Номер провадження: 22-ц/813/1412/25

Справа № 523/8441/20

Головуючий у першій інстанції Середа І. В.

Доповідач Громік Р. Д.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.2025 року                                                                 м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого – Громіка Р.Д.,

суддів – Драгомерецького М.М., Дришлюка А.І.,

за участю секретаря – Скрипченко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 26 березня 2024 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», правонаступник позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС», до ОСОБА_1 про визнання квартири предметом іпотеки, внесення відомостей про обтяження та заборону відчуження, та звернення стягнення на предмет іпотеки,

ВСТАНОВИВ:

1. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог.

04 червня 2020 року до суду надійшов позов Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , про визнання предметом іпотеки та внесення відомостей про обтяження та заборону відчуження об`єктів нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , а також про звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №014/0075/74/59889 від 14.07.2006р. в сумі 84717,89 дол. США шляхом продажу її на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за ціною, не нижчою за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору.

Позов обґрунтований тим, що відповідач отримав кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 39776 доларів США строком до 14 липня 2026 року та зобов`язався повернути кошти та сплатити відсотки за користування ними у розмірі 12,75%. На виконання домовленостей щодо повернення кредиту відповідач зобов`язався передати в заставу майно, що буде здано в експлуатацію у вигляді квартири та уклав договір іпотеки предметом якого стали майнові права на квартиру під будівельним АДРЕСА_2 , будівництво якої не завершено.

У зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору: несплатою періодичних платежів на погашення кредиту та відсотків за користування кредитними коштами банк звернувся з позовом про стягнення заборгованості, яку рішенням Суворовського районного суду м. Одеси стягнуто у сумі 500182,14 грн. Апеляційний суд змінив вказане рішення, зменшив розмір заборгованості та стягнув з ОСОБА_1 заборгованість на загальну суму - 450182,14 грн.

У ході примусового виконання рішення суду банку стало відомо про завершення будівництва житлового будинку та надано поштову адресу: АДРЕСА_3 , та здачу будинку в експлуатацію. Посилаючись на умови договору іпотеки та норми Закону України «Про іпотеку» позивач вважає, що житлова квартира є іпотечним майном, тому на неї має бути звернуто стягнення.

Станом на 10 березня 2020 року заборгованість відповідача перед банком склала 84717,89 доларів США, яка складається з заборгованості за кредитом -34798,48 доларів США, в тому числі прострочена заборгованість за кредитом 11200,57 доларів США, заборгованість за відсотками у розмірі 49919,41 доларів США, в тому числі прострочена заборгованість за відсотками - 49628,47 доларів США.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 26 березня 2024 року позов Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», правонаступник позивача - ТОВ «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС», до ОСОБА_1 про визнання квартири предметом іпотеки, внесення відомостей про обтяження та заборону відчуження, та звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено частково. Визнано квартиру АДРЕСА_1 належну ОСОБА_1 , іпотечним майном. Звернено стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості, яка виникла за кредитним договором №014/0075/74/59889 від 14 липня 2006 року у сумі 450182,14 грн, шляхом продажу квартири АДРЕСА_1 на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за ціною не нижчою за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» судовий збір у розмірі 7614,78 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на порушення норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не в повному обсязі досліджено матеріали справи та зроблено помилкові висновки про задоволення позовних вимог.

2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції частковому скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Фактичні обставини справи.

На підставі матеріалів справи встановлено, що 14 липня 2006 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» та відповідачем по справі ОСОБА_1 , укладено кредитний договір №014/0075/74/59889 за яким останній отримав кредит у розмірі 39 776 доларів США.

Згідно зі статутом назва юридичної особи змінювалася з Акціонерного поштово-пенсійного банку «Аваль» на Відкрите акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" та Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль".

Відповідно до п.п. 5.1 кредитного договору позичальник зобов`язаний повернути банку кредит в повному обсязі в термін, встановлений графіком погашення кредиту, але не пізніше 14 липня 2026 року.

Відповідно до п. 2 кредитного договору кредитні кошти призначені для використання на споживчі цілі

Згідно з п 6.5 кредитного договору кредитор має право вимагати дострокового погашення позичальником заборгованості за кредитом, нарахованих процентів за користування кредитом, неустойки, відшкодування збитків у випадках невиконання позичальником умов цього договору або договорів застави/іпотеки, інших договорів, що забезпечують погашення кредиту, та в інших випадках, передбачених договором.

Суворовським районним судом м. Одеси ухвалено 23 травня 2011 року рішення у справі №2-2500/11 за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль`в особі Одеської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль`до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором. Вимога банку задоволена, стягнуто вказану заборгованість, а також судовий збір в розмірі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.

За змістом вказаного рішення судом встановлено, що відповідач припинив сплату по поверненню грошових коштів та процентів за кредитним договором, позивачем по справі на адресу ОСОБА_1 була направлена вимога про дострокове виконання зобов`язань. Проте відповідачем по справі в порушення умов Договору кредитні зобов`язання не виконані, у зв`язку з чим у ОСОБА_1 перед банком виникла заборгованість на загальну суму 500 182 грн 14 коп., що складається з: заборгованість за кредитом - 285 975 грн 52 коп., заборгованість за відсотками - 74 799 грн 82 коп., пеня за прострочення тілу кредиту - 10 024 грн 10 коп., пеня за прострочення відсотків по кредиту - 129 382 грн 70 коп.

08 грудня 2011 року Апеляційний суд Одеської області рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 23.05.2011 року змінив та стягнув з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість у сумі 450 182 грн. 14 коп.

Як вбачається із змісту вказаних рішень та з матеріалів справи №2-2500/11 банк звертаючись до суду з позовом про стягнення заборгованості просив повернути весь кредит, тобто змінив строк повернення кредитних коштів.

14 липня 2006 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» та відповідачем по справі ОСОБА_1 також укладено договір іпотеки предметом якого стали майнові права на квартиру під будівельним АДРЕСА_2 .

Згідно з заявою №15-75/65/393 від 06 липня 2006 року ОСОБА_1 звернувся до керуючого ООФ АППБ «Аваль» та просив надати йому вказаний кредит для придбання квартири і пропонував квартиру АДРЕСА_4 в заставу.

За умовами додаткової угоди №2 до кредитного договору від 14 липня 2006 р позичальник зобов`язується передати в заставу кредитору майно, що буде здано в експлуатацію, у вигляді квартири, розташованої за будівельною адресою: АДРЕСА_5 , протягом 30 календарних днів з дня отримання свідоцтва про право власності. Позичальник зобов`язується передати документи на оформлення свідоцтва на право власності на збудовану квартиру на протязі 30 календарних днів з дня підписання акту прийому передачі даної квартири між будівельною організацією та замовником.

За пунктом 1.2 іпотечного договору після введення в експлуатацію та реєстрації права власності на квартиру як на нерухоме майно предметом іпотеки за цим договором стає вказана в цьому договорі квартира, як нерухоме майно.

Сторони домовилися в пункті 1.4 іпотечного договору, що відповідно до ст.55 Закону України «Про нотаріат» після закінчення будівництва збудована нерухомість, майнові права на яку є предметом іпотеки за цим договором, продовжує бути предметом іпотеки відповідно до умов цього іпотечного договору. Іпотекодержатель на підставі документа про право власності реєструє у встановленому законом порядку обтяження права власника на збудовану нерухомість.

Згідно з пунктом 1.5 іпотечного договору нотаріус, після реєстрації іпотекодавцем права власності на квартиру, як на нерухоме майно, за повідомленням іпотекодержателя перереєструє заборону на відчуження нерухомості, яка є предметом іпотеки за цим договором.

Відповідно до вимог п.1.6 іпотечного договору у разі зміни характеристик нерухомості, яка є предметом іпотеки (зміна площі, зміни у плануванні приміщень, тощо), нотаріус на підставі документа, який підтверджує право власності на нерухомість зобов`язаний зробити відмітку на примірнику іпотечного договору, що належить іпотекодержателю.

Одним із зобов`язань іпотекодавця зазначено в п.п.3.3.2 іпотечного договору, що іпотекодавець після отримання (оформлення) правовстановлюючих документів на квартиру у триденний строк зобов`язаний передати їх на відповідальне зберігання іпотекодержателю. Ці документи залишаються у іпотекодержателя до повного виконання іпотекодавцем умов кредитного договору.

Згідно з п.4.3, 4.4. іпотечного договору звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється за рішенням суду у разі порушення іпотекодавцем обов`язків , встановлених цим договором.

Як вбачається з витягу про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек сформованому 14 липня 2006 року об`єкт обтяження квартира, майнові права на квартиру, яка будується: АДРЕСА_6 , будівництво якої не завершено, АДРЕСА_7 .

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна станом на 24 червня 2010 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 виданого 23 червня 2010 року виконавчим комітетом Одеської міської ради. Відсутні відомості про площу квартири, про заборону обтяження квартири та в реєстрі іпотек такий об`єкт відсутній.

Як свідчать відомості відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУДМС України в Одеській області з 11 березня 2016 року адреса проживання відповідача зареєстрована за адресою: АДРЕСА_8 .

Згідно з листом Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради отриманого Першим Суворовським відділом державної виконавчої служби м.Одеса ГТУЮ в Одеській області, головного державного виконавця Тріфонова О.Ю. було повідомлено про завершення будівництва житлового будинку АДРЕСА_9 та надано поштову адресу: АДРЕСА_3 .

30 березня 2020 року АТ «Райффайзен Банк Аваль» направив ОСОБА_1 вимогу за змістом якої повідомив про прострочену заборгованість станом на 10 березня 2020 року та про дії щодо звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно договору відступлення прав вимоги від 31.05.2021р., укладеного між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та АТ «ОКСІ БАНК», договору про відступлення прав вимоги, укладеного між АТ «Оксі Банк» та ТОВ «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» від 31.05.2021р., заявник ТОВ «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» є набувачем всіх прав та обов`язків АТ «Райффайзен Банк Аваль» за кредитним договором №014/0075/74/59889 від 14.07.2006р., а також згідно договору про відступлення прав вимоги за договором іпотеки від 14.07.2006р., новим іпотекодержателем є також ТОВ «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС».

Станом на час розгляду справи за відомостями Автоматизованої системи виконавчого провадження, відкрито виконавче провадження по виконанню виконавчого листа №2-2500/11.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з ч. 1 п. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд першої інстанції в частині позовних вимог про визнання квартири предметом іпотеки вказав, що на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 виданого 23 червня 2010 року виконавчим комітетом Одеської міської ради, відповідач набув у власність квартиру АДРЕСА_1 і зареєстрував своє право власності 24 червня 2010 року, при цьому, видно, що відбулася зміна адреси будинку, площа квартири не зазначена.

Оскільки судом встановлено, що відповідач зареєстрував право власності на квартиру, однак не передав її в іпотеку, тому необхідно визнати, що дана квартира є іпотечним майном в силу умов іпотечного договору.

Однак з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може з огляду на таке.

За змістом частин першої, третьої статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи; правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

Згідно із частиною першою статті 576 ЦК України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Відповідно до частини другої статті 583 ЦК України заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави.

Статтями 1, 5 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, чинній на час укладення договору іпотеки), визначено, що застава майнових прав на нерухомість, будівництво якої не завершено, регулюється за правилами, визначеними цим Законом. Предметом іпотеки можуть бути один або декілька об`єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об`єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Предметом іпотеки також може бути об`єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому. Частина об`єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об`єкт нерухомості, якщо інше не встановлено цим Законом. Іпотека поширюється на частину об`єкта нерухомого майна, яка не може бути виділеною в натурі і була приєднана до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об`єкт нерухомості.

Згідно із частиною другою статті 5 Закону України «Про іпотеку», що набрала чинності з 14 січня 2009 року, тобто вже після укладання іпотечного договору від 14 липня 2006 року, предметом іпотеки також може бути об`єкт незавершеного будівництва, майнові права на нього, інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуте ним у власність відповідне нерухоме майно у майбутньому. Обтяження такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку незалежно від того, хто є власником такого майна на час укладення іпотечного договору.

Встановивши, що на час укладення договору іпотеки від 14 липня 2006 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» та ОСОБА_1 , положення Закону України «Про іпотеку» не передбачали можливості передання в іпотеку майнових прав, апеляційним суд доходить висновку про неможливість визнання квартири АДРЕСА_4 такою, що була передана в іпотеку на умовах, визначених вказаним іпотечним договором.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верхового Суду від 13 березня 2024 року у справі №522/23376/17, у постанові Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі №523/13460/15-ц.

Враховуючи, що позовні вимоги про визнання предметом іпотеки квартири АДРЕСА_1 не підлягають задоволенню, то позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, які є похідними, також не підлягають задоволенню.

Щодо заперечень ТОВ «Консалт Солюшенс» проти відкриття апеляційного провадження в частині пропуску строку на звернення до суду з апеляційною скаргою, то колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

З картки Електронного Суду (картка руху документа) вбачається, що саме повний текст рішення суду першої інстанції був надісланий до Електронного суду 10 квітня 2024 року, скаржник звернувся з апеляційною скаргою 10 травня 2024 року і просив поновити пропущений процесуальний строк.

Таким чином, скаржником дотримано вимоги ст. 354 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, не довів обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, висновки районного суду не відповідають обставинам справи, у зв`язку з чим є підстави для скасування рішення суду першої інстанції та постановлення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Розподіл судових витрат.

Згідно із ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення чи ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору, так як є особою з інвалідністю другої групи.

У задоволенні позову відмовлено, а тому з ТОВ «Консалт Солюшенс» необхідно стягнути на користь держави судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 11 422,17 гривні.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 26 березня 2024 року скасувати.

Постановити у справі нове судове рішення.

У задоволенні позовної заяви Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», (правонаступник позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС») до ОСОБА_1 про визнання квартири предметом іпотеки, внесення відомостей про обтяження та заборону відчуження, та звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС») на користь держави судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 11 422 гривень 17 копійок.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 17 лютого 2025 року.

Головуючий                                                        Р.Д. Громік

Судді:                                                        М.М. Драгомерецький

                                                                       А.І. Дришлюк