ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
УХВАЛА
"02" жовтня 2006 р. | справа № 20-7/007 |
За позовом Комунального підприємства “Севтеплоенерго”
Севастопольської Міської Ради
(99011, м. Севастополь, вул. Павліченко, 2)
до відповідача: Відкритого акціонерного товариства
“Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького”
(99042, м. Севастополь, вул. Новікова, 11)
про стягнення заборгованості по оплаті за теплову енергію за договорами про постачання теплової енергії та гарячим водопостачанням з урахуванням пені, інфляційного відшкодування і трьох відсотків річних в сумі 360899,13 грн.,
в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України позовні вимоги збільшено до 495133,45 грн.,
в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України позовні вимоги зменшено до 375649,55 грн.
Суддя Г.П. Ілюхіна
Представники:
від позивача: Дорожко Олексій Леонідович, начальник юридичного відділу, дов. № 01-юр від 03.01.2006 р.;
Трач Ольга Андріївна, заступник директора, дов. № 14-юр від 01.07.2006 р.;
від відповідача: Мартинюк Олена Олександрівна, начальник юридичного відділу, дов. № 2/57 від 05.01.2005 р.;
експерт: Аленіна Наталія Володимирівна, посвідчення № 43 від 28.09.2005р.;
Суть спору:
08.01.2004 позивач звернувся до господарського суду м. Севастополя з позовними вимогами до ВАТ “Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького” про стягнення заборгованості по оплаті за теплову енергію за семи договорами про постачання теплової енергії та гаряче водопостачання, укладеними з 1991 р. по 2002 р. з урахуванням пені, інфляційного відшкодування і 3% річних в сумі 360899,13 грн. з посиланням на ст. 161, 178, 214 Цивільного кодексу УРСР (т. 1 а .с. 2-4)
17.06.2004 позивач заявою (вх. № 10633) в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України з посиланням на ст. 173,198 Господарського кодексу України, ст.. 526,527, 625 Цивільного кодексу України збільшив позовні вимоги до 495133,45 грн., яка складається із основного боргу 435796,61 грн., пені в розмірі 23678,70 грн., інфляційного відшкодування –30584,15 грн., 3% річних –5073,99 грн., станом на 17.06.2004 року. (т.3 а.с.15-16).
28.09.2006 р. (вх.26617, 26864) позивач у відповідності з даними експертизи змінив позовні вимоги зменшив їх і просить стягнути 375649,55 грн. в т.ч. основний борг 260837,21 грн. за період з 01.01.2002 р. по 01.09.2006 р. суму інфляційного відшкодування в розмірі 88840,26 грн., 3% річних в сумі 25972,08 грн., від стягнення заборгованості за 2001 р. заявив відмову, так як згідно даних експертизи без врахування вхідних сальдо сторін заборгованість за 2001 р. відсутня.
Позивач здійснив розрахунок заборгованості індексу інфляції та 3% річних станом на 01.09.2006 р.
Розрахунки індексу інфляції здійснені без дотримання і врахування методичних рекомендацій ВСУ (лист від 03.04.1997 р. № 62-97р ), з нарахуванням індексу інфляції на заборгованість з індексом інфляції, в той час коли діюче законодавство передбачає його нарахування тільки на заборгованість (т.5 арк.с.122-127, 133).
Розрахунок 3% річних також здійснено без врахування того, що в висновку додаткової судової бухгалтерсько-економічної експертизи № 282 від 02.06.2006 р. вказана заборгованість по рокам на кінець року, а не помісячно.
Нарахування 3% річних здійснено по річній заборгованості станом на 01 січня кожного року, що не відповідає висновкам додаткової експертизи, де заборгованість виведена за підсумками на кінець року.
Позивач не надав обґрунтованого розрахунку стягуваних сум індексу інфляції та 3%річних.
В зв’язку з вищевикладеним, позовні вимоги в частині стягнення інфляційного відшкодування в сумі 88840,26 грн. та 3% річних в сумі 25972,08 грн. підлягають залишенню без розгляду на підставі п. 5 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України так як позивач без поважних причин не надав їх обґрунтованого розрахунку виходячи з висновків експертизи у зв`язку з зміною суми основної заборгованості, яка змінювалась щомісячно, а в висновку додаткової експертизи надана на кінець року.
Згідно ст. 33,34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.
Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що гранується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Суд позбавлений можливості розглянути вимоги в частині стягнення індексу інфляції та 3% річних, виконати вимоги ст. 43, 84 Господарського процесуального кодексу України, в частині всебічного, повного, об’єктивного встановлення обставин справи і обґрунтовуванням нормами права юридичних висновків.
Після усунення обставин, що зумовили залишення позову в частині стягнення інфляційного відшкодування в сумі 88840,26 грн. та 3% річних в сумі 25972,08 грн. без розгляду, позивач має право знову звернутися з ним до господарського суду в загальному порядку.
На підставі викладеного, керуючись ст. 33, 34, 43, 69, п. 5 частини 1 ст. 81, 84, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд, –
У Х В А Л И В:
Позовні вимоги в частині стягнення інфляційного відшкодування в сумі 88840,26 грн. та 3% річних в сумі 25972,08 грн. залишити без розгляду.
Суддя Г.П. Ілюхіна