вимоги первісного позову в повному обсязі з підстав зазначених у ньому. Підтвердила, що АТ КБ «ПриватБанк» дійсно частково списав пеню за договором в сумі 114324,59 грн. на підставі рішення банку. Сума пені станом на 08.11.2023 становить 42149,82 грн., проте зважаючи на стадію судового процесу сторона позивача позбавлена можливості зменшити позовні вимоги. Просила суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість в розмірі 217 208,55 грн. та судовий збір сплачений при поданні позовної заяви. У зустрічному позові ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просила відмовити повністю, оскільки він є безпідставним. Зазначила, що в даній справі не може застосовуватись нікчемніть умов кредитного договору, оскільки вона не передбачена законом. Звернула суду увагу, що позовна давність позову АТ КБ «ПриватБанк» підтверджується умовами кредитного договору. Щодо витрат позивача за зустрічним позовом на правничу допомогу, просила суд їх зменшити.

Представник відповідачів ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги зустрічного позову підтримала з підстав викладених у ньому. Додатково зазначила, що ОСОБА_1 дійсно не завжди вчасно погашав кредит, однак ним не було допущено прострочення оплати кредиту більше ніж на 30 днів з дня оплати грошових коштів, а максимум на 1-3 дні, а отже банком помилково зроблений висновок про порушення ОСОБА_1 умов п.А.3 кредитного договору від 07.06.2016 року та неправомірно було перенаправлено сплату грошових коштів, ОСОБА_1 , яку він платив в погашення заборгованості за тілом кредиту, в погашення пені відповідно до п.А.3 кредитного договору. Щодо первісного позову, просила відмовити у ньому повністю. Також подала заяву про стягнення судових витрат з відповідача по зустрічному позову.

Відповідачі за первісним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомляли. Як ствердила в судовому засіданні представник відповідачів за первісним позовом, останні не мають наміру брати участь в судових засіданнях та уповноважили її представляти їх інтереси.

Участь у судових засіданнях є правом особи, яка бере участь у справі і ця особа зобов`язана добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки, що закріплено в статті 43 ЦПК України, тому неявка відповідачів не перешкоджає розгляду справи без їх участі.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Нововолинського міського суду від 15.09.2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, проведення розгляду справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Нововолинського міського суду від 24.10.2022 року постановлено розгляд цивільної справи № 165/2043/22 здійснювати за правилами загального позовного провадження, відповідно до ч. 4 ст. 193 ЦПК України.

Ухвалою Нововолинського міського суду від 27.12.2022 року постановлено об`єднати в одне провадження первісний позов АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором із зустрічним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до АТ КБ «ПриватБанк» про застосування наслідків нікчемності умови кредитного договору.

17.02.2023 року підготовче судове засідання у цивільній справі № 165/2043/22 відкладено у зв`язку з перебуванням головуючого судді у відрядженні.

У підготовчому судовому засіданні 11.04.2023 року оголошено перерву до 19.04.2023 року на 09:30 год., у зв`язку з витребуванням справи з архіву суду.

Ухвалою Нововолинського міського суду від 19.04.2023 року задоволено заяву представника АТ КБ «ПриватБанк» Мельник В.М. про відвід судді Ференс-Піжук О.Р. у цивільній справі № 165/2043/22 та передано цю справу на розгляд іншому судді Нововолинського міського суду, в порядку ст. 14 ЦПК України.

Ухвалою Нововолинського міського суду від 24.04.2023 року прийнято цивільну справу № 165/2043/22 до розгляду та призначено підготовче судове засідання на 24.05.2023 об 10:00 год.

Ухвалою Нововолинського міського суду від 07.06.2023 року задоволено заяву про відвід судді Василюка А.В. у цивільній справі №165/2043/22 та передано цю справу на розгляд іншому судді Нововолинського міського суду, в порядку ст. 14 ЦПК України.

Ухвалою Нововолинського міського суду від 14.06.2023 року задоволено заяву про самовідвід судді Ушакова М.М. та передано матеріали цивільної справи № 165/2043/22 відповідальній особі для визначення судді Нововолинського міського суду, в порядку ст. 14 ЦПК України.

Розпорядженням в.о. голови Нововолинського міського суду від 14.06.2023 року, матеріали цивільної справи передано до Іваничівського районного суду Волинської області.

Ухвалою Іваничівського районного суду від 21.07.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду суддею Бахаєвим І.М. та відкрито провадження у справі, проведення розгляду справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

01.08.2023 року підготовче судове засідання відкладено у зв`язку з неявкою всіх учасників справи.

Ухвалою суду від 05.09.2023 року витребувано з архіву Нововолинського міського суду цивільну справу № 565/482/18 за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до АТ КБ «ПриватБанк» про визнання дій неправомірними та скасування нарахованого штрафу, пені та стягнення самовільно списаних коштів з депозитного рахунку.

Ухвалою суду від 14.09.2023 року продовжено строк підготовчого провадження у цивільній справі №165/2043/22 до 04.10.2023 року.

25.10.2023 року підготовче судове засідання відкладено у зв`язку з неявкою усіх учасників справи.

Ухвалою суду від 25.10.2023 року продовжено строк підготовчого провадження у справі № 165/2043/22 до 08.11.2023 року.

Ухвалою суду від 08.11.2023 року закрито підготовче провадження у цивільній справі № 165/2043/22 та призначено справу до розгляду на 06.12.2023 року.

06.12.2023 року оголошено перерву у судовому засіданні в цивільній справі № 165/2043/22 за клопотанням представника АТ КБ «ПриватБанк».

Ухвалою суду від 08.12.2023 року продовжено строк судового провадження в справі № 165/2043/22 до 20.12.2023 року.

Ухвалою суду від 20.12.2023 року продовжено строк судового провадження в справі № 165/2043/22 до 29.01.2024 року.

Ухвалою суду від 29.01.2024 року продовжено строк судового провадження в справі № 165/2043/22 до 19.02.2024 року.

Ухвалою суду від 19.02.2024 року продовжено строк судового провадження в справі № 165/2043/22 до 06.03.2024 року.

Ухвалою суду від 06.03.2024 року продовжено строк судового провадження в справі № 165/2043/22 до 11.03.2024 року.

Ухвалою суду від 11.03.2024 року відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1  та ОСОБА_2  (за первісним позовом) - адвоката Явтушенко І. В., про витребування письмових доказів для проведення судово-економічної експертизи. Клопотання представника відповідача ОСОБА_1  та ОСОБА_2  (за первісним позовом) - адвоката Явтушенко І. В., про призначення судово-економічної експертизи - задоволено частково та призначено судово-економічну експертизу. Провадження в справі зупинено на час проведення експертизи.

Ухвалою суду від 05.08.2024 року провадження у цивільній справі № 165/2043/22 поновлено та призначено судове засідання на 05.09.2024 року об 13:00 год.

Судове засідання 05.09.2024 року відкладено у зв`язку із зайнятістю головуючого судді у іншому кримінальному провадженні.

12.09.2024 року судове засідання у цивільній справі відкладено у зв`язку з неявкою всіх учасників по справі.

Ухвалою суду від 20.09.2024 року призначено в цивільній справі № 165/2043/22 судово-економічну експертизу. Провадження в справі зупинено на час проведення експертизи.

Ухвалою суду від 23.12.2024 року провадження у цивільній справі № 165/2043/22 поновлено та призначено судове засідання на 10.01.2025 року об 11:00 год.

На підставі рішення Вищої ради правосуддя від 24 грудня 2024 року № 3729/0/15-24 «Про звільнення ОСОБА_4 з посади судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області (відряджений до Іваничівського районного суду Волинської області) у зв`язку з поданням заяви про відставку» наказом в.о. голови суду від 24.12.2024 № 07/02-09 «Про відрахування зі штату ОСОБА_4 » 24 грудня 2024 року ОСОБА_4 відраховано зі штату Іваничівського районного суду Волинської області у зв`язку зі звільненням із посади судді за його заявою про відставку.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.12.2024 року визначено головуючого суддю у справі Федечко М.О.

Ухвалою суду від 30.12.2024 року прийнято до провадження цивільну справу № 165/2043/22 за позовною заявою АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до АТ КБ "ПриватБанк", про застосування наслідків нікчемності окремих частин (умов) кредитного договору та призначено судове засідання на 16.01.2025 року об 10:00 год.

16.01.2025 року судове засідання у цивільній справі № 165/2043/22 відкладено у зв`язку із клопотанням представника АТ КБ «ПриватБанк».

19.01.2025 року у судовому засіданні оголошено перерву до 12.02.2025 року.

Заслухавши вступне слово учасників цивільної справи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ІV. Обставини справи, встановлені судом

В ході розгляду цивільної справи судом встановлено, що 07 червня 2016 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір №VONVLON06854 у виді невідновлюваної кредитної лінії з лімітом 89 512,91 грн., в тому числі: 52 473,41 грн. на реструктуризацію заборгованості за умовами та правилами надання банківських послуг №25089082, укладеними між банком та ТОВ «Рута»; 31 792,22 грн. на реструктуризацію заборгованості за умовами та правилами надання банківських послуг №25089082, укладеними між банком та ТОВ «Рута»; 34 грн. для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяження рухомого майна, шляхом перерахування за реквізитами зазначеними в п.2.1.2 у розмірі 5 213,28 грн. на сплату судових витрат передбачених п.п.2.2.13, 2.3.12, 6.8 цього договору, зі сплатою 32% річних за користування кредитом, строком до 05 червня 2017 року.

Виконання позичальником зобов`язань (п. А.5) за цим договором забезпечується: договором застави №VONVLON06854/DZ від 07 червня 2016 року в розмірі застави 19 000 грн.; договором поруки №VONVLON06854/DP1 від 07 червня 2016 року, договором поруки №VONVLON06854/DP2 від 07 червня 2016 року, позичальник з вище переліченими договорами ознайомлений.

Сторони узгодили графік зменшення поточного ліміту, який є додатком №1 до кредитного договору.

Пунктом А3 розділу А «Істотні умови кредитування» договору визначено, що термін повернення кредиту передбачається в Графіку зменшення поточного ліміту (Додаток №1 цього Договору), тобто 05 числа кожного місяця, дата останнього платежу 05 червня 2017 року. Згідно зі ст.ст. 212, 651 ЦК України у разі порушення позичальником будь-якого з зобов`язань передбачених в Графіку погашення кредиту понад 30 днів позичальник сплачує банку штраф у розмірі 109 234,48 грн.; датою погашення заборгованості є 31 день; вся заборгованість по кредиту починається з наступного дня, який слідує за днем повернення кредиту (32 день), рахується простроченою.

Пункт А.4 містить розрахунки для обслуговування кредиту.

У випадку порушення позичальником будь-якого грошового зобов`язання, він сплачує Банку пеню у розмірі 0,178 % від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочки (п. А.7 Договору).

У пункті А.8 зазначено, що дата сплати процентів зазначена у Графіку зменшення поточного ліміту починається з дати підписання цього Договору.

Відповідно до п. 6.1 кредитного договору VONVLON06854 від 07.06.2016 року, у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов`язань із сплати процентів за користування кредитом, передбачених п.п. 2.2.2., 4.1, 4.2, 4.3 цього Договору, термінів повернення кредиту, передбачених Графіком зменшення поточного ліміту (Додаток № 1 до цього договору), а також п.п.1.2, 2.2.3, 2.2.16, 2.3.2 цього Договору, винагороди передбаченої п.п. 2.2.5, 4.4, 4.5, 4.6 цього Договору, Позичальник сплачує банку за кожен випадок порушення пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період за який сплачується пеня (у % річних) від суми простроченого платежу за кожен день прострочки платежу. А у випадку реалізації банком права, передбаченого п. А.3 цього Договору, позичальник сплачує банку пеню у розмірі зазначеному у п. А.7 цього Договору, від суми заборгованості за кожен день прострочки. Сплата пені здійснюється у гривні. Сторони узгодили, що розмір пені, зазначеної у цьому пункті може бути на розсуд банку зменшений. В разі зменшення банком розміру пені, зазначені у цьому пункті договору, банк на свій вибір телекомунікаційного способу доставки інформації, повідомляє позичальника узгодженими сторонами способами телекомунікай протягом 5 днів з дати прийняття рішення про зменшення розміру пені. Узгодженими сторонами способами телекомунікацій є: Відповідне повідомлення, ПЗ «Приват24», СМС-повідомлення. При цьому, додаткові узгоження сторін не потрібні.

07.06.2016 року ОСОБА_2 та АТ КБ «ПриватБанк» уклали договір поруки №VONVLON06854/DP1, відповідно до якого ОСОБА_2 (поручитель) зобов`язалася відповідати перед кредитором за виконання зобов`язань за Кредитним договором №VONVLON06854 від 07.06.2016 року, в тому ж розмірі, що й боржник ( ОСОБА_1 )

07.06.2016 року між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» укладено договір застави № VONVLON0685/DZ, предметом якого є надання заставодавцем в заставу майнових прав на отримання грошових коштів в повному обсязі по Договору №SAMDNWFD0071189348501, вклад «Стандарт» на 12 міс. від 06.06.2016 року.

Також між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» укладено договір відступлення права вимоги (цесії) № VONVLON06854/DC, предметом договору є відступлення кредитором Банку на підставі укладено між ними договору застави № VONVLON06854/DZ від 07.06.2016 року, права вимоги на отримання в повній сумі грошових коштів, що випливає з договору №SAMDNWFD0071189348501 від 06.06.2016 року.

Відповідно до копії договору №SAMDNWFD0071189348501 від 06.06.2016 року, Вклад «Стандарт» на 12 міс., ОСОБА_1 мав зарахувати грошові кошти на депозитний рахунок в сумі 19 000,00 грн. строком на 366 днів до 06.06.2017 року.

Згідно з копією дублікату квитанції № NP2211165644230453 від 22.11.2016 року з рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_2 було списано грошові кошти в розмірі 19 106,56 грн.

Відповідно до копії довідки виданої АТ КБ «ПриватБанк» № 6ТМ3-5ІR8-GCRF-S7G3 08.06.2017 року, ОСОБА_1 станом на 08.06.2017 має заборгованість перед АТ КБ «ПриватБанк» в розмірі 107 198,99 грн. (кредитна лінія не відновлювальна юр. особою.).

Відповідно до копій платіжних доручень № 5147 від 05.07.2016 року на суму 3 319,82 грн., № 6148 від 05.07.2016 на суму 5 000,00 грн., № 6206 від 05.08.2016 року на суму 8 319,82 грн., №1407 від 05.09.2016 на суму 4 319,82 грн., № 6257 від 06.09.2015 року на суму 4000,00 грн., № 6390 від 07.10.2016 на суму 8 319,82 грн., № 6336 від 11.11.2016 року на суму 8 340,00 грн., № 1486 від 05.12.2016 року на суму 8 350,00 грн., № 3 від 05.01.2017 на суму 8350,00 грн., № 56 від 03.02.2017 на суму 8 319, 82 грн., платіжного доручення від 06.03.2017 на суму 1350,00 грн., № 99 від 03.03.2017 на суму 7019,82 грн., №142 від 05.04.2017 на суму 8 320,00 грн., № 180 від 05.05.2017 на суму 8 320,00 грн., № 1630 від 06.06.2017 року на суму 8 350,00 грн. ОСОБА_1 проводив оплати відповідно до договору № VONVLON0685 від 07.06.2016 року на загальну суму 99 998,92 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № VONVLON06854 від 07.06.2016 року станом на 08.11.2023 року, загальна заборгованість ОСОБА_1 та ОСОБА_2 складає 102 883, 96 грн.: тіло кредиту - 59 003,59 грн., загальний залишок заборгованості за процентами - 1 730,55 грн. та загальна сума нарахованої пені - 42 149,82 грн.

Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/103-24/12733-ЕК від 17.12.2024 року за результатами судової економічної експертизи проведеної у цивільній справі, розрахунок заборгованості станом на 08.07.2022 позичальника ОСОБА_1 (по сплаті відсотків, тіла кредиту, нарахованих сум пені та штрафу) відповідає умовам укладеного між AT «КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 . Кредитного договору № VONVLON06854 від 07.06.2016 та документально підтверджується в загальному розмірі 217 208,55 грн., в тому числі за тілом кредиту 59 003,59 грн., за відсотками за користування 1730,55 грн.; за нарахованою пенею (штрафом) 156 474,41 грн.

Розрахунок заборгованості станом на 08.11.2023 позичальника ОСОБА_1 (по сплаті відсотків, тіла кредиту, нарахованих сум пені та штрафу) відповідає умовам укладеного між AT «КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 кредитного договору № VONVLON06854 від 07.06.2016 та документально підтверджується в загальному розмірі 102 883,96 грн., в тому числі за тілом кредиту 59 003,59 грн., за відсотками за користування 1730,55 грн.; за нapaxoвaнoю пенею (штрафом) 42 149,82 грн. Заборгованість ОСОБА_1 (по сплаті відсотків, тіла кредиту, нарахованих сум пені та штрафу) документально підтверджується документами первинного обліку.

V. Застосоване судом законодавство та висновки суду

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.ч. 1-2, 4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушення умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.611ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Таким чином, наявність очевидних ознак неспроможності позичальника належним чином обслуговувати кредитне зобов`язання та/або порушення умов договору (що не були усунені позичальником) має наслідком виникнення у банку права вимагати повернення суми кредиту, що в т.ч. передбачено нормами ч. 2 ст. 1054 ЦК України.

Статтею 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 07.06.2016 року АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № VONVLON06854 (далі Договір). Згідно договору АТ КБ «ПриватБанк» зобов`язався надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 89 512,91грн. у виді невідновлювальної кредитної лінії, на термін до 05.06.2017 року, а останній зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.

Також в забезпечення виконання зобов`язання за договором №VONVLON06854 від 07.06.2016 року між АТ КБ «ПриватБанк» та поручителем ОСОБА_2 було укладено договір поруки № VONVLON06854/DP1 від 07.06.2016 року.

Відповідачі за первісним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ознайомилися з умовами кредитного договору № VONVLON06854 від 07.06.2016 року, обізнані про наслідки його невиконання, про що свідчать у ньому їхні підписи. Також відповідачів було ознайомлено з умовами договору поруки № VONVLON06854/DP1 від 07.06.2016 року.

Судом встановлено, що АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме видав ОСОБА_1 кредит у розмірі 89 512,91 грн.

Відповідно до умов кредитного договору №VONVLON06854 від 07.06.2016 року ОСОБА_1 був обізнаний, що повинен здійснювати погашення кредиту у дату сплати, згідно Графіку зменшення поточного ліміту (Додаток 1 до Договору) у відповідності до умов п.п. А.2.1, А.3 та з урахуванням п.4.11 цього Договору, але не пізніше терміну, зазначеного в п. А.3 цього Договору, тобто не пізніше 05 числа кожного наступного місяця до 05 червня 2017 року.

Однак в порушення умов договору VONVLON06854 від 07.06.2016 року відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання не виконав, а саме не здійснював погашення заборгованості за кредитом в установленому Договором порядку та строки, внаслідок чого утворилася заборгованість перед АТ КБ «ПриватБанк», який в свою чергу звернувся до суду з позовом про стягнення боргу з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

В ході розгляду цивільної справи та досліджуючи кредитний договір укладений між сторонами 07.06.2016, судом встановлено, що у ньому сторони чітко визначили відповідальність за порушення зобов`язання та обумовили, що датою погашення заборгованості є 31 день, тому сплативши черговий платіж 11 листопада 2016 року, а не 05 числа цього ж місяця, ОСОБА_1 , тобто більш ніж через 31 день після попередньої дати погашення заборгованості визначеної Додатком №1 до кредитного договору - 5.10.2016 недотримався строку погашення чергового платежу, що стало підставою нарахування штрафу в розмірі 109 234,48 грн. та пені визначенної цим договором. Таким чином всі кошти сплачені позивачем 11.11.2016 та після цієї дати з врахуванням положень п.4.6 кредитного договору якими визначено порядок виконання позичальником грошових зобов"язнь спрямовувались Банком на погашення заборгованості по пені.

Крім того, у відповідності до умов п.п.1, 2 договору про відступлення права вимоги від 07.06.2016 предметом цього договору є відступлення Кредитором ОСОБА_1 банку на підставі укладеного між ними договору застави від 07.06.2016 права вимоги на отримання в повній сумі грошових коштів, що випливає з Договору вклад "Стандарт" на 12 міс. від 06.06.2016 укладеному між кредитором та банком. Даний договір набирає чинності з моменту настання якої-небудь з подій: порушення кредитором якого-небудь із зобов"язань передбачених Кредитним договором від 07.06.2016 року. За таких обставин, судом встановлено, що банк правомірно списав кошти в розмірі 19 106,56 грн. з депозитного рахунку позивача.

Крім цього, аналізуючи наданий позивачем розрахунок, судом встановлено, що до прострочення виконання зобов"язання позичальником банком не нараховувалась пеня та штраф, лише починаючи з 07.10.2016, дата сплати чергового платежі 5 число кожного місяця, банком нараховано пеню у сумі 14.82. грн., які було погашено позичальником. Прострочення чергового платежу здійснювалось позичальником щомісячно на різну кількість днів, що відображено у розрахунках заборгованості. Як встановлено судом в ході розгляду цивільної справи сума в розмірі 109234,48 грн., що нарахована відповідачам відповідно до п.А3 кредитного договору є штрафом за порушення позичальником зобов`язань передбачених у графіку погашення кредиту понад 30 днів.

Правильність розрахунку заборгованості банку станом на 08.07.2022 та станом на 08.11.2023 підтверджено висновком експерта від 17.12.2024 року за результатами судової економічної експертизи проведеної у цивільній справі, що наведена вище.

Надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідачів заборгованості.

У свою чергу відповідачами не надано суду доказів, які б підтверджували належне виконання ними зобов`язань, які б спростовували суму заборгованості перед позивачем та позовні вимоги у цілому. Крім цього, суд звертає увагу, що у поданому зустрічному позові відповідачі визнають, що дійсно оплата за кредитним договором була здійснена 07.10.2016 замість 05.10.2016 та 11.11.2016 замість 05.11.2016.

Крім цього, неправомірність дій АТ КБ "ПриватБанк" за кредитним договором VONVLON06854 від 07.06.2016 року, була предметом дослідження під час перегляду в касаційному порядку Верховним Судом рішення у справі №565/482/18 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до АТ КБ "ПриватБанк" про визнання дій банку незаконними та скасування необгрунтовано нарахованого штрафу та пені в рамках кредитного договору від 07.06.2016. У постанові суду, колегія суддів виснує, що кредитним договором сторони чітко визначили відповідальність за порушення зобов`язання та обумовили, що датою погашення заборгованості є 31 день, тому сплативши черговий платіж 11.11.2016 року, а не 05 числа цього ж місяця, ОСОБА_1 недотримався строку погашення чергового платежу, що стало підставою нарахування штрафу та пені визначені договором VONVLON06854 від 07.06.2016 року.

Отже, беручи до уваги те, що відповідачі належним чином не виконували умови кредитного договору, у зв`язку з чим вважаються таким, що прострочили виконання зобов`язання, суд дійшов висновку, що позов підставний і підлягає до задоволення, однак частково, відповідно до розрахунку заборгованості станом на 08.11.2023 року, так як в ході судового розгляду судом встановлено, що банком частково списано нараховану пеню в сумі 114 324,59 грн.

Так, з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором № VONVLON06854 від 07.06.2016 року в розмірі 102 883 (сто дві тисячі вісімсот вісімдесят три) гривні 96 копійок, яка складається з тіла кредиту - 59 003,59 грн., загального залишку заборгованості за процентами - 1 730,55 грн. та загальної суми нарахованої пені - 42 149,82 грн.

Щодо зустрічного позову ОСОБА_1  та ОСОБА_2  про застосування наслідків нікчемності окремих частин (умов) кредитного договору № VONVLON06854 від 07.06.2016 року, суд приходить до наступного висновку.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

У статті 6 ЦК України визначено, cторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно з приписами п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

У частині першій статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом ч.ч. 1-3, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Нікчемний правочин (частина друга статті 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2023 у справі № 359/12165/14-ц (провадження № 61-13417св21).

В ЦК України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного. Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов). Натомість нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним». Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не «породжує» (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов`язків. Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину. Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватноправових нормах.

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона розумно покладається на них. Ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів, а з метою ухилення від виконання зобов`язань, є неприпустимим (постанова Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

Представник позивача за зустрічним позовом, як на підставу своїх позовних вимог посилається на ст.ст.253, 254 ЦК України, згідно яких право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Вважають, що виходячи з вище наведених правових норм нікчемність пп.1,2 п.А3 кредитного договору від 07.06.2016 встановлена Цивільним кодексом України та має правове значення при визначенні розміру кредитної заборгованості, оскільки на підставі вище наведеного пункту кредитного договору банк обраховує кількість днів порушення від попередньої дати погашення заборгованості.

Однак суд критично оцінює таке трактування норм Цивільного кодексу України та відповідність ним кредитного договору, оскільки як встановлено судом в ході розгляду справи такий строк, а саме погашення кожного чергового платежу, погоджений між сторонами та зафіксований у договорі - 31 день та Графіку зменшення поточного ліміту, який є додатком до кредитного договору від 07.06.2017, тобто 5 число кожного місяця.

Представником відповідачів за первісним позовом не заперечується, що позичальником дійсно порушувалися строки погашення чергових платежів, що зафіксовані у графіку, а саме у жовтні та листопаді 2016 року. Також судом встановлено, що до прострочення виконання зобов"язання позичальником банком не нараховувалась пеня та штраф, в подальшому починаючи з 07.10.2016 ( дата сплати чергового платежу є 5 число кожного місяця), коли позичальником порушено строк погашення чергового платежу, банком нараховано пеню у сумі 14,82 грн, яку було погашено позичальником. Також в ході розгляду справи було встановлено, що за рішенням банку було частково списано пеню нараховану відповідачам за цим договором.

Пересвідчитися в будь-яких неправомірних діях банку щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в частині неправомірного нарахування сум за прострочення виконання зобов"язань та розмір цих сум під час розгляду цієї справи не представилось можливим, поза як представник позивача за зустрічним позовом не надала суду докази, свої розрахунки щодо обрахунку кредитної заборгованості.

Крім цього суд звертає увагу, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом. Сторони при укладенні кредитного договору визначили відповідальність за порушення його умов, в той же час відповідно до вимог закону сторони в договорі не можуть відступити від положень цивільного законодавства якщо в цих актах прямо вказано про це. Нікчемність правочину існує тільки у разі прямої вказівки закону і така пряма вказівка може втілюватися зокрема в термінах "нічемний", "є недійсним". В той же час представником позивачів за первісним позовом не вказано пряму вказівку закону, який би вказував про нікчемність умови кредитного договору.

Крім того, слід зазначити, що й наявні та досліджені докази у справі жодним чином не підтверджують наявність ознак нікчемності правочину.

Позивачами за первісним позовом належними письмовими доказами не підтверджено, а отже матеріали справи не містять доказів, що банк за рахунок позичальника набув кошти за нікчемною умовою договору, які підлягають поверненню в порядку реституції, а тому у банку і не виникає зобов`язання здійснити перерахунок за договором.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

Обставини, на які посилається представник в зустрічному позові фактично зводяться до безпідставності вимог банку за первісним позовом щодо нарахування сум заборгованості, тобто до незгоди із розміром позовних вимог.

До того ж судом враховано, що не погоджуючись з умовами кредитного договору, позивачі за зустрічним позовом продовжували користуватися кредитними коштами, здійснювали погашення заборгованості та звернулися до суду із позовом за захистом своїх прав лише після звернення банку із позовом до них про стягнення заборгованості.

Під час укладення кредитного договору відповідач ОСОБА_1 не заявляв додаткових вимог або заперечень щодо його умов, не звертався до банку за додатковими роз`ясненнями, після укладення кредитного договору тривалий час виконував його умови.

Щодо спливу строку позовної давності, щодо зустрічного позову, як про це наголошувала представник АТ КБ «ПриватБанк», суд зазначає, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові та застосовується тільки до обґрунтованих позовних вимог. Якщо суд дійде висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, то повинен відмовити в задоволенні такого позову саме з цієї підстави (Постанова ВС від 21 жовтня 2020 року у справі № 509/3589/16-ц (провадження № 61-16895св18).

У зв`язку із вищевикладеним, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог в повному обсязі у зв"язку з їх необгрунтованістю.

VІ. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно ч. 1 до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.2 ст.141 ЦПК України).

Враховуючи, що у зустрічному позові ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про застосування наслідків нікчемності окремих частин (умов) кредитного договору – відмовлено, суд прийшов до висновку, що судові витрати у виді судового збору слід залишити за позивачами.

Однак суд також враховує те, що первісний позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково, у зв`язку з наведеним, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч.3 ст. 133 ЦПК України).

З матеріалів справи вбачається, що позивач за первісним позовом при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 3258,13 грн., що підтверджується платіжним дорученням № ІНВ92В3U86 від 22.07.2022 р.

Відповідачами за первісним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було сплачено витрати на проведення судової економічної експертизи в сумі 13 371,12 грн., про що свідчить платіжне доручення № 0.0.4005962151.1.

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідачів за первісним позовом на користь банку підлягають стягненню понесені ним судові витрати зі сплати судового збору, пропорційно частці задоволених позовних вимог (47 %), в сумі 1531,32 грн. а з позивача за первісним позовом (АТ КБ «ПриватБанк») підлягають стягненню понесені ( ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) витрати на проведення судової економічної експертизи, пропорційно частці задоволених позовних вимог (53%), в сумі 7086,68 грн.

Частинами 1-6 ст.137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витратна правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послузі виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витратна оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт(надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Уразі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16, постанові Верховного Суду від 02.07.2019 року у справі №810/795/18 зазначено про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені в установленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до правової позиції, висловленої об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та підтвердженої Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 і від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02.07.2020 року в справі №362/3912/18 від 31.07.2020 року у справі №301/2534/16-ц, додатковій постанові Верховного Суду від 19.11.2020 року в справі №734/2313/17.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Схожі висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц.

До позовної заяви представником відповідачів за первісним позовом Явтушенко І.В. долучено копію ордеру серії АС № 1046970 від 24.10.2022 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 366 Явтушенко І.В. від 21.04.2008 року, копія договору від 20.09.2022 року Явтушенко І. В. про надання професійної правничої допомоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , копія розрахунку на надання професійної правничої допомоги адвокатом Явтушенко І.В. відповідно до договору № 25 від 20.09.2022 року в якій зазначено, що вид правничої допомоги, наданої адвокатом: ознайомлення із матеріалами справи № 165/2043/22 в Нововолинському міському суду – 500,00 грн., підготовка зустрічного позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до АТ КБ «ПриватБанк» про застосування наслідків нікчемності умов кредитного договору в порядку ст. 193 ЦПК України – 3000,00 грн., підготовка клопотання про призначення судово-економічної експертизи – 1500,00 грн., представництво в Нововолинському міському суді (3 засідання) та в Іваничівському районному суді (10 засідань) – 13 500,00 грн. на загальну суму 18 500,00 грн. та копії квитанцій до прибуткового касового ордера № 19/2023 від 15.12.2023 в розмірі 10 000,00 грн. та № 06/2025 від 11.02.2025 в розмірі 8 500,00.

Однак, враховуючи наслідки розгляду зустрічного позову, суд не бере до уваги такий вид правової допомоги, що наданий адвокатом, як підготовка зустрічного позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до АТ КБ «ПриватБанк» про застосування наслідків нікчемності умов кредитного договору в порядку ст. 193 ЦПК України – в сумі 3000,00 грн., отже витрати на надання професійної правничої допомоги адвокатом Явтушенко І.В. з вирахуванням цієї суми складають 15 500,00 грн.

Суд, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, критерію необхідності та значимості таких дій у справі, вважає, що витрати адвоката підтверджено поданим розрахунком від 11.02.2025 року витрат на надання професійної правничої допомоги. Однак враховуючи, що позовні вимоги первісного позову задоволено частково, відповідно до п.3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, суд вважає, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з позивача за первісним позовом (АТ КБ «ПриватБанк») на користь відповідачів за первісним позовом ( ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) підлягають, пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 8 215,00 грн.

На підставі статей 511, 526, 553, 626, 628, 638, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України та керуючись статтями 10, 19, 81, 89, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд –

у х в а л и в :

Позов Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором № VONVLON06854 від 07.06.2016 року в розмірі 102 883 (сто дві тисячі вісімсот вісімдесят три) гривні 96 копійок, яка складається з тіла кредиту - 59 003,59 грн., загального залишку заборгованості за процентами - 1 730,55 грн. та загальної суми нарахованої пені - 42 149,82 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

У зустрічному позові ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" про застосування наслідків нікчемності окремих частин (умов) кредитного договору – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" понесені витрати щодо сплаченого судового збору в розмірі 765 (сімсот шістдесят п`ять) гривень 66 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" понесені витрати щодо сплаченого судового збору в розмірі 765 (сімсот шістдесят п`ять) гривень 66 копійок.

Стягнути Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати за надання професійної правничої допомоги в розмірі 4 107 (чотири тисячі сто сім) гривень 50 копійок та за проведення експертизи в розмірі 3 543 (три тисячі п`ятсот сорок три) гривні 34 копійки.

Стягнути Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" на користь ОСОБА_2 понесені нею витрати за надання професійної правничої допомоги в розмірі 4 107 (чотири тисячі сто сім) гривень 50 копійок та за проведення експертизи в розмірі 3 543 (три тисячі п`ятсот сорок три) гривні 34 копійки.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач Акціонерне товариство Комерційний Банк "ПриватБанк", адреса: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, Дніпропетровська область.

Представник позивача Мельник Вікторія Миколаївна, РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: 43024, пр.-т. Молоді, 4-Е, м. Луцьк, Волинська область.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 .

Представник відповідачів ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_2 .

Повний текст судового рішення складено та підписано 20 лютого 2025 року.

Суддя                                 М. О. Федечко