Справа № 11-535/2007 р.                             Головуючий у 1 інстанції Мурашко І.А.

Категорія ст. 125 ч.2 КК                               Доповідач Трейтяк О.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

ЗО липня 2007 року              Колегія  суддів  судової  палати  з  кримінальних

справ апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого ТРЕЙТЯК О.П.. Суддів ГРОМ  A.M., БОРИСЕНКА І.П. при секретарі МАСЛОВІЙ  О.В. з участю захисника ОСОБА_1

потерпілої ОСОБА_2

засудженого ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_3 на вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 28 квітня 2007 року.

Цим вироком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженець та мешканець м. Чернігова, українець, громадянин України, раніше судимий 19.01.2005 року за ст.125 ч.2 КК України до 180 годин громадських робіт,

засуджений за ст.125 ч.2 КК України до покарання у вигляді громадських робіт на строк двісті годин.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_2 2000 гривень відшкодування моральної шкоди.

Судом ОСОБА_3 визнаний винним в тому, що 07 травня 2006 року приблизно о 19 годині біля будинку № 138 по вулиці Пухова в м. Чернігові на ґрунті особистих неприязних стосунків наніс удар рукою ОСОБА_2 в обличчя, а потім ногами наніс удари в різні частини тіла потерпілої, завдавши потерпілій ОСОБА_2 тілесні ушкодження у вигляді забійних ран слизової оболонки нижньої губи, травматичного періодонтиту 12, 21, 11 зубів, крововиливу в ділянці нижньої губи, синців по зовнішній поверхні правого стегна та лонного зчленування, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що потягли за собою короткочасний розлад здоров'я.

В апеляції засуджений ОСОБА_3 вважає вирок суду незаконним і необгрунтованим через істотне порушення вимог кримінально-процесуального законодавства, яке полягає в тому, що висновки судово-медичного експерта є необ'єктивними і не відповідають дійсним обставинам

справи, експертиза проведена з грубим порушенням чинного законодавства; судом проігноровані показання свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,ОСОБА_7 і неправильно застосований кримінальний закон, оскільки неправильно було визначено експертом тривалість розладу здоров'я потерпілої, та просить скасувати вирок суду першої інстанції.

Заслухавши доповідача, пояснення засудженого ОСОБА_3, який підтримав свою апеляцію і просив вирок суду щодо нього скасувати і визнати його не винним за ст.6 п.2 КПК України; пояснення потерпілої ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_1, які вважали вирок суду законним і обґрунтованим і просили апеляцію засудженого не задовольняти, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляції, колегія суддів підстав для її задоволення не знаходить.

Висновок суду про доведеність винності засудженого ОСОБА_3 у вчиненні зазначених у вироку діянь за обставин, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується сукупністю зібраних у справі та перевірених в судовому засіданні доказів і є обґрунтованим.

Засуджений ОСОБА_3 винним себе не визнав і показував, що 07 травня 2006 року вранці він разом зі своїми знайомими поїхав в м. Мена Чернігівської області, де знаходився до вечора. Приблизно о 21 годині він повернувся в м. Чернігів і біля 22 години забрав свою дружину та дитину від тещі і вони повернулись додому.

Потерпіла ОСОБА_2 показувала, що 07 травня 2006 року вдень ОСОБА_3, дружина засудженого, вкотре ображала при зустрічі її та дітей. Тому вона пішла до пункту міліції, щоб порадитись що їй робити і як припинити образи з боку сусідів. Повертаючись додому разом з дочкою приблизно о 19 годині, біля будинку № 138 по вулиці Пухова зустріла ОСОБА_3, який почав ображати її та дитину, а потім лівою рукою наніс їй удар у праву частину обличчя біля губи. Після цього ОСОБА_3 став наносити їй        удари   ногою   по   верхній   частині   тіла   та   в   пах.   Коли ОСОБА_3 припинив її бити, вона відразу ж пішла до пункту міліції до дільничного інспектора, де написала відповідну заяву.

Свідок ОСОБА_8, старший дільничний інспектор міліції ДВМ ЧMB УМВС України в Чернігівській області, показав, що точної дати не пам'ятає, можливо 07 травня 2006 року, в період часу з 17 години до 19 години до нього на пункт міліції приходила ОСОБА_2 поговорити, з якого питання вже не пам'ятає. Він поговорив з нею і вона пішла, але приблизно через півгодини ОСОБА_2 повернулась, у неї була розбита губа і вона розповіла, що біля будинку зустріла ОСОБА_3, який став ображати її, а потім побив. Він сказав ОСОБА_2, щоб вона написала заяву та зафіксувала побої, прийняв у неї заяву, видавши направлення в судмедекспертизу. Заяву ОСОБА_2 пізніше для проведення перевірки передали дільничному інспектору Шелупцю С.В.

Свідок ОСОБА_9, дочка потерпілої, показала, що дати не пам'ятає, але коли вони з матір'ю повертались з міліції, то біля будинку

зустріли ОСОБА_3, який спочатку погрожував матері, а потім почав її бити - один раз ударив в обличчя, а потім ногами по тілу. Вона злякалась і побігла за дівчатами, а коли повернулась, то ОСОБА_3 вже не було, а у матері обличчя було в крові. Вони з матір'ю знову пішли до пункту міліції писати заяву.

Свідок ОСОБА_10 показала, що 07 травня 2006 року, вона була вдома, коли до неї подзвонила ОСОБА_2 і повідомила, що її побив ОСОБА_3 і вона зараз знаходиться в міліції, а також попросила щоб вона та ОСОБА_11, син потерпілої, який знаходився в той час у неї, зустріли її, коли вона буде повертатись з міліції. Вона бачила у ОСОБА_2 синці на ногах. Того ж дня 07 травня 2006 року вона приблизно о 19 годині 30 хвилин зустрічала ОСОБА_3, а потім десь о 20 години 30 хвилин знову побачила ОСОБА_3. який на таксі приїхав з дружиною і дитиною додому.

СвідокОСОБА_7 підтвердила, що 07 травня 2006 року вона чула шум у загальному коридорі, а потім до неї додому заходила ОСОБА_3, яка дзвонила по телефону чоловіку, а потім сказала, що він знаходиться в м. Мені.

Свідок ОСОБА_3, дружина засудженого, показала, що 07 травня 2006 року біля 16 години у неї відбувся конфлікт з сусідкою ОСОБА_2, після чого вона від сусідки подзвонила чоловіку, який зранку поїхав у м. Мена. Чоловік сказав їй, щоб вона їхала до матері і чекала його там, а також; що її забере і відвезе до матері ОСОБА_12. Приблизно о 17 годині приїхав ОСОБА_12 і відвіз її з дитиною до матері. Пізно ввечері за нею приїхав чоловік і вони на таксі поїхали додому десь приблизно о 22 годині.

Свідок ОСОБА_12підтвердив, що 07 травня 2006 року приблизно о 16 годині йому передзвонив ОСОБА_3 і попросив відвезти його дружину з дитиною до її матері, що він і зробив.

Свідок ОСОБА_13 показав, що з 2 по 7 травня 2006 року він разом з іншими чоловіками робив ремонт будинку в м. Мені. 07 травня 2006 року десь між; 16 та 17 годинами він передзвонив ОСОБА_3 на мобільний телефон і попросив заїхати до них, протягом години ОСОБА_4 приїхав до них сам. Після закінчення роботи приблизно між; 21 та 22 годиною замовник відвіз їхню бригаду і разом з ними і ОСОБА_3 в Чернігів. Прізвища та адреси замовника, якому ремонтував будинок, він не знає, бо цього замовника йому знайшов ОСОБА_4.

Засуджений ОСОБА_3 також; не зміг назвати суду адреси та прізвища замовника, якому ОСОБА_13 робив ремонт. Крім того, з показань ОСОБА_3 вбачається, що в м. Мена він виїхав вранці з ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_16, які виїхали з міста Чернігова і допитати їх не можна. Але він надавав дільничному інспектору пояснення ОСОБА_14 та ОСОБА_15.

З ксерокопії пояснень ОСОБА_14 та ОСОБА_15 (а.с.22, 23), які ніким не завірені, вбачається, що вони підтвердили той факт, що 07

травня 2006 року біля 8 години вони разом з ОСОБА_3 виїхали в м. Мена по особистим питанням і знаходились всі разом приблизно до 20 години, повернулись в м. Чернігів також; всі разом десь о 21 годині.

Таким чином, показання ОСОБА_6 суперечать поясненням ОСОБА_14 і ОСОБА_15 про знаходження з ними ОСОБА_3 та обставинам повернення їх в м. Чернігів, тому суд обґрунтовано визнав їх непереконливими і не взяв до уваги.

Згідно висновку судово-медичної експертизи у потерпілої ОСОБА_2 мались тілесні ушкодження у вигляді забійних ран слизової оболонки нижньої губи, травматичного періодонтиту 12, 21, 11 зубів, які за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я; крововиливу в ділянці нижньої губи, синців по зовнішній поверхні правого стегна та лонного зчленування, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Весь комплекс тілесних ушкодокень, виявлених у потерпілої ОСОБА_2, утворився на протязі короткого проміжку часу, в строк 07 травня 2006 року, від дії тупих предметів. Найбільш вірогідно від ударів руками і ногами і не могли утворитись внаслідок падіння чи зіткнення з іншими тупими предметами.

Суд дав оцінку показам потерпілої ОСОБА_2, свідків ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_9 даних в судовому засіданні і обґрунтовано взяв за основу, оскільки вони об'єктивно підтверджені іншими доказами.

Доводи ОСОБА_3 про те, що суд безпідставно не взяв до уваги показання свідків ОСОБА_3 таОСОБА_7 колегія вважає також; непереконливими, оскільки ніОСОБА_7 ні ОСОБА_3 не були очевидцями і не бачили засудженого ОСОБА_3 в період часу з 19 до 20 години.

Перевіркою матеріалів справи порушень чинного законодавства про призначенні і проведенні судово-медичної експертизи не встановлено.

Доводи засудженого ОСОБА_3 про незаконність висновку судово-медичної експертизи через те, що потерпіла ОСОБА_2 не знаходилась на лікування жодного дня, судова колегія вважає безпідставними, оскільки згідно з правилами судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17.01.19995 року № 6, судово-медичний експерт, оцінюючи строки порушення анатомічної цілості тканини і органів та їх функції, виходить із звичайної їх тривалості, навіть у тих випадках, коли потерпілий не звертався за медичною допомогою (п.4.6 правил).

Таким чином, усі обставини справи досліджені судом всебічно, повно і об'єктивно, зібраним доказам дана належна оцінка в їх сукупності і дії ОСОБА_3 за ст. 125 ч.2 КК України кваліфіковані правильно.

Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону при розгляді   даної   справи   в   суді,   які   були   б   підставою   для   скасування

постановленого   щодо   засудженого   ОСОБА_3   судового   рішення,   не встановлено.

Покарання, яке призначено засудженому ОСОБА_3, відповідає характеру і ступеню суспільної небезпечності вчиненого ним, даним, що характеризують його особу, та всім обставинам справи і є справедливим.

Цивільний позов потерпілої вирішений судом відповідно до вимог закону на підставі доказів, які є в справі. При цьому суд навів відповідні мотиви прийнятого рішення.

Разом з тим, колегія суддів вважає необхідним внести зміни у вступну частину вироку суду першої інстанції, де суд в анкетних даних зазначив, що ОСОБА_3 відповідно до ст.89 КК України не судимий.

З повідомлення Чернігівського міського відділу кримінально-виконавчої інспекції вбачається, що ОСОБА_3 перебував на обліку в Чернігівському MB КВІ у 2005 році, відбував покарання за вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 19 січня 2005 року, яким був засуджений за ст. 125 ч.2 КК України до 180 годин громадських робіт, і знятий з обліку за відбуттям покарання 08 лютого 2006 року.

Згідно ст.89 КК України такими, що не мають судимості, визнаються особи, засуджені до громадських робіт, якщо вони протягом року з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину.

Умисні легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, потерпілій ОСОБА_2 засуджений ОСОБА_3 спричинив 07 травня 2006 року, тобто до протягом року з дня відбуття покарання за попереднім вироком, тому не можна вважати, що судимість ОСОБА_3 погашена.

В судовому засіданні апеляційного суду засуджений ОСОБА_3 заявив, що він згоден і просить застосувати до нього Закон України „Про амністію", якщо суд визнає його винним, а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова законним і обґрунтованим.

З матеріалів справи та з паспорта засудженого ОСОБА_3, який був оглянутий в судовому засіданні, видно, що ОСОБА_3 має двох неповнолітніх дітей, а тому згідно ст. 1 п. „б" Закону України „Про амністію" від 19 квітня 2007 року він підлягає звільненню від покарання.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляцію засудженого ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 28 квітня 2007 року щодо ОСОБА_3 змінити.

У вступній частині вироку виключити посилання суду на те, що ОСОБА_3 не судимий і вважати, що ОСОБА_3 раніше судимий 19 січня 2005 року за ст.125 ч.2 КК України до 180 годин громадських робіт.

ОСОБА_3 звільнити від покарання на підставі ст.1 п. „б" Закону України „Про амністію" від 19 квітня 2007 року.

В решті цей же вирок залишити без зміни.