Справа №1-3 5/2007 р.
ВИРОК
Іменем України
10 серпня 2007 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:
головуючого: Сливи Ю.М.,
при секретарях: Оніщенко В.А., Брайченко О.О.,
з участю прокурорів: Геращенко В.А., Стратієнко О.М..
захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
ОСОБА_4
потерпілого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ірпені кримінальну справу по обвинуваченню:
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця м. Чернівці, росіянина, громадянина України, з незакінченою вищою освітою, неодруженого, студента Національної академії державної податкової служби України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого;
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, уродженця м. Алчевськ Донецької області, українця, громадянина України, з середньої-спеціальною освітою, одруженого, працюючого вантажником на ІК «Ініціатива», який мешкає за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого в силу ст. 89 КК України;
у вчиненні злочину передбаченого ст. 187 ч. 2 КК України, -
встановив:
07.06.2006 року, близько 00.15 години ОСОБА_6 та ОСОБА_7, перебуваючи в підземному переході зупиночної платформи залізничної ст. Ірпінь що в м. Ірпінь Київській області, маючи намір вчинити напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя і здоров'я особи, вступили в попередню змову з особою, справу щодо якої виділено в окреме провадження. Реалізуючи свій злочинний намір, зустріли раніше незнайомого їм ОСОБА_5 Останній, зрозумівши, що його хочуть пограбувати, намагався втекти, але ОСОБА_6, ОСОБА_7 та особа, справу щодо якої виділено в окреме провадження, наздогнали ОСОБА_5 та схопивши за куртку, почали тягнути в підземний перехід. ОСОБА_5, з метою захистити себе від нападників, вдарив одного з них правою рукою в область обличчя. Не збираючись припиняти свої злочинні дії, ОСОБА_6 разом з ОСОБА_7 та особою, справу щодо якої виділено в окреме провадження, діючи за попередньою змовою, в підземному переході залізничної ст. Ірпінь, нанесли ОСОБА_5 удари по голові, в район тім'яної частини черепа, від яких останній схилився на коліно. Після цього, ОСОБА_6 разом з ОСОБА_7 та особою, справу щодо якої виділено в окреме провадження, незважаючи на те, що ОСОБА_5, знаходячись у нахиленому положенні, намагався захистити обличчя від ударів, закривши його руками, продовжували наносити удари руками та ногами в область голови та по тулубу потерпілого, заподіявши тому тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, як такі, що викликають тривалий (більше 3-х тижнів) розлад здоров'я та легкі тілесні ушкодження, що викликали короткочасний розлад здоров'я. ОСОБА_5, відчуваючи, що від нанесених ударів може втратити свідомість, голосно закричав до нападаючих, щоб вони зупинились. ОСОБА_6 з ОСОБА_7 та особою, справу щодо якої виділено в окреме провадження на мить зупинились. Після цього, ОСОБА_5, зрозумівши, що ці особи бажають заволодіти його майном, витягнув з кишені куртки, в яку був одягнутий, мобільний телефон марки «Самсунг Д-520», який придбав за 1 599 грн. та в якому знаходилась чіп-карта оператора «Діджус», з номером НОМЕР_1, вартістю 25 грн., з залишком
2
на рахунку 6 грн., поклав його на підлогу та штовхнув у напрямок нападників. ОСОБА_6 разом з ОСОБА_7 та особою, справу щодо якої виділено в окреме провадження заволоділи вищевказаним майном ОСОБА_5 та зникли з місця вчинення злочину. Всього злочинними діями ОСОБА_6, ОСОБА_7 та особи, справу щодо якої виділено в окреме провадження потерпілому ОСОБА_5 було заподіяно матеріальної шкоди на загальну суму 1630 гривень. Після цього ОСОБА_6 та невстановлені слідством особи з місця скоєння злочину зникли та викраденим розпорядилися на власний розсуд.
У судовому засіданні підсудні:
- ОСОБА_7 у судовому засіданні вину не визнав та показав, що він разом з ОСОБА_6 знімав пів-будинку у м. Ірпіні. 5 чи 6 травня 2006 року він, знаходячись у відрядженні в с Лопатичі та виконуючи роботу, отримав травму. Оскільки у нього була проблема з нервом і він не міг пересуватися, приїхав до м. Ірпіня. Там звернувся за медичною допомогою та перебував на лікарняному до 10 травня. Подій, які відбувались 6 травня він не пам'ятає, однак у ті дні у ОСОБА_6 з'явився мобільний телефон. Як пояснив йому ОСОБА_6 він його купив. Після видужання він повернувся до місця свого роботи у с Лопатичі Житомирської області. 22.09.2006 року до місця його роботи на той час, у с. Кийлов Бориспільського району Київської області, близько 22.30 години приїхали працівники міліції та затримали його. Оскільки на нього чинили фізичний та моральний тиск, він вимушений був оговорити себе в ході досудового слідства. Стверджує, що правдивими є тільки покази, які він давав у якості підозрюваного. У дійсності ж
він не приймав участі у розбійному нападі. На фотокартках, роздрукованих з мобільного
телефону потерпілого, зображений його знайомий ОСОБА_8 та особа схожа на нього. Хто
фотографував ОСОБА_8 у нього дома не знає, однак пам'ятає, що останній приходив з проханням допомогти у працевлаштуванні на роботу. Вказує, що ці фотокартки можна пересилати з одного телефону на інший.
- ОСОБА_6 вину в скоєному злочині не визнав та показав, що в момент скоєння
злочину він знаходився вдома, а саме в квартирі, яку знімав разом з ОСОБА_7 06.06.2006 року близько 23.00 години він пішов від своєї дівчини та повернувся додому близько 23.30 годин. Там був ОСОБА_7, який приїхав з відрядження лікувати собі спину. Вони з ним попили чаю та лягли відпочивати. Наступного дня вранці ОСОБА_7 пішов до лікарні, а він в магазин. Там зустрів двох молодих чоловіків, і за їх пропозицією придбав у них мобільний телефон. Перевірив чи він працює та повернувся додому. 25 чи 26 червня 2006 року йому зателефонували працівники міліції зі ст. Ірпінь і попросили прийти на вокзал. Він погодився та прийшов. Там його попросили пояснити звідки в нього телефон. Відповідь їх не задовольнила і йому повідомили, що телефон крадений і вкрав його він. Сказали в цьому зізнатися, а інших пояснень записувати не будуть. У
зв'язку з цим він відмовився від дачі показів взагалі. Впізнання також було проведено з
порушенням вимог законодавства, оскільки статисти дуже відрізнялись від нього. Стверджує, що він не приймав участі у розбійному нападі, а потерпілий його оговорює.
Незважаючи на невизнання підсудними своєї вини їх вина у вчиненні вказаних злочинів підтверджується:
- показами потерпілого ОСОБА_5, який у судовому засіданні показав, що 06.06.2006 року він разом зі своїм товаришем знаходились в барі «Сіріус» в м. Ірпінь. Біля 24.00 години вони вийшли з бару, і він пішов додому, а товариш - гуляти далі. Він спустився в перехід біля ст. Ірпінь, оскільки там горіло світло. У переході нікого не було. Коли підходив до першого виходу на платформу, побачив трьох незнайомих йому раніше хлопців, які спускались в перехід. У нього було 5-6 секунд, щоб побачити їх та запам'ятати обличчя. Відчувши небезпеку, він розвернувся та одразу почав тікати. Його наздогнали та схвативши за куртку, потягли назад. Зрозумівши, що його будуть бити, вирішив захищатися. Розвернувся та вдарив одного з нападників у обличчя. Однак у цей час хтось сильно вдарив його по голові, від чого він присів. Його продовжували бити, наносячи удари переважно у область голови та обличчя. При цьому нападники мовчали. По кількості ударів він відчув, що било його троє чоловік. Руками він намагався закривати обличчя. Відчувши, що його заливає кров, голосно крикнув: «Досить». Удари припинились і він дістав з внутрішньої лівої кишені шкіряної куртки мобільний телефон та сказавши, «Заберіть, але залиште
живим», поклав його на землю та відштовхнув від себе приблизно на один метр. Нападники
відступили, він піднявся на ноги та пішов додому. Нападники залишились там і його ніхто не
наздоганяв. Хто з них підняв телефон він не бачив. На наступний день у лікарні йому зашили
голову. Там він пробув 10 днів, потім лікувався дома. Згодом його викликали на впізнання, де він впізнав нападників. Він їх запам'ятав по тілобудові, зросту, кольору волосся. Оглянувши їх у
3
судовому засіданні пояснив, що він повністю впевнений, що це саме ті люди, які напали на нього та забрали мобільний телефон;
· показами свідка ОСОБА_9, який у судовому засіданні показав, що він працює у карному розшуку лінійного відділу станції Київ-Пасажирський. На початку червня 2006 року у відділ надійшла інформація про напад на гр. ОСОБА_5 Останнього викликали у відділок, де той розповів обставини події. Місце злочину потерпілий вказав на підземний перехід ст. Ірпінь. Під час нападу у нього викрали мобільний телефон «Самсунг Д-520». Оперативним шляхом була зроблена роздруківка вихідних дзвінків і почалась перевірка. Під час перевірки роздруківки вийшли на гр. ОСОБА_6. Того викликали у відділок і попросили пояснити яким чином його картка з телефонним номером знаходилась у викраденому телефоні. ОСОБА_6 пояснив, що на наступний день після нападу на ОСОБА_5, близько 08.00 годин ранку він купив цей телефон у незнайомих йому людей схожих на наркоманів біля магазину «Фетек» по вул. Жовтневій у Ірпіні. Потім уточнив, що придбав телефон близько 11.00 годин. Коли ж вони сказали, що відповідно до роздруківки, викраденим телефоном ОСОБА_6 користувався раніше ніж його придбав, при цьому дзвінок був зафіксований не тією вишкою, яка обслуговує район, указаний ОСОБА_6, той відмовився давати пояснення. У них виникла підозра про причетність ОСОБА_6 до вчинення даного злочину, а тому для з'ясування всіх обставин його вирішили затримати та доставити у лінійний відділ ст. Київ-Пасажирський. На час затримання телефона у нього не виявилось, а він був вилучений із ломбардного відділення у м. Ірпіні, куди здавався по документах ОСОБА_6. По прибуттю у відділок ОСОБА_6 повідомив, що знає хто вчинив злочин, але повідомити не готовий. Також просив щоб його відпустили, а його мати приїде та розрахується з усіма. Згодом було проведено впізнання з участю потерпілого в ході якого останній впізнав ОСОБА_6, як одного з нападників;
· показами свідка ОСОБА_10, яка у судовому засіданні показала, що вона з підсудним ОСОБА_6 проживала у громадянському шлюбі. ОСОБА_7 разом з ними знімав житлове приміщення. Інколи ОСОБА_6 залишався у неї на ніч, інколи вона у нього. У ОСОБА_6 був старий телефон «Нокія» і він захотів більш сучасний. За кілька днів до тих подій ОСОБА_6 продав свій старий телефон, з метою добавити свої заощадження та придбати новий. Кілька днів він був без телефону. 06.06.2006 року ОСОБА_6 знаходився у неї дома до 23.00 годин, а потім пішов до себе на квартиру. Вона знала, що ОСОБА_7 у той час також був дома на лікарняному. Зі слів ОСОБА_6 їй відомо, що 07.06.2006 року близько 15.00 години він придбав собі новий телефон. 08.06.2006 року у нього день народження, і цей телефон був йому подарунком. Приблизно 10.06.2006 року ОСОБА_6 їй повідомив, що йому терміново потрібні гроші для оплати курсів по фасадним роботам на отримання дозволу по виконанню тих робіт, а тому прийдеться його телефон здати у ломбард. Здав він його приблизно 14.06.2006 року. ОСОБА_6 може охарактеризувати тільки з позитивної сторони;
· показами свідка ОСОБА_11, який у судовому засіданні показав, що він товаришує з ОСОБА_5. 06.06.06. близько 12.00 години вони зустрілись та разом провели день. Увечері, за пропозицією його знайомих, вони з ОСОБА_5 пішли у бар «Сіріус». Близько 24.00 години всі вийшли з кафе і ОСОБА_5 сказав, що йому треба йти додому, оскільки завтра потрібно йти на роботу. Він зі своїми знайомими пішов далі відпочивати у інше кафе, а ОСОБА_5 пішов додому. Через кілька днів він хотів зв'язатись з ОСОБА_5, але йому сказали, що той знаходиться у лікарні. При зустрічі потерпілий йому розповів, що у той день він йшов додому та у переході на вокзалі зустрів хлопців, які його побили так, що він не зміг чинити опір;
-показами свідка ОСОБА_12, який у судовому засіданні показав, що він працює начальником лінійного управління на ст. Ірпінь. До них надійшли матеріали по факту грабежу гр. ОСОБА_5 вчиненого 06.06.2006 року. Перевіряючи матеріали, було встановлено, що грабіжників було 3 чоловік. Ці події відбувались біля 00.00 - 00.30 год. Провівши оперативні заходи, вони вийшли на ОСОБА_6. Відповідно до роздруківки, було видно, що ОСОБА_6 користувався телефоном з 08.00 годин ранку 07.06.2006 року до 14.07.2006 року. Потім телефон вимкнули. У роздруківці були телефони і дівчини ОСОБА_6, і ломбарду. Ними було встановлено, що ОСОБА_6 здав телефон у ломбард. Вони по телефону викликали ОСОБА_6, і той пояснив, що телефон придбав приблизно в 11.00-12.00 годин 07.06.2006 року у невідомих осіб. Коли показали роздруківку, він відмовився давати покази та відповідати на питання. Вони відвезли ОСОБА_6 у чергову частину в м. Києві та запропонували допомогти слідству. Однак у відповідь ОСОБА_6 пропонував розрахуватись з потерпілим і з ними. Потім ОСОБА_6 то заперечував свою причетність до вчинення вказаного злочину, то визнавав свою вину. Однак після розмови з
4
адвокатом і батьками, знову все заперечував. Якби ОСОБА_6 давав хоч якісь покази, вони б їх записали, але він відмовився говорити будь-що. Ніякого фізичного чи психічного тиску на підсудних ніхто не здійснював.
З приводу ОСОБА_7, то у них виникла підозра про причетність останнього до вчинення даного злочину після перегляду відеозапису на телефоні потерпілого, де були зняті ОСОБА_8 і ОСОБА_7. Запис було зроблено через годину після грабежу. ОСОБА_7 впізнали дівчина і сестра ОСОБА_6. Згодом виявилось, що ОСОБА_7 знімав разом з ОСОБА_6 житло. Вони дізнались де працює ОСОБА_7, виїхали та затримали його. При затриманні ОСОБА_7 сказав, що знав про те, що з телефоном будуть проблеми, але він не винен. На першому допиті ОСОБА_7 вину не визнав, та пояснив, що 06.06.2006 року у зв'язку з хворобою приїхав з роботи до місця свого проживання у м. Ірпіні. Там випив пляшку горілки та ліг спати. Близько 21.00-22.00 години додому прийшов ОСОБА_6 та показав йому телефон. Потім ОСОБА_7 змінив покази, пояснив, що разом з ОСОБА_6 і ОСОБА_8 він пішов на вокзал, там він пішов купити пиво та побачив потерпілого, який сидів на підлозі з розбитою головою. Він запропонував допомогу, але той відмовився. Він пішов далі, та зустрів ОСОБА_6 і ОСОБА_8, які пояснили, що вдарили хлопця і забрали телефон;
-показами свідка ОСОБА_13, який у судовому засіданні показав, що у жовтні 2005 року до його квартири прийшов ОСОБА_6 та сказав, що хоче зняти у нього житло. Він погодився, оскільки є інвалідом та має матеріальні проблеми. Пізніше прийшов ОСОБА_7 з такою ж пропозицією. Він здав їм житло за 450 гривень та у їх життя не втручався. Приїжджав тільки за оплатою. На час допиту його у суді нічого по справі пояснити не може, оскільки пройшло багато часу, а через хворобу він має проблеми з памят'ю. Покази, які він давав на досудовому слідстві повністю підтримує, оскільки говорив правду, про що поставив свій підпис на (а.с. 153, 154);
-показами свідка ОСОБА_14, яка у судовому засіданні показала, що її чоловік Давидюк В. працює разом з ОСОБА_7. Влітку 2006 року її чоловік зателефонував їй та попросив, щоб вона купила та принесла продукти харчування ОСОБА_7, оскільки той зірвав спину та поїхав додому. Вона приносила ОСОБА_7 заспокійливе та мазь для спини. У той час ОСОБА_7 ходив нахилившись вперед. Чи завжди він знаходився дома їй не відомо, але до кінця тижня йому стало краще;
-показами свідка ОСОБА_15, який у судовому засіданні показав, що він працює разом з ОСОБА_7. На початку червня 2006 року, коли вони працювали в с. Лопатичах у ОСОБА_6 заболіла спина і він поїхав у м. Ірпінь. Тоді він ходив у напівзігнутому стані. 22.09.2006 року коли вони працювали у с Кийлів під Борисполем, до них приїхали працівники міліції та затримали ОСОБА_7. Останній при цьому нічого не говорив та не заперечував;
-показами свідка ОСОБА_16, який у судовому засіданні показав, що він працює з ОСОБА_7. На початку червня 2006 року під час виконання робіт у с Лопатичі у ОСОБА_7 заболіла спина. Він тоді не міг ходити, а тому був відправлений у м. Ірпінь. Повернувся до роботи він приблизно через тиждень. У 20-х числах вересня 2006 року, коли вони знаходились у с Кийлів до нього підійшли троє працівників міліції та показали посвідчення. При цьому попросили показати бригаду. Побачивши ОСОБА_7 вони його одразу затримали, пояснивши що він підозрюється у вчиненні тяжкого злочину;
- показами свідка ОСОБА_17, який у судовому засіданні показав, що він підвозив ОСОБА_7 у м. Ірпінь, коли той підірвав спину. Також він допомагав нести речі, оскільки той не міг цього зробити сам. ОСОБА_7 почував себе погано та всю дорогу скаржився на біль;
-показами свідка ОСОБА_18, яка у судовому засіданні показала, що вона працює завідуючою неврологічного відділення Ірпінської поліклініки. Відповідно до медичної документації, яка є у справі 06.06.2006 року ОСОБА_7 звернувся із скаргами та болями в поперековому відділі, що зв'язано з великою навантаженістю на роботі. При його огляді встановлено діагноз: гострий біль в поперековому відділі зв'язаний з патологією хребта. Призначено лікування та відкрито лист непрацездатності з 06.06.2006 року по 09.06.2006 рік. 09.06.2006 року хворий оглянутий був повторно, відмічались покращення стану, але залишається напруження і болі в поперековому відділі також відмічалось обмеження рухів тулуба. У зв'язку з цим лист непрацездатності було продовжено до 10.06.2006 р. На наступний день хворий був оглянутий та лист непрацездатності закритий. Приступив до роботи ОСОБА_7 11.06.2006 року. Стверджувати чи міг ОСОБА_7 рухатись у той час вона не може, оскільки це залежить від особливостей кожної людини. Однак до неї як 06.06.2006 року так і 09.06.2006 року підсудний приходив, а відповідно міг рухатись.
5
Крім того, вина підсудних підтверджується:
- рапортом від 07.06.2006 року про те, що до чергової частини Ірпінського MB по телефону
надійшло повідомлення від медсестри травмпункту згідно з яким до них за медичною
допомогою звернувся ОСОБА_5 з численними тілесними ушкодженнями голови.
(к.с. №01-8885 а.с. 5);
- протоколом усної заяви про злочин від 24.06.2006 року, отриманого від потерпілого
ОСОБА_5
(к.с. №01-8885 ах. 8);
- протоколом огляду та вилучення від 25.06.2006 року, згідно з яким у ОСОБА_6. було
виявлено та вилучено стартовий пакет «Діджус» НОМЕР_1; договір ломбардної
позики від 14.06.2006 року телефону «SAMSUHG D-520».
(к.с. №01-8885 а.с. 10);
- протоколом визнання та приєднання до справи речових доказів, а саме: стартового пакету
«Діджус» НОМЕР_1; договір ломбардної позики від 14.06.2006 року телефону
«SAMSUHG D-520».
(к.с. №01-8885 а.с. 35);
- протоколом пред'явлення особи для впізнання від 26.06.2006 року, згідно з яким потерпілий ОСОБА_5 по рисам обличчя та тілобудові впізнав ОСОБА_6. як особу яка разом з іншими двома невідомими 07.06.2006 року відібрала у нього мобільний телефон.
(к.с. №01-8885 а.с. 19);
- протоколом пред'явлення особи для впізнання від 23.10.2006 року, згідно з яким потерпілий ОСОБА_5 по рисам обличчя та тілобудові впізнав ОСОБА_7 як особу яка разом з іншими двома невідомими 07.06.2006 року відібрала у нього мобільний телефон ,
(к.с. №01-8906 а.с. 227-228);
- протоколом очної ставки між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 від 26.06.2006 року в
ході якого ОСОБА_5 підтвердив обставини вчинення на нього нападу, пояснивши, що
він впізнає ОСОБА_6. як одного з нападників. ОСОБА_6 при цьому заперечував свою причетність до вчинення злочину.
(к.с. №01-8885 а.с. 31-32);
- протоколом очної ставки між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 від 23.10.2006 року в
ході якого ОСОБА_5 підтвердив обставини вчинення на нього нападу, пояснивши, що
він впізнає ОСОБА_7 як одного з нападників. ОСОБА_7 при цьому заперечував
факт нанесення ним ударів ОСОБА_5
(к.с. №01-8906 а.с. 239-240);
- договором ломбардної позики від 14.06.2006 року, згідно з яким ОСОБА_6 заклав
мобільний телефон «SAMSUHG D-520»,
(к.с. №01-8885 а.с. 36);
- протоколом виїмки від 27.06.2006 року, відповідно до якого був вилучений мобільний
телефон «SAMSUHG D-520»,
(к.с. №01-8885 а.с. 40);
- протоколом визнання та приєднання до справи речових доказів від 28.06.2006 року, а саме:
мобільного телефону «SAMSUHG D-520» та гарантійного талону на нього.
(к.с. №01-8885 а.с. 48);
- висновком судово-медичної експертизи №158 від 26.06.2006 року згідно з яким у гр.
ОСОБА_5 виявлено тілесні ушкодження: перелом 2-ї п'ясткової кістки правої кисті;
закрита черепно-мозкова травма із струсом головного мозку, численними забійними ранами
голови, забоями м'яких тканин і підшкірними гематомами обличчя. Дані ушкодження
заподіяні багаторазовою дією тупих предметів. Точно визначити особливості цих травмуючи предметів не представляється можливим, однак не виключена можливість їх заподіяння
внаслідок ударів ногами, руками, тощо. Ці ушкодження не могли утворитись під час падіння
6
потерпілого на площині і могли утворитись в термін часу, вказаний потерпілим. Вони не були небезпечними для життя потерпілого на момент їх заподіяння. Перелом п'ясткової кістки відноситься до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як такий, що викликає тривалий (більше 3-х тижнів) розлад здоров'я. Інші тілесні ушкодження відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що викликали короткочасний розлад здоров'я.
(к.с. №01-8885 а.с. 53-54);
- висновком додаткової судово-медичної експертизи №64/158 від 04.07.2006 року відповідно до якого тілесні ушкодження отримані гр. ОСОБА_5 07.06.2006 року могли виникнути від багаторазової дії тупого предмету, у тому числі внаслідок ударів ногами, руками, тощо. У наданій медичній документації даних, які б свідчили про можливість утворення перелому другої п'ясткової кістки правої кисті гр. ОСОБА_5 у результаті удару рукою об тверду поверхню (область обличчя, тулуба) одного з нападників немає.
(к.с. №01-8885 а.с. 60);
- довідкою ПТ «Українська міжрегіональна каса взаємодопомоги» від 04.08.2006 року про те, що 14.06.2006 року ОСОБА_6 у ломбардному відділенні №43 за адресою м. Ірпінь, вул. Ленінградська, 7 закладав мобільний телефон «SAMSUHG D-520» та отримував позику.
(к.с. №01-8885 а.с. 82);
- протоколом огляду мобільного телефону «SAMSUHG D-520» від 04.07.2006 року, згідно з яким у даному телефоні було виявлено відео та аудіо записи зроблені о 01.26 годині 07.06.2006 року.
(к.с. №01-8885 а.с. 89-91);
- висновком комп'ютерно-технічної експертизи №1193 від 06.07.2006 року відповідно до
якого у пам'яті мобільного телефону «SAMSUHG D-520» наявний файл створений в 01.28 годині 07.06.2006 року з відеозаписом, який містить розмову декількох осіб та їх
відеозображення.
(к.с. №01-8885 а.с. 93-98);
- протоколом відтворення обстановки і обставин події від 12.07.2006 року, згідно з яким
потерпілий ОСОБА_5 вказав місце та пояснив обставини, за яких був скоєний на нього розбійний напад.
(к.с. №01-8885 а.с. 137-142);
- протоколом відтворення обстановки і обставин події від 26.10.2006 року, згідно з яким
ОСОБА_7 вказав місце де він у той час зустрів потерпілого ОСОБА_5 та ОСОБА_6. і ОСОБА_8.
(к.с. №01-8906 а.с. 246-250);
- протоколом огляду від 10.08.2006 року, а саме: будинку що знаходиться за адресою:
АДРЕСА_3.
(к.с. №01-8885 а.с. 144-151);
- протоколом очної ставки від 12.09.2006 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_12 в ході якого ОСОБА_12 підтвердив, що ОСОБА_6 пояснив, що придбав телефон о 11.00 голині, а після того, як йому показали розпечатку відповідно до якої він телефонував з того телефону близько 08.00 години, змінив покази та стверджував, що придбав його близько 08.00 години. У подальшому пропонував гроші за звільнення. ОСОБА_6 цей факт заперечував.
(к.с. №01-8885 а.с. 160-162);
- протоколом очної ставки від 12.09.2006 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_9 в ході якого ОСОБА_9 підтвердив, що ОСОБА_6 після затримання пояснив, що придбав телефон oil .00 голині, а після того, як йому показали розпечатку відповідно до якої він телефонував з того телефону близько 08.00 години, змінив покази та стверджував, що придбав його близько 08.00 години. У подальшому пропонував гроші за звільнення. ОСОБА_6 цей факт заперечував.
(к.с. №01-8885 а.с. 163-165);
- висновком комп'ютерно-технічної експертизи №19/4/13-39 від 17.08.2006 року згідно з яким дата внесення інформації, що зберігається у мобільному телефоні «SAMSUHG D-520» охоплює проміжок часу з 28.05.2006 року по 01.07.2006 року. Інформація, яка внесена
7
користувачем у період з 07.06.2006 року скопійована на компакт-диск. Мовлення невідомого диктора, позначене індексом Ч і зафіксоване на ДФ фрагмента розмови декількох осіб в пам'яті телефону є непридатним для ідентифікації інструментальними методами та є непридатним для не ідентифікаційних досліджень щодо визначення статі, віку, особливостей мовлення диктора. Встановити соціальний портрет невідомого диктора, мовлення якого зафіксоване у пам'яті телефону і який за кадром спілкується з двома невстановленими слідством особами, не є можливим через непридатність наданого на дослідження мовленнєвого матеріалу для не ідентифікаційних досліджень. Встановити чи відповідає голос анонімного диктора, зафіксований на досліджувальній фонограмі фрагмента розмови декількох осіб в пам'яті мобільного телефону, голосу ОСОБА_6., голос мовлення якого зафіксовані на відеокасеті, методами інструментального аналізу неможливо
(к.с. №01-8885 а.с. 169-178);
- іншими матеріалами кримінальної справи.
Аналізуючи в сукупності зібрані по справі докази, суд вважає, що вони повністю підтверджують вину ОСОБА_6. та ОСОБА_7 у вчиненні вказаного злочину.
При цьому, суд не приймає до уваги доводи підсудних та їх захисників про те, що вказаного злочину вони не вчиняли, ОСОБА_7 у той час був хворий, знаходився дома та взагалі не міг ходити, а потерпілий їх оговорює, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами. У тому числі і оголошеними в судовому засіданні показами підсудного ОСОБА_7, які він давав на досудовому слідстві, а саме: під час допиту в якості підозрюваного (к.с. №01-8906 а.с. 237-238); очної ставки (к.с. №01-8906 239-240); при відтворенні обстановки та обставин події (к.с. №01-8906 а.с. 246-250) в якості обвинуваченого (к.с. №01-8906 а.с. 258-260), з яких видно, що у момент вчинення злочину він міг пересуватись та знаходився поблизу місця його вчинення. При цьому суд також враховує покази свідка ОСОБА_18, яка у судовому засіданні показала, що до неї, як до лікаря, ОСОБА_7 приходив і 06.06.2006 року і 09.06.2006 року, а тому відповідно міг рухатись. Також суд бере до уваги, що у судовому засіданні ОСОБА_7 пояснив, що його покази в якості підозрюваного є правдивими.
За даних обставин, суд вважає за необхідне не брати до уваги покази свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 про те, що ОСОБА_7 у той час був обмежений у русі. Дані свідки є знайомими ОСОБА_7 і можуть давати покази, з метою допомогти ОСОБА_7 уникнути відповідальності за скоєний ним злочин.
При цьому суд враховує, що ОСОБА_7 у судовому засіданні змінив покази., однак вони протирічать іншим доказам по справі. Покази ж потерпілого ОСОБА_5 як у ході досудового слідства так і в судовому засіданні послідовні, логічні та узгоджуються з іншими доказами по справі. За даних обставин, суд вважає, що підсудні ОСОБА_6 та ОСОБА_7, вказуючи, що вони непричетні до вчинення даного злочину, намагаються уникнути відповідальності за скоєний ними злочин. При цьому суд враховує, що у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_5 запевняв суд про те, що на слідстві він впізнав підсудних і на даний час абсолютно впевнений, що саме вони вчинили на нього напад.
Також не бере до уваги суд і твердження підсудного ОСОБА_7 про те, що на досудовому слідстві він давав неправдиві покази у зв'язку з застосуванням працівниками міліції недозволених методів ведення слідства та вважає їх надуманими, оскільки вони не знайшли свого підтвердження. За постановою суду, прокуратурою здійснено перевірку вказаних ним фактів, які свого підтвердження не знайшли. Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_12 також підтвердив, що підсудний ОСОБА_7 покази давав добровільно і ніякого тиску зі сторони працівників міліції не було.
За даних обставин, суд вважає, що вищевказані доводи підсудного дані з метою уникнення відповідальності за скоєні злочини.
Не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні і доводи підсудних про те, що відео та аудіо зображення, які містяться у телефоні потерпілого могли бути пізніше надіслані туди за допомогою іншого телефону. Так, відповідно до висновку комп'ютерно-технічної експертизи №1193 від 06.07.2006 року файл наявний у пам'яті мобільного телефону «SAMSUHG D-520» створений в 01.28 годині 07.06.2006 року.
Органом досудового слідства дії ОСОБА_6. та ОСОБА_7 правильно кваліфіковано за ст. 187 ч. 2 КК України як вчинення ними нападу з метою заволодіння чужим
8
майном (розбою), поєднаного з насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, та за попередньою змовою групою осіб.
Обираючи міру покарання, суд враховує, що підсудні скоїли злочин, який відносяться до категорії тяжких злочинів.
Підсудний ОСОБА_7 на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, одружений, має постійне місце роботи, де зі слів співпрацівників характеризується позитивно, має захворювання, раніше не судимий в силу ст. 89 КК України.
Підсудний ОСОБА_6 на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, неодружений, раніше не судимий, навчається і за місцем навчання позитивно характеризується, за місцем проживання характеризується посередньо, має хронічні хвороби.
Обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання підсудних суд по справі не знаходить.
При призначенні покарання підсудним суд, з урахуванням даних про їх особи, тяжкості вчиненого ними злочину, думки потерпілого який погоджувався з тим, що підсудним необхідно обрати покарання у вигляді позбавлення волі, вважає, що їх виправлення неможливе без ізоляції від суспільства і підсудним слід обрати міру покарання у вигляді позбавлення волі.
Крім того, суд вважає, що знайшли своє підтвердження у судовому засіданні доводи потерпілого ОСОБА_5 про те, що йому заподіяна матеріальна шкода. За даних обставин суд вважає, що позов в межах заявлених вимог підлягає задоволенню. До того ж слід стягнути з підсудних витрати за проведення експертиз.
Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд, -
ЗАСУДИВ:
ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ст. 187 ч. 2 КК України та призначити йому покарання у вигляді 8 (восьми) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна в доход держави.
Строк відбування покарання ОСОБА_6 рахувати з моменту його затримання з 26.06.2006 року.
ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ст. 187 ч. 2 КК України та призначити йому покарання у вигляді 8 (восьми) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна в доход держави.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 рахувати з моменту його затримання з 23.10.2006 року.
Міру запобіжного заходу щодо підсудних залишити без зміни - тримання під вартою в Київському СІЗО № 13 Держдепартаменту України з питань виконання покарань.
Позов ОСОБА_5 задоволити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 31 гривню у рахунок відшкодування матеріальної шкоди.
Стягнути солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України 1051,08 грн. за проведення судових експертиз.
Речові докази, а саме: мобільний телефон «SAMSUHG D-520» та гарантійний талон, які знаходяться на зберіганні у потерпілого ОСОБА_5 залишити у його користуванні; ломбардну квитанцію та чіп-карту належну ОСОБА_6, які зберігаються при кримінальній справі, залишити при кримінальній справі.